За останні кілька днів у ЗМІ висвітлюються події, пов”язані зі вбивствами, пораненнями і побиттям працівників міліції. Така ситуація для України була характерною в середині 90-х, коли щорічно від рук злочинців гинуло до півтораста працівників ОВС. Окрім загибелі працівників під час затримання злочинців у той час були поширені напади з метою помсти злочинцями за дії працівників міліції, пов2язані зі службовою діяльністю. У 2000 таких проявів стало менше, більшість посягань на працівників міліції стали носити т.з “побутовий характер”, часто працівники міліції гинули і отримували каліцтва від рук грабіжників, як інші пересічні громадяни не могли вчинити спротиву, оскільки керівники органів і підрозділів обмежували право працівників на постійне носіння табельної зброї. Та й самі працівники згодом уникали носіння зброї, надаючи перевагу власній “травматиці”. Які причини загострення ситуації з власною безпекою працівників міліції сьогодні?
Важное
2 апреля, 2024
14 марта, 2024
11 марта, 2024
34 ответа
Странный вопрос. Когда нет возможности в правовом поле поставить на место оборзевшего беспредельщика с ксивой , начинается самосуд.
Думающему. Вполне возможно. Но — следующий вопрос. В последнее время ментовского беспредела стало больше, что народ уже не выбирает средств, или реакция народа на “штатный” ментовский беспредел стала острее, жестче?
Считаю, что все присутствует. И беспредела больше и реакция жестче. Пожалуй основное то, что все-таки ждали от новой власти реальной борьбы, теперь всем понятно, что они как и преждние только питаются этим. Уверен, что через полгода валить их будут каждый день . Вариантов нет.
Думающему. Не считаете Вы, что беспредел и реакция на него — всего лишь сослагаемые этой проблемы. Не менее важным является то, что власть, воспринимающая ментовский беспредел, как приемлемую форму обращения ментов с обществом, поскольо сама обращается с ним беспредельным образом, облекая свой беспредел в иные, “нементовские” формы, сама при этом глубоко презирает ментов и ей глубоко наплевать на отношение общества к ментам, на безопасность самих ментов и членов их семей? Эдакое блатное неприятие ментов и торгашеско-барыжный снобизм по отношению к ментам, как к мусорщикам. Что характерно, что высокпоставленные менты внутренне себя позиционируют скорее в качестве блатных или барыг, чем в качестве ментов, выслуживших своей ментовской службой высокие должности и звания и внутренне себя противопоставляют “серой ментовской массе2 и презирают ее. Они воспринимают ментовский “личный состав”, как средство производства, которое приносит материальные блага и относяться к нем, как погонщики ослов относяться к ослам, как свиноводы относяться к свиньям, в то время когда “политические власти” относяться и к ментовской массе и к ментовским руководителям, как к стае дворняг, охраняющих объект — мат, пинок, ведро баланды, “Фас”, мат, брошенный дрын, обглоданные кости — вожаку, чтобы имел силы держать стаю в покорности. А парш, блохи, болячки собак, их грызня между собой за кость — внутренние проблемы стаи.
Однозначно так. Даже спорить не с чем. Но раз менты приняли эти условия и свято их соблюдают, то отвечать придется им, как первой линии стаи.
А што такого плохого и незвичайного в замахах на працивникив? На вайне как на вайне.Ведь правоохренительная мотивация працивникив предопределяет их как подлежащих утилизации. Вопрос времени.
Простые истины,как и непреходящие ценности везде одинаковы.Поэтому многим молодым (долб…) людям этот ролик пойдет на пользу.Остальным просто для улыбнуться,ведь сегодня Прощенное воскресение. http://www.youtube.com/watch?v=y260cEs37-0
Вот оттого, что мусорские кэривныкы относяться к подчиненным, как “погонщики ослов относятся к ослам” и гибнут в основном работники милиции. Целый день и ночь парень или девченка таскает наркоманов и отморозков, а домой едет после 23-30 на троллейбусе в общагу на ДВРЗ, без оружия и спецсредств и не получить перо от нарика конченного в бочину — везение нужно иметь.
А откровенная пропаганда “идти в партизаны” и “мочить” ментов на ВАШЕМ сайте, господа? Ладно, если бы “мочили” ментов-начальников толстопузых, а так получают менты рядовые. Не хорошо-с.
Панимаешь, от не знаю кто с ментов толстопузое говно а кто герой. знаю шо щемят всяко разно. И если герой сам не поборет своё толстопузое говно то герой пострадает тоже потому что нементы не станут разбирать кто там хороший-плохой.
Очень важный форум. Последнее время я очень об этом много думаю. Для меня этот вопрос стоит остро и актуально. В чем дело спросите? В том, что я смертельно устал от того, что происходит и от того, как обмельчал сегодняшний народ Украины. Куда делись те люди, которых можно назвать настоящими мужчинами? Кем представлены сегодняшние милиционеры? Да, они что то там ищут, кого то находят, где то раскрывают… Но не забывайте о важном обстоятельстве — КАК ОНИ ЭТО ДЕЛАЮТ И ЧТО ДЕЛАЮТ ЕЩЕ! В последнее время в прессе и на телевидении, да и здесь сейчас встает вопрос о “защите (бедных)милиционеров”. Кого защищать? Я не хочу обидеть настоящих милиционеров, я думаю, что их максимум 2 % и они не читают этот форум. Но все остальные 98 % это отъявленные негодяи и моральные уроды, которые погрязли во всех мерзостях, способных найти человеку. Если это ОБНОН, то почти все наркоманы, изверги, палачи и вымогатели. Если это УБЭП — то это дипломированные вымогатели, УБОП — это просто организованная преступность с индульгенцией от Государства. Скажете я резок или излишне драматичен? Но это так, взгляните на их уровень жизни, их автомобили, квартиры, дома, часы, и это при зарплате 2000-4000 грн. Уже слышу голоса, “а как прожить на эти деньги?” Не знаю. Но не ценой пыток, истязаний, обманов, краж, грабежа собственного народа. Почему я написал это? Я сам последнее время, ловлю себя на таких мыслях… Я практически законопослушный гражданин начинаю подсознательно продумывать, как Я БУДУ ИХ УБИВАТЬ! Почему убивать? А кто то может их “перевоспитать”? Они уже захлебнулись в собственной вседозволенности и силе, которую дал им Закон, страна и в конце концов мы с Вами. И кто может это у них забрать? Да практически никто! Да их увольняют, время от времени судят, они попадают в тюрьмы… Но это лишь отчасти шахматная игра, обмен игроков, отдача слабых фигур. Ведь монстр, который пытает имеет показатели, лишние жертвы не в счет. Оборотень, который грабит от подозреваемых до свидетелей — имеет деньги и удобен начальству, ведь он может где-то оплатить и что то решить, а его коварство хорошо использовать в служебно-карьерной игре. Как они убивают любых, виновных, невиновных и потом красиво лгут бессовестными устами всяких пресс секретарей. Сколько убито в РОВД, о которых мы знаем? Десятки. А о скольких выброшенных, подброшенных, запытанных в лесах и брошенных в реки мы знаем? Они уже перешли рубикон, который отделяет нас от мести. И поверьте, когда КТО ТО начнет убивать их самые отъявленные кадры — они вздрогнут. Ибо хорошо и спокойно издеваться, пытать, грабить беззащитных и безоружных людей. И их надо остановить. И если кто знает самых зарвавшихся монстров , которые уже перешли все пределы — давайте лишим их этой возможности.Каждый народ достоин своих правителей. И если у нас такое происходит — ЗНАЧИТ ЭТО МЫ, ВЫ И Я РАЗРЕШИЛИ ИМ ТАК ПОСТУПАТЬ. И когда (а не если)мы это сделаем и начнем отвечать на их беспредел — кто то из ВЛАСТИ пусть задумается к чему он привел свою страну — просто не думая, не желая видеть, что происходит. Я готов. Готов ли еще кто то?
ОГО УЖЕ ЧТО ПИШУТ!
Кайзер Сьозі. Але — чи змінять такі дії систему? Я маю на увазі не лише систему МВС, а всю провоохоронну систему. Ви досить соковитими і грубими мазками описали оперативні служби МВС, але на фоні того, що діється в прокуратурі ці мазки стають дрібними штришками. СБУ — взагалі особлива розмова, ті не несуть ніяісінької відповідальності ні за розкриття, ні за стан оперативної обстановки, ніякої відповідальності та конкретних обов”язків — одні повноваження та права. Які конвертуються в бабло. Про судову систему взвгалі не хочеться говорити. Те, про що ми пишемо, називається корупція. Але вона росте не з ОВС, навіть не з прокуратури. Її коріння — на печерських пагорбах. Не знаю, але мені здається, що коли десь розгулялась малярія, то вбивати малярійних комарів — товкти воду в ступі. Треба осішувати і дезінсектувати болота.
Кайзер — ты не один.
1717 . Очень понравился Ваш украинский, слог и особенно аллегория. И мысли Вы высказываете правильные. Но что делать человеку над достоинством которого надругались, а к развитию политической ситуации он, к сожалению, не влияет? Нахождение одного самого мерзкого в поле зрения сотрудника и уничтожение его, либо лишение его здоровья, естественно при публичном обьяснении этого поступка, заставит всю систему задуматься на 0.01%. Но при 2,7,9 случае они будут оглядываться и заметно сдадут свои “боевые” позиции. “СНАЧАЛА ОНИ ПРИШЛИ ЗА ЕВРЕЯМИ, Я НЕ БЫЛ ЕВРЕЕМ. ЗАТЕМ ОНИ ПРИШЛИ ЗА УЧЕНЫМИ, Я НЕ БЫЛ УЧЕНЫМ. … КОГДА ОНИ ПРИШЛИ ЗА МНОЙ, НЕКОМУ УЖЕ НЕ БЫЛО ВОЗРАЗИТЬ…”
Трудно сравнить это с ситуацией в Германии 1935 года, но поведение милиции однозначно циничнее и преступнее тайного отделения Гестапо.
Мечу. Пока мы не сможем увидеться, работать сообща из понятий конфедециальности, но время придет.
Оперуполномоченный сектора по борьбе с незаконным оборотом наркотиков сам торговал марихуаной и маковой соломкой.Это произошло сегодня! Вся Украина “ГУДИТ” об этом
Вся ПРАВДА, которую НЕЛЬЗЯ умалчивать
4 марта 2011 в ходе проверки информации о причастности работника милиции к сбыту наркотиков, сотрудниками отдела внутренней безопасности в Днепропетровской области и инспекции по личному составу управления кадрового обеспечения ГУМВД Украины в области была проведена оперативная закупка наркотического вещества, сообщает ИА «Городской сайт».
Продавцом зелья оказался 25-летний лейтенант милиции, оперуполномоченный сектора борьбы с незаконным оборотом наркотиков одного из районных отделов милиции Днепропетровской области. Во время оперативной закупки он сбыл сотрудникам вышеуказанных служб 2,016 кг маковой соломки и 156 г марихуаны за 6 тысяч гривен.
Деньги и наркотическое вещество изъяты. По данному факту прокуратурой Днепропетровской области 04.03.2011 возбуждено уголовное дело по ч. 2 ст. 307 Уголовного кодекса Украины («Незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозка, пересылка или сбыт наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов»). Работник милиции задержан и сейчас содержится в изоляторе временного содержания. Ведется следствие.
перейти на форум
Цензор.НЕТ
За що вбили суддю Зубкова? Таке вбивство (судді) — велика рідкість для України, звичайно під роздачу попадають представники перших ланок правозостосувальної системи — охорони гром.порядку, дізнання, рідко — слідства. А тут суддя та ще й не з сфери кримінального судочинства…
Люди казнившие человека, считавшегося судьей конечно же будут найдены или назначены.
Важно то, что будет происходить дальше:
Воспримет общество исполнителей как героев или бандитов?
Окажут им помощь (правовую или финансовую) в местах заключения оппозиционные организации или нет. Будет происходит популяризация линии поведения данных «Робин Гудов» или нет?
Испугается «стая» произошедшего или нет?
Станет данное событие для людей, которых «довели до ручки» толчком к действию или нет?
В принципе подобное событие вполне может стать «переломным».
ДИА, тут ведь тоже многое зависит от разных обстоятельств. В каком ключе будет подана информация в СМИ, и будет ли она подана вообще. Согласитесь, большинство населения пока еще не имеет свободного доступа в интернет. Большое количество тех, кто этим доступом обладает, завязано на социальные сети, но там тоже не все так просто. Обычно, новости такого плана, даже и возмутительные по сути, очень быстро сваливаются во взаимные обвинения, связанные с давними личностными отношениями завсегдатаев этих сетей. И неизбежно уходят в сторону от обсуждения, превращая его в мелкие дрязги. За редкими исключениями, естественно. Будут ли крупные оппозиционные игроки заинтересованы в дальнейшем развитии напряжения, или пойдут на сдачу мелких фигур, в угоду корпоративным интересам. Посчитает ли “стая” случившееся знаковым событием, или ограничится локализацией активных “сопротивленцев” и ужесточением мер, применяемых к ним с целью устрашения “колеблющихся”. Посчитают ли люди происходящее призывом к действию, или будут одурманены пропагандой? Ведь вполне можно организовать вливание дезинформации, при нынешнем уровне влияния власти на СМИ. Слишком много определяющих факторов. Для толчка вполне достаточно было бы и подорожания продуктов, горючего, проезда, коммунальных услуг, отсутствия некоторых категорий продуктов и т.д. Видимо, пока еще не дозрела критическая масса. Пока что народ умело кромсают маленькими кусочками. Крохотными, но ежедневно.
Безусловно Вы правы.
Но меня очень интересует (и удивляет) тот факт, что при огромном количестве оппозиционных сил в стране, ни одна даже не пытается использовать подобные факты (а они происходят чуть ли ни каждый день) для попытки вернуть «здравый смысл» стране ( или хотя бы для поднятия своего рейтинга). А ведь эти силы и к интернету доступ имеют и ресурсами обладают.
Очень не хотелось бы верить тем, кто говорит, что единственной оппозицией действующей власти осталось население страны. Но выглядит всё именно так. Вернее, очень на то похоже. Как оно обстоит в действительности — конечно не знает никто из посетителей данного форума. Возможно, единицы знают какие-то фрагменты? Это ведь действительно такие вещи, о которых знающие люди благоразумно предпочитают молчать. Всё, что обговаривается на открытых форумах — только догадки или слив выгодного компромата. Или то и другое одновременно. Полную картину знают только кукловоды, имена которых вообще не знает никто. Лично у меня получается только “Спортлото”. Ставка — гривна. Повезет — угадаешь на 50 копеек. Если повезет. А форумы один из способов получать хоть какое-то подобие достоверной информации. Не новостям же верить, в конце-концов?! 😉
Заместитель главы Администрации Президента Анна Герман заявляет о недопустимости унижения достоинства экс-президента Леонида Кучмы в связи с возбуждением против него уголовного дела.
Об этом Герман написала в своем интернет-блоге.
“Я все жду, что вот-вот найдется человек из бывших соратников Леонида Даниловича, который выйдет и скажет публично: “Опомнитесь, люди! Зачем Вы унижаете достоинство старшего мужчины, который 10 лет и, кстати, лет не самых худших, был Президентом Украины?”, — отметила она.
В то же время, как подчеркнула политик, “Кучма – не мой кумир и не герой моего романа. Но он – часть истории Украины”.
”Я тоже когда-то ходила на акцию Украина без Кучмы. И я абсолютно не против того, чтобы правоохранительные органы объективно расследовали все, что необходимо по Закону. Но когда “один в стране майор” позволяет себе пренебрежительное и хамское “фейсом об тейбл его” по отношению к президенту Украины, и когда при этом никто не продемонстрирует майору презрения и осуждения за такое хамское поведение, то становится стыдно за нас всех”, — заявила она.
“Неужели лишь потому, что сегодня команда Фас! дана на Кучму, не найдутся люди, которые вступятся за его достоинство?”, — спросила Герман.
По ее словам, “многие из нас тогда поддались на красивые лозунги – так, как поддаются люди и теперь”.
“Мы не любили тех с Банковой так, как теперь, по-видимому, не любят нас. Потому что люди в Украине по большей части не любят всякую власть. Но сегодня не об этом. Сегодня я хотела бы обратиться к Леониду Даниловичу и сказать ему: Мне больно, господин президент, за Вас. Просто больно”, — написала Герман.
“Пусть восторжествует справедливость. Пусть найдут настоящих виновных в убийстве Гонгадзе. Но пусть эта страшная история все-таки научит нас иметь достоинство и в скорби”, — добавила она.
Ссылка на новость: (http://korrespondent.net/ukraine/politics/1199860-german-zayavila-chto-ej-bolno -za-kuchmu-na-kotorogo-dana-komanda-fas)
Что характерно, интересные слова из уст замглавы АП: “Неужели лишь потому, что сегодня команда Фас! дана на Кучму, не найдутся люди, которые вступятся за его достоинство?…..бла-бла-бла……Пусть найдут настоящих виновных в убийстве Гонгадзе.”
Умиляет.
Извините, уважаемые, не в ту ветку запостил.
Это да.
И ведь кто-то примет это за «чистую монету».
Чем абсурдней и нелепей лживое высказывание, тем легче оно воспринимается большинством.
В принципе, возможен даже и такой вариант развития событий, когда власть попилит бабки МВФ и ЕБРР и обрушит страну в гражданскую войну. На претензии кредиторов ответят в том духе, мол, всё честно — выполняли ваши указания, но “быдломасса” взбунтовалась. Денег не отдадим, бо всё сгорело в пожаре революции.
Впрочем, сомневаюсь что олигархам понравится мысль потерять в одночасье грандиозные активы, из которых еще тянуть и тянуть. Опять же и земельку еще не распродали. Возможно, еще какой-либо экстремальный “ход конем”, до которого мне даже не хочется додумываться. Не исключено что это вообще внешний игрок, или несколько игроков, добиваются напряжения обстановки с целью оказаться в роли “третейского судьи”, которому достанется Большой Бонус. Ох, одни сплошные догадки. Знать бы прикуп… Уж больно не хочется на старости лет оказаться эмигрантом.
1717
Вот и пришел один из ответов в виде Зубкова на наш с Вами диалог. Конечно мы не знаем всей информации и вынуждены довольствоваться бросаемыми крупицами и домыслами. И мы можем рассуждать о мести доведенного до отчаяния человека, а возможно это “отвод” строительной компании. Но когда государство и общество равнодушно бросает Человека — нам ли Его осуждать?
Если это сделал выкинутый из своей квартиры с семьей человек, я его буду поддерживать. Не потому что я поддерживаю насилия и убийства. А потому что мы не можем, НЕ МОЖЕМ, дать альтернативу Человеку. Где его ПРАВО на защиту, на жизнь, на счастье семьи, на свободу? Если Мы не можем ему это дать, вправе ли потом требовать? Он обратился к обществу на пресс-конференции (отдал минимум 500$), обратился к министру МВД, писал в он-лайне, форумах. Чем ответило ему общество и государство? Равнодушием. Ситуация — вина всех. И министр не имеет право вещать о задержании преступников (если это они, сомнения есть — мы знаем нашу милицию) — ему писали и он (его служба) не отреагировал. Вызови он или кто на прием и постарайся помочь — Зубков бы был жив. Только бы вернулась семья в квартиру родителей и смогла бы жить по прежнему? И теперь не вернется… Но вина как за существование системы Зубковых, так и за их смерть — на всех нас. А что бы Вы сделали лишившись дома, средств, элементарных вещей, покоя? Представьте Зубков с компанией у Вашей семьи все отнял, общество и правоохранительная система отвернулись… Только реально представьте.
Люди,высказывающиеся на этой ветке,вы-настоящие Люди.Настолько редкие в нашем пространстве постсоветском,хотя,может это и не редкость уже,хочется верить,что таких будет все больше и больше.
Давайте оговорим несколько перспективных для наведения правового порядка сегментов.
1.Это сами пострадавшие от ментовского и прокурорсккого произвола.Как их собрать вместе?Как уберечься от пристального внимания ментуры к таким организациям,может официально проводить психологические тренинги по моральному уравновешению,а неофициально,готовить некоторые проэктики по влиянию на зарвавшихся нелюдей в погонах?
2.Тот малый процент нормальных Офицеров защитников Родины в рядах ментуры,прокуратуры.Как их найти,как не ошибится,как наладить сбор информации о нелюдях в погонах?
3.Подрастающее поколение ментуры,прокуратуры-студенты и выпускники юр.академий-как позитивно влиять на их сознание?как не допустить того,чтоб они по той же стезе пошли,как и нынешние пузатоначальнички?
В селі Просяне Нововодолазького району, що на Харківщині до часу жив собі і не тужив такий собі тракторист Михайло Жиденко. Зі слів односельців – чолов’яга скромний, мирний, роботящий, малопитущий. І якось трапилась у нього межова суперечка із сусідкою. Остання ж замість того аби вирішити ту проблему якось полюбовно вирішила натиснути на сусіда. Поскаржилась синові, а той в свою чергу приватним чином попрохав допомогти у вирішенні цієї, не вартої виїденого яйця, справи знайомих ментів, які до того ж були із іншого району.
І от одного похмурого листопадового дня 2006 року двійця бравих борців із злочинністю, вдягнених у цивільне, за свідченням очевидців явно на підпитку і без відповідних документів завітали на подвір’я до Жиденка розрулювати міжсусідську суперечку. Правда, виконувати свою миротворчу місію вони почали у досить дивний і агресивний спосіб.
Далі в мене питання на засипку. Що має зробити нормальний чолов’яга, якщо до нього в обійстя увірвуться незвані малознайомі «гості», образять і навіть підіймуть руку на його дружину, а потім накинуться на нього самого? Правильно! Нормальний чолов’яга ухопить, що під руку навернеться і викине супостатів геть із подвір’я, а якщо ті будуть пручатися – просто зведе їх на нуль. Приблизно саме так і вчинив Михайло Жиденко. А під руку йому навернулась двостволка…
Не відрекомендувавшись і не пред’явивши документів, парочка ментів спочатку обматюкали дружину Михайла Любов Головко і, відштовхнувши її в бік, взялась мотузити господаря, поваливши останнього на землю. Люба ще раз спробувала втрутитися. Захищаючи чоловіка, вона накинулась на невідомих, як вона гадала з їх поведінки, бандитів зі спини. Ті на мить покинули Михайла і заходились бити жінку. Ну, а поки менти розбирались із настирною дружиною, її чоловік встиг заскочити до хати і озброїтися рушницею.
Михайло недвозначно попередив незнайомців, що якщо ті не заберуться геть – стрілятиме на ураження. Але, запал підпилих нападників це не остудило і вони із криками «Кишка тонка!» кинулись до Михайла. Пролунали постріли. В результаті один із міліціянтів втік, а іншого – старшину Харківського райвідділу Віталія Сидоренка – виносили із двору вперед ногами.
Ця справа відразу ж завдяки ЗМІ набула гучного розголосу. Але попри це , попри значну увагу до її розвитку з боку громадськості, попри те що долею Жиденка перейнялась низка правозахисних організацій, навіть представники останніх від початку не дуже вірили у справедливість суду і в те, що для Михайла все завершиться більш-менш благополучно. Наприклад, відома харківська правозахисниця Людмила Клочко песимістично пророкувала, що Жиденко може загриміти на нари років так на 15-ть, якщо не по-життєво. Не менш песимістичні перспективи малював в той час ще один відомий харківський правозахисник, так і не затверджений трохи згодом ВР омбудсменом Євген Захаров.
Але попри ці пророкування через два роки судової тяганини спочатку Харківський обласний апеляційний суд повністю виправдав Михайла Жиденка, а ВС України це рішення залишив в силі.
Як ви вважаєте, чому в країні суцільного судово-ментівського свавілля та ще й в місті, яке набуло славу ментівської столиці таке могло трапитися? Мо ЗМІ свою роль зіграли, мо широка громадськість тиск на суд чинила, а мо правозахисники і вправні адвокати розстаралися? Ну, не без того…
Але найголовніше, що згодом зазначали і сам Михайло Жиденко і багато-хто із безпосередніх учасників судового процесу, що вплинуло на рішення суду це була підтримка його односельців. І справа навіть не в тому, що обурені поселяни, згуртувавшись на захист свого земляка, влаштували декілька стихійних мітингів в самому селі Просяне включно із перекриттям найближчої дороги, і не лише в тому, що вони влаштовували декілька гучних протестних пікетів побіля місцевої облдержадміністрації, облсуду і навіть їздили до ВС України, а в тому, що на кожне судове засідання односельці Жиденка ходили як на роботу – кидали всі справи і їхали підтримати свого земляка у Харків. І так понад два роки…
При цьому представникам влади та правоохоронних органів недвозначно було дано зрозуміти, що якщо суд не винесе щодо Жиденка справедливого вердикту, окреме село Просяне буде оголошене зоною забороненої під страхом смерті для відвідин його будь-якими правоохоронцями.
До речі, декілька тижнів після цього випадку навіть представники прокуратури, не кажучи вже за міліціянтів, боялися поткнутися в село задля проведення необхідних у цьому випадку слідчих дій. А дільничних з того часу змінилось аж чотири, допоки не було призначено молодого хлопця, місцевого мешканця, котрого місцеві добре знали змалку і котрому довіряли.
Зрозуміло, якщо проаналізувати всю цю історію в сенсі технології самоорганізації, то вона знову як і минулого разу чудовим чином відповідатиме Чотирьом Золотим Принципам Нестора Махна. Але сьогодні не про це, а трохи про інше.
Односельці Жиденка усвідомили одну просту істину: сьогодні бузувіри прийшли до твого сусіда, а завтра можуть прийти і до тебе. І аби цього не трапилось, сусіда треба захищати сьогодні. І захищати до останнього, як себе самого. А ще краще захищати гуртом, бо як відомо, колективний спротив завжди був ефективнішим за індивідуальний.
Очень приятно прочесть сообщения двух предыдущих авторов. И не могу не согласиться. Харьковский случай, вселяет надежду, хотя прекрасно понимаю — скольких сил и средств стоило это Людям. Надо обьединяться, создавать свои структуры и сообщества, а то действительно когда придут за нами, кто будет рядом? У Харьковского были односельчане, у выселенного из квартиры Зубковым их не было. Вот только как обьединиться…
в останнє серйозну зброю тримав в руках років так із 20-ть тому, стріляв із неї не по мішені, а по конкретній цілі років 25-ть тому і в перспективі нічого серйознішого від гарного мисливського ножа придбати не планую, тим не менш вважаю, що якщо не зараз, то в недалекому майбутньому цей закон доведеться радикалізувати — до права володіння будь-якою легкою стрілецькою вогнепалкою.
Я не буду сьогодні розлого дискутувати про всі pro & contra права на володіння зброєю. Хоча деякі свіжі цифри навіть мене здивували.
Наприклад, в Грузії після прийняття відповідного закону рівень злочинності взагалі впав на 60%, а кількість вбивств на кожні 100 000 населення впала майже вдвічі і дорівнює 7.29. Цей покажчик, хоч і трохи вищий ніж в Україні (6.35), але треба зважити на те, що Грузія має най і напівзгаслі, але все ж таки тліючі гарячі точки.
Але особливо вразили мене «дикі» молдавани, котрі легалізували зброю давненько: у них цей показник найменший серед усіх країн колишнього СССР – 4.80.
А от в Росії, котра має другий в світі арсенал стрілецької зброї і де діє заборона на вільне володіння не лише нею, але й «травматиками» цей показник один із найвищих у світі – 29.7. Вищий лише у деяких країн Африки та в Колумбії.
Для порівняння в Європі, де в більшості країн володіння зброєю легалізоване, цей показник коливається від 0.5 до 2.
Не буду я сьогодні також довго розповідати про те, що право на вільне володіння зброєю один із наріжних каменів демократії та неодмінна умова нормального формування і функціонування громадянського суспільства.
Я хочу підійти до цієї проблеми трохи з іншого, суто українського боку…
Почну здалеку, із наступної сентенції: держава може бути недемократичною і худо-бідно функціонувати без громадянського суспільства, а от демократії та громадянського суспільства без держави бути не може.
А будь-яка поважна держава існує багато в чому завдяки силовим інститутам. Однією із таких інституцій є армія. Це теоретично.
Практично українською армією можна знехтувати. Її не боїться ніхто. Ні кубанські козачки, котрі із лопатами навперейми наступали на Тузлу. Ні молдавські самогонники. Ні уламок чужоземного флоту, що більмом стирчить в одній із бухт одного українського міста.
Скажіть уголос (після двократної Новобогданівки, однократної Лозової і двох влучних ракет – в житловий будинок та пасажирський літак), що наша армія – гарант безпеки держави, і вас засміють навіть діти.
Звичайно ж, на параді вам продемонструють декілька старих танків та ракет. Але краще б на той парад не ходити. Бо спостерігати, як антикваріат, що роками припадає пилом в ангарах, борознує київське небо вище людських сил. Треба молитися, аби під час зразково-показового польоту жоден із небесних тихоходів не гепнувся на Хрещатик.
Армія давно вже не забезпечує безпеку країни. Навпаки, із кожним роком усе сильніше тягне приглянути за військовими, аби вони там, в гарнізонах, чого доброго, одне одному не нашкодили.
Можливо, щось у напрямку “державотворення” роблять міліція чи СБУ?
Але достатньо лише поспостерігати на яких авто під’їздять до управлінь МВС та СБУ чи то держслужбовці, чи то їхні відвідувачі, віра в те, що “наша служба и опасна, и трудна”, щезне відразу ж.
А ще в Україні маються ДАІ, КРУ, податкова, статистика, санепідслужба і багато чого іншого. Біда в тому, що в цьому випадку кількість аж ніяк не переходить у якість. Служб безліч, але більшість з них, теж приватизовані.
Мо’ за державу піклується парламент чи Кабмін – три ги-ги…
Хто ж тоді відповідає за країну, піклується про неї, зміцнює державність, за котру, вибачте, можливо й не ми, але багато хто боровся і віддав життя?
Виходить, ніхто за державу не відповідає. Лишенько, забули – у нас ще до цих пір зберігся президент. Він за означенням гарант і захисник. Це добре, що він у нас є. Але зважте, це наш президент і чи вистачить його одного такого на цілу країну?
Який з усього цього випливає висновок?
Теперішнє покоління демократію та громадянське суспільство можливо і не створить. Але розпочати їх розбудову нам цілком по силам, якщо ми забезпечимо одну з головних умов – існування самої країни. І збереження її для майбутніх поколінь – це ще одне головне завдання для усіх нас.
І задля того, аби ми були впевненими за долю дітей та онуків, ми зобов’язані захистити країну за будь-яку ціну. За будь-яку ціну!
А позаяк захищати цю країну, нажаль, практично нікому, а погрози на адресу України та її територіальної цілісності лунають і лунають, то вихід вбачається лише один: передбачити законом вільне володіння легкою стрілецькою зброєю.
Розуміється – довідки із “дурки” необхідні. Вікові обмеження – як верхні, так і нижні – потрібні. Вимоги до номенклатури виробів теж бажані. Про внутрішній порядок теж поміркувати потрібно. Але це вже деталі.
Головне – жоден скажений собака не сіпнеться до країни, де в кожного громадянина мається одна маленька штукенція, котра дозволяє, у випадку чого, захистити себе, своїх близьких, співгромадян, в решті решт.
І різним там вже в’їзним Рогозіним чи Дугіним згодом знову нічого забороняти не доведеться: їх змушуватимуть, вони до нас нізащо не поїдуть. Переляк трафить. Жирік тим паче.
Та й наші різні там Коліснеченки-Левченки-Симоненки язик прикушеним триматимуть.
Бо він ж в них без кісток – потраплять віжки під хвоста, не втримаються і ляпнуть чергову дурницю. А хтось образившись, візьме та й пристрелить прямо на місці.
Із озброєним народом делікатніше треба, із ним не впорається ніхто, жодна армія, жоден флот.
А як вирує фантазія щодо внутрішнього упорядкування країни. Принаймні, джипів, що зі стрітрейсерською швидкістю гарцюють нашими містами, косячи наліво і направо мирних пішоходів значно поменшає, та й самих джипів поменшає – бо дратують же народ.
І жоден навіть дурнуватий дільничний чи інший правоохоронець не полізе до вашого двору через паркан без постанови суду. Та й самі судді ці постанови та інші рішення будуть приймати більш виважено.
Та й думка про надзвичайну несправедливість мене не полишає: бо ж у них є все – озброєні армія, міліція, спецслужби etc., та й самі вони мають дозволи на зброю і можуть нагороджувати одне одного пістолями, як дітлахи цукерками.
А що маємо ми – з десяток берданок на сотню дворів чи квартир. Несправедливо?!
Повторюсь, в тому, аби узаконити зброю, нічого нового немає. Є країни, в котрих такий дозвіл діє, і є країни, де діє табу.
Наприклад, сучасна Швейцарія із своїми безкінечними референдумами із найдріб’язкових питань сприймається як зразок громадянського суспільства. Але задовго до того, як Швейцарія стала зразком, їй довелося подолати тернистий шлях боротьби за свою незалежність.
Пам’ятайте – громадянського суспільства та демократії без держави не буває. І швейцарці – честь їм та хвала – знаходячись в оточенні сильних країн, все ж таки завоювали право на життя та самостійний розвиток.
При цьому зважте, їхній національний герой Вільгельм Тель по ненависним Габсбургам не із рогатки стріляв. І відбився.
А вже потім трапились відомі швейцарські громадянське суспільство та демократія із їхнім добробутом, та автоматом про всяк випадок в оселі кожного громадянина призовного віку.