Пункт прийому металобрухту «по-соснівськи»

09 жовтня 2010 року, зібравши весь металобрухт, який роками «припадав пилом» за сараєм, мій батько та його товариш виїхали до пункту прийому металобрухту. Виїхали о 8.30 год. двома автомобілями… але повернулись о 16.00 на одному!!! Така поїздка «з’їла» не лише їхні нерви, але і віру в те, що існує ЗАКОННІСТЬ у нашій країні…

Почнемо спочатку.

09 жовтня 2010 року близько 8 год. 30 хв. мій батько та його товариш виїхали двома автомобілями (зокрема товариш перебував за кермом свого автомобіля Нива з причепом, на якому знаходився металобрухт) до пункту прийому металобрухту. Батько на своєму автомобілі їхав попереду, а товариш позаду. За перехрестям вул.Котовського-Ільїна у м.Черкаси автомобіль батькового товариша зупинили працівники ДАІ, які несли на даному перехресті чергування на службовому автомобілі ВАЗ-2109 д.н.з.0220. Працівник ДАІ, який зупинив а/м Нива, попросив «ввічливо» вийти з автомобіля, забравши при цьому документи та пройти до службового автомобіля, де перебували ще два працівники ДАІ начебто для «делікатної» розмови. Товариш батька відмовився йти до службового автомобіля, пояснивши, що металобрухт належить не йому і що даний металобрухт він разом з хазяїном їдуть здавати на пункт прийому. В цей момент до них підійшов мій батько та запитав про причини зупинки. Працівник ДАІ, який так і не представився, пояснив, що наразі проводиться операція «люки» і що потрібно терміново їхати до райвідділу для перевірки металобрухту на наявність крадених люків. Батько пояснив, що даний металобрухт належить йому особисто, але працівник ДАІ наполягав на тому, що треба перевірити, чи немає насправді в металобрухті люків. Також він повідомив, що в райвідділі металобрухт буде перевірятись експертом і якщо він підтвердить, що люків крадених там немає, то видадуть довідку і відпустять. Ну треба, то й треба, а тим паче приховувати не було чого.

Таким чином вони разом з працівниками ДАІ прибули до Соснівського РВ ГУМВС в Черкаській області. Працівники ДАІ повідомили, що автомобіль для огляду потрібно поставити у двір райвідділу, і батькові та його товаришу необхідно піднятись на 5 поверх, що там їх чекає експерт, який складе відповідні матеріали, потім огляне автомобіль та видасть довідку про те, що у причепі відсутні крадені люки і відпустить.

Піднявшись на 5 поверх, їх запросили до кабінету 512. Хвилин через 15-20 в кабінет зайшов чоловік і попередив «…ну теперь я вас научу как надо жить…». Таким собі вчителем життя, як потім з’ясувалось, є ніхто інший, як начальник ВДІМ Соснівського РВ. Коли батько вийшов у коридор, оскільки в кабінеті вони знов залишись удвох (мабуть працівники ВДІМ вирішували яку ж саме суму запросити за повернення автомобіля та металобрухту), до нього підійшов той самий чоловік і запропонував «…замять вопрос по-хорошему зелёными…». Батько відмовився і зайшов до кабінету. Минуло ще кілька хвилин і до кабінету зайшли працівники ДІМ (мабуть через коректність не буду називати їхніх прізвищ) і попередили, що потрібно написати пояснення, вони складуть матеріали і вилучать весь металобрухт і автомобіль.

Хочу зауважити, що мій батько тричі мені телефонував і повідомив дану ситуацію і що він знаходиться у райвідділі. І після третього дзвінка, один з працівників почав вимагати в нього віддати йому телефон але після батькової відмови, пішов до свого керівника – «учителя жизни». Зайшовши до кабінету «учитель жизни» почав вимагати від батька надати йому негайно мобільний телефон, що він немає права на телефонні дзвінки, і що йому тепер «кранти». До речі телефон було ввімкнено і після таких слів мені стало зрозуміло, що потрібно негайно їхати до райвідділу.

До речі «учителю жизни» лише 31 рік, а людина настільки вже досвідчена у житті, в неї стільки життєвого досвіду… і не тільки життєвого…

Близько 11 год. 30 хв. я прибула до райвідділу з маленькою 10-місячною дитиною (двох старших залишила вдома). Зайшовши у кабінет №533 (начальник ВДІМ Соснівського РВ) я пред’явила своє посвідчення, представилась і попросила пояснити причину затримання мого батька, тобто законні правові підстави його затримання. У відповідь «вышла из кабинета… всё, до свидания…кто ты такая вообще… ты вообще работаешь?…это тебя никаким боком не касается…». На прохання викликати відповідального по ГУМВС, а краще вже начальника ГУМВС, «учитель жизни» знахабнів взагалі «…сейчас я вызову… ксивой здесь махать не надо…» (ну це вже мабуть з його особистих звичок всюди «махать» посвідченням). Під час телефонної розмови з начальником ІОС, останній теж не відрізнявся будь-якою етичною нормою дотримання розмови. Слова «..да пошла она…» і т.д., я так розумію стали звичними для працівників ВДІМ (до речі він колишній начальник ВДІМ але вже іншого райвідділу).

Я вийшла в коридор і побачила, що з кабінету №512 вийшов мій батько. Я пішла до нього. Зайшовши до кабінету, я представилась, попросила пояснити причини або хоча б законні підстави затримання. Жоден з трьох працівників ВДІМ які знаходились у кабінеті не представились і повідомили, що «…це не ваші проблеми, нема чого тут махать «ксівой»…». Я повідомила, що це мій батько, що я його законний представник, а тому попросила пояснити мені причину затримання, правові його підстави та показати його пояснення. На що мені було відмовлено. Лише хвилин через 10 один з працівників нарешті показав пояснення, яке я прочитала вголос, де вже внизу, після того, як батько його підписав, працівниками ВДІМ біло дописано, що «…автомобіль оглянув експерт у моїй присутності…». Після цих слів, батько повідомив, що такого написано не було, оскільки пояснення заповнював один з працівників, а йому лише прочитали та показали де потрібно розписатись, що він і зробив. При мені ж відразу почалась фальсифікація документів. Один з працівників почав переписувати пояснення батька, інший вийшов з кабінету, до якого через деякий час зайшов разом з «учителем жизни». Останній почав кричати, що зараз вони всі напишуть рапорти, що мені тепер буде непереливки, що я вже завтра буду знать своє місце у цьому житті і що особисто начальник ГУМВС наказав не випускати автомобіль і взагалі заборонив їздити в Черкасах здавати металобрухт будь-кому. Тобто як висновок, начальник ГУМВС тепер встановлює правила здійснення операцій з металобрухтом у Черкасах.

При цьому у кабінеті перебували так звані «свідки», яких мабуть працівники ВДІМ записують у всіх підряд матеріалах. Вони взагалі не розуміли про що йде мова. На моє запитання, чи можуть вони пояснити, що тут взагалі відбувалось і відбувається, вони відповіли, що їх просто завели у кабінет і наказали підписати деякі папери, нічого при цьому не пояснивши. Мабуть так звані «свідки» якраз несли покарання за якесь адмінправопорушення і чому б не скористатись нагодою їх записати у «свідки».

«Учитель жизни» вів себе непорядно, весь час погрожуючи написанням рапортів і зняттям з посади, мабуть він себе представив начальником ГУМВС. Але враховуючи його такий досвідчений життєвий досвід – йому можна було і повірити…

На мої неодноразові запитання до працівників ВДІМ: «…а чому ви все ж таки порушуєте закон?… чому незаконно відбираєте пояснення, без всяких на те підстав… чому саме незаконними методами ви дієте, хто вам дав на це підстави?..», вони відповіли, що так їм наказав їхній начальник. Мабуть, якщо вони так його бояться, то отримавши наказ про щось інше – вони його негайно виконають, навіть не уявивши усіх наслідків, які можуть після цього бути. Але враховуючи, що «учитель жизни» маючи такий вплив на своїх підлеглих зі своїм величезним життєвим досвідом – їх можна лише пожаліти…

Вийшовши на вулицю, ми з батьком направились у двір райвідділу, де перебував автомобіль з причепом на всякий випадок, щоб ті ж працівники не встигли підкинути раптово «крадений люк».

А тут потрібно зауважити той факт, що стоянка райвідділу, хоча і знаходиться начебто у дворі райвідділу, але доступ до неї мають будь-хто, оскільки ж тут же знаходиться і футбольне поле, та й взагалі на стоянку можна потрапити зайшовши просто з вулиці, а не через приміщення райвідділу. Стоянка не огорожена і немає належної охорони.

Через деякий час у двір вийшов один з працівників ВДІМ та запитав що ми тут робимо. Він був дуже здивований, що ми не поїхали, а стояли поруч з автомобілем. Також він повідомив, що автомобіль разом з металобрухтом буде опечатано. На моє запитання про правові підстави, він відповів «наказ начальника». Ще хвилин через 5 вийшов ще один зі співробітників разом зі «свідками» і почали опечатувати автомобіль. На моє прохання провести повністю опис всього, що знаходиться в причепі автомобіля, вони відповіли, що металобрухт зважується, але так як сьогодні субота, а ваги одні на все місто – зважування буде здійснено в понеділок. Я знову попросила описати весь металобрухт на той випадок, щоб туди нічого не підкинули, або ж нічого звідти не пропало. І знову відмова. Я запропонувала свідкам оглянути причеп і підтвердити той факт, що в причепі відсутні будь-які люки, що вони і зробили і відповіли, що дійсно в причепі ніяких люків немає. На питання, чи їм взагалі читали, те що вони підписали, відповіли, що ні, не читали.

Я зателефонувала до чергової частини ГУМВС та залишила повідомлення про даний факт і попросила викликати відповідального від ГУМВС. Але ніхто так і не вийшов, адже відповідальним в цей час був начальник НДЕКЦ, яке знаходиться на 3 поверсі даного райвідділу.

Один з працівників ВДІМ, який опечатував автомобіль, повідомив що стоянка охороняється, але коли вийшов черговий чергової частини, він даний факт заперечив і сказав, що стоянка ніколи і не охоронялась і взагалі не розуміє чому поставили сюди машину і причеп.

Я попросила працівника ВДІМ у присутності свідків – три працівники чергової частини та черговий посту (до речі також працівник ВДІМ) надати довідку про те, що у оглянутому ними причепі відсутні люки (яку вони обіцяли надати ще з самого початку), протокол затримання та протокол вилучення автомобіля та причепу з металобрухтом. Мені було відмовлено з мотивацією, що вони не зобов’язані цього робити взагалі і таке взагалі не складається.

Хочу зробити офіційну заяву про те, що працівниками ОВС в Черкаській області, було грубо порушено норми Закону України «Про металобрухт», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постанови КМУ від 17 грудня 2008 року №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів та спеціальних майданчиках і стоянках».

Тепер можна підрахувати кількість порушень чинного законодавства. Здійснених працівниками.

По-перше, наразі працівники ВДІМ так і не знають, що згідно статті 164-10 КУпАП (згідно якої начебто були затриманні мій батько та його товариш), суб’єктом даного правопорушення є або юридична особа, або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, оскільки «порушення законодавства, що регулює ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ з металобрухтом…» — це порушення заготівлі, переробки, металургійної переробки брухту чорних і кольорових металів. А заготівлею та переробкою можуть займатись ЛИШЕ юридичні особи або фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

По-друге, згідно Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, ст.265-2 КУпАП — тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою
особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених
статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Уповноваженим особам Державтоінспекції забороняється брати
участь у здійсненні блокування або евакуації транспортних засобів
у випадках, не передбачених законом.

Уповноважена особа Державтоінспекції робить у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, запис у протоколі про адміністративне правопорушення про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням усіх даних.

До протоколу за можливості додаються фотографія транспортного
засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які
перебувають в ньому.

Протокол підписують особа, яка прийняла рішення про тимчасове
затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з
доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два
свідки, а також водій і страховий комісар в разі їх присутності.

Тобто працівники ВДІМ взагалі не мали будь-якого права вилучати автомобіль, опечатувати його і при цьому не склавши ніякого протоколу.

По-третє, що стосується протоколу про адміністративне затримання – не оформлено також, оскільки для нього не було законних підстав взагалі.

По-четверте, яке ж саме було вчинено адміністративне правопорушення – так з працівників ніхто і не наважився відповісти.

Окремо слід наголосити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тому при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу чи доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, працівники повинні виходити з того, що здійснення владних управлінських функцій передбачає не лише формальне, буквальне дотримання вимог законодавства, а і врахування принципу верховенства права, зокрема, принципу пропорційності, як його складової.

Так, відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, втручання з боку посадових осіб держави у реалізацію конституційних прав власника має бути пропорційним ступеню суспільної загрози від вчиненого правопорушення.

У рішенні по справі “Спорронг і Лоннорт проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden)” Європейський Суд сформулював такий важливий принцип пропорційності втручання держави у приватні відносини: “…Суд повинен визначити, чи було дотримано справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства та необхідними умовами захисту основних прав особистості…”.

В свою чергу, рішення, яке є неадекватним ступеню суспільної загрози від правопорушення суперечить принципу верховенства права, а отже, і Конституції України.

Як висновок, шановні співробітники служби ВДІМ Соснівського РВ ГУМВС в Черкаській області – ВИВЧІТЬ БУДЬ-ЛАСКА ЗАКОНИ і хоча б елементарні норми етичного спілкування з людьми. Якщо співробітник не знайомий з законодавчою базою, то «ксіва» не допоможе, хоча для таких «учителей жизни» закон – це «ксіва»…

–––––––––