Постійному представнику Міжнародного валютного фонду в Україні Максу Альєру (01021, Київ, Кловський узвіз, 5
Керівнику Представництва Світового банку в Україні Мартіну Райзеру (01010, Київ, Дніпровський узвіз, 1)
Директору Європейського банку реконструкції і розвитку в Україні Андре Куусвеку (01133, Киев, ул. Немировича-Данченко 160) —
щодо отримання інформації про те, чи проінформовано керівництво Міжнародного валютного фонду, Світового банку та Європейського банку реконструкції і розвитку про закінчення, ще 17.12.2009 року, повноважень, обраного 16.12.2004 на посаду Голови Національного банку України на п’ятирічний строк, В.Стельмаха, який несе відповідальність за ті збитки, що під час його керування Національним банком України, були нанесені Державі Україна та її громадянам у вигляді нестабільності грошової одиниці України, потурання банківським аферам, ігнорування вимог Цивільного кодексу України, що призвело до масового пограбування українського народу, знецінення національної валюти, небажання банків виплачувати вкладникам депозити та дивіденди й грубого порушення їхніх конституційних прав та підриву авторитету банківської системи, можна буде мінімізувати лише після невідкладного виконання вимог Конституції України та протизаконну відмову останніх президентів України від звільнення В.Стельмаха з цієї посади з 17.12.2009 року та проведення Генеральною прокуратурою розслідування банківських афер.
Україна є членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку та Європейського банку реконструкції і розвитку, а частиною 2 статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що депутатський запит — це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України .. до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності».
Текст депутатського запиту додається.
«Стаття 15. Право народного депутата України на депутатський запит
1. Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
2. Депутатський запит — це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. ( Офіційне тлумачення положень частини другої статті 15 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 5-рп/2003 ( v005p710-03 ) від 05.03.2003, N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 )
3. Депутатський запит вноситься у письмовій формі народним депутатом, а у випадку, передбаченому пунктом 34 частини першої статті 85 Конституції України ( 254к/96-ВР ), також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, і розглядається на засіданні Верховної Ради України. ( Офіційне тлумачення частини третьої статті 15 див. в Рішенні Конституційного Суду N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 )
4. Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією п’ятою від її конституційного складу.
Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України. ( Офіційне тлумачення абзацу другого частини четвертої статті 15 див. в Рішенні Конституційного Суду N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 )
5. Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов’язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у п’ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший, встановлений Верховною Радою України, строк.
Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зобов’язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, який вніс (які внесли) запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.
6. Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.
7. На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов’язаний повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за три дні до їх розгляду.
8. Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс. Відповідь на депутатський запит, внесений групою народних депутатів, комітетом Верховної Ради України, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, підпис якого під запитом значиться першим, голові комітету Верховної Ради України. Відповідь надається в обов’язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об’єднання громадян, на ім’я яких було направлено запит.
9. Народний депутат, представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України мають право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. По відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п’ятої від конституційного складу Верховної Ради України.
10. При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні Верховної Ради України повинні бути присутні у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України ( 1861-17, 547-17 ), керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважувати інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обґрунтуванням.
11. За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення.
(Закон України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-XII Публікації: Відомості Верховної Ради України, 19.01.1993, № 3, ст. 17; Голос України, 23.12.1992 Редакція з 11.06.2009).
Один ответ
На жаль — до влади “донецькой шпани” цей проавовий запит не дiйде.
Ви МИ ВСI) втратили важелi впливу на iгнурування ЗАКОНIВ держави.
(Микола Янович ДАПАШЛIВИ та його братани у курсi справ).
Без фiзичного усуненя (iзоляцii у тюрму) дiючих осiб (i “тушок”)
— нiчого очiкувати на змiни до кращого в Украiнi!