Как судьи землю воровали

В наше время трудно уже удивить кого-нибудь феодально-воровским образом жизни наших судей, прокуроров, правоохранителей других ведомств. Такое ощущение, что они считают свои ранги, погоны и регалии какими-то «ярлыками на кормление» с украинской земли. При чем, они совершенно не стесняясь уже сгоняют «ненужный» народ с этих самых земель. Надеясь, видимо, что мы, как боязливое быдло будем и дальше молчать и все это терпеть. “Но до поры молчали наши топоры.”

Шановний Валентине Олександровичу!

Я, Рачиба Василь Дмитрович, громадянин України, призер Європи та переможець Кубку Світу з греко-римської боротьби вимушений звернутися до Бас зі зверненням з приводу вчинення корупційних діянь, передбачених ст. 1 та п. «г» ч. 1 та п.п. «б», «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а в діях голови ВАСУ ще й ст. 10 вказаного Закону головою Вищого адміністративного суду України Пасенюком Олександром Михайловичем та суддею Вищого адміністративного суду України, членом президії Ради суддів адміністративних судів України Гуріним Миколою Івановичем, які, зловживаючи владою та службовим становищем, використовуючи власне посадове становище та факт перебування на адміністративній посаді та у президії — колегіальному органі Вищого адміністративного суду України, на який покладено вирішення найбільш важливих організаційних питань роботи системи адміністративних судів та маючи можливості для позапроцесуального впливу на суддів окружних та апеляційних адміністративних судів, діючи у власних майнових інтересах, а також в інтересах суддів Вищого адміністративного суду України та їх близьких родичів фактично створили злочинну групу, дії якої спрямовані на незаконне відведення у власність земельної ділянки лісового фонду загальною площею 14,2 га, розташованої в с. Тарасівка Обухівського району Київської області, яка вже належить на праві приватної власності ряду осіб, в тому числі мені, використовуючи при цьому прийняті за їх безпосереднього сприяння судові рішення Київського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду.

Так, 12 травня 2008 року Обухівська районна державна адміністрація Київської області видала розпорядження №№ 677 — 695 про затвердження проектів із землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Київський лісгосп», переведення зазначеної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель житлової та громадської забудови та подальшої передачі її у власність 77-ми громадянам (в тому числі мені та громадянину Майдановичу Володимиру Миколайовичу) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах с. Тарасівка на території Старобезрадичівської сільської ради.

14 серпня 2008 року між Майдановичем В.М. та мною, Рачибою Василем Дмитровичем, був укладений договір № 6805 купівлі — продажу земельної ділянки, що розташована в селі Тарасівка Обухівського району Київської області.

Кадастровий номер земельної ділянки: 3223187707 06 009 0011.

Отже, згідно вищевказаного договору, я став власником земельної ділянки в селі Тарасівка Обухівського району Київської області, що також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 460942.

Планувалося, що на вищевказаних земельних ділянках я побудую житловий будинок для себе та спортивний зал, щоб тренувати та навчати місцевих дітей боротьбі, у зв’язку з чим у мене існувала домовленість з одним із банків про одержання для цього кредитних коштів.

Влітку 2008 року до мене безпосередньо звернулася голова Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області Гончар Л.Б., в особистій розмові остання, посилаючись на існування певних домовленостей між нею та посадовими особами з числа керівництва Вищого адміністративного суду України, зокрема з суддею Гуріним М.І., запропонувала відмовитись від належних мені на праві приватної власності земельних ділянок, повідомивши, що в подальшому така земля буде виділена безпосередньо суддям вищевказаної судової установи.

Маючи на руках відповідним чином видані та зареєстровані державні акти на право власності на земельні ділянки, легально отримавши їх на підставі законного розпорядження Обухівської районного державної адміністрації та укладення нотаріально посвідченого договору купівлі продажу, одержавши відповідні погодження я не надав уваги пропозиції Гончар Л.Б. та звісно відмовився від неї.

Проте, через деякий час мені стало відомо, що 12 червня 2008 року 18 сесією 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області було прийнято рішення про виділення 170 громадянам земельних ділянок загальним розміром 14,2 га, що розташовані в адміністративних межах села Тарасівки по вулиці Пушкіна, Обухівського району Київської області, тобто тієї ж самої землі, яка відносилася до земель лісового фонду та знаходилася в користуванні державного підприємства «Київський лісгосп», виданої раніше відповідними розпорядженнями Обухівської районної державної адміністрації.

Згідно з наявними у мене даними, серед інших громадян, такі земельні ділянки одержали:

Гурін Микола Іванович — суддя Вищого адміністративного суду України, член президії Ради суддів адміністративних судів України, його родичі Гурін Дмитро Миколайович, Гуріна Ніна Іванівна, Гуріна Тетяна Іванівна, Гуріна Людмила Анатоліївна;

Пасенюк Олександр Михайлович — голова Вищого адміністративного суду України;

Матолич Степан Васильович — голова Ради суддів адміністративних судів України;

Сергійчук Олег Анатолійович — голова Кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів України;

Нечитайло Олександр Миколайович — суддя Вищого адміністративного суду України, член Ради суддів адміністративних судів України;

Харченко Василь Васильович — суддя Вищого адміністративного суду України, член Ради суддів адміністративних судів України;

Харченко Світлана Василівна — суддя Київського окружного адміністративного суду, донька судді Вищого адміністративного суду України Харченко Василя Васильовича;

Амєлін Сергій Єгорович — суддя Вищого адміністративного суду України;

Костенко Микола Іванович — суддя Вищого адміністративного суду України;

Костенко Дмитро Анатолійович — консультант Верховного суду України;

Усенко Євгенія Андріївна — суддя Вищого адміністративного суду України;

Федоров Микола Олексійович — суддя Вищого адміністративного суду України;

Чалий Сергій Якович — суддя Вищого адміністративного суду України;

Чала Анастасія Сергіївна — донька судді Вищого адміністративного суду України Чалого Сергія Яковича;

Юрченко Василь Васильович — суддя Вищого адміністративного суду України;

Скалозуб Юрій Миколайович — суддя Чернігівського окружного адміністративного суду;

Нижний Сергій Валерійович — партнер адвокатської компанії «Моор та Кросондович»;

Нагорянський Іван Васильович — партнер адвокатської компанії «Моор та Кросондович», його дружина Нагорянська Олена Сергіївна.

Список високопосадовців системи адміністративного судочинства України, які з легкої руки голови Старобезрадичівської сільської ради Гончар Л.Б. одержали належні іншим громадянам земельні ділянки вражає та говорить сам за себе.

Вказані особи посідають поважне та значне становище у системі судоустрою України взагалі, а зокрема мають важелі процесуального та позапроцесуального впливу на суддів окружних та апеляційних адміністративних судів, що фактично, попри декларування їх незалежності від впливу з зовні, знаходяться в їх безпосередньому підпорядкуванні.

Користуючись вищевказаним, 16 жовтня 2008 року від імені Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області подається адміністративний позов до Київського окружного адміністративного суду, відповідач Обухівська районна державна адміністрація, в якому рада, посилаючись на приналежність повторно виданих нею земельних ділянок до меж її території, просить визнати протиправними та скасувати видані Обухівською райдержадміністрацією скасувати розпорядження від 12.05.2008 року щодо передачі у власність 77-ми громадянам вищевказаних земельних ділянок.

Слід зазначити, що інтереси Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області в адміністративних судах представляють співробітники адвокатської компанії «Моор та Кросондович» !!! (з власником якої Народним депутатом України Катеринчуком Миколою Дмитровичем суддя Вищого адміністративного суду України Гурін М.І. знаходиться у товариських стосунках) — Нагорянський Сергій Іванович, Нижний Сергій Валерійович та Кальченко Сергій Віталійович, які до речі, також одержали земельні ділянки спірним рішенням голови Старобезрадичівської сільської ради Гончар Л.Б. Зазначений факт ставить питання, яким чином голова Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області Гончар Л.Б. оплачує послуги вказаної юридичної компанії та чи законно їх отримує, що також містить ознаки правопорушення, передбаченого ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

20 жовтня 2008 року виконуючий обов’язки голови Київського окружного адміністративного суду Штогун С.Г. постановив ухвалу про забезпечення позову Старобезрадичівської сільської ради, якою зупинив дію вищевказаних розпоряджень Обухівської райдержадміністрації київської області про виділення земельних ділянок 77-ми громадянам, а саму адміністративну справу передав до розгляду судді Лапію С.М.

8 квітня 2009 року суддею Київського окружного адміністративного суду Лапієм С.М. прийнято рішення, яким у повному обсязі задоволено позовні вимоги Старобезрадичівської сільської ради, визнані протиправними та скасовані розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 12 травня 2008 року №№ 677 — 695, зобов’язано Обухівський районний відділ Київської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на підставі вищевказаних розпоряджень 77-ми громадянам.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі Шведа Е.Ю., Хрімлі О.Г. та Костюк Л.О. вищевказану постанову судді Київського окружного адміністративного суду Лапія С.М. залишено без змін.

Мною, громадянином України Рачибою В.Д. та Обухівською районною державною адміністрацією Київської області подані касаційні скарги на вищевказані постанови Київського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду, проте з відомих причин вони до теперішнього часу не призначені до розгляду.

Хочу зазначити більше, мені взагалі не відомо, яким чином такі рішення
можуть бути переглянутими Вищим адміністративним судом України в
касаційному порядку, виходячи з того, що, згідно з наявними у мене даними,
майже весь персональний склад суддів такої судової установи одержав від
Старобезрадичівської сільської ради земельні ділянки, раніше видані іншим
громадянам        оскаржуваними        розпорядженнями       Обухівської райдержадміністрації, що і є предметом судового спору, який має переглядатися вказаною судовою установою, з огляду на неприпустимість таких дій, виходячи з декларуємих статтею 129 Конституції України принципів незалежності правосуддя та законності під час постановлення судових рішень.

Взагалі, хочу звернути увагу на очевидну незаконність, необґрунтованість та безглуздість прийнятих в інтересах суддів Вищого адміністративного суду України Київським окружним адміністративним судом та Київським апеляційним адміністративним судом судових рішень.

У власних позовних вимогах Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області (або правильніше сказати судді Вищого адміністративного суду України) посилається та той факт, що за умови відсутності результатів проведеного на підставі Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» розмежування таких земель, виключна компетенція щодо розпорядження територіями, які знаходяться в адміністративних межах села Тарасівка Обухівського району Київської області належить Старобезрадичівській сільській раді Обухівського району Київської області, тому вищевказане розпорядження Обухівської районної адміністрації Київської області є незаконним.

Проте, слід зазначити, що до передачі Обухівською районною державною адміністрацією вищевказаних земельних ділянок 77-ми громадянам, землекористувачем цих земель на праві постійного користування було державне підприємство «Київське лісове господарство».

Дані землі належали до земель лісогосподарського призначення.

25.06.2003 року Обухівська районна державна адміністрація Київської області видала розпорядження № 333 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування лісництвам для ведення лісового господарства», яким за наявності клопотання адміністрації Київського державного лісогосподарського об’єднання «Київліс», у зв’язку з припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств — лісокористувачів, лісництвам передано ряд земель лісового фонду для ведення лісового господарства, у тому числі землі, які знаходилися на території земель Старобезрадичівської сільської ради загальним розміром 492, 5, частина яких видана в подальшому оскаржуваними розпорядженнями Обухівської райдержадміністрації.

Згідно частини 1 статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

В частині 2 статті 17 Лісового кодексу України зазначено: у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Отже, згідно вищевикладених норм закону вбачається, що землі державної власності передаються у постійне користування виключно державним підприємствам, установам та організаціям, а землі комунальної власності відповідно тільки комунальним підприємствам, установам та організаціям.

Тому можна зробити висновок, що дані землі належали до державної власності, так як вони були передані в постійне користування саме державному підприємству «Київський лісгосп».

Згідно пункту 3 статті 32 Лісового кодексу України, районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Що ж до повноважень Старобезрадичівської сільської ради, то вони визначені в статті 33 Лісового кодексу України, а саме в пункті 1: Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

Також в статті 143 Конституції України зазначено: Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно вищевикладеного вбачається, що Старобезрадичівська сільська рада грубо порушила норми чинного законодавства України та перевищила свої повноваження при винесені рішення від 12 червня 2008 року.

Вважаю, що саме Обухівська РДА мала право розпоряджатися даними землями, так як вони належали до державної власності, а не комунальної і саме розпорядження землями державної власності відноситься до компетенції РДА.

Крім того, надання земельних ділянок Відповідачем відбулося без вилучення її з користування у ДП «Київський лісгосп», який був на той час землекористувачем, та зміни категорії земель.

Отже, не було виконано вимоги статті 20 Земельного кодексу України та статті 57 Лісового кодексу України щодо зміни цільового призначення землі.

Адже в пункті 4 статті 20 Земельного кодексу України вказано: Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

А в статті 57 Лісового кодексу України зазначено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Це є ще одним підтвердженням незаконності та неправомірності винесення рішення Старобезрадичівською сільською радою Обухівського району Київської області від 12 червня 2008 року, а отже й необґрунтованості замовлених суддями Вищого адміністративного суду України рішень Київського окружного адміністративного та Київського апеляційного адміністративного судів.

Звертаю увагу суду на те, що відведення земельних ділянок Обухівською рійдержадміністрацією було проведено за згоди землекористувача -ДП «Київський лісгосп» та за погодженням Київського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Вищенаведені факти порушення адміністративними судами вимог чинного законодавства яскраво ілюструють той ступень безкарності та вседозволеності, яку відчувають судді, знаходячись під захистом проголошеного Законом України «Про статус суддів» принципу недоторканності.

Навіть більше, вищевказані високопосадовці Вищого адміністративного суду України, одержуючи через Старобезрадичівська сільську раду земельні ділянки, що вже належать на праві приватної власності іншим громадянам, в тому числі і мені, не намагалися оформити таке виділення на підставних осіб, можливо плекаючи надію, що їх прізвища та статус в судовій системі України унебезпечить їх від кримінального переслідування та стане на заваді відновленню законності та справедливості.

Проте, це не так.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

В даній статті також зазначено: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Незважаючи на кричущі та нахабні факти незаконних дій, спрямованих на незаконне позбавлення належних мені та іншим громадянам на праві приватної власності нерухомого майна, вчинених з боку судді Вищого адміністративного суду України Гуріна М.І., який, власне, і є реальним організатором вказаних незаконних оборудок, його колег по вказаній судовій установі, високопосадовців органів влади Київської області, суддів Київського окружного адміністративного суду, Київського апеляційного адміністративного суду та голови Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області Гончар Л.Б., мої неодноразові звернення до правоохоронних органів не мають за собою ніяких наслідків.

У зв’язку з викладеним, прошу Вас ретельно опрацювати наведені у зверненні факти корупційних та інших протиправних дій вищевказаних посадових осіб, нарешті припинити чиновницьке та суддівське свавілля, сприяти нам в притягненні винних осіб до передбаченої Законом України «Про боротьбу з корупцією» відповідальності, за результати чого повідомити мене у встановлені чинним законодавством терміни.

З повагою

Рачиба В.Д.