Оставив на время привычную и благодатную ниву сутенерства, зампред с позволения сказать СБУ Андрей Кислинский решил хоть чем-то доказать что не зря жует черствый «конторский» хлеб. А заодно может и заработать какой-никакой орденок к Дню независимости. Желательно боевой. Однако, по пути другого гламурного зампреда — Хорошковского, получившего ради этого куском кирпича по отпилингованному рылу (в ходе задержания «Альфой» городского сумасшедшего) Кислинский решил не идти. Смекнул, жывотное, что царапина или не дай Бог шрам все-равно за ранение не сойдет. Все-равно подумают, что как обычно — просто бляди поцарапали. И потому наш «Голосок» занялся третьим, знакомым ему после рукоблудия и сутенерства делом. Тем, что продвинутая интернет-общественность называет не иначе как: «срать в камментах». При чем, в силу природной гнидности, сделал это Кислинский в виде незамысловатой «подставы». Этот герой форумных битв просто стал распихивать по форумам сайтов информацию, с одной стороны, вроде бы рекламирующую нынешнего Председателя СБУ Валентина Наливайченко,а с другой — намекающую на его желание баллотироваться в Президенты Украины. Что, собственно, и является «подставой». Так как Виктор Андреевич Наливайченко «преемником» пока не назначал и подобную инициативу по нашей информации воспринял как наглое посягательство на собственное «мессианство».

Вот что пишет об этой «спецоперации» Кислинского известный интернет-аналитик Роман ShaRP в своем ЖЖ: «Панэ майор, у вас там идиоты работают!!!
Я уже освещал у себя в журнале СБУшный слив по “одесскому делу”. И вот, крутить его на Архимедовом винте, камбэк чучела.

Теперь воно взяло ник P.Litvinov, и, размещая, одно и то же напыщенно-официозное подлизывание головке СБУ Наливайченко на разных форумах ([1], [2], [3]) даже не утруждает себя его заменой. Вы бы хоть конспирацию соблюдали, жы-вот-но-е.

Еще круче тематика нового витка размещений, — у головки СБУ теперь, оказывается, недюжинный потенциал для президентской гонки, и как это подается!..

Новина про те, що як мінімум один «військовий» кандидат хоче спробувати сили у президентських перегонах з’явилась сьогодні. Про це заявив в інтерв’ю «Радіо Свобода» екс-заступник Голови СБУ Олександр Скипальський.
В окремих країнах світу участь силовиків у президентських виборах в багатьох випадках була доволі успішною. Путін в 1999 році практично з крісла директора ФСБ через короткотерміновий прем’єрський трамплін відразу обійняв головну посаду країни. І хоч дарма, що завдяки на той час пропагандистській машині Березовського «ОРТ». Факт є фактом. Той же Саркозі очолив посаду Президента Франції після «успішного» придушення масових заворушень в Парижі у статусі міністра внутрішніх справ. І таких прикладів безліч.
І чому Україну потрібно вважати виключенням. Навіть зважаючи на нав’язувані українському суспільству соціологічні дослідження про «лідерів» перегонів, реальна картина електоральних уподобань кандидатів на кінець року може стати дуже цікавою. Тож спробуємо оцінити, хто з колишніх і діючих силовиків може реально позмагатись за посаду Верховного головнокомандувача України, а хто ні.
Олександр Скипальський є доволі авторитетною фігурою як в політичних колах, так і в середовищі силовиків. Завжди принциповий і відвертий, він висловлював свої, не завжди приємні погляди без огляду на політичні ситуації і статус співбесідників. Одним із перших під «його руку» потрапляв і Балога зі своїм деструктивним впливом на вітчизняну спецслужбу, та й Тимошенко, з якою він тривало співпрацював, за свідченнями знаючих людей, вислухала від нього багато «правди матки». Цей патріот стане доволі цікавим кандидатом, проте, на жаль, рішення про свою участь він прийняв дуже запізніле і часу на результативну кампанію у нього, більш за все, не вистачить.
Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко ще півроку тому твердо вирішивши балотуватись на цих виборах та навіть розпочавши наочну агітаційну кампанію, може повністю відмінити свої плани. Кажуть, що його рішення було спочатку із зацікавленістю сприйняте Віктором Пінчуком, який навіть пообіцяв фінансову підтримку. Ці події проходили на фоні переговорів про продаж Пінчуку дружиною і тестем Гриценка Юлією і Миколою Мостовими легендарного «Дзеркала тижня». Проте криза внесла свої корективи. Угода не відбулась, а президентські амбіції Анатолія Степановича поступово затерлись піар-війнами інших всім відомих кандидатів у Президенти. Проте, не зважаючи на відсутність хоча б мінімальних фінансових вливань Голова парламентського комітету з нацбезпеки і оборони Гриценко може спробувати обійти і Симоненка з Литвиним.
Про свої політичні амбіції також заявив і екс-голова СБУ Ігор Смєшко, розпочавши розкрутку своєї громадської організації «Сила і честь». Проте, за свідченнями фахівців, інтелігентний розвідник Смєшко в компанії із об’єднаними навколо нього колишніми силовиками не зможе створити конкуренції ключовим гравцям перегонів. Часу обмаль та й цього незрозумілого поняття «харизма» малувато…
З діючих керівників силових органів експерти відзначили потенційним кандидатом, який має всі шанси утворити вагомі проблеми так званим «лідерам» перегонів голову СБУ Валентина Наливайченка. Не амбітний генпрокурор Медведько навряд чи коли захоче балотуватись, навіть за конкретними порадами. Надмірно амбітний, але «нижче плінтусу» заплямований корупційними і хуліганськими скандалами очільник МВС Луценко скоріше за все не братиме участі. Адже не відомо, що більше нашкодить його політичним партнерам — технічна участь Луценка у виборах, або просто його публічна підтримка. З позачергових київських виборів у 2008 році, коли він зі своєю «самообороною» навіть не потрапив до міської ради, вже зараз розповідати про хоча б якийсь рівень електоральної підтримки глави МВС не взявся жоден з експертів. Та й «статистика» колишніх міністрів є дуже невтішною — згадайте Кравченка, Білоконя і Цушка…
На цьому фоні молодий і фаховий дипломат-спецслужбіст Наливайченко є потенційним кандидатом-силовиком з найвищим рівнем довіри суспільства. Він відверто і чітко культивує патріотичну складову, на відміну від багатьох інших прямо викладає свої погляди на штучно створені з подачі Росії «спірні» питання про Голодомор і УПА, без остраху називає прізвища заплямованих в корупції політиків, а очолювана ним спецслужба щодня звітує перед державою про виявлені і попереджені злочини проти національної безпеки, прямо висилаючи з держави та забороняючи в’їзд російським та іншим закордонним «друзям України».
Цей аналіз стосувався більше вірогідних кандидатів — силовиків на головну державну посаду, адже виявили бажання позмагатись лише кілька осіб. Проте потенціал у окремих учасників перегонів, як у Наливайченка і Гриценка, є доволі вагомим і, за експертними поглядами, абсолютно не переоціненим.»

Появилось это сообщение и на форуме «ОРД», не вызвав впрочем, ожидаемой реакции. Так же как и другой перл бордельного менеджера: «Не словом, а ділом. Служба безпеки України — реалії у фактах.

Щодня перечитуючи десятки українських та зарубіжних інформаційних сайтів, новин та анонсів, слухаючи радіо по дорозі додому, переглядаючи інформаційні випуски новин на провідних телеканалах, вкотре зауважую, що протягом останніх місяців особлива увага журналістів та громадськості — відомо ж що попит породжує пропозицію — останнім часом прикована до діяльності національної спецслужби. Здавалося б, якщо у березні певний ажіотаж навколо СБУ могло спричинити призначення Валентина Наливайченка на посаду Голови відомства, то для подальшого утримання найвищих рейтингів висвітлення у ЗМІ, створення певного інформаційного буму потрібні уже конкретні дії і результати. А результати діяльності Служби безпеки пересічний українець може бачити мало не щогодини, переглядаючи Інтернет-новини. І якщо у минулих роках особливо допитливий платник податків міг задаватися питанням про доцільність витрачених на національну безпеку коштів, то на даний час Служба безпеки України стала однією з найбільш відкритих в інформаційному плані, зокрема в контексті висвітлення не тільки конкретних щоденних результатів, а й перебігу розслідування тих чи інших резонансних справ. Не зупиняючись на переліку усього зробленого Службою, хочеться зауважити на найбільш конкретному: робота по захисту державних інтересів та забезпечення національної безпеки ведеться щохвилинно, щогодинно, щоденно, одним словом — постійно, що є найкращим підтвердженням доцільності функціонування без перебільшення найдієвішого на даний час державного відомства.
Пов’язуючи сучасні досягнення національної спецслужби із призначенням її керівником В.Наливайченка, згадуються слова, сказані ним одразу ж після призначення на посаду Голови СБУ: «День дадуть, 10 днів — я все одно буду працювати, я не за посадою сюди прийшов. І ви знаєте, що 2 роки і 3 місяці, які я тут перебував не тому, що я і мої колеги чекали якихось благ, ми намагались і робили те, що могли. Зможемо робити більше — будемо робити». Як кажуть, не словом, а ділом…а діла згодом сказали самі за себе: і безапеляційна боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади, і протидія контрабанді і торгівлі людьми, і розкриття резонансних справ національного масштабу. Це насамперед затримання «народного сіяча» Зварича, проведення блискучої операції по розшуку та затриманню вбивці журналіста Г.Гонгадзе генерала Пукача, захист національних інтересів, розсекречення архівів каральних органів періоду радянського тоталітаризму, відродження історичної справедливості і незмінне позиціонування України як великої самостійної європейської держави, повноправного члена світового співтовариства. І цей перелік далеко неповний. Черговим кроком спецслужби у викритті резонансних злочинів, незалежно від статусу і рангу злочинця, його матеріального достатку чи приналежності до будь-якої політичної структури, стало доручення керівника відомства В.Наливайченка Управлінню СБУ у Закарпатській області надати максимальне сприяння та допомогу працівникам регіональної прокуратури у розслідуванні ганебного злочину, вчиненого міським головою Ужгорода С.Ратушняком. Не маючи на меті підтримати якусь з нині діючих політичних сил, хочу зазначити, що дії мера — рукоприкладника, який підняв руку на дівчину, підлягають під характеристику вчинків напівздичавілого від безкарності латифундиста періоду раннього середньовіччя. За вказаним фактом, незважаючи на певний спротив з боку місцевої влади, прокуратурою Закарпатської області порушено дві кримінальні справи: за ознаками ч.1 ст.296 (хуліганство, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом) та ч.2 ст.365 (перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжується насильством), а також ч.2 ст.161 (порушення рівноправності громадян в залежності від їх расової, національної належності) КК України. Зважаючи на усі позитивні напрацювання, хочеться вкотре побажати успіху працівникам Служби безпеки України та органів прокуратури у розкритті цього резонансного злочину. І я твердо переконаний, що спільними зусиллями істину буде встановлено, а злочинець понесе гідне покарання за принципом Глєба Жиглова «Вор должен сидеть в тюрьме» !!!.

12.08.2009 21:20 Штиль

Ну так пусть для начала посадит себя, кена, сутенера, и большую часть украинского политикума. Говорун…

12.08.2009 21:40 Шут гороховый

Ой, сколько елея налил, энтот Простик. Прям сплошное умиление нашло.

13.08.2009 1:07 Работяга

Безаппеляцыонно! Блестяще! Главное, што Простик уверен, што “жегловы” не решат, што он вор. Или убийца. Вайеры и Высоцкий обяснили, што “жегловы” иногда ошыбаютца.

Не, ну, безапеляцыонная борьба СБУ с преступностю — это сказка для гибралтарских маготов.

13.08.2009 9:04 Серый

Шо тут думать? Дали вказивку кенту спланировать системно серию пуков в Сеть на заданную тему. Условие: гарно смазать, шоб налазило по-любому. Вот капитан, видать, и стараецца. Судя по почерку, тот же автор периодицки выдает такого же уровня грусть и в сайт “ХайВей” (h.ua). Схема примитивна: достижения Службы — Наливай весь в белом — радуга на горизонте — ненавящивый намьок на ахеренную ценность личности его шефа для нас усех.»

Понятно, что защита «Кролега» от посягательств злобного Ратушняка является делом государственной важности. Все-таки, «Кролег» — это не только очки и зубы, но и деньги Виктора Пинчука, которые нужно защищать. Но защита вышла какой-то неубедительной. И если Кислинский также защищал своих подопечных на Окружной, то понятно, почему ему пришлось сменить высокодоходное ремесло сутенера на работу в СБУ. «Девочки» при такой защите просто тупо разбежались.

19 августа исполнится 2 месяца со дня назначения Кислинского зампредом СБУ. Напомним, что Валентин Наливайченко весьма позитивно оценил это смешное назначение и заявил, что «Назначение Андрея Кислинского — это очередной последовательный шаг в реализации плана реформирования СБУ. В частности, заданного Президентом направления на демилитаризацию Службы безопасности”. Демилитаризация — это, конечно, круто, но чем все-таки конкретно занимается этот огрызок? Ульянченко при его назначении говорила, что будет заниматься «вопросами Голодомора», потом Наливайченко сказал, что «вопросами информационной безопасности и аналитической работой». «Анальную» работу на форумах видим, информационной безопасности — ни фига не наблюдаем. И даже пристойного современного борделя на Владимирской Кислинский до сих пор не создал. За что, спрашивается, боролись?

Станислав Речинский, «ОРД»