Публікації газети “Трибуна” читають навіть у столиці, хоча офіційно вона продається і передплачується лишень у межах Закарпатської області. І доволі оперативно на ці публікації реагують. Судіть самі: замітка-передрук “Канари чи нари?” з’явилася у наших кіосках 21 березня. А вже 26 числа на неї була готова позовна заява до Ужгородського міськрайонного суду на предмет “захисту честі і гідності”.
Позивач – Балога Віктор Іванович, м. Мукачево.
Представник позивача – Ткаченко Костянтин Валерійович, м. Київ.
Відповідачів – троє (один з Ужгорода, двоє – знову ж таки з Києва).
Відповідач- №1 – засновник газети “Трибуна”.
Не знаємо, хто в школі вчив пана представника позивача граматиці, але більшості тих, хто здобув середню освіту (а не лиш “отримав атестат”), відомо, що географічні назви слід писати з великої літери. Закарпаття – географічна назва нашої області. Пан представник позивача пише з малої (стор. 2 позовної заяви). Чи то не зважає на правила граматики, чи просто зневажає наш край?
Не знаємо, хто в школі вчив пана представника позивача літературі, але так і не навчив, що будь-який друкований твір слід читати до кінця. Цьому ж мали вчити пана представника позивача і ті, хто викладав йому ази юриспруденції: посилатися на норми закону слід лише у тому випадку, якщо ти прочитав його повністю, від першої статті – і до останньої.
Так, у Законі України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” є стаття 37, названа “Спростування інформації”. Та якби пан представник позивача дочитав згаданий закон до кінця, то знайшов би і статтю 42, названу “Звільнення від відповідальності”. А в цій статті, зокрема, говориться:
“Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:
…3) вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об’єднань громадян;
4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього…”
У публікації газети “Трибуна” від 21 березня, спростування якої вимагає пан представник позивача, чітко вказано на авторство слів, котрі так образили пана позивача. Слова сказані посадовою особою (міністром) державного органу (Міністерства внутрішніх справ). Крім цього, спеціальний знак пунктуації – лапки – чітко вказує на те, що “трибунівська” публікація є дослівним відтворенням матеріалу, опублікованого іншим друкованим засобом масової інформації – журналом “Фокус”, з посиланням на нього.
Складається враження, що позивач Балога таки “чув дзвін” – десь хтось щось таке сказав, що підриває глибоку упевненість широкої громадськості в його (Балогиній) бездоганній честі, ганьбить його (Балогину) кришталеву гідність. А щоб самому той “дзвін” заглушити – не вистачає чи то часу, чи то хисту, тож довірив цю справу своєму столичному представнику. А той навіть закон до кінця дочитати неспроможний…
Clipnews.info
P.S.Нагадаємо, що журнал «Кореспондент» в рамках свого щорічного проекту за 2007 рік, визнав в номінації «Комбінатор року» — главу Секретаріату Президента Віктора Балогу.
Виглядає, цього року Віктор Балога має шанс підтвердити номінацію «Комбінатор 2009 року». На цю думку наводить нинішня «судова комбінація» націлена на дискредитацію Юрія Луценка, з позовом до Ужгородського міськрайонного суду. Відверто кажучи, перед суддею Микуляком П.П. стоїть справді не просте завдання…
Перше відкрите судове засідання за позовом Віктора Балоги, яке відбудеться в Ужгородському міськрайонному суді, призначене на 13 год.30 хв. 16 квітня цього року. Про лаври «Великого комбінатора» та Віктора Балогу… далі буде.
