Тернопольские великие комбинаторы

Нещодавно,
шановні читачі, до вашої уваги було запропоновано історію про те, як
славні нащадки великого комбінатора Остапа Сулейман Берта Марія Бендера
і його славного поплічника Шури Балаганова, гідні діти лейтенанта
Шмідта – директор тернопільської будівельної компанії «Будівельник»
Зеник Щепановський і нещодавно вільний гірський карпатський орел, а
нині – голова Тернопільської ОДА Юрчик Чижмарь впевнено і нахабно
дерибанять тернопільську землю (http://h.ua/story/93563/). Проте
згадана історія має своє продовження і автор, сповнений надії на
розуміння читачів і відповідну реакцію з боку компетентних органів,
знову взявся за перо.
Проте, коротко нагадаємо, що ж спонукало автора підняти нагора
зазначену тему. А причина доволі проста: набридло, що безкарність і
кумівство в наш час породжують тотальне нехтування законодавства і
корупцію у владних структурах. Не стала виключенням із загального
списку й Тернопільщина. Саме на теренах Богом благословенної
тернопільської землі у часи кучмівської вседозволеності розпочав свою
бурхливу діяльність директор місцевої будконтори пан Щепановський.
Правдами і неправдами йому вдалося отримати земельні ділянки, на яких
згодом, без наявності будь-яких визначених законом дозвільних
документів, почали стрімко виростати новобудови. І все було б гаразд,
якби пан Зеник заручився підтримкою новообраної Тернопільської
міськради, але роги достатку були круто обламані і баран (даруйте, пан
Щепановський) залишився без приплоду. Трест лопнув. В пору було б
перейменувати «Будівельник» на «Рога і копита» і зайнятися заготівлею
сировини для потреб народного господарства.
І так би й канули в лету усі найзаповітніші мрії великого комбінатора
пана Зеника, але, як панацея від будівельного запору, як кухоль
холодного пива в полудневу спеку, в область із Дикого Заходу прибув
прямий нащадок ільфовського Шури Балаганова, молодий і обдарований
Ю.Чижмарь. Дуже швидко необхідні стосунки були налагоджені і формула
кохання була переписана по новому: пану Щепановському – сприяння в
отриманні земельних наділів і вирішення проблем з паперами, піонеру Юрі
– частку від проданих квартир і декілька власних будиночків на селі. І
вже збирався закричати наш Остап (читаємо — Щепановський) на увесь
світ: «— Вот я и миллионер! Сбылись мечты идиота!», але на заваді стала
принципова позиція депутатів міськради і Зеник зрозумів, що ніколи не
доб’ється того, чого Коля Остен Бакен добився від Інги Зайонц, подруги
його дитинства. І тут все почалося…
На допомогу товаришу прорабу прийшов удільний князь Юрій зі всіма
своїми владними можливостями і повноваженнями. В бій були залучені
наїзди, залякування, перевірки діяльності міськради, блокування
місцевих ініціатив. Активно були залучені прокуратура і міліція, 18
березня навіть порушили липову кримінальну справу про ніби то
зловживання службовим становищем посадовими особами мерії. Під шумок
вирішили наїхати й на мера і його сім’ю. Славні і незаплямовані
працівники місцевого УБОЗУ провели перевірку діяльності благодійного
фонду, який очолює дружина міського голови, матеріали перевірки
направили в міську прокуратуру і долучили до матеріалів кримінальної
справи. Одним словом, дави непокірних танками. Але часи, коли можна
було кричати «паложиш партбілєт», уже пройшли. А готуючись до потужного
стрибка на київські висоти в крісло заступника одного з міністрів,
піонер Юра (Чижмарь) мав би пам’ятати, що земля кругла і до гір далеко,
а чим вища шафа, тим голосніше вона падає.
Тепер хочу задати запитання, яке уже пів року напрошується у переважної
більшості населення області: доки будемо у владі терпіти варягів і
халіфів на один день, доки кожен, кого «послали» облагороджувати своєю
присутністю Тернопільщину, приїжджатиме сюди з однією метою – хапнути
побільше, призначити на керівні посади бездарних родичів, щоб і від них
систематично отримувати мзду, позвільнявши з посад справжніх фахівців,
доки вискочки і дилетанти вчитимуть нас жити на власній землі, в той же
час нещадно її обкрадаючи.
І ще. Хотілося б запитати представників правоохоронних органів –
міліцію, прокуратуру, СБУ, куди спрямовані їх погляди, і чи не на цій
землі вони росли і виховувались? Доки прийшлі князьки будуть тягнути у
вас з під носа набуте вашими батьками, дідами і прадідами, коли врешті
решт буде покарано, або хоча б розглянуто дії керівника області, який
лобіює власні інтереси з висоти своєї посади, а не прибиральниці чи
завгоспа, який виніс з роботи кусок бляхи, щоб закрити дірку на стрисі.
Запитань багато, але відповіді поки що нема. І хто зна, чи буде…
А на разі знову хочеться повернутися до класиків жанру і процитувавши
Ільфа і Петрова, нагадати пану губернатору, яка доля спіткала його
попередника Шуру Балаганова: «Обладатель пятидесяти тысяч украл
сумочку, в которой были черепаховая пудреница, профсоюзная книжка и
один рубль семьдесят копеек денег. Вагон остановился. Любители потащили
Балаганова к выходу. Проходя мимо Остапа, Шура горестно шептал: — Что ж
это такое? Ведь я машинально. В окно Остап увидел, как к группе скорым
шагом подошел милиционер и повел преступника по мостовой».
З надією на перемогу верховенства права і нагадуючи девіз Жиглова «Вор должен сидеть в тюрьме», ваш Гомер Станіславович.