—
це низка “понять”, за якими замість законів живе суспільство. Найбільш знаковим у цьому сенсі є факт, що майже 60% економіки працює “в тіні”, тобто без відрахувань на життя держави.
Причина — здирництво податківців, внаслідок чого підприємці уникають контактів з державою, не реєструються і не платять податків. Ті ж підприємці, котрі не сховалися від держави, змушені давати хабарі, бо працювати з додержанням усіх вимог законодавства майже неможливо, до того ж воно безперервно змінюється.
Особливого розмаху корупція набула в сфері приватизації, коли за безцінь (через хабарі, звісно) продаються державні підприємства, причому навіть високорентабельні. “Тіньові” спеціалісти розробили багато схем переходу державної власності у приватні руки — і завжди так, щоб приватизоване підприємство не платило податків або розпродало виробничі фонди і тихо щезло. Ось чому ми так збідніли з радянських часів! Приватизація замість оздоровлення економіки в Україні дає у більшості випадків зовсім протилежний результат і, як наслідок, маємо вкрай малі пенсії та зарплати.
Бюджетна сфера почала жебракувати, а тому її працівники — викладачі вузів, вчителі, лікарі, держчиновники, міліція, судді, військові, прокурори, митники, репівці і т.д. — брати хабарі. Показовий факт: цифра хабарів митникам в Одеському порту сягає 100 тисяч доларів на день! (TV “ICTV”, 17.02.2005). Від такої “митної” діяльності держава отримує, як кажуть, тільки десяту частку від належного.
Корупція в економічній сфері породила корупцію в політичній. Губернатори, мери міст, міліція та СБУ за президентства Л. Кучми добрали смаку в так званому “кришуванні”, тобто незаконному керуванні бізнесом. На вищих щаблях пройшло зрощення влади та бізнесу — владний бізнес став найбільш прибутковим та безпечним. Характерним для цього бізнесу стало таке: надання пільг для деяких об’єктів господарювання, нецільове використання бюджетних коштів, створення вільних економічних зон, бюджетне кредитування. Дальше — більше. В Україні створився політичний ринок — продається та купується членство в парламентських фракціях, позиція цілих партій, політичні рішення у вигляді законів, постанов уряду, дій урядовців, судові рішення і таке інше. (Маленький приклад — за перехід у парламентську більшість два роки тому депутату ВР України платили 2 млн. доларів!).
Украй знахабніла українська влада втратила усіляке почуття міри, встановивши собі феноменальні зарплати, пенсії, виплати, службові пільги.
В країні безлад — нема грошей ні на що: ні на освіту, ні на армію, ні на ремонт усіляких дренажних систем та шляхів, ні на охорону здоров’я, ні на створювання робочих місць… ні на що. Є гроші тільки на касту вищих держчиновників. Особливо показові тут деякі силові відомства. Ось, наприклад, МВС. Пенсія міністра Білоконя, який нещодавно керував міліцією, — 14 000 грн.(!)
Перше, що роблять головні міліціонери областей після призначення, — купують службові авто за 230 тисяч грн. Погляньте на нові будинки міліції — у кожному вікні кондиціонер. Порівняйте з дитсадками та лікарнями. До речі, про лікарні. Один з моїх родичів нещодавно лежав в рядовій мінській лікарні з приводу операції: ліки та операція безкоштовні, пристойне харчування, гарне обладнання. А ми з вами вже звикли, що медицина в країні є найбільш корумпованою галуззю і без гривні там і кроку не ступиш… Ми звикли до цього і навіть не протестуємо!
Особливий “писк” моди української влади — влаштування на посади родичів. Ось дані 2002 року: Кабмін — 3,75 родича на одного чиновника; адміністрація президента — 3,21; держадміністрації — 2,97; СБУ — 5,81(!). Можна приводити факти розгулу корупції в країні нескінченно…
Як наслідок, українці зневірились у владі та її спроможності захистити їх конституційні права. За даними соцопитувань, у вересні 2004 року Кабміну довіряли 3% громадян (не довіряли 28%), місцевій владі, відповідно, — 3 і 30%, судам — 3 і 31%, СБУ — 5 і 27%, міліції — 4 і 41%.
Нащо потрібна така влада? Влада, яка не може захистити права громадянина на пристойне життя? Влада, яка не може навести порядку в країні та встановити хоч якусь соціальну справедливість?
AGENCY FOR EURO-ATLANTIC COOPERATION (AEAC)
