​Who is mr. Ivanushenko?

Раніше, коли в українській владі ще була конкуренція, виникло таке поняття, як «донецькі».

Фото: Макс Левин

Дехто користувався ним, як синонімом до слова «окупанти». Нині, коли «донецькі» скрізь, народжується нове словечко — «єнакіївські».

Треба сказати, таких «єнакіївських» — на чолі з Президентом Віктором Януковичем — у владі чимало.

Нічне Єнакієве, наче Мордор Толкієна

«Какой поп такой приход»

Другим найвідомішим «єнакіївським» — після Лідера — раптово став ще вчора нікому невідомий депутат Юрій Іванющенко, або як його ще називають — Юрій Єнакіївський.

Коридори влади нині повняться чутками про впливовість та всесильність пана Іванющенко. Його називають найближчим до Януковича, авторитетнішим за Ріната Ахметова, «гаманцем» або «кишенею» президента. Йому начебто віддано Одеську та Запорізьку область, агропром та вуглепром, ринок спирту та зерна, та ще й найбільший базар в країні — «Сьомий кілометр» в Одесі.

А рік тому про нього ніхто нічого не знав.

Перша інформація про Юрія Іванющенка потрапила в ЗМІ, коли автор вирішила дослідити, хто 09.09.09 гуляв найшикарніше, за всю історію України, весілля в Донецьку. Була неабияк здивована, коли виявилося, що в Крижаному палаці — під балади Ероса Рамазоті та привітання Януковича-Ахметова — віддає доньку заміж маловідомий депутат ВР за яким офіційно не проглядається жодного бізнесу.

Звідки ж з’явився пан Іванющенко, він же — Юра Єнакіївський? І чи є хоч якесь підтвердження про його впливовість, окрім чуток? В цьому ми вирішили розібратися.

***
Виявилося, Юра Єнакіївський – літературний, так би мовити, псевдонім Юрія Іванющенка. Поспілкувавшись з відомими вихідцями з Єнакієва автор зрозумів: тут Іванющенко знають під ім’ям «Юрець Малий». Очевидно таку «кликуху» він «заробив» своїм невисоким зростом. Саме під цим псевдонімом він — як кримінальний авторитет – ніби-то проходив в оперативних документах правоохоронців у буремні 90-ті. Принаймні таке говорив на прес-конференції Юрій Луценко. Чи правда – питання риторичне.

До речі, з усіх «авторитетних персонажів» з Єнакієво «Юрець Малий» не був найбільш відомим. Більше «звучали» Салават, Шумак, Батура, а особливо Зуй (Анатолій Зуєв). Може тому що останній любив показуху. Наприклад, дочка Зуєва, що навчалася в Горлівському інституті іноземних мов приїжджала на навчання з двома джипами охорони. А ще Зуя — на початку двотисячних років — в Єнакієво називали кумом Януковича. Наскільки це відповідає дійсності, невідомо.

В подальші роки Зуєв просідав в плані фінансів, а відповідно й авторитету. Тоді як «Юрець Малий» піднімався. Хоча і продовжував залишатися в тіні. Останні 10 років він взагалі майже весь час проживав в Монако, його справи в Україні успішно вів Іван Аврамов. Настільки успішно, що про Аврамова почали говорити, як про одного з найбагатших людей Донбасу, інколи навіть, як (тільки не смійтеся) про кума Януковича. А про Іванющенка ніхто нічого не говорив.

***
Про ненаявність у Юри Єнакіївського яких-небудь кримінальних «подвигів», авторові невідомо. Відтак, називати його – слідом за Юрієм Луценко – «кримінальним авторитетом» ми не станемо. Як кажуть наші північні сусіди: «Не пойман — не вор».

Однак, автору відомий один факт, який є досить показовим. В 1998 році правоохоронці провели у Іванющенка з Зуєвим обшук, в результаті було «вилучено 6 одиниць незареєстрованих мисливських рушниць».

Мова йде не про ту зброю з якою ходять на кабанів, а про особливо популярні серед бандитів 90-тих американські дробовики «Маверик». Це — найкраща зброя для ближнього бою: короткий ствол, дробовий заряд, яким важко не вцілити, вона легко перезаряджається механічним пересмикуванням, має підствольний магазин. Це, до речі, улюблена зброя і американських поліцейських, яку можна побачити в багатьох бойовиках.

Втім, воювати «єнакіївські» не дуже любили. «Авторитети» з Батьківщини Януковича завжди мали хист до мирних переговорів.

«Навіть з «ринатівськими» «єнакіївські» були « в золотих», — розповів автору один знаний виходець з Єнакієво, — Їх інтереси перепліталися, але ніколи не пересікалися. Наприклад, коли Ахметов взяв під свій дах виробництво горілки «Олімп», це була єдина марка, яку не підробляли в нелегальних цехах Єнакієво».

Від себе автор може додати, що порозуміння «єнакіївських» та «ринатівських» були добре помітні на прикладі спільного користування Єнаківським металургійним заводом. Коли Рінат Ахметов там плавив метал, Юрій Іванющенко — розбирав дорогоцінні відвали заводу.

Також, за інформацією автора, ще на початку дев’яностих «Юрець Малий» встановив контакт з Віктором Януковичем. Не дивно: «авторитети» завжди налагоджували зв’язки з керівним складом великих підприємств – розбудовували систему «дахів». В майбутньому, якщо вірити чуткам, Іванющенко став саме тією людиною, яка звела дві глиби — Януковича та Ахметова — до єдиного.

Постійно проживаючи в Монако, Іванющенко завжди пам’ятав про рідне Єнакієве. Тут розташувалося гніздо його бізнесу. Тут він фінансував будівництво Покровської церкви, про що свідчить табличка на фасаді. До речі, в місті є Свято-Георгіївський храм, про який єнакіївці говорять: «Це нам побудував Янукович». Насправді, офіційно родина Віктора Федоровича подарувала церкві лише дзвони. Що особливо цікаво: «храм Януковича» менший за «храм Іванющенка».

Жовтий храм – Іванющенка. Білий – Януковича.

Ще одну церкву Іванющенко побудував на власному подвір’ї — в маєтку біля селища Старопетрівське під Єнакієвом.

Церква в офісі Юри Єнаківського

Місцеві називають цей маєток «офісом Юри Єнакіївського». Саме офісом, а не будинком. Вочевидь, мають рацію, бо справжній його дім в Монако. Хоча в «офісі» теж можна жити (для цих потреб там збудовано два шикарних палаци) та витримувати осаду (бо маєток зведений за всіма правилами фортифікації). Головний величезний будинок знаходиться в долинці, над якою стирчить лише його дах — отже місцина не прострілюється. Нижче маєтку болото, під’їзна дорога насипана, верхня — вузька та під пильним наглядом охорони. Тож непоміченим в гості сюди не з’явишся.

Теж саме

Інформація про маєток Юри Єнакіївського навіть потрапила на місцевий сайт (www.enakievets.info). Цитую мовою оригінала: «Многие енакиевцы помнят земли Старопетровского по трудовому лагерю, в который школьники города попадали на работы…Сейчас на месте трудового лагеря стоит особняк со своей церквушкой-часовней, мечетью, скульптурами ангелов, стенами с бойницами, охраной с АКМами». (Мечеть, щоправда автор не помітив. Можливо дописувачі сайту помилилися). Віктор Янукович — частий гість, як подейкують, в цьому офісі.

За інформацією автора, останній раз він тут зустрічався з Юрієм Іванющенком після виборів в місцеві органи влади. Це багато про що свідчить. Якщо в когось гостює президент, ще й у депресивному далекому Єнакієво, то ця людина таки має політичну вагу.

Уряд не дав МВФ образити Юрія Іванющенко

Після призначення першим заступником голови НБУ друга Олександра Януковича Сергія Арбузова, вважається, що Нацбанк остаточно відійшов до сфери інтересів «Родини». А НБУ подекуди займається дуже цікавими справами, зокрема рекапіталізацією проблемних банків.

Можна пригадати, як на цій темі добре нагрівали руки приватні особи в попередні роки. Скандали пов’язані з рекапіталізацією «Надр», «Києва», «Родовід банку», у часи фінансової кризи, гриміли на всю країну.

Нині тема не закрита. Зокрема, 10 червня 2010 року затверджена нова програма фінансового оздоровлення АТ “Родовід Банк” на 2010-2016 роки. Зазначена програма передбачає додаткову капіталізацію установи — за участю держави — на суму на 5,8 млрд. гривен.

Фото: Макс Левин

Цікаво, що незадовго перед тим в Нацбанку заявляли: «Родовід-банк» потребує докапіталізації в значно меншу суму — 3, 5 млрд. Тобто комусь ду-у-уже пощастить… Кому, здогадатися неважко. Висновки самі напрошуються.

Справа в тому, що третього вересня тимчасовим адміністратором сумнозвісного «Родовід банку» був призначений «незалежний експерт» Юрій Райбург. Невідомо від кого він незалежний зате точно відомо від кого залежний. Справа в тому, що до цього Райбург працював у бізнес-структурах пана Іванющенко. В тому числі, очолював банк Іванющенка «ТК «Кредит», а також нещодавно куплений єнакіївською групою «Західінкомбанк».

У липні цей «незалежний» адміністратор призначив такого самого «незалежного» голову правління – себе коханого. А своїм замом зробив Дмитра Попова, ще одного трудягу з бізнес-павутиння Юрія Іванющенка. Від Попова — по ланцюжку підприємств пов’язаних спільними директорами і засновниками — можна дійти до ТОВ «Ставр», яке має директора — Щербакову Тетяну Володимирівну. Ця особа також очолює Благодійну організацію фонд народного депутата України Юрія Іванющенка.

Навіщо Іванющенко знадобився

«Родовід банк», фінансові результати якого бажають кращого, адже тільки за перший квартал цього року банк показав 4 млрд. збитків? Може з тих самих причин, з яких він минулого року знадобився депутату від БЮТ Олександру Шепелеву? Шепелев, як відомо, пролобіював на посаду тимчасового адміністратора свою людину — Сергія Щербину (нині під арештом).

Фото: Макс Левин

В кризу, аби врятувати банк, держава влила в нього 8.4 млрд. грн. проте оздоровленню фінустанови це не допомогло – левова частка коштів пішла невідомо куди. В той самий час на рахунку дружини Шепелєва – Галини раптово з’явилися 16 млн. Ця інформація нині фігурує в кримінальній справі, по якій був арештований попередній тимчасовий адміністратор банку. Кошти начебто були спрямовані на оренду офісу для «Родовід банку» в новому шикарному будинку в провулку Рильського 4, який належить Галині Шепелевій. Ще 24 млн. пішли на ремонт офісу. Порушення навіть не в тому, що банк-банкрот пустив державні гроші на шикарний офіс — в тому, що у відремонтоване приміщення банкіри так і не в’їхали. Натомість в цьому місці облаштував собі офіс депутат Шепелєв. Який наразі займає пан Іванющенко. Подробиці оборудки Lb.ua розповідав тут.

Цікава виходить картина: «Родовід банк» пан Іванющенко взяв під контроль, сам засів в офісі колишнього контролера банку. Схоже на те, що Шепелєв ввів Іванющенка у «свій бізнес», віддав свій офіс з надією, що той забезпечить йому дах. Такого «партнера» як Юрій Володимирович нині мати – за щастя. Шепелєв, хоч і був першою «тушкою», що переметнулася з БЮТ в лави більшості, нині потребує захисту найвпливовіших осіб, бо ним не на жарт зацікавилася СБУ. Пан Хорошковський навіть публічно заявив про необхідність зняти депутатську недоторканість з одного небожителя Верховної Ради. За інформацією ЗМІ, йшлося якраз про Шепелєва — у справі «Родовід банку». Однак далі публічних заяв справа не пішла, подання у Верховну Раду не надійшло. Чи не тому, що Шепелєва взяв під своє крило пан Іванющенко?

До речі, МВФ з кредиту якого капіталізуються банки був категорично проти такого тринькання грошей. Однак українські чиновники відстояли інтереси «Родовіду». І – опосередковано — Юри Єнакіївського.

У новому меморандумі з МВФ, український уряд поступився соціалкою – ціну на газ для населення таки буде підвищено з 1 квітня, ще на 50%. Натомість КМУ вибив з МВФ погодження: додатково капіталізувати проблемні банківські установи починаючи з грудня.

Про які саме банки, точніше – чиї саме, банки йдеться – здогадатися нескладно.  

Те що в сучасній Україні завжди процвітала корупція — факт. Але – через шалену конкуренцію у владі – вона не була структурована, орієнтована на єдиний «центр». Коли ж у країнах на кшталт нашої влада стабілізується — на верхівці завжди виникає непереборне бажання вибудувати чітку корупційну піраміду. Аби хабарі, які збирають дрібні чиновники, йшли в кишеню не лише їм чи їх безпосередньому керівництву — передавалися вище і вище. Хто відмовляється ділитися – у в’язницю. Треба ж когось саджати за корупцію!

Звичайно, подібна піраміда зводиться не за день. Це — важка марудна справа. Займатися якою – якщо вірити чуткам, що ширяться владними коридорами, доручено «єнакієвцям» загалом і їх ватажку – пану Юрію Іванющенко зокрема.

Вугілля є, кіна не буде?

Основна вотчина бізнесмена Юрія Іванющенко — вугільний бізнес. Через свої фірми він володіє великою частиною вугільного пирога Донецької та Луганської областей – шахтами, збагачувальними фабриками, коксохімічними підприємствами, трейдерськими компаніями. Завжди, на всіх щаблях влади, він мав чиновників, що йому «співчували»; «своїх» керівників державних вугільних підприємств — що дозволяло отримувати вигідні тендери з забезпечення шахт. Де-факто, Іванющенко був і залишається власником розгалуженого павутиння підприємств, які обплутали вугільну галузь.

Що цікаво, офіційна адреса більшості цих підприємств – Єнакієво, за Марата, 1. Це – фактична адреса Єнакієвського коксохіму, який також входить до бізнес-імперії Іванющенка. Тут зареєстроване ТОВ «УГК-2000», де — згідно інформації з сайту Верховної Ради — працює почесним президентом депутат Іванющенко. З цього «УГК-2000», як з коріння, виростає ціле дерево фірм, що розгалужуються не лише у вугільній, а й в інших галузях — аж до виробництва кіно.

Наприклад, фірма «Амбрела віжн» мала амбіції — спільно з Голівудом — створити перший українській мульт з моторошною назвою «Лапи і дроти». Вихід планували ще на 2009, але очевидно, щось не склалося.

Де працював Янукович — заробляє Іванющенко

По Марата 1 в Єнакієво, насправді, офісу немає – біля підприємства погана екологія. Натомість робочий офіс знаходиться просто в адмінбудинку ДП «Орджонікідзевугілля».

Це підприємство відоме на всю країну. Колись давно з автобази «Орджонікідзевугілля» розпочав свою кар’єру Віктор Янукович. Нині підприємство хоч і державне, де-факто повністю контрольоване містером Іванющенко.

Так, фінансова компанія «Лідер» ( її заснував племінник Іванющенко, а його мама Тетяна Щербакова очолює благодійний фонд свого брата) за копійки приватизувала базу відпочинку гірняків Єнакієво в курортних місцях Донбасу (в п’яти кілометрах від Святогорської Лаври).

Окрім того, Іванющенко повністю контролює ДП «Артемвугілля» в сусідній Горлівці та переважну більшість інших державних шахтних об’єднань.

За президентства Януковича, вплив таємничого депутата на галузь став просто тотальним. Про це свідчать, хоча б цьогорічні державні закупівлі згаданих підприємств.

Наприклад, нещодавно Державне підприємство «Антрацит» закупило у фірм з бізнес-павутиння Юри Єнакіївського — ФК «Стоік», ТОВ «Лантан-компані», «Укрстандарт2009» — різноманітних товарів (від устаткування для добувної промисловості до гумових чобіт) на суму майже 400 млн. грн. Для державного підприємства, що минулий рік закінчило зі збитком майже в сто мільйонів, витрати непомірні. Є питання: наскільки чесними вони були.

Сумніви в чесності вищезгаданих закупок у автора з’явилися після ознайомлення з іншим тендером. У жовтні цього року ДП «Макіїввугілля» закупило вугілля на суму 865 млн.грн. у приватної фірми ТОВ «Іолід», що також входить у бізнес-павутиння Іванющенка.

Відразу виникає питання: навіщо підприємству, яке добуває вугілля, його купувати? Ще й в таких об’ємах? Тим паче, власну продукцію йому реалізувати не вдається. Адже, згідно фінансових показників «Макіїввугілля» за минулий рік, підприємство продавало своє кам’яне вугілля за ціною на третину нижче собівартості. Відтак, завершило рік зі збитками майже в 400 млн. Абсолютно нелогічна комерція!

Її можна пояснити лише вишуканими схемами, мета, яких — заробити, пошивши в дурні державу. Цілком можливо, цим тендером державному підприємству «спихнули» неякісний товар. Наприклад, вугілля з копанок в Луганській області, які, за інформацією автора також контролює пан Іванющенко. Це вугілля — добуте з верхніх шарів ґрунту — апріорі не може бути якісним, тож проблема зі збутом традиційна. Вищим пілотажем махінаторів вугільного ринку вважається організація такої схеми, завдяки якій можна «впаяти» неякісний товар державним структурам.

В цьому контексті цікава публікація з сайту «ОРД» за 2009 рік «Как братья Абрамовы воруют уголь на ГК «Антрацит».

Цитую мовою оригіналу: « Из того угля, который добывает государственная шахта «Комсомольская» Абрамовы выбирают крупно-средний уголь (стоимостью около 600 грн тонна). А в мелкий уголь добавляется высушенный шлам из отстойника (стоимостью со всеми затратами около 15 гривен тонна). Крупно-средние сортовые угли становятся собственностью некой «фирмы-бабочки» и благополучно уезжают в Одессу, где Абрамовы их продают, полностью забирая выручку. А шламовая смесь идет на госпредприятия по завышенным ценам. В результате часты случаи, когда электростанции этот мусор ГК «Антрацит» просто возвращали обратно. То есть — государству поставляется мусор, а добытый государственной шахтой сортовой уголь Абрамовы забирают себе. Неплохая такая инвестиция, не правда ли? Однако, это лишь одна из хитрых схем Абрамовых по обворовыванию государства».

На момент появи даної публікації, журналістам ще не було відомо про те, що брати Аврамови (написання через букву «б» — помилкове) – де-факто топ-менеджери Юрія Іванющенко.

Команда його молодості

Якщо пан Іванющенко крутив такі схеми не маючи свого адмінресурсу в уряді, страшно навіть уявити, на що він здатен зараз. Адже тепер на всіх ключових посадах вуглепрому сидять його люди.

Наприклад, профільний міністр Юрій Ященко. Відомо, що у 2006 році нинішній міністр вугільної промисловості очолював ЗАТ «Інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», де в кінцевих засновниках (через низку фірм) проявляються родичі Іванющенка. Оператора на ринку вугілля — ДП «Вугілля України» очолює Володимир Соколов, що також працював в бізнесі Іванющенка.

Він, зокрема, був директором Торгового дому «Еко-вугілля» (фірма Іванющенка), а також комерційним директором ДП «Антрацит», де останні роки на державних тендерах жиріють фірми Юри Єнакіївського.

Також, Соколов цікавий тим, що він може бути ниточкою, що свого часу єднала Президента Януковича з крутою єнакіївською молоддю. Адже він майже ровесник Віктора Федоровича і працював на «Орджонікідзевугілля» одночасно з Януковичем.

Те, що Юрій Іванющенко буквально зрісся з адмінресурсом вугільної галуззі України підтверджує той факт, що на весіллі його доньки Яни були присутні майже всі фігури впливові у вугільній сфері. Їх жінки переливалися діамантами, що являло собою, яскравий приклад того, як вуглеводні (до яких належить і кам’яне вугілля) перетворюються в алмази не лише завдяки особливим процесам в земній корі.

Фото з весілля доньки Юри Єнакіївського

Шахти є, потрібні свердловини

Варто зазначити: інтереси пана Іванющенко лежать не тільки у «вугільній» площині. Відтепер — з приходом нової влади — його «сліди» можна знайти в найрізноманітніших сферах.Наприклад, нещодавно в стрічках агентств пройшла інформація: НАК “Надра України” оголосила переможців 12-го конкурсу із залучення інвесторів для проведення геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки надр.

Одним з трьох переможців стало ТОВ “Інжинірингова компанія “Сфера плюс», якому віддано на розробку Коломийську нафтогазову площу. Цей інвестор також входить у бізнес-павутиння Юрія Іванющенка.

Друг моєї няні — мій друг

Розповідаючи про «єнакіївських» при владі, не можна не згадати ще один впливовий персонаж — міністра АПК Миколу Присяжнюка.

Він — бізнес-партнер Юрія Іванющенка. Тож , не дивно: після призначення Присяжнюка, в політикумі поповзли чутки: Іванющенко взяв під контроль аграрний напрямок взагалі і ринок зерна зокрема.

З Віктором Януковичем Присяжнюк був знайомий ще з 80-тих років, коли вони разом працювали в об’єднанні «Орджонікідзевугілля». Віктор Федорович тоді завідував автобазою, Микола Володимирович — відповідав за вирощування овочів для шахтарів.

Пізніше Присяжнюк зайнявся бізнесом, де зблизився з одним єнакіївським авторитетом Шумаком (Юрієм Шумаковим). Згодом в спільний бізнес вони підтягнули приятеля Шумакова Юрія Іванющенко.

Приклад — ТОВ «Церадон», що з початку дев’яностих паратизував на Єнаківському коксохімі. В засновниках цієї фірми, фігурують як Шумаков з Присяжнюком так і Іванющенко. Також наш герой, разом з міністром АПК, були засновниками ЗАТ «Технічний центр «Україна» та членами спостережної ради ЗАТ «Продовольча компанія «Юнкерс» (Єнакіївський м’ясокомбінат).

Постать Миколи Присяжнюка цікава також тим, що частково пояснює: чому саме єнакіївській групі нині найбільше довіряє Президент Віктор Янукович. Справа не лише у спільній Батьківщині, а й у спільних друзях.

Ті, хто знає Януковича особисто, кажуть: він мало кого підпускає до себе близько. З числа винятків – замголови АП Станіслав Скубашевський. Непримітний в публічній площині, однак його роль при Президентові часто порівнюють з роллю, яку відігравала Віра Ульянченко при Ющенко. Скубашевський пройшов з Януковичем по всіх щаблях влади. В одному з інтерв’ю, Тарас Чорновіл говорив: це — найближча до Януковича людина, його єдиний друг, який запросто може зайти в кабінет і Янукович його уважно вислухає.

В свою чергу, Скубашевський має дружні стосунки з Миколою Присяжнюком, які також підкріплені бізнес-партнерством. Так, вони разом заснували ЗАТ «Страхова компанія «Класичне страхування».

Не виключено: через Присяжнюка Скубашевський також дружній з Юрієм Іванющенко.

Єнакієвське братство –«з ними краще не зв’язуватися»

До всього викладеного варто додати: Юрій Іванющенко може не переживати з приводу надмірної уваги податківців до свого бізнесу, адже нинішній голова ДПА — також його бізнес-партнер.

Існує така фірма — ТОВ «Луганська вугільна компанія», що стабільно перемагає в державних тендерах. Належить вона до бізнес павутиння Іванющенка. Однак, серед її засновників фігурує і ТОВ «ТПК «Енерго-інвест». Структура, що не є чужою нинішньому керівнику податкової Олександру Папаіці.

А ще Юрій Іванющенко може не боятися з’являтися у Верховній Раді. Він, щоправда туди не ходить, але якщо раптом піде, може бути певним — його не образять. Хоча він і «Юрець Малий», але в сесійній залі є земляк, який завжди його прикриє. Це — товариш молодих років Юрія Єнаківського, нині народний депутат Олексій Білий. Колись він починав разом з Іванющенко, але потім Білий перейшов в команду Ріната Ахметова. Став одним з найуспішніших менеджерів СКМ, керував «Азовсталлю», пройшов у Верховну раду на 33 місці виборчого списку Партії Регіонів.

У ВР прославився участю в депутатських бійках. Так, «відмітився» під час ратифікації угоди щодо ЧФ. Зокрема, Білий — разом з колегами Стельмашенком та Тадеєвим — втрьох били головою об стінку Олеся Донія. Коли ж на прес-конференції в Маріуполі журналісти запитали Білого: як можна так по-звірячому бити беззахисного, за нього відповів мер міста: “Опонентам не варто було зв’язуватися з Олексієм Петровичем. Він, щоб ви знали, 12 разів робить підйом – переворот». Вочевидь, зв’язуватисяне варто не лише з Бідим – «єнакієвськими» загалом. Нинішня агресивно-окупантська поведінка в політикумі Юрця Малого – якнайкраще підтвердження.

Фото: Макс Левин

Татьяна Чорновил

“Левый берег”