Мабуть, за все своє попереднє життя Микола Янович Азаров не почув про себе стільки теплих слів, скільки за ті кілька днів, що сплинули після Нового року. Виявляється, він і “справжній професіонал”, і невтомний “керівник уряду”, і “відомий економіст”. А все лише через свою появу в новорічну ніч на сцені Майдану поруч з Ющенком та Саакашвілі. І що найцікавіше — такі дифірамби йому співали недавні опозиціонери, що змушені були якось пояснювати появу найодіознішої фігури кумівського режиму на олтарі “помаранчевої революції”.
Хто привів Азарова на Майдан, достеменно встановити не вдалося. Очевидці стверджують, що Петро Порошенко. Але після того, як вибухнув скандал і кілька громадських організацій провели пікетування штабу “Нашої України” під гаслом “Ні азаровщині!”, Петро Олексійович став відхрещуватися від такої сумнівної честі. Він навіть дав інтерв’ю власним журналістам власного “5-го каналу”, в якому послався на мера Києва Олександра Омельченка. Це, мовляв, Сан Санич запросив “керівника уряду” в гості до Ющенка та тих кількасот тисяч киян, що прийшли зустрічати Новий рік на головну площу України. Щоправда, в новорічну ніч Азаров керівником уряду ще не був, тому, йдучи за такою логікою, на помаранчевий Майдан слід було б запрошувати Януковича. Тим більше, що за часи свого прем’єрства “проффесор” наробив Україні значно менше шкоди, аніж Азаров за роки керування Державною податковою адміністрацією.
Між тим, координатор парламентської фракції “Наша Україна” Віктор Пинзеник в інтерв’ю “Львівській газеті” висунув іншу версію того, що відбулося. Виявляється, за Азаровим просто не простежили, коли він ліз на сцену: “Дуже важко прослідкувати, хто є на Майдані та на сцені. Тому говорити про якісь символи передчасно”. Після таких слів Пинзеника, якщо вони правдиві, голова Служби безпеки України та начальник Держохорони мають, щонайменше, піти у відставку. Бо ситуація, коли бозна хто може запросто стати поруч з двома президентами свідчить про повну нездатність керівників цих правоохоронних відомств виконувати свої службові обов’язки. Але це, звісно, за умови, що пан Пинзеник каже правду.
Але сумніви в правдивості цих слів посіяв Євген Червоненко — народний депутат і, за сумісництвом, керівник особистої охорони Віктора Ющенка. В інтерв’ю “Обозревателю” Червоненко заявив, що панам Азарову й Порошенку просто були виписані додаткові перепустки на майданівську сцену. “Ви ж розумієте, — сказав Червоненко журналістам, — що не пропустити Миколу Яновича я не міг”. А власне, чому? Що саме мав робити на сцені Майдану Азаров? — Співати, танцювати, поздоровляти киян з новим роком і новим щастям?
Чи потискувати руки тим, хто не так давно заявив, що покладе край кучмізму та його крайній прояві — азаровщині?
Але геть сміх та жарти! Виявляється, саме для цього й виписувалися перепустки на ім’я Азарова та Порошенка. Виявляється, в Азарова “дуже гарні стосунки з Ющенком”. Настільки гарні, що, зі слів Азарова, розповсюджених “Інтерфаксом”, у новорічну ніч ще “жодного разу не було приводу, щоби ми не мали можливості потиснути один одному руки. Тим більше, поздоровити один одного з Новим роком”.
Зі слів керівників “Нашої України”, Азаров, як віце-прем’єр-міністр, має повне право з’являтися там, де він хоче, і не пустити його на сцену Майдану було аж ніяк не можливо. Зате оточення Ющенка зі спокійною совістю відмовилося пустити на Майдан одного з найвідоміших українців, співака світової слави й неперевершеного оперного митця Анатолія Кочергу, який входить до числа найславетніших вокалістів усіх часів. Найкращі театри світу змагаються за право побачити його на своїх сценах, а президенти та монархи вважають за честь потиснути йому руку. Анатолій Іванович, який приїхав з Відня, три рази звертався з проханням дати йому можливість виступити перед своїми земляками, причому навіть не поруч з Ющенком (вочевидь, розуміючи, що нова влада цінує виключно попсових зірочок та боксерів), а хоча б у концерті. Кілька разів помічники народних депутатів передавали записки “помаранчевим” лідерам, але кожного разу Кочерга отримував відмову. Виявляється, в штабі “Нашої України” вирішили, що український народ має право бачити лише Білозір, Руслану та Азарова.
Але й це не все. Як повідомив усе той же “Обозреватель”, 29 грудня на закритій нараді в ДПА України керівник цього відомства Ярошенко заспокоїв підлеглих тим, що згідно з домовленостями між “Нашою Україною” та Азаровим, останній залишиться в новому уряді на посаді прем’єр-міністра, якому буде підпорядкована податкова служба. А сам Ярошенко перейде на посаду першого заступника ДПАУ й буде під проводом Азарова фактично керувати цим фіскальним органом. Ну, дай Боже вовкові нашого теля з’їсти. Головне — щоб погано не стало від таких апетитів.
Отже, хто привів Азарова на Майдан — невідомо. Але навіщо — здогадатися не складно. Цілком можна припустити, що ініціатори цієї акції хотіли подивитися на те, як народ відреагує на “помаранчевого” віце-прем’єра та його вештання поміж Ющенком і Саакашвілі. Сприйме мовчки — можна й у новий уряд призначати. Така собі “перевірка на вошивість”.
Але народ не сприйняв. І тепер ця афера бумерангом б’є по своїх авторах, які змушені виправдовуватися, називати Азарова “професіоналом” і апелювати до його нинішньої посади. Шкода тільки, що ніхто з “нашеукраїнців” так і не пояснив, навіщо ж раніше було заважати працювати таким “професіоналам”, багато днів поспіль блокуючи будинок Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента. Ну нехай би собі й трудилися — “професіонали” Кучма, Медведчук, Янукович, Азаров, Клюєв. “Професіонала” Ківалова також тепер треба повертати на попередню роботу. Або, принаймні, запрошувати на Майдан. Бо якось виходить незрозуміло — Микола Янович Ющенка з Новим роком особисто поздоровив, а Сергій Васильович такої можливості позбавлений. Чи може хтось сумнівається в професіоналізмі Ківалова та його здатності виконати будь-яке завдання?
А може організатори новорічного святкування на Майдані, запрошуючи Азарова, сподівалися, що народ, побачивши “професіонала” та “відомого економіста”, кинеться по крамницях скуповувати спиртне й заливати очі від побаченого? А заодно — поповнювати бюджет, пограбований “професіоналами”, надходженнями від горілчаного акцизу? Тоді цей розрахунок виявився вдалим. Тим більше, що проблем з рідиною, у якій можна втопити горе, викликане новорічною появою Азарова на сцені Майдану, немає. Виявляється, ще перед третім туром виборів кіровоградське виробниче об’єднання “Артеміда” випустило в продаж нову горілку під назвою “Так!” з помаранчевою етикеткою на пляшці.
Вміст пляшки по зовнішньому вигляду нічим не відрізняється від багатьох інших сортів горілки — це прозора рідина, без жодного політичного забарвлення, як і відмінної від інших подібних напоїв якості. Але непересічність цій події додає та обставина, що власницею “Артеміди” є відома горілчана королева, народний депутат і сумлінний член депутатської фракції “Регіони” Ганна Антоньєва. Дотепер Ганна Петрівна не була помічена в якихось жовтогарячих симпатіях. Та й у парламенті вона представляє сумнозвісний кіровоградський округ №100 (який раніше був 99-м), масові фальсифікації на якому під час останніх президентських виборів набули всесвітньої слави. Але то все в минулому. Нині пані Ганна є категоричною прихильницею демократії та фанаткою помаранчевого кольору. Тому після інавгурації Ющенка в неї, непевно, також знайдуться аргументи, щоби й собі претендувати на якесь місце в уряді. І дійсно — чому б за таку “вогняну воду” не пожалувати пані Антоньєвій якесь міністерство? Ну, наприклад, охорони здоров’я. Тим більше, що після появи в крамницях горілки “Так!” у Кіровограді стали жартувати, що це — чергова спроба впливу на опозицію методом очистки гаманців та харчових отруєнь.
Але Азарову та Антоньєвій можуть скласти чималу конкуренцію за місця в уряді інші їхні соратники. Як наприклад, губернатор Сумщини Щербань, який нещодавно заявив, що ніколи не сумнівався в перемозі Ющенка на президентських виборах. Або колишній прокурор Київської області Гайсинський, який потратився на помаранчеву шальку й ось вже місяць виголошує промови з закликом поважати законність та права людини. Мабуть, пан Гайсинський думає, що тепер крісло міністра юстиції йому напевно гарантоване. Ну, то нехай думає. Бо думати ніхто не забороняє. От тільки на шальку він даремно гроші витратив. Краще б Гайсинський цукерки купив чотирьом дітям адвоката Тетяни Монтян, проти якої він порушив кримінальну справу за те, що вона посміла захищати ув’язнених УНСОвців, що протестували проти режиму Кучми.
Отже, можна напевно стверджувати, що рік тільки почався, а видовищ вже досхочу. Все ті ж набридлі за роки кучмізчу постаті тепер осягнули переваги демократії перед диктатурою, вдягнулися в помаранчеве й лізуть з усіх сцен та телеекранів. Вони навіть ладні будувати під проводом Ющенка правову державу — аби тільки знову долучитися до бюджетної годівниці. Щоправда, забуваючи при цьому, що першою ознакою правової держави є неухильне дотримання принципу невідворотності покарання за вчинені злочини. Причому, не заради помсти. А заради уникнення подібних злочинів на майбутнє.
А що стосується Азарова, то його досвід і “професіоналізм” можуть цілком прислужитися українському народові. Достатньо лише новому президенту призначити Азарова на посаду голови Донецької облдержадміністрації. Не пройде і півроку, як тамтешній люд кинеться до Ющенка за проханням зняти Азарова з роботи та поміняти його на якого-небудь галичанина.
Володимир Бойко, спеціально для “ОРД”
