ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Державна Екологічна Інспекція

Що робиться в цій структурі? Хто і що може сказати???

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 380

16.03.2019 0:05 Семерак дебил

Створення Держекобезпеки – (не)дієвий екологічний контроль 7 листопада 2018 7 листопада 2018 р. о 15:30 в Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відбулося обговорення проекту Закону України «Про Державну природоохоронну службу» (далі – Законопроект).

У ході засідання Комітету, на якому були також представники МБО «Екологія-Право-Людина» та групи РПР-довкілля, до законопроекту було надано значну кількість коментарів щодо діяльності Державної природоохоронної служби (Держекобезпеки), її структури та порядку здійснення моніторингу. Експерти МБО «Екологія-Право-Людина» та групи РПР-довкілля проаналізували даний законопроект і виступили з позицію, що законопроект потребує значних доопрацювань. Зокрема, запропонованими змінами і надалі ототожнюються поняття контролю і нагляду, а система територіальних органів екологічного контролю звужується з обласного до міжрегіонального рівня, у зв’язку з чим діяльність органу екологічного контролю залишатиметься непрозорою та неоперативною. Крім того, Законопроект не містить положень щодо змін порядку здійснення екологічного контролю та усунення корупційних ризиків. Це означає, що хоча орган і новий, проте він буде діяти за старими правилами, а, отже, екологічний контроль і надалі залишатиметься недієвим. Більш детально із коментарями та пропозиціями експертів ЕПЛ та групи РПР-довкілля можна ознайомитися тут. Варто зазначити, що Законопроект не оприлюднений на сайті Мінприроди та не проходив громадського обговорення1. Водночас деякі з присутніх на засіданні Комітету народних депутатів зазначають, що текст готують для підписання і реєстрації, а коментарі, які були надані до Законопроекта, враховані2. Проте така інформація не відповідає дійсності. Зокрема, представники ЕПЛ та РПР неодноразово надавали коментарі щодо поширення заходів кримінально-правового характеру на юридичних осіб за кримінальні правопорушення проти довкілля, а також щодо змістовних суперечностей у повній та скороченій назві нового органу екологічного контролю, щодо порядку здійснення екологічного контролю та ін. Однак ці коментарі не були враховані, як і не було отримано обґрунтованої відповіді на причини неврахування цих коментарів. Крім того, відкритими залишаються питання щодо правового статусу цього органу, його штатної чисельності, вимог до інспекторів та порядку їхнього призначення тощо, що свідчить про відсутність повного бачення розробників Законопроекта щодо системних змін та статусу нового органу екологічного контролю. Відповідно до статті 12 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» законопроекта функція комітетів передбачає перспективне планування законопроектної роботи, в рамках якої відбувалось сьогодні обговорення. Оскільки законопроект не має автора, який є суб’єктом законодавчої ініціативи, він не може бути рекомендований до подання у ВРУ, що є дуже позитивно з огляду на якість даного Законопроекту. Враховуючи вищезгадане, згаданий Законопроект потребує суттєвого доопрацювання. Ми закликаємо представників уряду, Мінприроди, народних депутатів, Державної екологічної інспекції України до співпраці у розробці та впровадженні системних змін, які дозволять вирішити наявні проблеми екологічного контролю, а не завуалюють їх новими назвами старої системи. Детально із позицією ЕПЛ щодо реформи системи охорони довкілля можна ознайомитися тут. Додатки:


16.03.2019 0:08 Семерак не дебил,а хитросделаный КОРУПЦИОНЕР

Ліквідовано 12 обласних екоінспекцій – реформа з хвоста, а не з голови 7 березня 2018 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ліквідував 12 територіальних органів Державної екологічної інспекції України, які діяли на обласному рівні: Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим Державну екологічну інспекцію у Житомирській області Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області Державну екологічну інспекцію у Київській області Державну екологічну інспекцію у Полтавській області Державну екологічну інспекцію у Рівненській області Державну екологічну інспекцію у Черкаській області Державну екологічну інспекцію у Чернівецькій області Державну екологічну інспекцію у м. Києві Державну екологічну інспекцію у м. Севастополі Державну Азово-Чорноморська екологічну інспекцію Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря Натомість було створено 5 міжрегіональних: Державну екологічну інспекцію Cтоличного округу (м. Київ та Київська область) Державну екологічну інспекцію Карпатського округу (Івано-Франківська та Чернівецька області) Державну екологічну інспекцію Центрального округу (Полтавська та Черкаська області) Державну екологічну інспекцію Поліського округу (Житомирська та Рівненська області) Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу Таке рішення було прийнято на виконання Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (далі – Концепція).

Водночас, сама Концепція передбачає зовсім інші заходи, зокрема: ДЕІ України повинна була бути скасованою, натомість неї мали б створити Державну природоохоронну службу з новою структурою територіальних органів. Що робить уряд: створює нові територіальні органи замість створення нового органу. Нові територіальні органи мали б бути у складі нового природоохоронного органу. Що робить уряд: створює їх у складі ДЕІ України. Територіальні органи природоохоронного контролю повинні бути створені на рівні регіонів та областей. Що робить уряд: скасовує частину обласних територіальних органів і створює натомість лише міжрегіональні. Реформа контролю передбачає зміну порядку його здійснення. Що робить уряд: змінює систему органів, але не порядок здійснення контролю. Реформа відбувається, проте не у тому вигляді, у якому вона було оприлюднена громадськості, і не в порядку, передбаченому Концепцією. Фактично, уряд укрупнив систему територіальних органів ДЕІ України. Проте сам порядок здійснення контролю змінений не був. Функція моніторингу залишається не впровадженою, матеріально-технічна база для її здійснення відсутня, через що екологічний контроль не працює на попередження і відсутні дані про стан та зміни довкілля. Обласні інспектори ДЕІ на сьогодні не мають можливості оперативно реагувати на порушення та події, що відбуваються у районах. Натомість укрупнення органів ДЕІ до регіонального рівня зробить контроль ще більш неоперативним. Відтак, зміни, що відбуваються, якісно не впливають на систему екологічного контролю. А тим часом Україна продовжує лідирувати у світових рейтингах по стану забруднення довкілля та кількості смертей, пов’язаних із таким забрудненням. До прикладу, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я станом на 2012 рік Україна посідає шосте місце за загальною кількістю смертей (54507 смертей) та перше місце в світі за кількістю смертей на 100 тис. осіб (120 смертей) внаслідок забруднення повітря. Крім того, у середньому одна четверта усіх зразків питної води, взятих із систем водопостачання та приватних свердловин в Україні станом на 2015 рік, не відповідають стандартам якості Європейського Союзу. Тим не менш, реформи у сфері охорони довкілля, які розробляють і втілюють Мінприроди та уряд, спрямовані на те, щоб Україна надійно закріпила за собою «кращі місця» у згаданих рейтингах на найближчі десятиліття. За детальною інформацією звертайтесь за контактами: Алла Войціховська, еколог 1-ї категорії ЕПЛ alla.voytsyhovska@gmail.com, +380 32 225 76 82 Наталія Куць, юрисконсульт, аналітик ЕПЛ


16.03.2019 0:12 Наконец-то лоняли, что это не реформа

У Мінприроди не достатньо сили, щоб перезапустити систему контролю та нагляду 21 квітня 2017 Такий висновок ЕПЛ робить після зустрічі в рамках урядово-громадської ініціативи «Разом проти корупції». 20 квітня 2017 року відбулася робоча зустріч експертів РПР Довкілля та представників Мінприроди з метою обговорення останньої версії проекту Концепції реформування системи державного природоохоронного контролю. ЕПЛ раніше уже надавала пропозиції до Концепції, і деякі з них були враховані, зокрема щодо територіальних органів ДЕІ та скасування планових перевірок для малого та середнього бізнесу, діяльність якого не становить підвищеної екологічної небезпеки. Водночас Концепцію доповнено пунктами, які нівелюють саму ідею реформи. Зокрема, Концепція передбачає плановий контроль тільки для суб’єктів, діяльність яких містить високий ступінь ризику для навколишнього природного середовища, і об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Таких суб’єктів в Україні нараховується 36531. Перевірки щодо них проводяться раз на рік. У Львівській області налічується 129 таких підприємств, а інспекторів – 98. відповідно на 1 інспектора на рік буде припадати лише 1-2 планові перевірки. Позапланові перевірки будуть здійснюватися стосовно усіх суб’єктів. Разом з тим вони здійснюються у випадку, коли шкода довкіллю чи життю, здоров’ю населення уже була заподіяна. Відтак, замість якісної зміни суті системи контролю від каральної до попереджувальної, фактично, контроль ліквідовується взагалі. Такі зміни суперечать і попереднім виступам очільника ДЕІ О. І. Яковлєва. На зустрічі з представниками Державної екологічної академії в Оргуському центрі він зазначав, що лише 30 % від усіх діючих підприємств перевіряються, інспектор має на 2/3 більше навантаження, ніж нормативне, а кількість працівників ДЕІ становить 2300 при мінімально необхідних 8000 тис.2. Концепція, як і сам екологічний контроль, повинна бути спрямована не на звільнення бізнесу від дотримання природоохоронних вимог, а, навпаки, на забезпечення дотримання природоохоронного законодавства та збереження довкілля. Мета контролю – це не покарати, а попередити настання порушення чи заподіяння шкоди. Якщо підприємства дотримуються природоохоронних вимог, тоді відсутні підстави побоюватися перевірок. Водночас, якщо основним аргументом тотальної дерегуляції є знищення корупції, а перевірки – це корупційні ризики, то слід зазначити, що причиною існування корупції є не кількість перевірок, а відсутність нагляду за тими, хто здійснює перевірку. Дивною є позиція ДЕІ України та Мінприроди, які, не розуміючи суті децентралізації, передають контролюючу функцію держави звичайним громадянам, які будуть здійснювати цей контроль у вільний від роботи час за власним бажанням. Як звичайні громадяни можуть слідкувати за станом довкілля та сприяти його покращенню, якщо навіть ДЕІ не здійснює моніторинг за станом довкілля3, а отже, не може відслідковувати зміни стану основних компонентів довкілля – води, повітря, ґрунтів, що мало б бути основною функцією екоінспекції? Безперечно, що нова філософія контролю за станом охорони довкілля повинна не носити корупційного характеру. Завданням ДЕІ має бути не боротьба з бізнесом, а боротьба за збереження довкілля, раціональне використання природних ресурсів, досягнення вектору екологічної безпеки України, який прямо пов’язаний із вектором економічної безпеки. Передача цієї функції громадським інспекторам, скорочення кількості і так незначних перевірок сприяє тому, що замість отримання нової сильної структури, ми втрачаємо контроль у сфері охорони довкілля як такий. ЕПЛ закликає Уряд Гройсмана не затверджувати запропоновану Мінприроди Концепцію та направити її на доопрацювання. З пропозиціями ЕПЛ можна ознайомитися у додатку.

За детальною інформацією звертайтеся: office@epl.org.ua (032) 225 76 82 1 http://dei.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1381&Itemid=34


16.03.2019 8:54 Эхо

спасибо, это и правда очень интересно, но система уже уничтожена, новой нет а главное потеряны люди которые уже ушли. думаю уже не так важно что там поняли о Семераке и Яковлеве, все необходимо создавать с нуля


16.03.2019 9:17 Бездари и тупици

ВИСНОВОК на проект Закону України «Про Державну природоохоронну службу України» (реєстр. № 9336 від 23.11.2018 р.)

У законопроекті пропонується визначити правові засади організації та діяльності Державної природоохоронної служби України (далі – Служба) як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки (Мінприроди України). Встановлюється, що Служба реалізує державну політику із здійснення державного моніторингу та нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. У проекті, зокрема, визначаються: порядок добору співробітників служби, статус державних інспекторів з охорони довкілля; засади юридичної відповідальності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за порушення вимог природоохоронного законодавства та ін. У розділі VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» проекту вносяться зміни до 37 законодавчих актів, серед яких — кодекси України про адміністративні правопорушення, адміністративного судочинства України, про надра, Александров, Земельний, Водний, закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону атмосферного повітря», «Про пестициди і агрохімікати», «Про транспорт», «Про відходи», «Про меліорацію земель», «Про мисливське господарство та полювання», «Про курорти», «Про тваринний світ», «Про Червону книгу України», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інші. Прийняття законопроекту, на думку суб’єктів права законодавчої ініціативи, зокрема, «дасть можливість покращити стан довкілля та умови життєдіяльності населення, запровадити систему екологічного нагляду (контролю) та моніторингу відповідно до міжнародних стандартів, уникнути дублювання функцій Держекоінспекції, Держгеонадр, Держлісагентства, Держгеокадастру, Держрибагентства, Держпродспоживслужби». Головне управління, проаналізувавши законопроект, вважає за доцільне висловити щодо його змісту наступні зауваження і пропозиції. 1. Серед зауважень загального характеру, насамперед, слід звернути увагу на ті положення законопроекту, які не враховують приписів Конституції України та не узгоджуються з іншими законодавчими актами. За загальним правилом (винятки з якого прямо передбачені Конституцією України або випливають із неї), завданням законів України є регулювання суспільних відносин у відповідних сферах шляхом встановлення норм права, а не утворення тих чи інших органів виконавчої влади. Згідно з пунктами 9, 91 і 92 статті 116 Конституції України питання спрямування і координації роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, їх утворення, реорганізації та ліквідації (відповідно до закону) відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України. У розвиток положень Основного Закону ця позиція закріплюється у законах України «Про Кабінет Міністрів України» (пункт 3 частини 1 статті 2) та «Про центральні органи виконавчої влади» («центральні органи виконавчої влади утворюються…Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України» — частина 1 статті 5). Відтак є підстави вважати, що питання створення центральних органів виконавчої влади (у тому числі Служби) мають вирішуватись нормативно-правовими актами Уряду і не повинні бути предметом законодавчого регулювання. Нагадаємо, що згідно із статтею 92 Конституції України законами України визначаються організація та діяльність органів виконавчої влади. Маємо зазначити також, що в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об’єктів природно-заповідного фонду від 21.11.2017 р. № 381/2017, який відповідно до пояснювальної записки до проекту покладено в його основу, йдеться про доручення Кабінету Міністрів України розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект «щодо удосконалення системи державного природоохоронного контролю та моніторингу стану навколишнього природного середовища» (абзац «б» підпункту 1 пункту 1), а не про створення та визначення порядку діяльності відповідного центрального органу виконавчої влади, у зв’язку з чим використання положень вказаного Указу для обґрунтування прийняття проекту є доволі сумнівним. До того ж, оскільки відповідне доручення надається Кабінету Міністрів України, то доречнішим виглядає внесення вказаного проекту Урядом. 2. Проект містить низку взаємонеузгоджених положень, із яких неможливо чітко встановити правовий статус Служби. Так, як зазначалось, у статті 1 проекту передбачається створення Служби як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника Мінприроди України; Служба під час виконання своїх завдань «забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією законами України…» (частина 3 статті 3), а «Державним інспектором з охорони довкілля є «громадянин України, який займає відповідні посади державної служби» у цьому органі (частина 1 статті 9), що відповідає законам України «Про державну службу» та «Про центральні органи виконавчої влади» (пункт 1 частини 1 статті 4; частина 1 статті 2, відповідно). Водночас, до основних принципів діяльності Служби у проекті віднесено й «обмеження прав і свобод людини… в обсязі, необхідному для виконання завдань» Служби (частина 4 статті 3); Служба також «забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань», а Державний інспектор з охорони довкілля має зброю (частина 19 статті 3 та частина 3 статті 9, відповідно), що характерно для правоохоронних органів, до яких за проектом Служба не відноситься. У частині 4 статті 5 проекту лише зазначається, що «у структурі центрального апарату Держекобезпеки та в її міжрегіональних територіальних органах створюються спеціальні інспекційні підрозділи», статус яких чітко не визначено. Водночас у змінах до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (абзац перший пункту 1 частини 1 статті 2, а не пункт 1 частини 1 цієї статті, як зазначається у проекті) Службу пропонується віднести до правоохоронних органів, що здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Аналогічне положення, згідно із яким вся Служба «є правоохоронним органом», включено й до нової редакції частини 10 статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», що суперечить статті 1 проекту. Такий підхід при визначенні правового статусу центрального органу виконавчої влади є неприпустимим і не відповідає конституційній вимозі юридичної визначеності правової норми, відповідно до якого юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. У даному випадку, на думку управління, чинним має залишитися положення частини 3 статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якого у структурі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (тобто Держекоінспекції України), можуть створюватися спеціальні підрозділи, працівники яких мають право носити форму встановленого зразка і вогнепальну зброю, а не відносити повністю Службу до правоохоронних органів, оскільки більшість із виконуваних Службою функцій (здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства, моніторингу) не стосується правоохоронної діяльності. 3. Водночас спроба утворити «центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки» (стаття 1 проекту), порушує існуючі принципи побудови системи організації діяльності міністерств та інших, подібних до Служби за статусом, центральних органів виконавчої влади, їх цілісність та структурну єдність. Зокрема, суб’єктами права законодавчої ініціативи запропоновано назву законопроекту – «Про Державну природоохоронну службу України». Водночас, у частині 2 статті 17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що у разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам, центральний орган виконавчої влади утворюється як служба. У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція. Аналіз положень статті 18 законопроекту, якими визначено повноваження Служби, показує, що вони мають у переважний більшості інспекційний характер, оскільки їх реалізація зазначеним центральним органом виконавчої влади передбачається шляхом здійснення ним контрольно-наглядових функцій у відповідній сфері. Окрім того, на думку управління, для створення Державної природоохоронної служби України, яка відповідно до статті 1 проекту «реалізує державну політику із здійснення державного моніторингу та нагляду (контролю)» у відповідній сфері, у проекті недостатньо врегульовані питання здійснення моніторингу. У його частині 1 статті 18 тільки у пункті 20 (серед інших 33) згадується, що Служба «здійснює державний моніторинг довкілля», що є недостатнім. Таким питанням має бути приділена значно більша увага. На думку управління, «моніторинг» та «нагляд (контроль)» є зовсім різними функціями державного управління, здійснення яких має бути чітко розмежоване, оскільки їх «розмиття» призведе на практиці до погіршення контролю у сфері охорони довкілля, що у цілому негативно позначиться на екологічній обстановці у державі, яка й так визнана критичною. Незрозумілою є також логіка визначення скороченої назви Служби – «Держекобезпека» (стаття 1 та ін. проекту) при відсутності у її повній назві (Державна природоохоронна служба України) слів «екологічна безпека». 4. У пояснювальній записці задекларовано, що проект, зокрема, спрямований на уникнення дублювання функцій Держекоінспекції, Держгеонадр, Держлісагентства, Держгеокадастру, Держрибагентства, Держпродспоживслужби. Натомість, звертаємо увагу на те, що відповідними змінами до Закону України «Про транспорт», зокрема, пропонується передати Службі повноваження Державної служби морського та річкового транспорту України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури. Проте інформація щодо такого перерозподілу функцій у пояснювальній записці відсутня. Крім того, аналізуючи запропоновані зміни до законів (до статей 61, 62 Кодексу України про надра, до частини першої статті 31 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України», до статей 13, 152 Водного кодексу України тощо), якими за наведеними вище органами закріплені контрольно-наглядові функції, необхідно констатувати, що проектом передбачено тільки певний перерозподіл таких функцій. Наприклад, у змінах до статті 37 «Державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання» Закону України «Про мисливське господарство та полювання» із переліку таких органів вилучено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, тобто Держлісагенство України. Водночас у статті 6-1, у якій регулюються повноваження останнього, залишається функція «здійснення контролю за дотриманням законодавства» у відповідній галузі (абзац 3 частини 1 цієї статті), із чинної редакції якої вилучається слово «державний». Такий підхід не виглядає правильним, оскільки залишається незрозумілим, який контроль, крім державного, може здійснювати відповідний державний орган. Таким чином, враховуючи наведене, а також беручи до уваги запропоновані у статтях 2 та 18 завдання і основні повноваження Служби, проект не тільки не вирішує зазначеного питання, а навпаки, ускладнює розуміння компетенції відповідних органів щодо здійснення контролю у сфері екології. 5. Структура проекту не забезпечує послідовного логічного викладення нормативного матеріалу, що є загальновизнаною вимогою правил законодавчої техніки. Зокрема, з одного боку, проект перевантажено повтором положень, які закріплені в інших законах, а з іншого – положення окремих статей викладені в описовій формі, яка не притаманна законодавчим актам. Так, положення статей 3 та 4 законопроекту, якими встановлюються основні принципи діяльності та гарантії незалежності Служби, є предметом правового регулювання Конституції України (статті 3, 19, 24, 64), законів України «Про центральні органи виконавчої влади» (статті 2, 3), «Про доступ до публічної інформації» (статті 5-9), «Про інформацію» (статті 6, 13, 17, 21), «Про звернення громадян» (стаття 7), «Про державну службу» (статті 4, 9, 10) тощо. Положення статей 6-8, 10, 11 проекту, якими регламентовано організацію діяльності Служби, повноваження керівника Мінприроди у відносинах зі Службою та повноваження керівника Служби і його заступників, є предметом правового регулювання законів України «Про Кабінет Міністрів України» (стаття 44) та «Про центральні органи виконавчої влади» (статті 18-21). Натомість, у статті 9 законопроекту викладено основні повноваження державного інспектора з охорони довкілля, які за своєю суттю є нічим іншим, як посадовими обов’язками, що мали б бути складовою частиною посадової інструкції, яка затверджується керівником відповідного органу у встановленому законодавством порядку. Недоцільним, на думку управління, є викладення у проекті положень щодо вступу на державну службу та проходження державної служби в органах Служби (статті 12-17), оскільки порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади та призначення на посаду державної служби врегульовано Законом України «Про державну службу» (статті 14-16, 19-37), що є цілком достатнім для забезпечення якісного підбору кадрів для проходження державної служби у вказаному центральному органі виконавчої влади та його територіальних органах. 6. Законопроект містить й інші внутрішні неузгодженості. Відповідно до його преамбули «цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Державної природоохоронної служби України», які досить детально викладені у тексті проекту. Водночас, у частині 6 статті 5 проекту зазначається про затвердження Кабінетом Міністрів України окремого Положення про Держекобезпеку. Також у статтях 9, 10, 12, 13 проекту визначаються організаційні та процедурні питання, пов’язанні з порядком призначення та проходженням служби державними інспекторами з охорони довкілля. У той же час, у частинах 1, 4 статті 9 проекту зазначено, що інспектори з охорони довкілля є державними службовцями, відносно яких наведені питання регулюються Законом України «Про державну службу». 7. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 10 проекту керівником та заступниками керівника Служби можуть бути призначені особи, які відповідають загальним умовам вступу на державну службу. У частині 2 статті 10 проекту зазначено, що керівник, перший заступник та заступники керівника Служби призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки. Такий підхід не узгоджується із Законом України «Про державну службу», яким визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби. Так, вказані посади відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про державну службу» відносяться до категорії посад державної служби «А» (вищий корпус державної служби). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15 Закону України «Про державну службу» Комісія з питань вищого корпусу державної служби проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» та вносить суб’єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на вакантну посаду. Крім того, у статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» також передбачено, що керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників призначає на посади та звільняє з них Кабінет Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Водночас, ще більше ускладнює розуміння порядку призначення керівництва Служби положення частини 1 статті 13 проекту, в якій зазначено, що конкурс на посаду Головного державного інспектора з охорони довкілля та його заступників, старшого державного інспектора з охорони довкілля та державного інспектора з охорони довкілля проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Слід звернути увагу, що відповідно до частин 4 та 5 статті 10 проекту керівник Служби та його заступники за посадами є відповідно Головним державним інспектором України з охорони довкілля та заступниками Головного державного інспектора України. У пункті 19 частини 1 статті 11 проекту керівник Державної служби «забезпечує формування в установленому порядку кадрового резерву Держекобезпеки, організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників Держекобезпеки та осіб, включених до кадрового резерву». Однак у Законі України «Про державну службу» ведення кадрового резерву не передбачено. Необґрунтованим та суперечливим виглядає положення частини 10 статті 13 проекту щодо неможливості «брати участь у конкурсі на зайняття вакантних посад Керівника Держекобезпеки, керівників та заступників керівників міжрегіональних територіальних органів Держекобезпеки осіб, які раніше займали посади Голови Державної екологічної інспекції України, начальників та заступників начальників територіальних органів Державної екологічної інспекції України, і обіймали ці посади в період з 25 лютого 2010 року до першого червня 2017 року». Незрозумілими є підстави вибору саме такого періоду. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 19 Закону України «Про державну службу» на державну службу не може вступити особа, яка підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади», при цьому часовий період обіймання відповідних посад встановлено для цих осіб з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року. 8. Викликає зауваження підхід щодо встановлення посадових окладів державним інспекторам з охорони довкілля, які є державними службовцями, відповідно до розміру прожиткового мінімуму (частина 2 статті 17 проекту), встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Це суперечить частині 3 статті 51 Закону України «Про державну службу», за якою схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік з урахуванням юрисдикції державних органів. Також у частині 1 статті 17 проекту визначено, що державним інспекторам з охорони довкілля здійснюється доплата за науковий ступінь. Проте, у статті 50 Закону України «Про державну службу», яка регулює питання оплати праці державних службовців, така надбавка не передбачена. 9. У статях 23, 24 проекту передбачена відповідальність за порушення у сфері природоохоронного законодавства. Водночас, з точки зору дотримання вимог законодавчої техніки, їх включення є зайвим, оскільки вказане питання не є предметом правового регулювання цього законопроекту. Необхідно звернути особливу увагу на неприпустимість встановлення подвійної відповідальності, яка для фізичних осіб-підприємців випливає із змісту статті 23 проекту, що не відповідає статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Так, наприклад, за провадження господарської діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення по провадження такої діяльності, недотримання під час провадження господарської діяльності експлуатації об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, екологічних умов, визначених у висновку оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження (абзац 5 частини 1 статті 23), можлива відповідальність фізичних осіб – підприємців, як за статтею 23 законопроекту, так і відповідно до статті 91-5 «Порушення вимог законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля» Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Аналогічне зауваження стосується також інших правопорушень, визначених у статті 23 проекту. Зокрема, здійснення господарської діяльності без документа дозвільного характеру у випадках, коли необхідність одержання такого документу передбачена законодавством України (абзац 6 частини 1 цієї статті), одночасно охоплюється дією статті 164 КУпАП; забруднення атмосферного повітря внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин, нормативи гранично допустимих викидів або гранично допустимі концентрації яких не визначено законодавством (абзац 7 частини 1 цієї статті) – статтями 78, 78-1, 79 КУпАП; незаконне ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду (абзац 8 частини 1 цієї статті ) – статтями 53, 96 КУпАП тощо. 10. Звертаємо увагу, що реалізація положень цього законопроекту змінить видаткову частину державного бюджету в частині коштів на створення та утримання Служби та її територіальних органів. З огляду на це відповідно до вимог частини 3 статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України до проекту має бути додане фінансово-економічне обґрунтування та відповідні розрахунки. Але у доданих до проекту супровідних документах таке обґрунтування відсутнє. 11. Частина запропонованих у проекті змін до низки законодавчих актів не стосуються предмету його регулювання, а тому мають бути вилучені. Зокрема, йдеться про нові пункти «р», «с» частини 1 статті 20 та зміни до статті 57 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; зміни до статей 91, 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»; до статті 11 Закону України «Про атмосферне повітря»; до частини 2 статті 23 Кодексу України про надра; до статей 44, 49 Водного кодексу України; до статті 14 Закону України «Про меліорацію земель»; до статей 3, 25, 29, 30, 371, 44, 521 Закону України «Про тваринний світ»; до частини 1 статті 1, статті 5 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» тощо. 12. Щодо змін до окремих законів слід зауважити наступне. Запропонована редакція частини 1 статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» фактично дублює положення абзацу 5 частини 1 цієї статті, тому у її прийнятті немає необхідності. У змінах до статті 62 Кодексу України про надра орган державного геологічного контролю щодо здійснення контролю за геологічним вивченням надр замінено на Службу та вилучено положення щодо державного геологічного контролю. Водночас у частині 1 статті 61 цього Кодексу чинним залишилось положення щодо «Державного контролю за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль)», який має здійснювати Служба. Стаття 61 (згідно з її назвою) у цілому визначає органи, що здійснюють державний контроль і нагляд у відповідній сфері. Незрозумілим при цьому є повторення повноважень Служби двічі – у частинах 1 та 3 цієї статті. У змінах до статті 152 Водного кодексу України вилучаються контрольні повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів. Водночас у статті 13 цього Кодексу цей орган залишається у переліку органів, які здійснюють державне управління (однією із загальних функцій якого є контроль) у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Змінами до статті 163 Закону України «Про транспорт» (у частині вилучення абзацу 15 частини 1 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, позбавляється повноважень, зокрема, щодо здійснення контролю за виконанням міжнародних договорів з безпеки судноплавства, при цьому передача вказаного повноваження іншому органу не передбачена, чим створюється пробіл у законодавстві. У чинній редакції, на думку управління, має залишитись пункт «ґ» статті 232 Закону України «Про відходи», нова редакція якого фактично дублює зміст чинного пункту «г» цієї статті. Аналогічне зауваження стосується й частини 3 статті 38 Закону України «Про рослинний світ». У новій редакції статті 142 Земельного кодексу України чинним має залишитись положення абзацу 3 частини 1 цієї статті щодо «збереження водно-болотних угідь», а не «використання» останніх, як пропонується у проекті, оскільки відповідно до Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.) Україна має зобов’язання щодо збереження таких угідь, які включені до складових структурних елементів екомережі (пункт «б» частини 1 статті 5 Закону України «Про екологічну мережу України») У змінах до статті 90 Лісового кодексу України із завдань державної лісової охорони вилучається завдання щодо державного контролю за додержанням лісового законодавства. За таких обставин відсутнє чітке розуміння щодо повноважень, які у неї залишаються, та, відповідно, виникають сумніви щодо підстав віднесення державної лісової охорони до правоохоронних органів. Окремі зміни, що пропонується внести до статті 9 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», призводять до прогалин у законодавстві, оскільки створюється невизначеність на законодавчому рівні, до повноважень якого органу буде належати, наприклад, здійснення державного контролю за системою моніторингу рибальських суден. Пропонується доповнити цей Закон новою статтею 91, положення якої (абзаци 1—15, 17 пункту «а»; пункти «б», «в») передбачають наділення Служби повноваженнями, які не закріплені за нею у статтях 2 та 18 проекту. Також у новій статті 101 цього Закону повноваження посадових осіб Служби в значній мірі дублюють повноваження посадових осіб органів рибоохорони, закріплених у чинній статті 10 цього Закону, що суперечить статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання. Враховуючи існуючу систему підпорядкованості органів центральної виконавчої влади, вважаємо не зовсім вдалою запропоновану редакцію частини 3 статті 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» щодо затвердження відповідного прогнозу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, який (прогноз) має право корегувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Як зазначалось вище, у змінах до Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» (частина 1 статті 2) пропонується до переліку правоохоронних органів додати Службу. На нашу думку, такі зміни є невиправданими. Включення до змісту вказаної статті вказівки ще на один центральний орган виконавчої влади невідворотно призведе до розширення переліку за рахунок інших органів виконавчої влади в подальшому. Відповідно до усталеної практики конструювання правових норм, положення закону не повинні містити зайвої деталізації. Загалом, звертаємо увагу, що у частині 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться всі державні органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Таким чином, для захисту працівників того чи іншого органу у порядку, передбаченому вказаним Законом, достатньо у нормативно-правовому акті, який регулює статус державного органу (в даному випадку – у Законі України «Про Державну природоохоронну службу»), зазначити, що той виконує правозастосовні або правоохоронні функції щодо певного кола відносин. 13. У статті 85-1 КУпАП (у редакції проекту) пропонується встановити відповідальність за ухилення водіїв транспортних засобів від проходження відповідно до встановленого порядку огляду транспортного засобу з метою виявлення знарядь добування об’єктів рослинного та тваринного світу (в тому числі риби та інших водних живих ресурсів) у місцях їх добування, зберігання, перероблення та реалізації. По-перше, зміст даної статті не відповідає її назві, оскільки у назві йдеться про такі форми об’єктивної сторони адміністративного правопорушення, як виготовлення, збут, зберігання або реклама заборонених знарядь добування (збирання об’єктів тваринного світу), тоді як у пропонованої частині третій караним є ухилення від проходження огляду транспортного засобу з метою виявлення знарядь добування об’єктів рослинного та тваринного світу. По-друге, аналіз пропонованої норми свідчить про те, що виявленню підлягають не тільки знаряддя правопорушення, а загалом будь-які знаряддя добування об’єктів рослинного та тваринного світу, що є неприпустимим законодавчим кроком. Адже у даному випадку не тільки презюмується вина кожного водія транспортного засобу, який перебуває в місцях добування, зберігання, перероблення чи навіть реалізації об’єктів рослинного та тваринного світу (наприклад, на стоянці біля ринку чи супермаркету), а й фактично створюються підстави для необґрунтованого огляду майже усіх транспортних засобів. На наш погляд, тим самим порушуються низка конституційних прав та свобод людини і громадянина, гарантованих Основним Законом України (недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду – частина 2 статті 30 Конституції України; презумпції невинуватості – частина 2 статті 62 Конституції України та ін.). По-третє, санкція статті 85-1 КУпАП (в редакції проекту закону) має абсолютно визначений характер, що несумісне із розміром санкцій у 210 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 570 грн.). Слід пам’ятати, що накладення адміністративного стягнення обов’язково має здійснюватися з урахуванням обставин, зазначених у частині 2 статті 33 КУпАП. Використання абсолютно визначених санкцій не враховує такі обставини та суперечить принципу індивідуалізації адміністративного стягнення, сприяє ігноруванню ступеня тяжкості і характеру суспільної шкідливості правопорушення. По-четверте, юридично некоректно у законопроекті вести мову про доповнення статті 85-1 КУпАП частиною 6, адже її положення є нічим іншим, як санкцією частини 5 цієї статті (у редакції проекту). Дещо сумнівною, на наш погляд, є пропозиція про внесення змін до статті 219 КУпАП, якою змінюються правила підвідомчості справ про деякі адміністративні правопорушення. Так, до компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад (згідно з положеннями проекту закону) має належати розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52 «Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель», 63 «Незаконне використання земель державного лісового фонду», 65 «Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка», 69 «Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду», 70 «Самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід», 73 «Засмічення лісів відходами», 77 «Порушення вимог пожежної безпеки в лісах», 77-1 «Самовільне випалювання рослинності або її залишків», 87 «Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин», 89 «Жорстоке поводження з тваринами», 91 «Порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду», 153 «Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення в межах населених пунктів та за їх межами, що не віднесені до лісового фонду» КУпАП. Однак, зі змісту законопроекту, а також супровідних документів до нього неясно, чим обґрунтовані такі пропозиції. Ініціатори законопроекту стверджують, що однією з проблем екологічного законодавства є низька ефективність органів, на які покладено функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Разом з тим, кадрове забезпечення більшості сільських та селищних виконавчих комітетів та рівень кваліфікації їх працівників безпосередньо у сфері охорони довкілля не дозволить вчасно та без затримок розглядати збільшену кількість справ про адміністративні правопорушення. На наш погляд, у даному випадку має місце порушення вимог пункту 1 частини першої статті 91 Регламенту Верховної Ради України, відповідно до якого пояснювальна записка до законопроекту повинна містити обґрунтування основних його положень. Таким чином, зміна підвідомчості вказаної категорії справ про адміністративні правопорушення потребує додаткового обґрунтування. 14. Щодо змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) варто вказати, що Конституція України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (див. статті 8, 55, 63 Основного Закону України). На справи у публічно-правових спорах поширюється юрисдикція адміністративних судів. Публічно-правовий спір – це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи (див. пункт 2 частини 1 статті 4 КАСУ). Враховуючи те, що діяльність органів державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища при здійсненні ними визначених законом повноважень характеризується тим, що: 1) її результатом є задоволення публічних інтересів; 2) вона є управлінською; 3) вирішення поставлених перед цим суб’єктом завдань вимагає використання ним правових форм управління, провадження у справах за зверненням органів державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища до юридичної особи та фізичної особи-підприємця з заявою щодо зобов’язання тимчасово призупинити функціонування об’єктів, використання та/або експлуатація яких призводить до порушення природоохоронного законодавства, є публічно-правовим спором. Крім того, пунктом 5 частини 4 статті 46 КАСУ визначено, що коли право звернення до суду надано суб’єкту владних повноважень законом, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень. КАСУ (глава 11) виокремлює певну кількість адміністративних спорів, для яких встановлюються особливості позовного провадження. Йдеться, зокрема, про складні справи (параграф 1), термінові адміністративні (параграф 2), а також типові та зразкові справи (параграф 3). Порівняння КАСУ в редакціях законів про внесення змін, починаючи з 2005 року, свідчить про тенденцію до збільшення кількості категорій адміністративних справ, щодо яких встановлюються певні особливості. Наприклад, глава 6 КАСУ в редакції від 6 липня 2005 року, яка визначала особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ, містила 13 статей. Це були особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України тощо (див. статті 171 – 183 КАСУ станом на 6 липня 2005 року). Для порівняння, чинна на сьогодні глава 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ» КАСУ складається з 28 статей, серед яких 22 статті містяться в параграфі 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ», до якого, зокрема, пропонується внести зміни даним законопроектом. Вказаними змінами параграф 2 глави 11 КАСУ доповнюється статтею 282-1 «Особливості провадження у справах за зверненням органів державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища». Тим самим для ще однієї категорії адміністративних справ пропонується визнати відмінності провадження, які відрізнятимуть його від загального. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 91 Регламенту Верховної Ради України пояснювальна записка до законопроекту повинна містити обґрунтування основних його положень. На порушення наведеної норми відповідне обґрунтування в пояснювальній записці до аналізованого проекту відсутнє. Незважаючи на те, що з часу набуття чинності КАСУ вже більше ніж вдвічі збільшилась кількість адміністративних справ, щодо розгляду яких визначені ті чи інші особливості порівняно з загальним порядком, цей процес триває, тобто має місце тенденція до збільшення їх кількості. Вважаємо за необхідне висловити застереження, що запропонований проектом підхід може призвести до того, що КАСУ взагалі не міститиме загального порядку розгляду адміністративних справ, для кожної з категорій встановлюватимуться ті чи інші особливості, причому без будь-якої логіки таких дій. Відтак, на наше переконання, детальний аналіз запропонованих проектом змін є можливим виключно після належного обґрунтування необхідності їх прийняття. 14. Проект містить низку техніко-юридичних недоліків. Згідно з правилами законодавчої техніки у законі про внесення змін спочатку розташовуються зміни до кодексів, а потім зміни до законів. Причому законодавчі акти розташовуються у хронологічному порядку їх прийняття. У проекті цих вимог не дотримано. Викликає також зауваження застосований при оформленні у проекті змін до закону підхід, при якому відбувається заміна одного пункту закону декількома. Наприклад, змінами до статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» пропонується пункт «м» частини першої замінити пунктами «н», «о», «п», «р», «с», «у», «ф», «х»; пункт «ґ» частини першої статті 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» – замінити новими пунктами «ґ», «д», «е». Також звертаємо увагу на некоректність викладу порівняльної таблиці до законопроекту, оскільки її структура не відповідає основному змісту законопроекту, що суперечить вимогам частини 6 статті 91 Регламенту Верховної Ради України. Це стосується, зокрема, внесення змін до статті 163 Закону України «Про транспорт», які не відображені у порівняльній таблиці до проекту; статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та ін. Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути на доопрацювання з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

Перший заступник керівника Головного управління С.О. Гудзинський

Вик.: С.В. Кузнєцова, А.К. Мусаєва, Т.О. Ругаєва, І.Ю. Кунець


16.03.2019 10:26 Фанаты от имени народа

“Спосибо” жителям Львова за министра -ГАНДОНА!!!


16.03.2019 10:41 эколог

если короче и своими словами? я только понял что новой службы не будет а будет старая кастрированная?


16.03.2019 10:55 Грин Пис

Реформа будет, она нужна. В этом проекте концепции прописано, что надо уволить всех руководителей из 2010 по 2017год. Вот когда уволят, а ёще лутше посядят: Семерака, Вакараша, Полуйко, Яковлёва и Канцарука — это будет начало реформы. Так, что реформа будет — но воплощять ёё в жизнь будут не корупционеры пиздоболы, а общественность и грамотные юристы.


16.03.2019 11:55 эколог

а скажи Грин пись , а что делать с теми барыгами что начали керувать ранее 2010 года? и второе не мешайте все в кучу!!! просто Семерака где то купили а где то и кинули, он убрал с кордона взамен на кучу повноважень которые должны были передать экологам и надра и лесники и кадастр и рыбка но с границы убрали а передать дурачку забыли, вот и болтаемся мы как гимно на цидылку. Печально но надо признать. Лесники вон уже себе министерство выбили а наши долб…ебы скоро министерство потеряют.


16.03.2019 16:39 Гарик

“Спосибо” жителям Львова за министра -ГАНДОНА!!!


16.03.2019 17:08 Захід

Львів сам у шоці!!!Якщо людина паскуда, то вона паскуда не залежно від міста народженя!


17.03.2019 9:21 Западу

“Спосибо” жителям Львова за министра -ГАНДОНА!!! Можем на украинском: Дякуємо жителям Львова за міністра еколога — гандона!Если Вы в щоке, то почёму ничего не делаете?! Он же к Вам часто приезжает попиздеть на публике, потом собрать кеш, побухать, родителей проведать. Почему Вы его не блокируете, не говорите правду — матку в глаза? Не собираетесь у него под домом с требованием немедленно убраться с должности? По-чему не идете на его “пресс- конференции”, которые он так часто любить проводить, и не ставите эму вопрсы?!! Оно же чмо ссыклывое и мнительное, одна — две акции и оно бы обосралось. Или Вы не понимаете, что эта дрянь воруэт у Вас и Ваших детей будущее?!!!!!!!


17.03.2019 9:46 эколог

слушай ты дрочун-аноним, а почему сам пример не покажешь? министр ездит по всем областям и кругом его одинаково принимают, поэтому отцепись от Запада и не пизди, сам ты в дерьме сидишь.


17.03.2019 14:37 Чекист

Лукьянчук узнал что Семерак не собирается помогать его вытягивать) начал давать показания на министра) сейчас идет переквалификация на группу)) семерак после выборов начнет голосить что он политический, но даже если не сядет, то очень похудеет:)


17.03.2019 16:06 Народ

Да и Гвозденко подумывает:” А что я должен за этого козла сидеть?”. Говорят, готов к сотрудничеству и дать “кладочку” на Семерака.


17.03.2019 19:11 эколог

успокойтесь, у нас кто больше своровал из министров тот в президенты подался. Скорее на следующие выборы и Семерак пойдет! или скорее в ВР.


18.03.2019 11:33 паразит проник в Карпатский регион! уничтожь паразита

Тернопілля, як кажуть про Тернопільщину самі іі жителі:) зустрічає сонячною погодою. Понеділок розпочинаю із робочого відрядження Західною Україною. Хоча цей регіон входить до ТОП-5 начебто екологічно чистих регіонів, проте говорити є про що. Наприклад, про регіональні плани управління відходами, які дозволять всім перейти до європейськоі моделі поведінки зі сміттям. Щоб це трапилося, кожна область має розробити під себе план з врахуванням специфіки утворених відходів. Це мова і про кількість сміттєвих баків, і смвттєсортувальних ліній та заводів. Мінприроди вже найближчим часом винесе на публічне обговорення методичні рекомендації із розробки таких планів, тому кажу зараз про консолідацію зусиль на всіх рівнях влади, щоб потім не було несподіванок. Зазначу, що насправді очікував отримати по цій темі більше запитань та уточнень від керівників на місцях. Тільки пасивність не рятує від виконання службових обов’язків:) Не міг також не зачепити тему субвенцій на довеілля з державного бюджету. Цього року сума на природоохоронні потреби становить 1 млрд грн — 580 млн грн будуть витрачені якраз на потреби регіонів. Зокрема, є ідея фінансувати природоохоронні програми в регіонах із невеликими обсягами надходжень від сплати екоподатку. Тернопільщина в силу своїх особливостей економічного розвитку належить до цих регіонів. У нас у цьому регіоні є проекти, які Мінприроди профінансувало торік. Маю наміри подивитися як іх реалізували, і що отримала громад та довкілля в результаті. Працюємо:)


18.03.2019 17:04 Эхо

если министерство может раздавать только методические рекомендации то это министерство подлежит ликвидации! достаточно при работающих министерствах создать отделы экологии,например отдел экологии при министерстве агропромышленном будет контролировать ввоз и применения удобрений,пестецидов и гербецидов, министерство транспорта вопросы экологической безпеки на транспорте ну и так далее.судя по тому как резво таможня начала проводить экологический контроль на кордоне при этом используя даже те наши приказы что отменены то и все другие справятся.А далее очередной “перл” от мудака Семерака Министерство экологии и природных ресурсов Украины в ближайшее время обнародует Методические рекомендации — практические инструкции для органов местного самоуправления по разработке региональных планов управления отходами. Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Правительственный портал, документ будет определять потребности каждого региона по созданию новой инфраструктуры по переработке, утилизации и удаления отходов.

Читайте на “Цензор.НЕТ”: Минприроды подало на рассмотрение Кабмина законопроект о запрете использования диких животных в цирках, - Семерак

По словам министра экологии и природных ресурсов Украины Остапа Семерака, Украина впервые за все годы независимости получила системное видение реформирования сферы управления отходов.

“Мы не можем больше делать вид, что в Украине не существует проблемы с мусором. Бытовой составляет лишь 3% от общего количества. Например, куда сложнее проблема с промышленными отходами, которые несут серьезные риски для людей и окружающей среды. Правительством уже наработаны общенациональные стратегические документы по реформированию этой сферы”, — пояснил министр.

В частности, первый этап реформы предусматривал разработку и утверждение Национальной стратегии управления отходами до 2030 года и Плана реализации. Оба документа уже одобрены Кабинетом министров Украины.

Также читайте: В Чернобыльской зоне построят первую ветровую электростанцию: Кабмин выделил землю

“На самом деле людей интересует, когда именно в их населенном пункте появятся новые баки, мусоросортировочные линии и другая необходимая инфраструктура. Ответы на эти вопросы дадут региональные планы управления отходами. Их должны разработать местные власти. Правительство определило новую национальную политику управления отходами, но решить “мусорную проблему” можно только благодаря четким и последовательным действиям на каждом уровне — от национального до локального”, — пояснил Семерак.

Он отметил, что Минприроды подготовило Методические рекомендации для органов местной власти относительно требований и формата региональных планов управления отходами, которые будут определять конкретные потребности регионов по созданию новой инфраструктуры по переработке, утилизации и удалению отходов, детальный анализ текущей ситуации по управлению отходами на местах, перечень конкретных мер по надлежащему управлению ими.

Кроме того, на уровне Минприроды проводится работа по координации деятельности доноров и проектов для помощи регионам в разработке таких планов. Так, с мая этого года в рамках проекта “Помощь органам власти Украины во внедрении Национальной стратегии управления отходами” будет проведен ряд тренингов для представителей местных органов власти.


18.03.2019 20:27 ттре

Ряд тренингов на которых будут учить как отмывать деньги доноров для министерства


19.03.2019 17:32 эколог

всех поздравляю с окончанием ожидания. штатка подписана, в течении 10 дней ждем письма ”счастья”


Комментировать