05.07.07 року близько 4 год. 30 хв. автомобіль ВАЗ під керуванмям Поворознюк І.0., в якому знаходилися — наш малолітній син Поворознюк Віктор Олександрович, 1997 року народження та два наших малолітніх племінника — Рябченко Роман Васильович, 1998 р.н. та Рябченко Владислав Васильович 1997 р.н., рухався по головній дорозі в м. Богуслав, тому щс онуки попросили дідуся відвезти їх на рибалку. В цей час, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, водій автомобіля ГА3 Бакал М.Я., який належить Богуславському консервному заводу, в порушення вимог п.п.1.10, 16.11, 16.3 Правил дорожнього руху, а також вимог дорожнього знака 2.2 “Уступить дорогу“, проявив неуважність в дорожній ситуації, що склалася, взагалі не контролюючи рух свого автомобіля, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ під керуванням Поворознюк І.О.
В результаті грубого порушення ПДР водієм автомобіля ГАЗ загинуло двоє малолітніх дітей – наш син Поворознюк В.О. та наш племінник Рябченко В.В., а Поворознюк І.О, та малолітній Рябченко Р.В. потрапили до реанімації ЦРЛ м. Богуслав.
Після поховання сина, 23.07.07 року ми самостійно, без виклику слідчого СУ ГУМВС України в Київській області Галая В.В., приїхали в м.Киів, щоб дізнатися про рух кримінальної справи. На той час слідчим не було виконано жодної слідчої дії. У нас склалось враження, якщо б ми не приїхали за власною ініціативою, то про нас, можливо, і не згадали.
Слідчий СУ ГУМВС України в Київській області Галай В.В. пояснив нам, що проводити будь-які слідчі дїї у нього немає можливості тому, що постанова про порушення кримінальної справи і самі матеріали к/с від 11.07.07 року знаходяться в прокуратурі Київської області. Негайно після цього ми поїхали до прокуратури Київської області, тому що пройшло вже майжс два тижня, а ще не виконано жодної слідчої дії. Працівник прокуратури Київської області Демидович після двох хвилин розмови повідомив, що в нього немає часу з нами спілкуватися, а якщо нам щось не подобається, то потрібно йти скаржитись на його дії в Генеральну прокуратуру України. А він подумає порушувати чи ні к/с по факту загибелі двох малолітніх дітей. Бачачи небажання працювати, зверхність в розмові з нами як громадянами України (такого хамства я не зустрічав ні на Центральному колгоспному ринку в м.Миколаєві, ні в жодному тролейбусі за свої 37 прожитих роки). (Можливо, предки Демидовича були князями чи графами і в нього вселився барський дух, і він уявляв, що ми його холопи і прийшли до нього з чолобитною. А можливо, в цей час він взагалі уявляв себе богом Сонця і ми повинні з ним розмовляти потупивши очі, а можливо і взагалі у нас немає права розмовляти з його “світлістю”, а звертатись до нього потрібно “ваше благородіє”), ми попросили Демидовича керуватись здоровим глуздом і КПК України, так як він написаний і для нього, не дивлячись, що він працює в обласній прокуратурі (він мабуть думає, шо досяг в житті небувалих вершин). Поскільки у нас з собою був коментований КПК України ми роз”яснили Демидовичу строки необхідні для порушення к/с згідно ст. 97 КПК України. Взявши матеріали по факту ДТП і полиставши їх, Демидович побачив фотографії з трупами наших дітей (і о чудо !!!) протягом десяти хвилин ознайомився з матеріалами і підписав постанову про порушення к/с. Раніше йому для цього і двох тижнів було мало.
Після цього ми знову повернулись в СУ ГУВМС на вул. Дегтярівську, 15, де домовились з Галаєм про те, що на нашому автомобілі відвеземо його, а також експертів-трасологів в м.Богуслав на місцсе події, допитати свідків та виконати інші необхідні слідчі дії.
23.07.07 року нас допитали та признали потерпілими, але в порушення вимог ст. 98-2 КПК Українн слідчий Галай В.В. не вручив нам як потерпілим негайно копію постанови про порушення криміиальної справи, чим порушив наші процесуальні права. Не вручена вона і по цей день.
Для швидкого та своєчасного проведення слідчих дій, ми 25.07.07р. на власному автомобілі відвезли слідчого Галая В.В. та експертів в м. Богуслав. На наше прохання допитати свідків, вирішити питання щодо судово-медичних експертиз відносно трупів Поворознюка В.О. та Рябченка В.В. слідчий Галай В.В. не мотивовано відмовився. Після неодноразових прохань допитати свідка ДТП, який вже чекав під райвідділом, слідчому Галаю В.В. довелося все-таки виконати слідчу дію.
В розмовах з нами слідчий виказав своє негативне ставлення до нас, як до людей. Без висновків експертів, без допитів свідків, без допитів водіїв, він явно вказував на вину водія автомобіля ВАЗ, аргументуючи не Законом, а своїм, нічим не підкріпленим документально, розумінням справи. Хоча він, як слідчий по ДТП повинен спиратися на Конституцію України, ПДР, КПК України, КК України, а не на власне бачення справи. На наш погляд, слідчий Галай В.В. ддя себе вже тоді зробив висновки по цій кримінальній справі, хоча ще не мав ніяких фактичних доказів. Але найгірше те, що слідчий Галай В.В. робить спроби переконати нас, (незрозуміло чому ) в невинності водія автомобіля ГА3, хоча той порушив своїми діями всі існуючі вимоги ПДР України. Також по дорозі в м. Богуслав, в салоні нашого автомобіля, він повідомив нам, що водій автомобіля ГАЗ зійшов з розуму і в цей час знаходиться в психіатричній лікарні в селищі Глеваха, про що йому розповіла дочка водія автомобіля ГАЗ, яка 24.07.07 року особисто прибула на вул.Дегтярівську в службовий кабінет Галая. З якою метою вона зустрічалась з Галаєм незрозуміло, — по даній к/с вона не свідок, оскільки по факту ДТП їй нічого не відомо. А розповісти, що її батько погано почуває себе вона могла б і по телефону, коли б для цього, з”явилась необхідність. Причина психічного розладу водія а/м ГАЗ, якісь, з слів Галая, написи на паркані, в яких він нас підозрює, хоча ми мешкаемо за 500 кілометрів від м.Богуслав. Галай так нам і сказав, шо він нас підозрює. I це сказав слідчий – еліта ОВС. У нас склалося враження, що Галай взагаліі не бачив КПК України, а якщо не бачив, то і не може знати, що там є ст.ст.43-1. 106, 106-1, Ї07, 115. I якщо він нас підозрює, то повинен з нами поступати згідно діючого законодавства.
Галай виявляє своє співчуття водію автомобіля ГАЗ, який прожив 68 років, має дітей і, певно, онуків, — а не нам і нашим родичам, які в одну мить втратили двох дітей. Слідчий Галай В.В. не звернув уваги на те, якими були загиблі діти… наш син Поворознюк Віктор в свої дев’ять років був неодноразовим чемпіоном Південного регіону з Бальних спортивних танців, мав перший спортивний розряд та велику кількість медалей і кубків за перші, другі місця, у школі вчився на високий рівень, також мав грамоти за навчання. Наш племінник Рябченко Владислав був відмінником у навчанні, мав медалі за перші місця з плавання. Можливо слідчий Галай В.В. хотів, щоб ми співчували водію ГАЗона, за його надуманий психічний розлад, а можливо в нього була інша мета.
20.08.07 року ми по мобільному телефону з м. Миколаєва зателефонували Галаю В.В., щоб дізнатися про рух кримінальної справи, так як 11.09.07 року закінчуються передбаченні КПК України строки розгляду к/с, чи була назначена судово-психіатрична експертиза водію автомобіля ГАЗ, чи був допитаний водій автомобіля ВАЗ — на що в грубій формі він відповів, що у водія психічний розлад тимчасовий (у нас виникає питання чи має слідчий Галай В.В. відповідну медичну освіту робити такі висновки?), щоб ми його не вчили як розслідувати кримінальну справу. Ми знов запитали про строки розгляду кримінальної справи, про те, що фактично, протягом двох місяців він, як слідчий не зробив все необхідне, щоб пред’явити обвинувачення по справі. Ми розуміємо, що потрібно було призначати судово-психіатричну експертизу з того часу, як слідчому стало відомо про стан здоров”я водія автомобіля ГАЗ, що потрібно було призначити судово-медичну експертизу по ступені тілесних ушкоджень водія автомобіля ВАЗ та малолітнього Рябченка Р.В., так як виконання даних експертиз вимагає тривалого часу. Виникає питання: чому слідчий Галай В.В. навмисно затягує досудове слідство? Нас дуже здивувало те, що слідчий Галай В.В. зухвяало впевнений в тому, що він безкарно буде порушувати Закон і далі, і що саме він один буде провадить слідство стільки, скільки йому заманеться, так як з таких справ, з його слів, які порушені по факту, а не відносно особи, він має право призупиняти та відновлювати кримінальну справу на його розсуд.
На інше питання, про водійські документи нашого батька Поворознюка І.О., які слідчий Галай В.В. незаконно утримує у себе (мабуть, з якоюсь метою), він дуже роздратовано відповів, що Поворознюку І.О. вони ні до чого, так як суд позбавить його права керування (слідчий Галай В.В. вже знає хто винен в скоєні тяжкого злочину, знає яке рішення прийме суд, а можливо уявляє себе в ролі судді), чим порушує ст. 62 Конституції України.
Слідчому Галаю В.В. ми повідомили, що водійське посвідчення вилучається тільки за рішенням суду, на що він відповів, що нам треба читати ст. 65 КПК України. Відкривши ст. 65 Науково-Практичного коментарю КПК України ми прочитали, що “Доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяиня, та інші обставиии, що мають значення для правильного вирішення спрви”, але так і не зрозуміли, що можуть доказати або не доказати водійське посвідчення Поворознюка І.О. та документи на автомобіль ВАЗ в даній кримінальній справі. 3 цієї розмови ми зробили для себе висновок, що слідчий Галай В.В. не розуміє зміст ст.65 КПК України.
Тоді нам не зрозуміло, чи є трупи нашого сина Поворознюка В.О. та нашого племінника Рябченка В.В. доказами по даній кримінальній справі, керуючись “нездоровим” глуздом Галая В.В., можна дійти і до цього, але для цього потрібно викопати з могил і привезти їх в м. Київ до службового кабінету Галая В.В.
23.08.07 р. слідчий Галай В.В. по телефону викликав нашого батька Поворознюка І.О. до приміщеннй Богуславського РВ для допиту в якості свідка, чим порушив вимоги ст. 166 КПК України.
Даним злочином Поворознюку І.О. заподіяно моральну (загинуло двоє онуків), фізичну (струс головного мозку, 8 переломів кісток обличчя, вибиті щелепи, роздроблені кістки носа, ЗЧМТ, рвані рани обличчя), майнову (розбито автомобіль ВАЗ, який не підлягає відновленню). Але в порушення ст. 49 КПК України його не визнано потерпілим і не відмовлено в цьому. Про що слідчий Галай В.В. не виніс відповідної постанови.
При допиті в якості свідка Поворознюку І.О., на його прохання особисто написати свої показання, слідчий Галай В.В. в порушення ст. І70 КПК України відмовив, мотивуючи це тим, що він не розбере почерк Поворознюка І.О., хоча наш батько пише каліграфічно, а слідчий Галай В.В. ні разу не бачив письма Поворознюка І.О.
Згідно чинного законодавства слідчий повинен провести об’єктивне розслідування та вжити заходів до розкриття злочину, встановити об’єктивну істину, але слідчий Галай В.В. відноситься до розслідування тяжкого злочину однобоко та упереджено, показуючи свій низький професійний рівень та певну заінтересованість в результатах розслідування к/с.
Протягом спілкування зі слідчим Галаєм В.В. він показав свою некомпетентність, дозволяє собі трактування чинного законодавства “по-своєму”, в процесі розслідування кримінальної справи допускає численні порушення вимог статей Конституції України та КПК України, проявляє однобоку заінтересованість та необ”єктивність в розслідуванні справи, не дотримується правил юридичної етики.
Своїм нехлюйським відношенням до розслідування кримінальної справи слідчий Галай В.В. завдав нам, як батькам загиблих дітей, моральні страждання та похитнув нашу віру в верховенство Закону.
Бачачи непрофесіоналізм і особисту матеріальну заінтересованість при розгляді кримінальної справи слідчого Галая, 23.08.07р. ми звернулися з аналогічними письмовими скаргами в Генеральну прокуратуру України та прокуратуру Київської області. Від 04.09.07 р. вих. № 19-р з Генеральної прокуратури ми отримали листа, в якому було сказано, що наше “звернення” (хоча ми направляли “скаргу” і в Законі України “Про звернення громадян” є чітке визначення, що таке “звернення” і що таке “скарга”), надіслане за належністю (я не розумію, шо в даному випадку значить це слово) в прокуратуру Київоької області. Це нас дуже здивувало, адже 23.08.07р. ми направили туди аналогічну скаргу, і в Генеральній прокуратурі України про це знали. Цікава деталь, лист з Генеральної прокуратури України був підписаний старшим прокурором відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів народних депутатів України І. Перепелицею. Цілий старший прокурор, цілого відділу прийому громадян…(яка горда і велична назва, а результату — нуль). Але замість того, щоб розглянути нашу скаргу по суті питання (а навіщо?) її ж простіше надісдати куди-небудь, наприклад, за “належністю”. Можливо, доцільніше назвати цей відділ не “відділ прийому”, а “відділ розсилки за належністю” ї перевести цей відділ на ”Укрпошту”, а не в Генеральну прокуратуру України. Можливо, буде більше користі.
13.09.07р. ми письмово звернулися в Генеральну прокуратуру України, щоб пояснили, що таке “належність” і чому в Генеральній прокуратурі України не можливо розглянути нашу скаргу. В жовтні місяці ми отримали відповідь з Генеральної прокуратури України за підписом начальника управління розгляду звернень та прийому громадян А. Дисак (як і у випадку з Перепелицею є тільки назва посади — результатів роботи не видно) . В ньому працівники Генеральної прокуратури України пояснюють, що є наказ Генерального прокурора України № 9 гн від 28.12.05 року “Про організацію роботи з розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України”. Але нам як громадянам демократичної Держави не цікаві номери наказів прокуратури і про що в них йдеться, вони написані для співробітників прокуратури. Ми керуємось Конституцією України, де в ст. 40 сказано “Всі мають право направляти індивілуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов”язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановдений законом строк”.
Але це ще нічого, відповідь з прокуратури Київської області надійшла нам аж у жовтні місяці. Вих. № 04/2 — 3970 від 05.10.07 р., хоча й відповіддю це назвати важко, — в листі було сказано, що на даний час розглянути наше звернення (працівники обласної прокуратури теж не читали Закон України “Про звернення громадян”, тому не бачать різниці між зверненням і скаргою. А можливо, для них це просто не важливо, як і життя наших малолітніх дітей), немає можливості, оскільки к/с направлена до ГСУ МВС. Виконавцем даного листа був, хто б Ви думали? Так, вірно це був доблесний працівник прокуратури Київської області Демидович.
Просимо повідомити йому, що дана к/с уже знаходиться в СУ ГУМВС України в Київській області, і що його “благородіє” Демидович може навіть ознайомитись з матеріалами к/с. Ми б повідомили його самі про це, але нам дуже неприємно з ним спілкуватись, навіть поштою.
Також 05.09.07 року ми особисто в приміщенні прокуратури Київської області передали відвід слідчому Галаю В.В. № 1252 від 05.09.07 року, відповіді до теперішнього часу з прокуратури Київської області на нього ми не отримали (а для чого працювати? Зарплату платять, стаж йде, тепло, й мухи не кусають).
05.09.07 р. ми звернулись із скаргою на дії і бездіяльність слідчого Галая в громадську приймальню МВС України. Як раз був прийом у заступника міністра по слідству, але як вияснилось у заступника міністра є справи важливіші, ніж прийом громадян, (це було напередодні виборів). Нас прийняв співробітник ГСУ МВС, ми попросили, щоб к/с для розслідування забрали в МВС України з метою не допустити заволокичення і “порєшанія вопросов” на трупах наших дітей — того, що відбувається зараз. Але співробітник відповів, що в МВС України діючих слідчих немае, є тільки КМО (спасибі йому, хоч посмішив трохи). Після нашої скарги поміняли слідчого, і була дана відповідь, яка закінчувалась словами: “Хід слідства взято на контроль ГСУ МВС”. Але вже пройшло більше півроку як наші син і племінник гниють в землі, а справа на “контролі”, і всїм, включаючи водія ГАЗона, який вбив наших дітей, добре, крім нас, батьків загиблих дітсй.
Звертались ми і в СБУ за допомогою, але там також не “розгубились” і переправили нашу скаргу в МВС України, хоча ми скаржились на корупційні дії слідчого ОВС. 3 МВС України нам прийшла вїдповідь, яка знову закінчувалась словами: “Хід слідства взято на контроль ГСУ МВС”. У нас ще багато відписок з прокуратури — папір державний — можна писати.
Водію ГАЗона 68 років, хто взяв старого діда водієм на автомобіль, в якому перевозять людей, чи в Богуславі це самий молодий водій? Хоча працівники консервного заводу скаржились керівництву заводу на його манеру водіння. До 68 років водій ГАЗона на обліку у лікаря психіатра не перебував і протипоказань щодо перевезень людей не мав. Але коли його “клюнув смаженкй півень”, він “бідолага” захворів на голову. А як почуваємо себе ми, батьки убитих десятирічних хлопчиків, нікого не цікавить, що ми кожен день зходимо з розуму??!!
Де ще, в якій країні, медичний заклад є притулком і пристанищем для карних злочинців? Майже півроку водій ГАЗона переховується в психіатричній лікарні в с. Глеваха. За цей час (у нас є перевірені дані), він “вилежав” діагноз, в якому сказано, що на момент вчинення злочину він усвідомлював свої дії, але зараз потребує амбулаторного лікування. Смішно? Але чомусь сміятися не хочеться. 3 таким діагнозом можна знаходитись в місцях позбавлення волі і там лікуватись. Ні він, ні його родичі ні разу не зробили спроби зустрітися з нами, щоб хоча б попросити пробачення.
25.10.07 р. я разом з своїм батьком Поворознюк І.О. приїхали з Миколаєва до Богуслава (після ДТП він знаходиться у нас, так як погано себе почуває), на відтворення обстановки і обставин події. Ми приїхали, але слідчий Щавінський О.А. “забув” запросити безпосереднього свідка ДТП неповнолітнього Рябченка Р.В. і “забув” запросити водія ГАЗона, між діями якого і наслідками трагедії є причинний зв”язок, зате не забув запросити зятів водія ГАЗона, для чого? Нам зрозуміло для чого. Це була не слідча дія, а святково-феєричне шоу, і клоунів там вистачало.
Чому кримінальна справа, за якою все очевидно не закінчена в термін передбачений законодавством? А тому, шо керівництво Богуславського консервного заводу згідно діючого
законодавства несе відпонідальність за дії свого 68 — річного водія, а відповідати керівництво не хоче (так у нас прийнято), також не хоче відповідати за скоєний особливо тяжкий злочин і сам шестидесятивосьмирічний “шумахер”. I витрачаються кровні на “порєшанія вопросов”. Ця криміальна справа з самого початку “шита білими нитками”. Першими підключились до “порєшанія” працівники Богуславського РВ — консервний завод це ж свй рідний (щось не так напишеш — не будеш мати ні шин, ні бензину для службових а/м, отож потрібно постаратись). Подумаєш, загинуло двоє якихось діток, є тих дітей.
Ось і виходить, що замість того, щоб заспокоїтись ми вже більше, ніж півроку боремося з “галаями” і “демидовичами”, і кінця-краю справі не видно. Гарно сказано в ст. 3 Конституції України: “Людина, її житгя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість дїяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов”язком держави”. Насправді ми бачимо, що в даному випадку держава трохи забула про нас.
Як ми говорили раніше, наш син Поворознюк В.О. в свої неповні десять років має перший розряд у спортивних бальних танцях, має багато медалей, кубків і грамот за зайняті перші місця, хорошист в школі. П’ять разів на тиждень він відвідував секцію спортивного бального танцю. Наш син Рябченко В.В. відмїнник у навчанні, має нагороди за зайняті призові місця з плавання, з початкової школи займався бальними танцями, має грамоти та медалі.
Можливо через декілька років вони б піднімали престиж нашої Держави на світовому рівні.
Поки з нашими родинами не сталася страшна біда, ми не вірили, що в нашій Державі таке можливо. Що лейтенанти міліції і слідчі прокуратури можуть творити усе, що їм прийде в голову і зовсім не звертати уваги на діюче законодавство. Тоді нам зрозуміло, що ставши полковниками вони паском душать журналіста (приклад є). Але ж ми не австралопітеки і не пітекантропи і не бігаємо в шкурах з кам”яними сокирами. А наша Країна знаходиться в центрі Європи і є високорозвиненою європейською Державою. Чому ж нас штовхають до вирішення питання за принципом: “Око за око, кров за кров “? Чому “галаї”, “демидовичі” і їм подібні плюють на Закон і не бояться, шо за це їм доведеться відповідати?
Просимо допомоги.
О.І. Поворознюк
І.В. Поворознюк
м. Миколаїв, вул. Лягіна, 36, кв.7
тел.дом: 8 0512 36 08 27, моб: 8 097 144 44 22.
В.М. Рябченко
О.І. Рябченко
м
