Дари, дарунки, презенти завжди веселять душу, піднімають настрій. Подачки, взятки гноблять душу, принижують гідність. Любимо, на загал, підкреслити: “Черкащина — душа і серце України.” То хто ж “плює” в цю душу, хто її гнобить і сплюндровує?
Спитайте в любого перехожого: “Скільки ви коштуєте? Яка ваша ціна ?” В кращому випадку відповідь буде:” Та що ви! Ми не продаємось”; в гіршому — дуже образяться і відправлять …
Так ! Ми не продаємось, ми “купляємось”. Ми “купляємось” за зошити, новорічні подарунки, за медичний огляд (з одним діагнозом на всіх ), за комп’ютери, за газ (куплені за гроші державного бюджету). На додачу ще віддаємо свої “голоси” в потрібний день і в потрібний час. А щоб покупці не образились, то ще пропонуємо їм найкращі лісові угіддя, чисті зариблені ставки і всього чого їхня душа забажає. То хто ж вони ці покупці наших душ, наших голосів і нашого майна ?
Було це давно, ще до революції. Зовсім замучився золотоніський люд зі своїми справами і вирішили вони запросити до себе Захисника (Богдан Губський). Щоб Захисник розповів Цареві про їхні проблеми і допоміг їх вирішити. І знак був людям, і “БОГом він був ДАНий”. Прийняли вони його, як рідного, і козаком його зробили Золотоніської сотні. Згодом перестав Захисник слухати людей і почав слухати Царя Кучмука. Останній почав вчити нашого козака поганому: як людей дурити, як кошти із Державної Казни красти, тобто “відмивати”, як народне собі присвоювати. З’явилися у Захисника друзі Медведучок і Суроокіс. Всі вони дуже люблять природу і природні ресурси. Купляли вони за кордоном в Росії нафту, переробляли її за півроку в нашій крајні. Продавали її як продукти нафтопереробноїї галузі, отримуючи 2000 % рентабельності. Із Царем Кучмуком він ділився, а простому “мужику ” нічого не діставалось. Сподобалось нашому козаку це заняття. Почав він скупляти ще й газ, бо дуже вже любить природні ресурси. Має свої бізнес-інтереси в “ЧеркасиГАЗок” та в “ПолтавчанкаМонтажГаз”. І де та золотоніська благословенна земля, а повинні “мужи золотоніські” працювати по газифікаціј лише з вищезазначеними фірмами. Бо “пеньонзики” з державної казни чомусь перераховуються лише на рахунки “ПолтавчанкиМонтажГаз” та “ЧеркасиГАЗок”, а інших підрядчиків по газу вони — “пеньонзики”- не люблять.
Ще дужче став любити природу Захисник. Не може він без неї ні вдень ні вночі. Сподобалися йому землі поблизу Дніпра, і ліси йому сподобались, і мисливські угіддя. І знайшов друга собі КостьЄнка, якому теж земля до душі припала. Дуже обережний та хитрий наш Захисник (“на прямую не свєтіться в подібних дєлах”). Хоча угіддя місцевим мисливцям до 2014 року належали. Не захотіли хлопаки так довго чекати. “Купили” вони Наказ, за яким місцевим мисливцям лише дорога і належить. Там (тобто на дорозі ) вони і полювати повинні, гриби та ягоди збирати, і купатися. А щоб люд не дуже сумував і лютував виділили йому 18,8 га степу. Мовляв, якщо дуже вже з рушницею побродити захочеш, то край чоботами український степ. Мо що й вполюєш ? Якщо до лісу підступися, а там “дядьки” з пістолями відганяють всіх подалі від лісів і поближче до дороги. Не може золотоніський люд нічим заперечити ні Захисникові ні КостьЄнку, бо дуже вже вони “круті”.
Почав він “БОГом був ДАНий” від людей тікати і боятися. Приїздить на Джипах та Мерсах з охороною на окраїну міста. Пересяде на скромненьку Волгу і під’їжджає неначе щойно з комбайну зліз. Ніхто на Канівській та Драбівській територіях правду про Захисника “БОГом що був ДАНий” в газетах писати не хоче. Цікаво яка ж їхня після цього ціна?
Не докричатися, не дотягнутися до Захисника нашого, не розповісти про життя людське. А дуже хочеться! От і просимо інших захисників народних допомогти “крутість” всю з “нашого” зняти, та перед ще “крутішими” дядьками “с отвєтом” поставити.
Стас Золотонішський
