“А віз і нині там”: свавілля в Запорізькому національному університеті
Добігає кінця місячний термін після завершення роботи комісії Міністерства освіти і науки України в Запорізькому національному університеті, яка була викликана у відповідь на численні скарги викладацького складу та звільнених працівників вузу. Але офіційних результатів перевірки ми не маємо. Хоча обіцяно було оформити довідку в тижневий термін. І як не дивно, але ситуацію в ЗНУ можна охарактеризувати не інакше, як “а віз і нині там”…
Ректор ЗНУ В. Савін продовжує чинити тиск на трудовий колектив університету, залякуючи і шантажуючи і без того морально замордованих викладачів. Зокрема, ректор скликав збори трудового колективу університету для того, щоб, так би мовити, “відповісти на зауваження комісії”. На цих зборах у звичній для п. Савіна брутальній і нахабній формі колективу було повідомлено, що годинна промова заступника міністра М. Степка із виявленими у результатами перевірки діяльності університету порушеннями – не що інше, як вигадки. Взагалі було поставлено під сумнів компетентність комісії, зокрема її голови – начальника Департаменту вищої освіти МОН України Я. Болюбаша, оскільки все, про що вони говорили, за словами Савіна, “на 98 відсотків не відповідає дійсності”. Завуальовано прозвучала погроза на адресу колективу, а саме: “те, про що ви писали, не відповідає дійсності…”; “не люблять у нас тих, хто пише в усілякі інстанції…”; “а взагалі, пишуть постійно в інстанції 8 чоловік, а всього 20…” Робіть висновки, панове, думка ректора пряма і непохитна: якщо прибрати цих “крикунів”, то й проблема вирішена. Прозвучала хоча і завуальована, але досить зрозуміла погроза: годі кричати, ми все владнаємо, грошей у нас достатньо, “у нас своя правда”.
Між іншим, не встигала комісія вирушити до Києва, як у п. Савіна терміново погіршився стан здоров’я. Й досі пан ректор перебуває на лікарняному, і, як він запевнив колектив, стан здоров’я буде поправлятися не менше як місяць-півтора. Проте, ця обставина не заважає В. Савіну проводити ректорати, Вчені ради, постійно бути присутнім на робочому місці й примати всі важливі рішення щодо життя університету, зокрема такі вже “улюблені”, тобто кадрові. 26 квітня 2005 р. на засіданні Вченої ради наказом був звільнений в. о. декана юридичного факультету П. Хряпинський. Ректор, не дивлячись на “тяжкий” стан свого здоров’я, особисто вів засідання і аргументував прийняте кадрове рішення необхідністю забезпечити демократичні вибори. Проте, слід відзначити специфічне розуміння поняття “демократія” п. Савіним. Мабуть саме задля демократії зараз здійснюється перегляд особового складу Ради юридичного факультету, яка мусить обрати декана. Нам відома така “демократія”, саме з її допомогою, змінивши на свою користь склад конференції трудового колективу ЗДУ при злочинному потуранні з боку центральної і місцевої влади п. Савін забезпечив у 2003 р. “обрання” себе на посаду ректора.
Під час роботи комісії поширеною була погроза: “Ви до комісії скаржитись не ходіть, бо комісія приїхала – комісія поїде, а Савін залишиться і вас з’їсть”. Багато викладачів не побоялися цих погроз, але й багато не встояли перед загрозами. І хто виявився правий? Чи існує правда в цій країні? Де обіцяна моральність нової влади? Як зрозуміти, чому й досі Савін править бал в університеті? Чому майже як місяць немає офіційних результатів роботи комісії? Важко відповісти на це запитання. Можна лише здогадуватися про причини. Не хочемо вірити прислужникам Савіна, які розпускають плітки, що нібито їхній хазяїн відвіз до Києва ще 3 млн. грн., щоб утриматися на своєму місці. Шановні представники Міністерства, прокоментуйте, будь ласка, ці чутки хоч як-небудь: або словами, або ділами. В принципі можна вмить спростувати цю інформацію одним наказом.
Не дивлячись на тяжкий стан здоров’я, пан Савін не лише не покидає стін університету, але й “бере” активну участь у громадському житті міста й області. Можна збитися з рахунку, скільки разів ми бачили його останнім часом на телебаченні, де він запевняв громадськість міста, що Президент України йому не указ, і він не збирається пакувати валізи. “Ні, ні й ні, – істерично з піною у рота кричить Савін з телеекранів, – не збираюсь я пакувати чемодани”. Це не єдиний перл пана Савіна на телебаченні. Довелося вислухати багато про його “демократичність”, “незаангажованість” та ін.
Є у нас ще кілька запитань до Міністерства освіти і науки. Зокрема, кидається в очі, що у доповіді за підсумками перевірки не було жодного слова сказано про політичні утиски і переслідування в університеті під час виборчої кампанії Президента України у 2004 р. Це дало підстави пану Савіну на всіх телеканалах області говорити про те, що він є “великий демократ”, який не “підігрував” ані Януковичу, ані Ющенку. Нагадаємо недавнє минуле, яке відомо всім членам трудового колективу. Виборча кампанія 2004-2005 рр. супроводжувалася в Запорізькому національному (тоді – державному) університеті численними порушеннями Законів України, переслідуваннями противників провладного кандидата, які відбувалися за активної участі ректорату і, зокрема, В.В. Савіна. Наведемо найбільш промовисті факти:
1. 15 жовтня 2004 р. наказом в.о. ректора Г.П. Брехарі (ректор В.В.Савін був за кордоном) були відраховані з числа студентів ЗДУ два студенти історичного факультету Зайцев В. і Дідик С. Це відрахування мало характер політичної розправи. Законних підстав для цього не було.
На захист студентів виступила Рада історичного факультету ЗДУ, студентська громадськість міста (петиція студентів усіх вузів міста була підписана 500 чол. і вручена В.В.Савіну особисто), відбувся студентський мітинг на захист відрахованих. Перебуваючи у ці дні в Запоріжжі, кандидат в Президенти України В. Ющенко заявив на масовому мітингу, що права відрахованих будуть відновлені. Але після свого повернення з-за кордону ректор В.В. Савін не тільки не скасував рішення проректора, а навіть погрожував відрахувати нових протестуючих.
Інформація про відрахування дійшла до Києва. Коли вже не можна було мовчати, заговорив Міністр В. Кремень. Саме як політичну розправу охарактеризував він це відрахування. Зокрема, у своєму виступі перед телеглядачами в 20-х числах листопада 2004 р. Міністр вказав на запорізькі події, як на єдиний йому відомий випадок відрахування студентів за політичними мотивами в Україні. В. Кремень наказав відновити відрахованих. На одній з нарад у присутності Савіна В.В. декан історичного факультету вказав ректору на необхідність негайного виконання розпорядження Міністра. Але ректор ще довго вичікував. Наказ про поновлення був обнародуваний на початку грудня 2004 рр., коли затягувати далі вже було неможливо. Але варто ознайомитися з цим наказом, щоб зрозуміти, що це знущання над здоровим глуздом. Студенти так і залишилися “винними”, лише відрахування було замінене доганою. До того ж, наказ підписано “заднім числом” – 24 листопада, а студентів ознайомили з ним лише на початку грудня, через тиждень.
2. На підтримку владного кандидата був задіяний весь матеріальний і адміністративний ресурс університету. Зокрема, 23 жовтня з ранку до вечора за наказом ректора по внутрішній телемережі ЗДУ демонструвалися епізоди бійки з участю найнятих штабом В. Януковича “братків” біля Центральної виборчої комісії у Києві. Телеепізоди супроводжувалися антиющенківськими коментарями. На зауваження окремих членів колективу організатори трансляції не реагували.
Зрозуміло, без відповідного розпорядження ректора цього не могло бути.
3. Коли після другого туру в Сєвєродонецьку відбувся з’їзд сепаратистів, внутрішня телемережа університету цілий день показувала виступи сепаратистів, у тому числі учасників з’їзду: запорізького міського голови Є. Карташова, голови правління ВАТ “Мотор-Січ” В. Богуслаєва і самого В.В. Савіна, який також фактично закликав до розколу України.
4. Газета “Наш город”, яка перед виборами перейшла у власність університету, була перетворена в рупор антидержавних сил. Газета нерентабельна і було б цікаво довідатися, хто її фінансує.
Якщо судити по змісту, газета виконувала замовлення крайніх противників В. Ющенка. Спроби розмістити в газеті альтернативні матеріали керівництвом газети (читай: ректором, бо ніякої незалежної редакції не існує) відкидалися.
5. Є інформація про те, що видавничі потужності університету були задіяні на обслуговування штабу провладного кандидата. Зокрема, в ЗДУ друкувалися (без вихідних даних) листівки, в яких у надзвичайно грубих формах ображалися честь і гідність В. Ющенка. Тиражування цієї продукції забезпечувало найближче оточення В. Савіна з типографії, НДСу, господарської частини університету.
6. На час виборів в університеті, по суті, був встановлений поліцейський режим. Зокрема:
а) щоденно, інколи по декілька разів на день, представники ректорату робили переклички студентів, вимагаючи пояснення, де в цей час перебувають відсутні. Деканати “неблагонадійних” факультетів до перевірок не допускалися;
б) в суботні дні (на які призначалися акції опозиції) ректорат у контакті з “кишеньковими” профспілками і студентським “самоуправлінням” організовував суботники, причому студентів “неблагонадійних” факультетів відсилали подалі, наприклад, на острів Хортицю. При цьому учасників суботників ретельно переписували і вимагали пояснення, чому хтось не прийшов на “добровільну” акцію;
в) коли студенти декількох факультетів університету організували мітинг протесту проти незаконного відрахування їх товаришів з історичного факультету, ректорат викликав міліцію, а В.В. Савін особисто спостерігав за її діями;
г) звичайною була практика примусового залучення студентів до участі в акціях на підтримку провладного кандидата, для чого виділялися спеціальні автобуси. Цікаво, хто оплачував послуги автотранспорту? В. Савін брав участь в таких діях особисто;
д) охоронці в усіх корпусах університету одержали наказ не пропускати в корпуси і гуртожитки студентів і викладачів, які мали помаранчеву символіку. Деякі викладачі, виконуючи установку В.В. Савіна, відмовлялися розпочати заняття, поки студенти не заховають її.
д) у відповідь на приєднання 27 листопада 2004 р. історичного і філологічного факультетів до Загальнонаціонального політичного страйку почалася кампанія цькування і погроз як викладачів, так і деканів цих факультетів. На скликаних за розпорядженням В.В. Савіна зборах трудових колективів істфаку і філфаку ректор і його наближені недвозначно заявляли, що участь у страйку незаконна, за участь у страйку доведеться відповідати перед Законом, скоріше всього, перед СБУ. Доходило до відкритих погроз. Аноніми по телефону погрожували розправитися з дітьми одного з деканів (“посадить на иглу”).
7. Прагнучи скомпрометувати прихильників В.Ющенка, В.Савін особисто не зупинявся перед відвертою брехнею та інсинуаціями. Таких фактів можна назвати чимало. Наведемо лише один: на нараді ректорів вузів міста, що проходила в Запорізькому національному технічному університеті за участю заступника міністра внутрішніх справ і начальника обласного управління внутрішніх справ, В. Савін публічно заявив, що веденню в держуніверситеті агітації на користь В. Януковича йому заважає декан історичного факультету Ф. Турченко, який (яка нісенітниця!) роздає студентам гроші, щоб вони їхали до Києва на студентський з’їзд.
8. Ректор В. Савін відмовився в грудні 2004 р. у призначений день (він припав на переддень переголосування) проводити процедуру виборів декана філологічного факультету. На цю посаду претендував доктор філологічних наук, відомий вчений П. Білоусенко – людина демократичних поглядів і державницької орієнтації. Напевне, В. Савін чекав результатів переголосування і рішення Конституційного суду.
Перелік подібних фактів можна продовжити. На наш погляд, вони складаються в чітку систему. В. Савін, не зупиняючись перед цинічним ігноруванням Закону, цілком свідомо робив все, щоб залякати опозиціонерів і примусити студентів і викладачів проголосувати за провладного кандидата. Після першого туру він навіть зібрав деканів, щоб з шампанським відсвяткувати перемогу В. Януковича. При цьому деканів зобов’язували говорити тости відповідного змісту. Щось подібне, але в колі лояльних Савіну співробітників, відбувалося перед грудневим переголосуванням.
Пан Савін даремно час не гає, він активно використовує паузу в діяльності МОН. Намагається не лише “зачарувати” телеглядачів, а й мимохідь повирішувати деякі інші актуальні для нього економіко-політичні питання. Пан Савін добре засвоїв цінності кримінального світу: звик мати покровителів, які на його думку, правлять бал, а народ, викладачі, студенти – то є біомаса, гідна лише презирства та зневаги, яку треба “мочить”. Пан Савін зрозумів, що старі покровителі із СДПУ(о) вже не можуть його прикривати, тому він одразу вийшов із цієї партії й миттєво відчув захоплення від соціалістичних ідеалів, тому одразу ж написав заяву на вступ у СПУ. Між іншим, відбулася навіть зустріч пана Савіна з народним депутатом із фракції СПУ паном Мухіним.
Напевно, деякі соціалісти вважають, що такі кадри, як В. Савін значно підвищать рейтинг СПУ на парламентських виборах у 2006 р. Нам залишається лише привітати СПУ із таким цінним надбанням!
Але пан Савін не забуває і старих покровителів, зокрема, він мав зустріч із лідером ХДП, колишнім заступником міністра освіти і науки України паном В. Журавським. Це саме той Журавський, руками якого пан Янукович наводив нові порядки в навчальних установах. Це саме той Журавський, який, як подейкують, за невеличку плату (120 тис. доларів) допоміг пану Савіну сісти у крісло ректора ЗДУ. Пан Савін так розчулився від доброти Журавського, що подарував на радощах золоту шпильку із діамантом для краватки. Так що, якщо побачите пана Журавського із шпилькою на краватці, знайте – то ціна сотень зламаних доль, пролитих сліз, морально понівечених викладацьких душ. Радійте, пане Журавський, шпилька ваша дуже дорога!
Пан Журавський одразу, після перемоги В. Ющенка, подав у відставку. Дивна річ, чому він так поспішав? Але пішовши із Міністерства фізично, пан Журавський, напевно, залишився метафізично у стінах МОН. Може, це його привід паралізує волю його колишніх підлеглих, що гальмують справу?
Можливо пан Журавський знає про них щось таке, що вони б не хотіли обнародувати?
Не забуває Савін і економічних партнерів! Пан ректор так полюбляє спілкування із банкірами, що майже щодня водій ректорського авто очікує свого шефа по 2-3 години біля офісу “Індустріалбанку”. І які такі питання вирішуються на цих зустрічах, ось що цікаво! Напевно, потрібні пану Савіну нові кредити. Кажуть, що при новій владі ризики збільшилися, тому й суми хабарів виросли до астрономічних висот!
Отже, ситуація в ЗНУ веселенька: кадри тасуються, як і тасувалися; люди принижуються, як і принижувалися; свавілля твориться, як і творилося. Чому ж мовчить Міністерство, чи замало вам наших сліз і горя? Чого чекаєте?
З повагою, трудовий колектив
Запорізького національного університету
