Машини і квартири генерала Гордійчука: які джерела статків командира Нацгвардії

Корупція під час війни – тема, яка залишається особливо болючою для українців. Кожна публікація на цю тематику піднімає хвилю обурення, збільшує напругу в суспільстві, б’є по рейтингам влади – що чітко фіксують соціологічні опитування. Чому ж їй так властиво не залишати нікого байдужим? Можливо через те, що фігуранти корупційних справ залишаються на своїх високих постах непокараними?

Ніяк, наприклад, не впливають резонансні розслідування на кар’єрний ріст заступника командувача Національної гвардії України Володимира Гордійчука. Хоча, здавалося б, факти, викладені в них, характеризують нашого «хенерал» далеко не з кращого боку. Одне з розслідувань, нагадаємо, стосувалося незаконного відчуження «Фольксвагена», що мало місце два роки тому. Конфісковане в судовій справі авто було формально відчужене для потреб фронту, однак Гордійчук фактично використовує його, як приватний транспортний засіб.

Узагалі, за час масштабного вторгнення Росії у розпорядженні генерала опинилося аж два автомобілі: спочатку це була Audi Q7, згодом же Володимир Іванович пересів на «Фольксваген Туарег» за військовим номером АЕ002G. Така машина 2020 року випуску з номером кузова WVGZZZCRZMD005781 дійсно була поставлена на облік у військовій частині 3054 НГУ, та згідно з наказом №448 від 3 грудня 2022 року відповідальним за її експлуатацію було призначено начальника Центрального територіального управління, тобто Гордійчука. Ніякої службової необхідності в цьому немає, і обидві автівки набагато доцільніше було б відправити на передову. Врешті решт, це точно не діє на авторитет української армії, коли ми бачимо, як військові машини, в тому числі подаровані волонтерами, використовуються не за призначенням, а суто для приватних потреб генералів. Соціальні мережі просто тріщать уже від обурливих постів з цього приводу. Здавалося б, ну хоча б війни можна було б не демонструвати свою корупційну сутність? Але ні – певність у власній безкарності сильніша.

При цьому механізм відчуження автомобіля викликає питання, оскільки обставини натякають на те, що генерал Гордійчук приглядів для себе ще до того, як машина опинилася в розпорядженні Нацгвардії. За документами, на початку 2022 року «Фольксваген», перед цим вилучений судом у громадянина Мангушева І.І., перебував на штрафмайданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів у Дніпрі. Де, очевидно, його й помітив керівник Центрального територіального управління, зметикувавши, що доля йому дає шанс отримати в розпорядження підходящого «німця».

Формально, ця машина була відчужена на користь НГУ ще в перші дні російської агресії у відповідності з указом президента про введення воєнного стану в Україні, що й зафіксовано актом СТД 3054-041 від 28 березня 2022 року, складеним Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією. В цьому ж акті, окрім інших характеристик автомобіля, на підставі висновку експертного дослідження ЕД-19/104-22/14114-АВ, встановлено його вартість – один мільйон 885 тисяч гривень. Однак ряд факторів дозволяє нам припустити, що вся документація на авто складалася уже постфактум. Можливо, після того, як походженням автомобіля зацікавилися журналісти-розслідувачі.

Адже, як неважко переконатись із самого висновку ЕД-19/104-22/14114-АВ, цей документ було складено 22 червня 2022 року, тобто він зроблений майже через три місяці після укладання акту, який посилається на нього. А також через тиждень після того, як вже на підставі акту командир в/ч 3054 підписав наказ про введення «Фольксвагена» в експлуатацію. До того ж у акті відсутній необхідний за законом підпис колишнього власника майна (або його законного представника) про вручення йому примірника документу про відчуження та висновку про вартість майна. Наразі правоохоронні органи ведуть розслідування щодо можливої підробки документів, за якими автомобіль опинився на балансі НГУ та ще й у фактичному розпорядженні керівника управління.

Іще одне розслідування стосувалося обставин набуття генералом житла у Львові, де Віктор Іванович з 2016 року керував Західним територіальним управлінням НГУ. Той рік взагалі був фартовим для Гордійчука: він не тільки отримав посаду в регіоні, максимально віддаленому від військових дій, а ще й був підвищений у званні до генерал-майора.

Проблема в тому, що житло, яке вказано в деклараціях для НАЗК на той час мало статус службового, і зареєстровано в ньому було п’ять чоловік. Але у підсумку воно опинилося у генераловій приватній власності. Хто на власному досвіді стикався з питанням приватизації подібного житла, знає, що вирішити його не дуже й просто: щоб зняти службовий статус потрібно звернутися до місцевої ради, перед цим пройшовши купу різноманітних узгоджень, в тому числі і з організацією, якій належало житло. Цей сізіфів труд, втім, не становив проблеми для Гордійчука, який неймовірно швидко збирає всі документи, необхідні для того, щоб Львівська міська рада прийняла відповідне рішення. Неважко припустить, що тут ми маємо справу з такими ж паперовими махінаціями, які ми вже бачили на прикладі автомобіля, плюс безпосереднє і нічим не приховане зловживання службовим становищем.

Адже для так і залишається незрозумілим, що сталося з іншими людьми, які були прописані за цією ж адресою: адже у підсумку Гордійчук опинився одноосібним власником житла площею 126 квадратних метрів, хоча за законом про приватизацію йому належало не більше 21 метра. Це не тільки свідчить, що рішення лобіювалось конкретно під одну людину, а і про те, що Львівська міська рада, даючи дозвіл на приватизацію, брутально порушила все житлове законодавство України. Чи пов’язана така вибірковість з високою посадою, яку займав у регіоні Гордійчук – це питання, здається, риторичне.

Варто зауважити, що і на нинішній посаді начальника Центрального оперативно-територіального об’єднання НГУ до генерала Гордійчука є ряд питань щодо житла. Командування територіально знаходиться у Дніпрі – однак, на відміну від Львова, ми не бачимо в деклараціях Володимира Івановича ніяких згадок про місце його проживання тут. Ну от зовсім ніякогісіньких: ні адреси його проживання тут, ні витрат на орендоване житло, якби від його винаймав – узагалі нічого. Таке враження, ніби, центральним структурним підрозділом НГУ керує безхатько. Що це: спроба уникнути декларування, чи дбайливо замасковані корупційні дії? Сподіваємося, що правоохоронні органи все ж таки дадуть рано чи пізно відповідь на це питання. Тому що корупція та зловживання службовим становищем, хоч є нетерпимими і в мирний час, у стані війни вже прямо загрожують самому існуванню держави.

Сергій Семенов, для «ОРД»