ORD
1.02.2019 г.
Зеленський як тріумф “проти всіх”

На президентських виборах 2010 року нікому невідомий Василь Противсіх набрав понад 40,3 тисяч голосів (0,16%). Популярний шоумен Володимир Зеленський виступає в амплуа «противсіха» значно переконливіше.  

Донедавна перед виборами популярно було глузувати на тему «сховай паспорт бабусі». Мовляв, старці проголосують за когось, хто найграмотніше паразитує на їхніх проблемах, а нам натомість треба йти у світле майбутнє. Тепер, з огляду на електоральні рекорди Зеленського, який очолив президентські рейтинги, варто запускати кампанію «сховай паспорт онука-онучки». Адже, за словами тих-таки соціологів, базовий виборець «слуги народу» має 18-35 років.

Пригадую, як у другій половині 1990-х деякі інтелектуали мрійливо міркували про те, що незворотні зміни на краще в Україні неодмінно відбудуться після того, як виросте покоління тих, хто народився вже у незалежній Україні: не знав «совка» і т.п. От, мовляв, вони й оберуть адекватну владу… Аж ось, молодняк може позмагатися зі старцями в неадекватності вибору.

Причарування розчарованих

Не варто аж надто побиватися через наївність, недалекоглядність і пофігізм основної маси прихильників Зеленського. Дехто із них цілком свідомий, що реальний кандидат у президенти не схожий на свого кіногероя Голобородька. Але вони також розуміють лицемірство і безпринципність професійних політиків. Їхній вибір – це відповідь на те, що після всіх потрясінь 2014 року ані влада, ані опозиція не спромоглися «жити по-новому». Підтримка Зеленського – це пасивний протест численних конформістів і пофігістів.

Насправді, молодь не так за Зеленського, скільки проти системи, яка примушує обирати між однаково несимпатичними та нецікавими Порошенко й Тимошенко – персонажами епохи Кучми. Згадайте: і з’їзд Тимошенко, і з’їзд Порошенка були витримані в однаковій помпезно-млосній стилістиці. Показово, що найцікавішими на обох цих заходах стали випадкові люди. Натомість мало уваги до виступів самих претендентів – з ними і так давно усе зрозуміло. Та й загалом президентська кампанія-2019 видавалася якась сіра й невиразна. Численні претенденти на президентську булаву проголошують якісь банальності. Зрештою, заглиблюватися в політику молодь здебільшого не хоче, а тому хапається за першу-ліпшу з понтом альтернативу. Ба більше, чимало й таких, хто жодних альтернатив навіть не шукає. Для багатьох Зеленський – це яскравий і персоніфікований «проти всіх». З огляду на це не здивуюся, якщо графу «не підтримую жодного кандидата», яку прибрали з бюлетенів, невдовзі повернуть.

Зеленський – це діагноз: як дискредитованій політичній системі, так і тим, хто шукає з неї вихід.

Як здуваються рейтинги

Утім, рано ще робити остаточні висновки і підбивати підсумки. Результати виборів ще далеко не очевидні, а мінливість електоральних настроїв зараз така, що президентська кампанія-2019 обіцяє стати унікальною.

Як показує досвід, з цілої низки причин молодь недисципліновано ходить на вибори (зокрема, чимало не проживають за місцем реєстрації). Пенсіонери в цьому плані значно надійніші. Пригадую, як на парламентських виборах-2012 соціологи упевнено віддавали друге місце політичній силі, очолюваній Кличком. Але в підсумку УДАР посів лише третє місце. Просто його опоненти-регіонали й конкуренти з «Батьківщини» зуміли тоді краще відмобілізувати свій електорат на похід до дільниць.

Тож, Зеленському мало заручитися підтримкою розчарованих і привернути на свій бік симпатії розчарованих, байдужих і пофігістів. Йому доведеться ще докласти неабияких зусиль, аби мотивувати своїх виборців прийти на дільницю і вкинули бюлетень до урни. У принципі, він людина креативна і може щось придумати. Але не здивуюся, якщо і цього разу соціологам, за підсумками першого туру, доведеться пояснювати: куди ж дівся рейтинг Зеленського?

Дмитро Шурхало, для «ОРД»

 


Fix address: http://ord-ua.com/2019/02/01/zelenskij-yak-triumf-proti-vsih/