В конторе назріває новий скандал. У центрі уваги самий мудрий чоловік, що носив в минулому прокурорські пагони, а потім йому дуже захотілось порулити в конторі.
Ясна річ, тут можливостей більше впливати на ситуації в регіонах, де він і його «партньори» по попередньому місці «харчування» мають свої і корефанів інтереси на півдні України і Донбасі. Деякі його вояжі ледь не завершились плачевно. Згадайте як його в повний ріст профілактував куратор, тепер уже колишній, економічної контррозвідки. Мало не показалось.
Однако, вони з Дристуном йому ж не простили і відігрались по повній програмі коли розвернули скандал по прослушці в східних областях, зробивши «козлом отпущенія» перед гарантом. Що касається інтриг, тут вони мастаки. Любого так обгадять, мало не покажеться і потім довго прийдеться дерьмо змивати і доказувати що ти не ідіот!
Похоже що тепер вони опинилися в глубокій ж…. й не знають як з неї викарабкатися. У кадрах переполох. В черговий раз професійні футболісти цього підрозділу точніше колишні головні нападаючі команди не попали по мячу з усього маху влупили головою в штангу. Уявити не можливо, на бумазі нібито прийнято рішення про реформування цілого підрозділу в центральному апараті, але дальше нічого не робиться, як у нормальних людей. Тепер з’ясовується, що співробітники цілий рік вроді би й у розпорядженні, а фактично і законно перебувають на своїх посадах. Шкандаль!
Тему пробивали, там все ясно як серед білого дня в жаркій пустині. В кадрах хлопці озлоблені цією ситуацією до краю. Оказується, цю воду заварили ще колишні, які тепер дуже завчасно звільнилися, а деякі понаписували рапорти. Правда ще дехто ночами не спить і думає звільнятися з нових посад, чи ще почекати з моря погоди. Авось пронесе і шторму не буде. Думаю, що можна дочекатись. Може так пронести, що ніякі уже пілюлі не поможуть. Так от мужики твердять, що ця історія має коріння з часу коли на той час відомий «алконавт» і він же начальник УРОС і його перший заступник кожен день зрання ходили в прокуратуру, як діти в дитячий садок. Причому інколи за собою за руки водили підлеглих після ретельного інструктажу, де втокмачували, що треба говорити на допиті, а що ні. Там же з якої сторони не заходь, то як мінімум халатність а максимум… Після цих допитів в обізательному порядку «розбор польотів і знімання стресу». Це продовжувалось місяцями — на протязі всього періоду слідства воєнною прокуратурою. А питань по «смешковським» і «сацюковським» проблемам призначення на протязі одних суток в тому числі лейтенантів на полковничі посади без обовязкових перевірок, нагородження, незаконне присвоєнія чергових і дострокових звань, було море. Була б на те воля, за ці речі кадровики виконавці цих розпоряджень, дехто з них до цих пір лікті кусає, утопили б своє колишнє пяне начальство у «чарці води». А деякі на сьогодня жаліють, що забирали пяного «алконавта» як не у дворі то з під столу в кабінеті і ледь живого привозили додому. Бідолаха, один раз чуть не замерз під своїм будинком, сусіди вчасно заміти. Відвели,обігріли. Генерал все таки. Саме тоді відвертим текстом стали висловлюватись погрози на адресу пірозділу розслідувань й появилась безпощадна ідея ліквідувати його як клас. А тих хто його очолював — через гонєнія в розпорядженнях, і відмовах у призначені на посади змусити звільнитись з військової служби. Але як завжди не кстаті пішла зміна керівництва контори.
Памятаю цю ситуацію. Поражаюсь, як вони в тій ситуації утримались і їх не вигнали на всі чотири сторони. Нечипір тоді стільки поклав на стіл новому керівнику дерьма на «алконавта», і його перщого заступника, що в іншому разі хватило б на цілий полк. Самі бешники говорили. А тут раз і Нечипора по «одному місці мішалкою» і за борт.
Тут головне ніс за вітром тримати і вчасно з чимось прийти до нового кервництва. Встигнути попасти в кабінет раньше других і зайняти «позиції», які позволять упредити розвиток ситуації і впливати на ню. Головне першому вилити на голови інших горшок з дерьмом, а тім потом нехай доказують, як в тому аніктоді з Абрамом і дочкою, якої він не мав. Другими словами кажучи, замовляти музику. От один з них і став головним лікарем внутрішніх органів, а тругий під його акомпанементи строчив накази, звільняв і призначав наліво й направо. Сотні людей продовжували маятись в розпорядженнях. А їм наплювати. Із «сіл» привозили, щоб було що «налити й закусити». І не тільки. А «живих» свиней як різали в коридорах, при цьому інші закривали очі й вуха, щоб «не чути й не бачити». Там і карасів ловили біля ялинок, вудками прямо з «багажників». Я уже не кажу про подарки й сувеніри. А по іншому призначеня не проходили, їх просто «прокатували». Дехто по три заходи робив. Наївні.
По большому счету нечему возразить. То что кадровий аппарат прогнил известно было давно со времени «ухода» Телеховского. Это действительно был интеллигент и своим внешним поведением никогда не давал повода для подобных разговоров, и людей держал в руках. Кстати его действительно «ушли», он даже не попрощался с колективом, как это принято было в старые добрые времена.
Так ті ж самі кадровики й розказують, що «алконавт» заборонив їм під погрозою негайного звільнення будь-які контакти, а тим більше зустрічатися і підтримувати стосунки з Телеховським, не кажучи вже про те щоб приймати участь в його проводах з УРОСУ. От так і подякував учень своєму вчителю й наставнику за те, що той на протязі якого часу приховував його пянки й не допускав його звільнення за алкогольний розгул. Доречі, в ВМУ тема щодо цього діагнозу та лікування горе керівника й окремих його підлеглих досить відома й актуальна, з відповідними легендами й зашифруваннями. Відверто говорячи, ще частина порослі від цього коріння залишилась в кадрах, починаючи з верху і до самого низу. Деякі уже ждуть не дождуться коли їх призначать заступниками, А чого там чекати — всі свої, «собутильники».
На счастя «родина знает своих героев поименно и пофамильно, со всем учетом заслуг и проявлених героических подвигов». «Дремайте пока, товарищи. Ваш час уже подходит. Но не забивайте, что лучше шинели самим скатать и…. быстрее домой, пока еще трамваи ходят и зелений свет не потух». Гляди и придется напомнить, как других увольняли в пяном угаре.
Ми дещо відволіклись від теми і згаданий мудрий прокурор може зобідитися, що його залишили без уваги. А справа заключається в тому, що в ході розслідувань і перевірок «принципові й доскіпливі мужики» самі того не знаючи полізли в заборонену сферу. По заслугам почали козлити окремих заступників департаменту за те, що вони незаконно вилучили руками своїх підлеглих, а точніше відібрали у структури документи про злочинну діяльність і …. якось знищили їх. «Кашники» тільки рот розкрили і руки розвели. А дальше, ну вивели в розпорядження і … знову повернули. З такими то можливостями і спонсорами. Поїхав за кордон, відпочив, погуляв приїхав і … заступив на посаду. До сих пір рулю. А що поробиш, коли така солідна «криша» над головою» Небезпечною стала тема розгляду скарг і заяв про незаконні дії із затриманням і вилученням у регіональних органах предметів контрабанди, незаконної реалізації її відомим «реалізаторам» по заниженим в кілька раз цінам. Ну безтолкові такі ці хлопці — причому тут закон, при чому тут інструкції на які ви посилаєтесь. Держава то не збідніє. Тут бабло пливе і його потрібно розрулювати й черпати, а вони зі своєю законністю і принциповістю пристали. Та щей якість на диво упрямі й неуправляємі і закони добре знають. На біду, всі як один такі справедливі, принципові. Слово не встигнеш сказати а вони тобі в пункт закону тичуть пальцем, ніби той прокурор його вперше бачить. А якже відмазати й захистити своїх «правильних пацанів».
Розповідали хлопці, як вони викручувались, коли харківський маленький хлопчик із вираженими задатками наполеончика, який в дитинстві з люльки випав і сильно вдарився головою, чи пізніше на нього тяжкий мішок з дерьмом упав, в народі його ласкаво кличуть «мухадоєв» чи «мухойобов», ставив їм завдання козлити й козлити конкретних київських хлопців, тих що не свої, і прокурори у цьому надавали всіляку підтримку й стимулювання, пряником у вигляді посади заступника зверхника манили. А ці «принципові» послали їх подальше разом з фількіними бумажками, і сказали, що участі в цьому болоті й провокаціях приймати не будуть, що ті вже дійшли до ручки, тобто докотилися до рівня міліцейської ВБ. На той час «принципові» ще не давали собі відповіді тому, з яким дерьмом вони звязались в особі «мухадоєва», і збитої ним бригади, яка з благословення прокурорів сама уже стала проводити розслідування й перевірки, Головне ж не в тому як його організувати й провести. А «муходоєв» як ніхто знав з чим треба йти, і що в зубах потрібно нести. Якщо картина не так складалась, домалювали і вже потрібний фон. Головне щоб краска не закінчувалась. Головне в тому який документ від тебе чекають, і який ти занесеш. Водночас почали по справжньому козлити принципових хлопців, взяли їх під «плотний і постійний» контроль». Незря ж він так часто вживав у розмовах зі співробітниками, що вони для них як прочитана книга. Мабуть за це потрібно буде тримати відповідь у повний ріст, щоб його також «почитали», але тільки по закону.
Доречі, це якась вірусна хвороба у прокуррів, тільки що, під «контроль» не дивлячись і «не взірая» на посади й погони. Цікаво, чим закінчилась історія з «контролем» в кабінеті й коридорі на четвертому поверсі. Ця подія якось дивно так тихо була замовчана. Мабуть домовилися не виносити щось із хати. Як тоді ще дивуватися що слухають спікера. Наївні люди. Якщо не хвороба вірусна, тоді хобі таке у цих прокурорів, чим більше компромату на оточуючих, тим спокійніше почуваєш себе. Гляди, викликали тебе наверх, а ти уже з готовністю заглядаєш як вірний цуцик , в очі і чекаєш кого тобі назвуть. А ти раз і тут же із папочки чи із томика … будьте любезні! Єще на кого прикажете, ми готови! Слава богу що можливості широкі. У нас на всех єсть! … Даже на Вас! Простите, у дурака что в уме, то й на язике!
Действительно, блин, они какие-то заразние. Не зря в народе говорят с кем поведеться от того и набереться. Вот собрали всякого дерьма и завалили такого здорового генерала, не смотря на то, что он професионал и очень образован.
Просто человек привык с истинними врагами державы бороться не оглядываясь, а тут сзади нож в спину. Уноси готовенького. Кстати, обратите внимание на то, сколько это прокурорское отродье настоящих генералов, опытних руководителей, всю свою жизнь посвятивших делу обеспечения безопасности державы, оставило за бортом под лозунгами декагебизации, реформирования. За это должни они когда-то ответить. И еще одно, я би на месте этого умудренного прокурора, собрал би шмотки и подальше сбежал би от позора за свои дела, которие вскоре выпливут наверх.
А у меня возникает интересный вопрос, а кто-то интересовался тем, где они были и чем занимались в период существоания КГБ? Могут сказать, надзор за законностю в органах КГБ осуществляли. Отсюда и совет, периодически нужно подходить к зеркалу и смотреть на свою рожу, чтобы не забывать на всякий случай. А потом, прежде чем облить грязью других, задай себе вопрос относительно личной порядочности. Гляди, что-то можно вспомнить из прошлого по востоку.
Це за умови, коли у людини є совість. А коли її зовсім не має. Тому вона може ходити на роботу заходячи в ці стіни де за спиною але при посаді поносив цю структуру як міг. Він що не розуміє що його переносити не можуть, попросту презирають, розуміє. Але ховаючи очі прошмигне в свій кабінет і сидить, як миша. Стільки принести позору цій структурі разом із своїм зверхником і залишатись в цих стінах? Про яку порядність може йти мова.
От за ними прийшла людина, так дійсно ЇЇ чесність, порядність і інтелігентність видно за версту. Я вже не кажу про його відношення до самої структури і бажання щось зробити, залишити за собою добрий слід. Одним словом дипломат.
Кстати говоря, сегодняшнему руководителю Служби не мешало б поинтересоваться доходами умудренного прокурора, как и его бывшего руководителя, о его научно-исследовательськой деятельности и получених за это гонораров в известном научно-техническом управлений. В чем неуважаемый бывший прокурор собственноручно расписывался. Есть надежда, что к этому времени в стенах ГПУ уже не останется тех «верних и надежных» друзей, которые смогут в очередной раз спасти. Да им сейчас не до этого. Свою би ж… спасти й остаться целим. Это отдельная тема для исследования, точнее расследования, соответствующими государственними органами. Это уже похлеще всяких так провокаций с томами уголовного дела, которые воруют из кабинета, подкидывают в гараж, а затем в рамках расследуемих уголовных дел изымают по протоколу обыска. Это же надо на такое пойти. Говорят, что он не сам это придумал, а вместе с одним известным и очень молодим «хенералом». У того опыт был в таких делах по прежнему месту работы, испугом отделался, да видно, дурак соответствующих выводов не сделал.
=Что касается «принципиальних» парней, они заслуживают уважение своей гражданской и государственной позицией. Надо отдать должное, они не ради живота, за «контору» и ее честь стоят. Многие это не всегда понимали и не сразу воспринимали. На себе испытал. У них учитель принципиальний и прямой, со старой закалкой, прошедший «Крым и Рым». К слову сказать, мало кто знает как руками ГПУ их ломали и склоняли дать ложние показання на бывших руководителй Турчинова, Крутова, Кожемякина. Особенно на последнего, чтоби найти основания для предявления обвинения по состряпаному, как и в отношении других сотрудников СБУ, делу, которые в конечном счете рассыпались как карточный домик. В разговоре даже сами прокурорские работники с уважением и одобрением отзывались о том, как независимо с чувством собственного достоинства и офицерской чести они вели себя на допросах. С такими профи тяжело тягаться. Да, это не ваш уровень господа «хенерали» и прокурори вместе с умноженим на несколько порядков уровнем ваших бывших вебешних холуев типа «нечипоров» и «мухадоєвих» с их фальсификациями! Как ни странно, некоторое их отродье все еще прячется за ширмой етого подразделения. Не долго осталось. Ведь вскорости за все эти вещи придется ответить. В частности и за то, как часто по цвету вы меняли белье, чтобы душу не было видно. Но ее ведь не скроешь.
=Некоторые тогда говорили, что именно поведением на допросах в ГПУ принципиальные ребята подписали себе приговор по преследованию. Считаю, что в какой то степени они сами виноваты в этой ситуации. Я когда то имел разговор с самым принципиальним, но он даже не стал делиться содержанием этих допросов. А если бы они вовремя предали огласке эти допроси с предявлением, как потом стало известно «предмета преступления в виде перепечатаного в рабочем порядке для устранения граматических ошибок и подписаного всеми членами комисси листа документа», негоспода наши прокуроры не пошли би в наглую на такое открытое преследование. Зацепить этих ребят было не на чем. Ведь результаты их работи докладывались на верх и утверждались руководством, в том числе самим умудренным.
=Саме цікаве полягає в тому, що якраз з цієї причиною повязують заготовленими і підписаний наказ про реформування «колишньої ДУПи», не буду перекладати зміст останнього слова. Так назвати підрозділ який ти сам же і будеш очолювати міг тільки закінчений ідіот і алконавт. Є твердження, що наказ, як і переважна більшість документів, що складало сталу практику колишнього керівника відомства, підписувався заднім числом по мірі накопичування і «зайнятості». Заслуговує на увагу думка одного із досіідчених кадровиків, що такий наказ міг бути підписаний за двох обставин або ж на пяну голову, або ж не читаючи. Тому що якби бувший головний керівник, а він дуже прискіпливо вичитував подані йому документи, читав його, то він ніколи в житті не підписав би таку галіматью, в частині, що стосується підрозділу розслідування. Більше того, як він підкреслив, на протязі тривалого часу цей наказ ховався у колишнього начальника кадрів і його текст ніхто не бачив. В одній із пяних розмов той заявив, що рішення по даному підрозділу не прийнято, він функціонує як і функціонував з усіма атрибутами і посадами. Що перший дав команду не чіпати їх, так як вони проводять ряд важливих розслідувань, за які може полетіти не одна голова і тув важливо щоб своя голова уціліла. На його переконання, іменно ця обставина спустила на тормоза ініційовану колишніми керівниками УРОС ідею розправитись з цим підрозділом за виявлені провали в кадровій роботі. Іменно цим пояснюється те, що жоден із співробітників цього підрозділу так і не був ознайомлений із наказом про реформування ДУПи, втому числі керівники, не видавався окремий наказ про зняття з посади і виведення в розпорядження, що на його думку є вопіюючим порушенням встановленого законом порядку і прав цих співробітників, не створювалась комісія з ліквідації підрозділу і за актом не передавались справи. Взагалі, цей наказ написаний по єврейському — на всі випадки життя. За любих обставин можна було знайти якесь пояснення і виправдання своїм діям чи діям конкретного керівника. Сьогодні в кадрах така ситуація, що кожен думає про те, як зберегти свою жопу. Одні втекли на пенсію, правда ще не дооформились. Інші різко пішли на підвищення, надіючись що їх звідти ніхто не достане. Дехто, не приклавши до цього рук, але у повній мірі будучи освідомленим про ці речі але нічого не роблячи і киваючи на верх, тепер займає відповідну посаду й шукає винних поруч себе або під собою, у всякому разі зі сторони це саме так і виглядає. Приблизно, як в тому аніктоді про пожар і хто голосніше всіх кричить.
Заслуговує на серйозну увагу думка з приводу того, що питання кадрової політики з приходом мудрого прокурора були покладені якраз на нього. Саме останній на рівні керівництва відомства ініціював, що стало певною сенсацією при такому завантажені підрозділу, і наполегливо проводив в життя ідею в буквальному смислі слова знищення цього управління. Фактично він сам проговорював цю тему з кожним із заступників і поступово схиляв їх до такої ж позиції. Хоча окремі з них не погоджувалися, висловлювали свою думку і не тільки з цього питання, після чого їх відразу знімали з посади й зараховували в розпорядження. Деякі, хто повинен цим прициповим хлопцям завдячувати у своїй професійній карєрі, не хотіли портити стосунки. Сиділи мовчки і боялись собі нашкодити. Не менш цікаво, що ці питання перед керівництівом відомства й УРОС багато разів ставив керівник принципових й буквально вимагав прийняття рішення, вказуючи на абсурдність ситуації. Останні у відповідь заявляли що зверхники ще не визначилось. А в дійсності справа зводилась до того, що чим дальше плинув час, тим більше алковнавт-керівник УРОС боявся йти до першої особи для доповіді і прийняття рішення, розуміючи що його тут же виженуть з роботи. Він дотягнув до останнього й тихенько незамітно зник з посади. Звільнився за поданою заявою. Цікаво, що провів його на пенсію один із рядових колег, навіть заступники не прийшли, розпивши пляшку на двох. Він же вручив йому почесну грамоту від імені керівництва відомства! Наступник його не став будити ведмідя в берлозі і намагався вирулити із ситуації. Однако, стикнувшись із незгодою керівника принципових та його заступників піти на значне пониження і залишити утаємниченою створену ситуацію, різко звалив на тривале лікування, а потім і взагалі подав рапорт на зввільнення розуміючи чим це все кінчиться. Не став випробовувати свою долю і наступний виконуючий обовязки. Коли той вник після конкретної і предметної розмови з керівником принципових у проблему, зрозумів, яке болото йому залишили, і що він стане крайнім у цій ситуації, тут же доповів самому мудрому. Не забувши при цьому повідомити, що строптиві хлопці готові йти до суду і там захищати свої права. Достеменно відомо що відповідь звелась до того, що «знайшли вони кого лякати. Нехай йдуть і судяться, ще подивимось хто кому що докаже». Це характерно для прокурорів, але не для тверезо мислячиїх людей. Однако, після наведених розяснень дав вказівку дозволити відпустку керівнику принципових і щоб
той через місяць вийшов на роботу для врегулювання проблеми. Останній ще тоді в категоричній формі ставив питання про скасування наказу в частинні, що стосувалась цього підрозділу. Вимагав видати новий наказ з обгрунтуванням прийнятого рішення про його непотрібність, виконати всю необхідну процедуру і встановлений порядок ліквідації підрозділу, вивести у розпорядження, як того вимагає закон співробітників і працевлаштувати їх. У довірчивому тоні також було повідомлено, що результатом такого переслідування особисто керівника підрозділу принципових став той факт, що протягом більше двох років керівники УРОС викреслювали його із списків на заохочення, не дивлячись на те, що його підлеглі, в тому числі заступники неодноразоового за його ж клопотаннями нагороджувались відзнаками, грамотами й цінними подарунками.
<SPAN lang=UK style=”FONT-SIZE: 14pt; COLOR: black; FONT-FAMILY: Arial; LETTER-SPACING: 0.1pt; mso-ansi-language
