​​Негативний кадровий відбір в державній енергетичній сфері і суцільна монополія

В своєму крайньому інтерв’ю ексголова НЕК Укренерго Володимир Кудрицький заявив про очевидну але важливу річ:

Можна констатувати, що тепер залишився лише один центр відповідальності в енергетиці. Це Міненерго.

Що мається на увазі?

Тепер міністр енергетики Герман Галущенко формально або понятійно контролює майже всі ключові держоргани і підприємства в електроенергетичній сфері. Включаючи ті, які в законі декларуються як незалежні.

Цікаве спостереження зі спілкування з учасниками енергетичної сфери: більшість підлеглих міністра є фігурантами досудових розслідувань.

Навіть, якби вони в якісь момент і хотіли б прийняти рішення за власним розумінням, а не за вказівкою, спущеною по вертикалі ОП – Міненерго, відразу б отримали підозру.

Знаючи це, люди зі своїм стратегічним баченням не хочуть докладати зусиль для того, щоб обійняти ключові посади в енергетиці. Все одно будеш виконувати, що скажуть.

Лояльність важливіша за компетентність. 

Що контролює Міненерго?

Енергетичний регулятор. Нацкомісію з регулювання енергетики (НКРЕКП) з початку серпня очолює Юрій Власенко, який до того був заступником міністра.

З 6 наявних членів НКРЕКП четверо орієнтуються на Міненерго.

НКРЕКП – це правила ринку, тарифи для енергокомпаній і споживачів.

Найбільша генкомпанія Енергоатом, де Галущенко працював до призначення міністром.

Компанія забезпечує більше половини споживання е/е в країні.

В 2023 році мала виторг 150 млрд грн. Потенційно буде мати великий прибуток і шукає як його витратити на будівництво нових блоків АЕС.

Також є ідея передати Енергоатому постачальників е/е для населення в тих областях, де вони належать державі.

Державна інспекція ядерного регулювання (ДІЯР), яка видає дозволи на реалізацію проектів Енергоатому.

Її очолює Олег Коріков, якому в червні міністр матом вказував що робити на засіданні профільного комітету Ради.

Зручно, коли і оператор проєктів і контролер підпорядковані одному центру.

Державна біржа Оператор ринку, яка адмініструє найважливіші сегменти електроенергетичного ринку – РДН і ВДР.

Компанію очолює Олександр Гавва – ексрадник міністра і колишній підлеглий Юрія Власенка.

Адміністратор розрахунків по «зеленому» тарифу – Гарантований покупець. Його очолює Артем Некрасов.

В серпні 2023 року, коли вийшло розслідування про виплату зеленого тарифу станціям брата Ростислава Шурми, які знаходились в окупації, Некрасов медійно прикривав імідж заступника голови ОП.

Держінспекція енергетичного нагляду (Держенергонагляд). Донедавна її  очолював Руслан Слободян, який наприкінці липня був обраний членом НКРЕКП в пулі «міністерських».

Державний вугільний трейдер Укрвугілля. Компанія купує вугілля держшахт для постачання на ТЕС і ТЕЦ. В ідеалі – державних.

З початку вторгнення всі її керівники є фігурантами досудових розслідувань, а деякі вже мають підозру.

Державний трейдер е/е – Енергетична компанія України (ЕКУ).

Її очолює ексменеджер ДТЕК Віталій Бутенко, який до війни брав участь у мутній схемі імпорту електроенергії з Білорусі.

Українські розподільні мережі (УРМ) – держхолдинг, в який зібрані державні пакети акцій в обленерго.

Компанію очолює Артем Мартинюк. Її акції на 100% належать Міненрго.

Таким чином Міненерго виробляє, транспортує, постачає, продає електроенергію. Для всього цього створює правила і за всім цим здійснює контроль.

За всю цю монополізацію рішень рано чи пізно заплатить споживач е/е – і промисловість, і населення.