З почуттям віри та надії у світле майбутнє нашого народу згадую я 13-ий та 14-ий роки. Адже тільки подумати, що проти корумпованого державного апарату встали студенти. Молоді люди, від яких безпосередньо залежатиме майбутнє нашої Батьківщини. Саме вони, просунуте й грамотне покоління, першими усвідомили, що їхні знання та здібності можуть нікому тут виявитися непотрібними. А коли Янукович наказав розігнати протестувальників за допомогою ланцюгових псів із Беркута – тоді на їхній захист вийшли тисячі українських громадян із різних регіонів. Причому боролися ці люди вже не за ЄС, а щоби захистити цих дітей, а саме свою честь і гідність. Кожен розумів, що якщо не діяти, то завтра вже влада легко дозволить собі забити палицями, завернути у вирву і посадити у в’язницю. За найменший вияв невдоволення, критики та волевиявлення. Тоді ми змогли показати, що не є слухняним стадом овець, адже яка у них може бути честь та яка гідність? Ось ця революція і показала – ми маємо ті потаємні речі, які ми готові відстоювати. На жаль, з кожним днем моє серце і серця моїх близьких сповнюються гірким смутком та відчаєм.
Згодом приходить тверезіше розуміння ситуації, що склалася. По суті, ця «революція» розділила народ України на дві половини: гідних пиляти її бюджет і привласнювати підприємства у приватні руки та негідних, у яких долю оплачувати (не лише гривнями, а й кров’ю) та відчувати весь тягар епохи. Політична система, що народилася, стала створювати такі соціальні умови після зміни влади, що ми потихеньку перетворюємося на тварин, які готові перегризти один одному глотки. Тепер із посиленням закону щодо мобілізації процес «втрати морального компасу» прискорився у багато разів. Візьмемо, наприклад, військкома Кавку Миколу Федоровича з міста Львів, який не пожалівся і не побоявся засудження з боку громадськості, а в дуже безжальній манері з групою співробітників ТЦК намагався насильно забрати чоловіка, який гуляє з малолітньою дитиною. Благо цей епізод потрапив на відео, але, на жаль, не набув широкого розголосу в наших ЗМІ. Кавка досі працює в ТЦК і, можливо, продовжує також жорстоко відправляти беззахисних громадян на фронт. Він, швидше за все, це звичайне виконання робочого плану, не думає про подальшу долю відправлених на фронт. Була ж інформація, що за кожного мобілізованого дають 8000 гривень, тому головна кількість, а не якість, як кажуть. Крім цього, відомо про його зв’язки з великими бізнесменами Львова, яким він особисто забезпечує захист від мобілізації, а натомість отримує не лише гроші, а й дорогі подарунки (фірмовий годинник, дорогий одяг тощо). Сам собою Микола намагається зайвий раз не показувати нічого зайвого на публіці, серед своїх колег і підлеглих, проте гроші у нього є, і досить чималі, приблизно 8 млн гривень. Є у нього і прихований від цікавих очей, невеликий, але якісний автопарк — пара новеньких bmw … Подейкують і про махінації Миколи Кавки з бюджетом, що виділяється для ТЦК, яким він розпоряджається на власний розсуд, але і без цього, він людина зовсім не бідна.
А тепер скажіть мені, будь ласка, дорогі читачі, в чому принципова відмінність від тих самих беркутівців із 13-х та 14-их років? Як я вже написав вище, за зухвалу неповагу до власного народу, до майбутнього (до наших дітей) нашої Батьківщини, минула влада дуже гірко поплатилася. Тоді чому зараз, коли нас і наше молоде покоління заганяють у справжнісінькі м’ясорубки, ми мовчимо? Чому нинішня влада нам здається адекватною та справедливою настільки, що ми готові терпіти таких військкомів, як Кавка? Якщо раніше ми спостерігали революцію гідності, то тепер бачимо її мобілізацію. Адже забирають тих самих студентів, за яких ми колись виходили.
Один ответ
Знову московітське іпсо на ОРД розповідає нам, що ухилянти то герої, а на фронті не українські сини та батьки боронять Батьківщину від російських фашистів, а якісь дурні марно чинять супротив московським братам, яких треба зустрічати з квітами.
Якщо в когось немає бажання захищати Батьківщину — на Ростов до свого улюбленого януковоща у російське кріпацтво, там вам місце.