Про те що Ірпінський суд разом в парі прокуратурою продають справи вже давно говорять відкрито. Нібито підторговують справами Суддя Яна Шестопалова і прокурори Ігор Грабець та Сергій Шубчик. Ми вирішили перевірити цю інформацію, передивитися публічні і не дуже публічні справи Шестопалової, щоб зрозуміти чи правда справи продають, хто в цьому допомагає, якщо це правда і підготувати серію матеріалів на цю тему. Отже:

Справа 1. Шестопалова за знищення Біличанського лісу

Треба мабуть бути дуже обдарованою людиною, щоб ризикнути порушити всі моральні, етичні, законні, процедурні принципи і злити справу проти забудовників, які збиралися забудувати лінію оборони Київщини, частину Національного природного парку «Голосіївський» — Біличанський ліс. У вересні 23 року, тобто коли вже абсолютно всім було зрозуміло, яку роль зіграв природний ландшафт, а саме ліси, річки, заплави, болота, озера у зупиненні наступу російської армії на Київ, суддя Шестопалова залишає у приватних руках забудовників незаконно відчуджений у приватні руки ліс. У повному тексті рішення судді Шестопалової сказано, що меж Нацпарку “Голосіївський”, який розширили згідно з президентським указом, не визначено. Але це відверта брехня, бо межа з’явилася на карті Держгеокадастру ще в березні 2021 року. Отже суддя Ірпінського міського суду Яна Шестопалова відмовила прокуратурі в позові, поданому в інтересах Кабміну. В чиїх же інтересах діяла ця представниця судової гілки влади? В той час забудовники намагалися загальмувати процес, у якому прокуратура захищала інтереси держави і намагалася повернути Біличанський ліс у власність громади. Рішення судді Шестопалової дивним чином співпало не з інтересами держави, а допомогло забудовникам, а ще показало іншим суддям цього суду, як “правильно” вирішувати питання по лісу, адже на розгляді там було приблизно пів сотні позовів стосовно ділянок у Біличанському лісі.

Суддю не зупинили, ані попередні рішення судів всіх інстанцій аж до Верховного, ані здоровий глузд. Віддати під знищення фактичну лінію оборони Києва? Для ірпінського фаст суду немає перепон, заплати і знищуй спокійно.

Тоді в ситуацію втрутився голова правління Фундації DeJure Михайло Жернаков, це організація, яка зокрема працює над оновленням суддівського корпусу шляхом звільнення недоброчесних і некомпетентних суддів та наповненням судової системи якісно новими суддями. Фундація DeJure є організацією з серйозною репутацією, адже навіть державний секретар США Ентоні Блінкен під час свого візиту до Києва зустрівся з Михайлом Жернаковим, щоб обговорити необхідність судової реформи.

“Якщо є понад 500 справ, де по суті однакові обставини справи, не може такого бути, щоб суддя не знала практики, яка склалася в суді, де вона працює, а також практики апеляційного чи Верховного Суду. Не враховувати такої практики можна лише за виняткових обставин, інакше може скластися враження, що суддя нехтує нормами процесуального права. А це вже серйозне порушення. Виходить, у нас немає єдності судової практики, і не будемо говорити, на яких умовах можуть ухвалювати такі рішення. Порушення розглядає Вища рада правосуддя. І наслідком має бути притягнення суддів до відповідальності, аж до звільнення”, — наголосив Михайло Жернаков, голова правління Фундації DeJure.

Врешті у 2024 році Біличанський ліс остаточно повернули громаді Києва. Верховний Суд залишив у силі постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, якою громаді Києва було повернуто 3 тисячі гектарів Біличанського лісу.

Наступний матеріал вже готується до друку, не перемикайтеся, там буде ще цікавіше. Тож далі буде

«ОРД»