Високий представник ЄС Жозеп Боррель. Виступ в Університеті Нью-Йорка.
Сьогодні ніхто не може знати, як завершиться російська агресивна війна проти України, але її результати стануть визначальним фактором для розбудови нового світового порядку.
Побудова нового світового порядку розглядається цього тижня Генеральною Асамблеєю ООН, і він наближається. Новий світовий порядок стане результатом трьох ключових подій:
Перша – це завершення війни Росії проти України. Невідомо, яким буде цей результат, але це буде одним із елементів, що визначатимуть новий світ.
Друга — «неймовірний» підйом Китаю, економіка якого за п’ятдесят років змогла зрости з 1% до 80% від американського ВВП, що є надзвичайним результатом. Тож саме конфронтація між США і Китаєм також визначатиме майбутній світ.
Третім рушійним елементом нового світоустрою є розвиток країн Глобального Півдня і те, як вони сприйматимуть нову реальність.
Ми маємо багатополярність світу, яка є динамічною. В ній домінує конкуренція між США й Китаєм, які разом представляють 40% глобального ВВП.
Ми рухаємося до світу, де три актори – Китай, Індія та Сполучені Штати – будуть представляти, кожен з них, — 50 трильйонів доларів. Європа вироблятиме набагато менше – близько 30 трильйонів. ЄС буде у другому колі, але воно є дуже важливим, економічно, культурно, та у вимірі впливу на світові справи.
Глобальні сили більше не визначають світовий порядок, оскільки нейтралізують впливи одна одної. Новий світ може бути поділений між різними блоками, що конкуруватимуть один з одним не лише у військовому та ідеологічному вимірі, як це було в часи «холодної війни», але також з точки зору економічного розвитку та технологій. Це надалі більше фрагментуватиме світ та спонукає держави примикати до однієї з конкуруючих сторін.
Саме тому європейці після завершення цієї війни хочуть презентувати світу нову модель: відкриту економіку, відкрите суспільство, захист універсальних цінностей та демократії. Це є найкращою комбінацією політичної свободи, економічної заможності та соціальної рівності.
Для ведення тривалої війни Києву потрібна зміна курсу
The Economist.
Путіну потрібна війна, щоб підтримувати свою внутрішню диктатуру. Будь-яке припинення вогню буде просто паузою, щоб переозброїтися і підготуватися до нового нападу. В такій ситуації Україні потрібен новий курс на перебудову країни.
І Україна, і її західні прихильники починають усвідомлювати, що це буде війна на виснаження. Цього тижня президент Володимир Зеленський відвідав Вашингтон, де він заявив: «Я маю бути готовим до довгої війни».
Але, на жаль, Україна ще не готова, як і її західні партнери. Обидві сторони все ще зациклені на контрнаступі. Їм потрібно переосмислити військову стратегію України і те, як управляти економікою. Замість того, щоб прагнути «перемогти», а потім відновитися, метою має бути забезпечення того, щоб Україна мала достатню силу для ведення тривалої війни і могла процвітати, незважаючи на неї.
-
Перш за все, перегляду підходів та змін вимагають військові зусилля. Їй потрібно мобілізувати ресурси і змінити правила гри. Нова тактика і технології можуть наблизити перемогу над Росією. Але не варто чекати, що буде удар, який призведе до нокауту.
Поряд з цим, Україна повинна підвищити свою стійкість. Окрім важкого озброєння, їй потрібна допомога в технічному обслуговуванні для ведення багаторічної війни: системний ремонт, надійне постачання артилерії і підготовка кадрів.
Більш за все, тривала війна вимагає кращої протиповітряної оборони. Україна не зможе розвиватись, якщо Росія буде безкарно підривати інфраструктуру та цивільне населення.
-
Також необхідна економічна переорієнтація. Це означає менше пишномовних планів післявоєнної відбудови і більше уваги до збільшення виробництва та капітальних витрат вже зараз. Українська економіка повинна перейти від залежності від допомоги до залучення інвестицій, навіть попри те, що війна не вщухає.
Україна має великий потенціал: від виробництва зброї до переробки більшої кількості продукції, вирощеної на своїх полях. Завдання полягає в тому, щоб заохотити місцеві та іноземні фірми інвестувати більше, а також заманити більше українців назад до спокійніших частин країни на заході.
-
Необхідно зробити більше для приборкання корупції в Україні. При цьому неупередженість судової системи повинна стати пріоритетом.
-
Необхідно також зробити більше для полегшення ведення бізнесу: від визнання кваліфікацій, отриманих біженцями за кордоном, до надання компаніям страхування на випадок воєнних дій.
Все це вимагає політичної волі від України, а також від її друзів на Заході. У довгостроковій перспективі найкращою гарантією безпеки України було б членство в НАТО. Не менш важливою є перспектива членства в ЄС. Для того, щоб це сталося, Європа також повинна змінити своє мислення.
«Занадто багато розмов про Україну ґрунтуються на «припиненні війни». Це потрібно змінити. Не полишаючи надії на швидку перемогу, плануйте довгу боротьбу за Україну, яка зможе вижити і процвітати».
https://www.economist.com/leaders/2023/09/21/ukraine-faces-a-long-war-a-change-of-course-is-needed
Саме зараз потрібно обов’язково інвестувати в Україну
Atlantic Council. Президент Американської торгівельної палати в Україні Енді Гандер.
Інвестувати в Україну зараз ризиковано, але ризикованіше не інвестувати, оскільки така бізнес-можливість буває раз у житті.
Близько третини із понад 600 компаній-членів Американської торгівельної палати в Україні (AmCham Ukraine) стали свідками загибелі співробітників під час повномасштабного російського вторгнення. Майже половина всіх компаній-членів зазнала тієї чи іншої шкоди внаслідок російського вторгнення.
Незважаючи на ці обставини, після 18 місяців війни 84% компаній-членів AmCham Ukraine продовжують працювати. Багато компаній підтвердили, що вже мають оптимістичні плани щодо відновлення та відбудови України:
74% планують створити робочі місця в рамках існуючих проектів, а 63% – інвестувати у нові проекти чи об’єкти. Водночас переважна більшість компаній-учасників (92%) висловили упевненість у перемозі України.
Меседж AmCham Ukraine міжнародній бізнес-спільноті однозначний: інвестувати в Україну зараз ризиковано, але ризикованіше не інвестувати.
Є незліченна кількість прикладів компаній в українській економіці, які успішно працюють між сиренами повітряної тривоги; тим часом, багато транснаціональних корпорацій відновили діяльність в регіонах України та будують притулки чи іншу інфраструктуру для вирішення конкретних викликів безпеці, створених російським вторгненням. Це модель ризику та винагороди в дії.
Зараз правильний момент, щоб почати дивитися на Україну як на бізнес-можливість, яка буває раз у житті. Найбільший національний проект відновлення у Європі з часів Другої світової війни вже розпочато і набуде значного імпульсу у найближчі місяці та роки. Ті, хто приєднається до цього процесу на початкових етапах, отримають низку переваг.
Україна – величезна країна з великим населенням, щедрими ресурсами та чудовою робочою силою. Українці як ніколи рішуче налаштовані побудувати процвітаюче майбутнє. Це створить можливості, які не повинен втрачати жоден амбітний інвестор чи міжнародний бізнес.