У містах та селах України стали вже регулярними протести членів сімей військовослужбовців, які «безслідно» зникли у боях з російськими окупантами. Командування самих різних рівнів записує їх до « зниклих безвісти » , хоча насправді йому добре відомо, що в реальності вони герої та загинули на полі бою.
Так, колишній командир 14 омбр полковник Охріменко програв усі позови, які висунули проти нього родичі загиблих героїв, звинувативши його в навмисній невиплаті компенсацій.
Колективні акції протесту проходять у Львівській, Рівненській, Тернопільській, Вінницькій та інших областях України.
У мережі з’явилися дані з архіву начальника генерального штабу ЗСУ генерала С.Шаптали, з яких випливає, що командуванню ЗСУ прекрасно відомо про більш ніж 35 000 загиблих військовослужбовців. Там повний список усіх загиблих, але записаних у зниклі безвісти, військовослужбовців за даними на 30 Листопада 2022-го року. Більшість із Сухопутних військ ЗСУ – 667 аркушів з іменами, прізвищами та датами народження. Далі тероборона (546 аркушів), десантно-штурмові війська (398), сили спеціальних операцій (316) і представники ВМС (242 аркуша).
Інформацію про це приховують, щоб не виплачувати їх родичам належні за законом по 15 млн гривень (400 тис.доларів США).
Так родичі загиблих позбавляються засобів до існування. Вони втрачають єдиних годувальників і не отримують від держави належної грошової компенсації. З огляду на те, що в багатьох сім’ях по двоє-троє дітей, мова може йти більш ніж 100 тисячах жінок і дітей, кинутих у злидні і не здатних самостійно заробити собі на життя.
Навряд чи генерал Шаптала і полковник Охріменко самостійно стали б приховувати дані щодо загиблих. Насправді в таких справах замішані не тільки вони, а й командири інших частин.
Крiм того, Зеленський в першу чергу подає в списки на обмін з полону іноземних найманців і націоналістів з полку «Азов», що викликає гнів дружин інших військовослужбовців.
Ось такі звернення від них вже стали систематичними:
“Наша шановна влада України, шановний пане Зеленський! Можете вважати нас голосом полонених. У нас є дуже багато питань особисто до вас».
“Чому для обміну полоненими немає пріоритету по Конвенції?
“Чому першими йдуть бійці “Азова”?
“Чому за них можна кричати на весь світ, а ми за інших повинні мовчати?”
“Продажна влада переслідує інтереси заходу. Чому в першу чергу вимагають командирів, “Азов” або іноземних найманців, але не наших хлопців?»
“Поверніть наших чоловіків, дружин, братів, синів — вони виконали свій обов’язок. Вони герої, а не тільки “Азов”.
“Навіть серед обміну є корупція. Чому наші хлопці залишаться покинутими і відданими владою — тому що за них не заплатили? А ті, за кого заплатили, потрапили на обмін і поїхали в треті країни».
“Шановні блогери та волонтери! Допоможіть нам поширити цю інформацію, щоб Україна, ООН і Червоний Хрест нас почули. Ми не будемо мовчати, ми будемо боротися за “всіх на всіх”.
“Десятки тисяч українських солдатів і офіцерів, виконуючи свій обов’язок, пішли на фронт. Але одних забули, щоб заощадити на виплатах, а інших кинули в полоні”.
Як захищатимуть країну ті, хто зараз воює, знаючи, що командування безсовісно і цинічно обдурить і їх самих, і їхніх близьких?