ВОЄННІ УРОКИ ХІМІЇ

Війна часто вимагає від людини, яка працює зі словом, не аналізів та декларацій, а прямих інструкцій, порад та підказок, які до війни ми називали лайфхаками і які у нашій поточній реальності можуть виявитися рятівними.

Намагаючись розібратися в тому, що стосується можливого застосування ворогом хімічної зброї, я вивчив предмет і хочу поділитися з співгромадянами кількома практичними висновками.

Чи можуть росіяни застосувати проти нас хімічну зброю? Звісно, ​​можуть. Конвенція, підписана (https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/chemweapons.shtml) у Парижі в 1993 році, зобов’язує не розробляти його, не виробляти, не накопичувати і не застосовувати, але за сорок днів війни ми зрозуміли, з ким маємо справу.

 Біль Харкова, знищення Маріуполя та кривава сага Бучі закріпили за російськими солдатами репутацію безрідних орків, яким не писані ані цивільні, ані військові закони людства.

Невміння воювати, помножене на традиційне московське «за будь яку ціну до дня перемоги» може призвести до того, що росіяни приведуть у дію найкримінальніший інструмент війни з усіх, які є в їхньому розпорядженні.

Генсекретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Росія активно намагається створити привід для застосування хімічної зброї, а президент Джо Байден назвав таку загрозу реальною і заявив, що США дадуть відповідь, якщо російський диктатор зважиться на цей крок.

Подібне попередження теоретично може зупинити путіна. Багато людей не знають, що Радянський Союз врятував від застосування отруйних газів особисто Уінстона Черчилль. Отримуючи від розвідки повідомлення про підготовку хіматак, він щоразу повідомляв керівникам Рейху, що його країна негайно завдасть по них удару у відповідь важкими хімічними бомбами, і німецьке командування скасовувало акції.

Таке сталося, як мінімум, двічі, навесні 1942-го та влітку 1943-го.

 Наскільки рішучими будуть лідери англосаксонського світу зараз, і як поставиться до їхніх слів кремлівський карлик, невідомо, тому наша здатність захистити себе напряму залежить від нашої готовності до ситуації.

Мій аматорський, але сумлінно складений інструктаж стосується не нашої доблесної армії, яка вже продемонструвала свою готовність до будь-якого нападу ворога. Йдеться про цивільне населення, насамперед, городян, оскільки хімічні атаки на села та селища, слава Творцю, малоймовірні.

Експерти вважають, що зі свого арсеналу заборонених бойових засобів путін обере нервово-паралітичний тип зброї («Новічок»), застосувавши для цього удари спеціальними ракетами.

Вижити за хімічної атаки ворога можна, якщо вчасно визначити, що вона почалася, і вірно відреагувати.

Перш ніж ви відчуєте ознаки отруєння бойовою речовиною (дивний присмак, першіння в горлі, запаморочення), вам повідомлять про неї ваші домашні питомці. Ефективність бойової отрути прямим чином залежить від маси організму, і ваші вихованці (коти, папуги, хом’яки тощо) ціною своїх маленьких життів попередять вас, що час діяти.

 Якщо хімічна атака застала вас надворі, цю функцію виконають горобці, голуби та інша міська живність. Дивна поведінка та загибель тварин та пернатих є сигналом хімічної тривоги.

 Якщо вона почалася, не панікуйте, дійте свідомо та методично.

 Надійним захистом від ураження хімічною зброєю є спеціалізований притулок або метро. Герметичні заслони та спеціальна система вентиляції роблять їх надійним місцем, у якому можна спокійно перечекати атаку.

Індивідуальні засоби захисту не здатні убезпечити вас, вони придатні лише для того, аби допомогти вам дістатися метро або придатного притулку.

З таких засобів можна і треба виділити протигаз. Найдоступніша і найпопулярніша модель називається ГП-7, а інструкцію з його використання легко знайти в інтернеті.

Якщо у вас є протигаз або можливість його дістати, ваші шанси не постраждати від бойової отрути, якщо не абсолютні, то дуже великі. ГП-7 (і більшість протигазів інших моделей) захищає не тільки дихальні шляхи, але й очі та шкіру обличчя, а в умовах хімічної атаки це запорука виживання.

Слабкою (але працюючою) заміною протигазу може бути захисна пов’язка. Маски, які нас змушували носити під час ковідної самоізоляції, не підходять. Їх можна лише використовувати, посиливши товстим тампоном із вимоченої в розчині соди марлі.

Така пов’язка може певною мірою замінити протигаз і допомогти вам дістатися метро або спеціального сховища.

Важливо пам’ятати, що, входячи до метро та будь-якогоприміщення з вулиці, потрібно залишити верхній одяг за межами укриття, оскільки на ньому могли залишитися сліди отруйної речовини.

Якщо притулок та метро недоступні, не піддавайтеся паніці, вас цілком зможе захистити ваша квартира. Наглухо закриті вікна та застосування індивідуальних засобів допоможуть вам залишитися в живих.

Нервово-паралітичний газ важчий за повітря і стелиться землею, поступово накопичуючись. Якщо ви живете на нижніх поверхах, не йдіть додому, а просіть допомоги у мешканців верхньої частини будівлі. Якщо ви живете під дахом, допоможіть сховатись сусідам знизу. Якщо ви живете у приватному будинку, шукайте порятунку у найближчій багатоповерхівці.

Опинившись в укритті, попередьте про атаку всіх, кого зможете, та продовжуйте уважно стежити за повідомленнями військової та міської адміністрації.

Так виглядає ланцюжок дій, який я склав, уважно вивчивши спеціальні інструкції та поради фахівців. Бажаючи українцям, щоб їм не знадобився цей тривожний урок хімії, я все ж вважаю за потрібне його надати.

Моє бажання поділитися засвоєним це не спроба налякати себе та оточуючих, а звичне прагнення бути максимально готовим до будь-якої ситуації.

Підступність і звірина жорстокість ворога це об’єктивна даністьвійни. Причина наших сьогоднішніх проблем полягає у власній безпорадності перед викликами воєнного періоду, яку можна і треба долати, наближаючи день великої української Перемоги.

Слава Нації! Смерть ворогам!

Автор: Мизрах Игорь