Чи має Україна запобіжники від саботажу у збройній монополії Єрмака?

Нового монополіста України по торгівлі зброєю контролює бізнес-партнер Андрія Єрмака, а також батька голови ОП та росіянина з шпигунським минулим часів КГБ.

Україна зараз є світовою кузнею по переплавці зброї у гроші. Оцінити кешфло неможливо через зрозумілу секретність закупівель. Однак зрозуміло що мова йде про мільярдні суми. На які влада знову встановила монопольну контору.

У червні тимчасовий во міністра оборони Ростислав Замлинський (біографія) підписав наказ про створення держпідприємства «Агенція оборонних закупівель». Яке має право самостійно проводити закупівлі зброї та формувати очікувані вартості для цих закупівель. Реєстрацію підприємства провела радник директора держкомпанії «Укрспецекспорт» Тетяна Поліщук.

Повноцінного керівника у агенції поки що немає. Але журналістка «Цензору» Тетяна Миколаєнко повідомила, що підприємство буде у сфері впливу заступника міністра оборони Дениса Шарапова.

Шарапов – це офіційний бізнес-партнер голови Офісу президента Андрія Єрмака. Вони були бенефіціарами ТОВ «Медійна група європейського партнерства» разом з росіянином Рахамімом Емануїловим (нині цю фірму переоформили на Юлію Науменко, директорку ще однієї фірми Єрмака ТОВ «Ер Пі Ай»).

У Дениса Шарапова біографія дуже непростої людини. Наприкінці 90-х років був старшим оперативним офіцером Головного управління розвідки Міноборони України. Однак після недовгої кар’єри розвідника пішов у бізнес і став засновником вищезгаданої фірми ще у 2001 році. Тоді вона мала іншу назву «Міжнародна агенція з питань власності», а її директором був батько голови Офісу президента Борис Єрмак.

Борис Єрмак – це теж дуже непроста людина з шпигунським минулим. За даними «Новинарні», він – колишній працівник Головного розвідувального управління Російської Федерації (якщо там звісно бувають «колишні»).

За часів Януковича Денис Шарапов повернувся у держсектор і став першим замдиректора держпідприємства «Укроборонсервіс». Принагідно його сестра Дар’я Шарапова стала співвласницею ТОВ «Торговий дім «Україна-ДР Конго». І саме з Демократичною Республікою Конго Україна мала значні обороти у сфері поставок зброї.

Після обрання президента Зеленського та призначення Єрмака головою ОП Шарапов пішов з «Укроборонсервісу», за яким тягнувся довгий шлейф кримінальних справ щодо корупції у сфері торгівлі зброєю. Та сплив у Мінстратегпромі, який за задумом ОП мав стати новим місцем сили в оборонно-промисловому комплексі. Однак це міністерство з його прожектами не злетіло.  А потім почалось вторгнення.

З початком вторгнення Єрмак ненадовго зник з поля зору медійників та повернувся на перші шпальти у середині березня, коли перша паніка щодо захоплення Києва дещо вщухла.

Шарапова призначили заступником міністра оборони 9 квітня, через кілька днів після остаточного відходу російських військ з півночі України. Після того при Міноборони почали кувати нового збройного монополіста.

Але репутація Шарапова  як торгівця зброєю з корупційних часів Януковича – це лише частина пересторог. Давайте повернемось до третього співвласника «Медійної групи європейського партнерства» – росіянина Рахаміма Емануїлова. Це теж дуже непростий персонаж.

Емануїлов – це старовинний товариш батька голови ОП Бориса Єрмака. За деякими даними, вони знайомі ще з радянських часів. У 70-80-х роках минулого сторіччя Емануїлов працював перекладачем в посольства СРСР в Ірані та у торговому представництві в Афганістані (біографія). Зайве говорити, що за радянських часів в таких місцях могли працювати лише шпигуни.

З розпадом СРСР Емануїлов пішов на гражданку, як зробили багато спецслужбістів. У 90-х він став співвласником такого собі «Інтерпромбанку» у Москві та обзавівся спільною фірмою в Україні з Борисом Єрмаком та Шараповим.

Після обрання президентом РФ Володимира Путіна Емануїлов став позиціонуватись вже не як розвідник-бізнесмен, а науковець. Причому у досить чутливому для Путіна секторі. Він випустив монографію «Террор во имя веры: религия и политическое насилие», взяв участь у складанні книги «Возрождение России: медведь превращается в тигра». Став брати участь у заходах дискусійного клубу «Валдай», на майданчику якого Путін любив робити заяви накшталт «исчерпания современной модели капитализма» та що НАТО з території України загрожує Росії.

І знову ж таки нагадаємо, «востоковєд» Емануїлов служив в Ірані, з яким Путін днями уклав велику угоду про співпрацю.

Це звісно не доводить, що Емануїлов зараз є великим цабе у російській розвідці. Дружба і служба з Емануїловим також не доводить і те, що батько Єрмака є російським шпигуном, і те що їхній партнер Шарапов в інтересах ворога щось саботує в Міноборони.

Однак така кількість російських спецслужб у такій чутливій сфері як торгівля зброєю (ба більше – монопольному торговцю зброєю) все-таки напружує. Невже у всій Україні немає людей з більш пристойними біографіями? Бо все це створює поле для підозр та ворожих ІПСО-атак.

Наприклад, днями Росія запустила качку, що банально купила но чорному ринку дві самохідні артилерійські установки «Цезарь», що призначались для поставки ЗСУ, але корумповані торговці зброєю з України продали їх нашим ворогам через дарк-нет.

Звісно, це була брехня, побудована на повній відсутності у наших союзників даних щодо долі їхньої зброї в Україні. Чи вона знищена на полі бою, чи захоплена ворогами при відступі, чи продовжує служити в ЗСУ. Та, вибачте за туманне формулювання, через певну невпевненість з минулим та сьогоденням Шарапова і Єрмака, вкритим мороком спецслужб.

Юрій Ніколов, «Наші гроші»