Нотатки з казахської історії

Далекий (здавалося б) Казахстан насправді доволі близький сусід України. Міркуйте самі: від східного кордону України до західного кордону Казахстану по прямій десь 600-650 км, по дорозі на авто – 750 км (тоді як від Луганська до Чопа – 1635 км).

Для кращого розуміння того, що відбувається і може відбутися в Казахстані, не зайве познайомитися з казахською історією.

Відголоски спільного минулого

В ХІІ-ХV століттях значна частина України і майже весь Казахстан були складовою одного великого простору Дешт-і-Кіпчаку – Половецького степу, а відтак Золотої Орди. Знову в одних кордонах, тепер уже Російської імперії, Україна і Казахстан опинилися на межі XVIII-ХІХ століть і залишалися аж до 1991 року.

Жуз усьому голова?

В інформаційному потоці різна оцінка ролі жузів – казахських племінних союзів, які постали не пізніше початку XVIІI століття. Одні кажуть, ніби без цього взагалі неможливо зрозуміти суті казахського громадсько-політичного життя, інші доводять, що поділ на жузи втратив актуальність десь півстоліття тому. Все ж, свій регіональний поділ, як в Україні на східняків і западенців, у казахів також є.

Північно-східний Середній жуз найбільш європеїзований та/чи зросійщений, найменш релігійний. Натомість південний Старший жуз піддався сильному середньоазійському впливові. Західний Молодший жуз зажив войовничо-бунтівної слави і найбільше зберіг кочові традиції. Як каже казахське прислів’я, «дай Старшому жузу посох і нехай пасе худобу, дай Середньому жузу перо і нехай вирішує суперечки, дай Молодшому жузу списа і нехай воює».

Операція інкорпорація

Під владою Російської імперії Казахстан опинився поетапно у XVIII столітті, попервах зберігаючи автономію. Проте 200 років тому – влітку 1822 року – імператор Олександр І затвердив «Устав о сибирских киргизах» (казахах), який ознаменував ліквідацію влади місцевих ханів і запровадження російської адміністрації. Остаточна ліквідація Казахського ханства сталася в 1847 році, після невдалого повстання (тож Тарасу Шевченку в 1847-1857 довелося відбувати службу/заслання у вже замиреному краї).

Для казахів встановлення російської влади серед іншого означало колонізацію їхніх земель переселенцями-хліборобами, через що не раз виникали конфлікти. Цю обставину треба мати на увазі при розгляді казахсько-російських відносин на усіх рівнях.

Особливості ідентифікації

У російській імперській термінології сучасні казахи значилися як «киргиз-кайсаки» (власне киргизи були «кара-киргизами»), хоча за самоназвою вони «казаки». Ба навіть російські джерела Казахське ханство попервах іменували «Казачою Ордою», проте перейменували: чи то щоб не плутати казаків-тюрок із власними козаками (на казахських землях вже були уральські, оренбурзькі і сибірські козаки, а також організували нове Семиреченське козаче військо), чи то запозичили назву у башкірів, які називали казахів саме киргизами.

В 1920 році на території Казахстану постала Киргизька АРСР, яка невдовзі стала Казакською. Навесні 1925 року Всеказакський з’їзд рад ухвалив постанову «Про відновлення імені «казаки» за киргизькою національністю». У цей же час відбулося розмежування казаків і киргизів. Казахами «казаки» стали на початку 1936-го, а наприкінці того ж року казахська автономія стала повноправною союзною республікою.

Коренізація – казахський сценарій

Влітку 1916 року казахи активно долучилися до великого повстання проти мобілізації в російську армію. Проте мобілізація стала лише приводом – причин було значно більше. Невдовзі одним із проявів повстання став міжнаціональний конфлікт між місцевим населенням і переселенцями-слов’янами.

Попервах більшовики пішли назустріч прагненням неросійських народів, одним із проявів чого стала політика коренізації. Якщо в Україні більшовицька коренізація проявилась насамперед у мовно-культурній сфері, то в Казахстані – в земельному перерозподілі на користь титульної національності. Як зазначає американський дослідник радянської історії Тері Мартін, казахський сценарій коренізації являв собою насамперед аграрну деколонізацію. Утім, невдовзі більшовики розгорнули земельну, а відтак і національну політику в інший бік.

«Ашаршылық» – казахський голодомор

Як і в Україні, форсована колективізація в 1929-1931 роках наразилася в Казахстані на запеклий опір, який влада вирішила зламати за допомогою штучного голоду. Казахський скотарів почали силою зганяти до місць постійного проживання, де їхню худобу забирали до колгоспів. Але зібрані в одному місці великі стада нереально було прогодувати… У підсумку, голод та епідемії забрали життя близько 1,2-1,7 мільйонів казахів. Ще близько мільйона казахів втекли в інші регіони СРСР або закордон, але чимало втікачів загинуло.

За оцінками українських демографів, від голоду в 1932-1933 роках загинуло в Казахстані загинуло 22,4 % усього населення (якщо казати лише про казахів, то більше 40%), в Україні – 13,3 %, в Росії – 3,2 %. Лише в 1960-х роках казахи на території своєї країни відновили чисельність на рівні 1926 року. Натомість Казахстан став місцем масового заслання і депортації великих національних груп.

Людина-епоха

Нурсултан Назарбаєв, який внаслідок останніх подій був остаточно усунутий від влади, є безумовно епохальною постаттю в казахській історії, але напевно з неоднозначною оцінкою. На посаді глави Ради безпеки Казахстану Назарбаєв пробув більше 30 років! (21.08.1991-05.01.2022)

Уряд Казахської РСР він очолив ще в 1984 році (при Черненко), Перший секретар ЦК КПК — з 1989-го. Президент Казахської РСР/Казахстану майже 29 років. (24.04.1990-20.03.2019)

А ще Нурсултан Абішович відзначився тим, що в 1958-1960 роках вчився в Дніпродзержинську (тепер Кам’янське) в ПТУ №22, де здобув фах металурга. У мемуарах він навіть згадав, як проставлявся там із першої стипендії.

Демографічні гойдалки

За даними останнього радянського перепису 1989 року, коли Назарбаєв очолював уряд Казахської РСР, казахи становили 39.69 % населення республіки, росіяни 37.82%, українці 5.44%. В 2019-му, коли він пішов з посади президента, казахів стало 67.47%, росіян 19.76%, українців 1.53%.

При цьому варто зауважити, що Назарбаєв весь час кімлав за дружбу і стратегічне партнерство з Росією, за російську мову і ніколи про росіян не сказав кривого слова. Тут є над чим поміркувати, зокрема й українським націоналістам.