Найвідоміший лейтенант України Іван Баканов 3 квітня 2020 року направив голові Верховної Ради України Дмитру Разумкову листа, в якому попередив про загрози національній безпеці від розвитку «зеленої енергетики», мовляв, через них доводиться зупиняти теплову генерацію. Здавалося б: де контррозвідка, і де – питання будівництва вітрових і сонячних електростанцій? Але якщо посада дозволяє Івану Геннадійовичу потурбуватись про статки пана Ахметова й, заодно, трохи поскубти пана Хорошковського, то чому б не скористатись такою можливістю? Тим більше, що сам лейтенант Баканов – не чужий до енергетичної теми й у ті часи, коли він ще не носив офіцерських погонів, з ініціативи СБУ ледь не опинився на лаві підсудних саме через невдалу спробу займатись «зеленою енергетикою».
«Такого чесного голови СБУ в Україні ніколи не було», – заколискує своїх виборців Володимир Зеленський, розповідаючи про лейтенанта Баканова. «Зеленський – людина з великої літери. Може, навіть усі літери в цьому слові – з великої літери», – з не меншим пафосом розповідає Іван Баканов про Володимира Зеленського. І це зовсім не вправляння зозулі та півня в пишномовних дифірамбах один одному. Це – міцна дружба двох державних діячів, які виросли разом та навчалися в одній школі.
За словами Зеленського, усе майно, яким володіє лейтенант Баканов, було придбано ним ще до переходу на оперативну роботу, навіть ще до його прихід у «Студію Квартал-95». Мовляв, коли в компанії, де працював Баканов, почалися серйозні проблеми з очолюваної Хорошковським СБУ, Зеленський допоміг їх вирішити і покликав свого товариша на роботу юристом в «Квартал». У грудні 2017-го Баканов очолив партію «Слуга народу», згодом — передвиборний штаб Зеленського, а з 3 червня 2019 року Іван Геннадійович керує Службою безпеки України.
«Зелена» енергія за «зелені» гроші
Так звані «зелені» тарифи не мають, попри назву, стосунку до нинішньої влади, а були запроваджені в Україні в 2009 році. Це – ціни на електроенергію, що генеруються вітровими та сонячними електростанціями, їх особливістю є те, що вони в кілька разів є вищими, ніж звичайні тарифи, і зафіксовані в євро. «Зелена» електроенергія коштує ринку близько 10 млрд. грн. за найвищими в Європі тарифами. Енергетична стратегія України передбачає досягнення частки відновлюваної енергетики на рівні 12% до 2025 року, до 2035 – на рівні 25%. Сам «зелений» тариф діятиме до 2030 року.
Всю вироблену в країні електрику, у тому числі й дорогу «зелену», скуповує так званий Оптовий ринок (державне підприємство «Енергоринок»). За різними тарифами – залежно від типу виробника. Та ж сама установа потім продає скуплену електрику енергопостачальним компаніям, які доставляють її населенню та іншим споживачам.
Сьогодні загальна генерація «зелених» об’єктів з усієї країни приблизно дорівнює потужності Хмельницької АЕС. «Зараз 2% виробітку у відновлюваній енергетиці, але забирає 9% грошей. Майбутні 25% у виробітку і з такими тарифами – це просто нереально, оскільки похоронить всю економіку, ніхто не зможе платити такі тарифи», – розповідав минулого року тоді ще просто експерт Коломойського з енергетичних питань, а нині – народний депутат від відомо якої фракції Андрій Герус.
І тим часом, як українська електроенергія невпинно дорожчає, у Європі вона стає дешевшою. Через це на початку квітня Група ДТЕК Ріната Ахметова припинила експорт електроенергії до Угорщини та Румунії. Ціна електроенергії в Україні виявилася в 4-5 разів вище, ніж в цих країнах. Ціна електроенергії в Україні перевищує також ціни в Норвегії в 7,6 рази, в Швеції – у 6,3 рази, у Данії – у 2,6 рази, у Франції – в 3 рази, у Німеччині – на 90,7% та Австрії – на 92,9%.
Перший ахметівський фронт
Від імені свого відомства лейтенант Баканов у квітні 2020 року почав просити всіх, кого тільки міг, якнайшвидше впровадити модель проведення «зелених аукціонів» для недопущення дисбалансу в об’єднаній енергосистемі України через велику кількість виробників електроенергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Такі лиси Баканов направив на адресу президента України, голови Верховної Ради України, прем’єр-міністра України, секретаря Ради національної безпеки і оборони України та першого заступника голови Антимонопольного комітету України. Хіба що в «Спортлото» не написав.
Як стверджує випадковий нащадок Дзержинського та Берії, лише за 2019 рік частка ВДЕ збільшилася вдвічі, до 3,6%, у загальному обсязі виробництва електроенергії, що призвело до значного збільшення витрат на виплату виробникам за так званим «зеленим тарифом», створивши додаткове фінансове навантаження на ринку електричної енергії.
«За прогнозами Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовища, в 2020 році (виробництво електроенергії ВДЕ) складе близько 9 млрд кВт-год електроенергії, а сума виплат виробникам за «зеленим тарифом» складе понад 47 млрд гривень (без ПДВ), з яких 40 млрд гривень для станцій, що введені в експлуатацію до 31 грудня 2019 року, а обсяг додаткової надбавки таким виробникам до ринкової ціни на електроенергію в 2020 році перевищить 30 млрд гривень», – повідомив «енергетик» Баканов. На думку пана лейтенанта, «неконтрольований розвиток ВДЕ при відсутності високоманеврених і регулюючих потужностей призведе до дисбалансу об’єднаної енергосистеми (ОЕС) України і створить передумови до виникнення аварійних ситуацій в енергосистемі». Зокрема зростання «зеленої» енергетики може призвести до обмежень Запорізької АЕС, неможливості реалізації проекту видачі потужності Каховської ГЕС-2 та підвищенню тарифів для населення. Ось такі апокаліптичні настрої змалював голова СБУ, який раптом зацікавився енергетичними питаннями замість того, щоби розслідувати факти систематичної втрати секретних документів співробітниками Національного антикорупційного бюро України.
Для вирішення цієї проблеми голова СБУ пропонує прискорити перехід до «зелених аукціонів», надати оператору системи передачі додаткові можливості для забезпечення операційної безпеки ОЕС України в умовах значної частки ВДЕ та заборонити видавати технічні умови для підключення до енергосистеми об’єктів ВДЕ, які перешкоджають видачі потужностей діючими видами генерації.
Другий ахметівський фронт
Поки адресати листів щастя від лейтенанта Баканова вивчають Закону України «Про Службу безпеки України» й розмірковують, яким боком голова СБУ виявився причетним до розвитку відновлювальної енергетики, у бій вступили ударні сили Ріната Леонідовича – його домашній прем’єр-міністр України. «Ми не можемо в країні, де такий рівень бідності, мати найдорожчу в Європі зелену енергію. Ми всі в одному човні. Не може бути такого, що країна втрачає, бюджет втрачає, а ми платимо підвищену ціну за зелену енергетику», – заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль 14 травня 2020 року. А ще, виявляється, «зелена енергетика – це дуже добре, і ми до неї прийдемо, але вона повинна бути дешевою, як і атомна». Щоправда, найдешевша атомна електроенергія раптом стала непотрібною: у травні 2020 року через відсутність попиту на електрику стояли зупиненими понад половина атомних енергоблоків українських АЕС, натомість на повну потужність працюють належні Ахметову теплові електростанції.
Коли ми говоримо «Шмигаль», маємо розуміти «Ахметов», а не навпаки. Таких шмигалів у Ахметова хоч греблю гати. Нинішній прем’єр-міністр України ще кілька місяців тому працював директором Бурштинської ТЕС, яка входить у компанія ДТЕК. А, як сказав Всенародно Обраний, дурнів олігархи в колоді не тримають: «Вони (олігархи) володіють 70–80% активів в Україні. Кожен менеджер в Україні працював на когось із них або якимось чином пов’язаний з кимось із них. Адже вони наймають найкращих – ми повинні це розуміти».
Тож не дивно, що в березні 2020 року Шмигаль виручив патрона – з 1 квітня Кабмін запровадив спеціальне мито у розмірі 65% на імпорт з Російської Федерації електричної енергії та всіх типів вугілля за винятком антрацитового та коксівного. Це стало гарною новиною для господаря прем’єр-міністра, адже саме Ахметов контролює біля 90% видобутку вугілля в Україні та 75% виробництва теплової електроенергії.
Між тим, «зелені» захищаються: «Індустрія ВДЕ заплатила в 2019 році майже 20 млрд грн податків при сумарному валовому доході в 28 млрд грн. У перерахунку на 1 квт/год енергії це вище, ніж в 9 разів в порівнянні з традиційною генерацією з вугілля», – розповідає бізнесмен Ігор Тинний. Що цікаво, самого Тинного називають партнером екс-нардепа Івана Фурсіна, колишнього співвласника «Росукренерго» та партнера Юлії Льовочкіної за банком «Кліринговий дім». При цьому сам Тинний відіграв у житті лейтенанта Баканова не аби яку роль.
Третій ахметівський фронт
Тим часом Світовий банк радить Україні відстрочити введення в експлуатацію нових електростанцій, які виробляють «зелену» електроенергію. І як запевняє в.о. міністра Ольга Буславець, позиція Міненерго збігається з позицією Світового банку. Ще б пак.
10 червня 2020 року Шмигаль і Буславець підписали з представниками Європейсько-українського енергетичного агентства та Української вітроенергетичної асоціації «Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлювальної енергетики», який передбачає зменшення «зеленого тарифу» та введення нових сонячних електростанцій потужністю понад 1Мвт шляхом участі в аукціонах.
До речі, колишня генеральний директор Директорату енергетичних ринків Міністерства енергетики та навколишнього середовища Ольга Буславець у жовтні 2019 року була однією з розробниць проекту постанови Кабміну, якою пропонувалося надати ТОВ «ДТЕК Східенерго» ціну на газ нижчу від ціни продажу «Нафтогазом» населенню та іншим споживачам на 46%-69%. Та й кандидатуру Ольги Буславець на пост міністра запропонував саме голова ахметівського уряду Шмигаль. У той час як представники групи «Приват» лобіювали призначення в.о. міністра енергетики нардепа Олега Семінського.
І в той час, як Шмигаль порівнював «зелену» енергетику із атомною, Буславець на початку травня ініціювала зупинку трьох блоків АЕС, потужністю 3000 МВт і зменшення виробництва ще на 5 блоках. Вгадайте, на чию користь?
Видатний залізничник Сергій Лещенко каже, що зупинка атомних блоків призведе до того, що не треба буде зупиняти працюючі на дорогому «зеленому» тарифі сонячні станції олігарха Ріната Ахметова, також додаткову частку ринку отримають його вугільні станції: «Державі такі рішення коштують мільярдних збитків, а Енергоатом стане фактично банкрутом. Але, щоб врятувати державний Енергоатом, депутати можуть проголосувати спеціальний закон, яким виділять 10 млрд грн допомоги Енергоатому у вигляді облігацій внутрішнього державного боргу (ОВДП). Схема двоходова: Енергоатом рятує ДТЕК, а держава вже рятує Енергоатом. Таким чином ДТЕК Ахметова отримує допомогу від держав, але уникає долі Приватбанку, тобто націоналізацію».
А тепер подивимось, хто ж ці шановні пани, що забезпечують Неньку електроенергією за «зеленим тарифом» і про які доходи йдеться.
Десять найбільших інвесторів у відновлювальні джерела енергії заробили за 2019-й рік понад 14 мільярдів гривень. Найбільше заробила компанія «ДТЕК ВДЕ» Ріната Ахметова, яка отримала 4,7 млрд грн та зайняла 25,5% ринку. Ольгу Буславець, власне, для того й призначали, аби вона домовилася з власниками вітряків і сонячних станцій про добровільне зниження «зеленого» тарифу.
Отже, на першому місці за вітром і сонцем Ринат Ахметов, який має ще теплову генерацію. Тож в умовах надлишків електроенергії в Україні він, на відміну від конкурентів, не постраждає від зменшення «зеленого тарифу», особливо, якщо теплові електростанції й далі працюватимуть за рахунок зупинки енергоблоків АЕС. На другому місці – «сонячні» брати Клюєви в екзилі, прикриті китайцями CNBM, на третьому «вітряний» Валерій Хорошковський. «О, його можна пощипати», – мав би зробити помітку Баканов. Хто ще? Річард Дейтс (26 сонячних електростанцій) працює на Валерію Гонтареву та Петра Порошенка. Ще з десяток сонячних і вітрових у Зіновія Козицького, батька Львівського губернатора Максима Козицького. Дещо є у Василя Хмельницького й у депутата Максима Єфімова, господаря вертолітного майданчика Януковича, який Зеленський перелаштував під передвиборний штаб і депутатський клуб. Ще є й у вже згаданого Ігоря Тинного, який донедавна керував колишнім Міністром енергетики Олексієм Оржелем.
Ось, власне з цього невеликого списку реальних «зелених» енергогосподарів і вибирав лейтенант Баканов жертву. Не дивно, що роковий жереб пав на Хорошковського, який очолював СБУ в той період, коли Управління СБУ у Київській області запустило на прохання Сергія Льовочкіна, брата Юлії Льовочкіної, кримінальну справу відносно Баканова та його родича й нинішнього радника Олександра Бєляєва. Обох мало не посадили, і теж за електростанції.
Як лейтенант Баканов ледь не став «ЗЕКом»
Тесть Баканова (лейтенант одружений на громадянці Російської Федерації Оксані Лазаренко) якось виклав у російські мережі «Однокласники» фотографію маєтку з цілим парком в майже гектар, двома штучними озерами та кількома будинками в закритому котеджному містечку Рудики в Конча-Заспі. Цю територію можна побачити і в Instagram сина Баканова Артура Лазаренка. Це – власність того самого Олександра Бєляєва, свояка Баканова як людини та радника лейтенанта Баканова як голови СБУ.
Маєток самого ж Івана Баканова розташований у селі Ходосівка під Києвом. Але там Баканову належить тільки маленький клаптик – чотири сотки, ще дев’ять – на його дружині, за них вони й мають сплачувати податки. А в реальності тут і власне озеро, і невеличкий парк, і двоповерховий котедж –приблизно пів гектара. Юридично цього будинку взагалі не існує. Він не належить, ані Івану Баканову, ані будь-кому з його родичів. Взагалі нікому – формально, ніякого будинку тут немає взагалі, бо він не введений офіційно в експлуатацію.
Рідні сестри Світлана (дружина Беляєва) та Оксана (дружина Баканова) були директорками та бухгалтерками в низці фірм. Вони переплетені між собою зв’язками та свого часу працювали в енергобізнесі. Переважно справами займалися Бєляєв і Баканов. Дві ТОВки, оформлені на жінок нинішнього голови СБУ та його свояка-радника, «Енерготек» та «Екоінвест», у 2011 році фігурували в кримінальній справі СБУ щодо розтрати держмайна.
Ще одна компанія називалася ТОВ Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» (ЄДРПОУ 25392646). Баканов був там найманим працівником. Основний засновник – Олександр Бєляєв.
Баканов розповідав в інтерв’ю, що компанію, де він працював, віджали, а сам він і його близькі пережили важкі часи: «Компанія займалася альтернативною енергетикою, у нас в експлуатації були малі гідроелектростанції і вони комусь сподобалися. Коли за вас беруться рейдери, будь-які варіанти можливі. Це можуть бути підкинуті наркотики, незаконні арешти, що завгодно».
У червні 2011 року Вищий господарський суд розглянув скаргу Бєляєва на рішення Господарського суду Києва про визнання ТОВ ВКФ «Енергоресурс» банкрутом. Це збігається за часом з розповіддю Баканова про його бізнесові проблеми і перехід в «Квартал- 95».
ТОВ ВКФ «Енергоресурс» була серед тих комерційних структур, які через позови до Господарського суду Києва намагалися визнати банкрутом «Енергоатом», який на той момент очолював Юрій Недашковський. Заборгованість «Енергоатому» перед фірмою, в якій працював Іван Баканов, становила на той час 810 тис грн. А «рейдерили» бізнес Баканова й Бєляєва двоє людей – Ігор Тинний і Ігор Ільяшев. Той самий Тинний, «власник» колишнього Міністра екології та енергетики Олексія Оржелья. Власне, Оржель працював у Тинного в Українській асоціації відновлюваної енергетики після відходу з НКРЕУ (2006-2014).
Основний Бізнес Тинного – це вивіз сміття з Києва на полігон в Підгірцях. Мета – монополізація переробки побутових відходів за допомогою спеціального оподаткування та постачання електроенергії за «зеленим тарифом Клюєва». Саме фірмі «Енергія-1» Тинного та Ілляшова через суд було передано на відповідальне зберігання дві малі ГЕС від фірм Бєляєва. Баканов і його дружина були під слідством. Тинний збирав колекцію малих ГЕС.
На той час Тинний близько товаришував з Юлією Льовочкіною, брат якої який очолював Адміністрацію Президента Януковича. Потім обидві ГЕС сестра Льовочкіна і купила. На Баканова та Бєляєва Управління СБУ в Київській області завела кримінальну справу за ч.5 ст. 191 ККУ. Безпосередньо справу тримав на контролі начальник обласного главку Сергій Чичирко з плеяди Валерія Хорошковського.
Коли Хорошвоквського звільнили з посади головного чекіста та віддали йому крісло міністра фінансів, з «Контори» почали вичищати його людей. Зокрема, прибрали й Чичирка. Після чого кримінальні справи згорнули, а щасливий і вільний Баканов влаштувався в «95-й Квартал». Але, напевно, слідчі дії залишили в ніжній душі лейтенанта Баканова незабутні враження. До того ж потрібно миритись з тим, з тим, що Хорошковський досі має чималий вплив у баканівському відомстві, а Тинний керував Оржелем. Ось і пригадав Іван Геннадійович, що він також неабиякий фахівець у «зеленій» енергетиці.
Один ответ
Ето он пока лейтенант а уже доларовый миллионер а что будет если станет ст. лейтенантом ? Представлям себе материальное благополучие полковников и генералов сБУ.