Перш за все звернемося до термінології, хто такий «олігарх». Вікіпедія дає нам таке визначення: .. «..Олігарх – особа, що володіє великою власністю в країні та має вагомий вплив на державні органи влади, і може використовувати його для власного збагачення. З політологічної точки зору олігархи – це можновладці, які використовують монополізовані ними сектори економіки для зосередження у своїх руках політичної влади, а політичну владу – для збільшення власних капіталів..».
В Україні у всіх на слуху великі олігархи такі як Р.Ахметов, І.Коломойський, В.Пінчук. Але сьогодні ми поговоримо про невеликих олігархів, регіональних, так би мовити олігархів другого чи третього ешелону. Але вони всі хочуть потрапити в список всеукраїнських олігархів – «Поганий той солдат, який не хоче стати генералом».
Етапи становлення олігарха ми розкриємо на прикладі історії життя підприємця з м. Житомир Суходольського Євгена Владиславовича.
Етап 1 – «Стартовий капітал».
Підприємливий молодий чоловік Євген Владиславович чудово розумів, що в нашій країні чесною працею капіталів не заробиш, лише «хитрі схеми» дадуть змогу швидко «вибитися в люди». Тому стартував як багато хто на Житомирщині — почав торгувати контрабандними товарами з Білорусії. Але ввозив не білоруський трикотаж, а скраплений газ пропан-бутан, ринок якого стрімко формувався в Україні. Ціль яку поставив перед собою Суходольський Є.В. – стати монополістом в регіоні, але для цього амбітного плану треба було багато грошей, дуже багато. Прийшлося Євгену Владиславовичу позичати гроші як у простих людей, так і в банках, однак повертати заборговані кошти він не збирався.
Шахрайські дії п. Євгена неодноразово привертали увагу правоохоронних органів, однак за допомогою грошей та впливових друзів він «порішав» закриття відкритих проти нього кримінальних справ. Було це в далекому 2000 – му році.
І взагалі, ділитися заробленим (чи вкраденим) не є в звичці Євгена Владиславовича, тим більше з державою. Неодноразово податкова інспекція пробувала притягнути його за ухиляння від сплати податків, але всі її спроби були «поховані» в суді. https://protocol.ua/ua/postanova_kas_vp_vid_05_03_2019_roku_u_spravi_806_2402_16/
Етап 2 – «Вплив на державні органи влади».
Різкий підйом бізнесу Суходольського Є.В. розпочався після того, як йому вдалося завести впливових друзів у вищих ешелонах влади. Одним з його друзів став міський голова м. Житомир Сухомлин Сергій Іванович, з яким він зійшовся ще коли той був простим депутатом Житомирської міської ради. https://regionews.ua/ukr/articles/1601997396-lyubitel-hitrih-shem-ta-shvidkoyi-yizdi-top-skandali-navkolo-suhomlina
Після 2014 року коли Сухомлин С.І. став заступником міського голови, акції Суходольського Є.В. взлетіли вверх. Їхній тандем лише зміцнів коли Суходольський Є.В. фінансово підтримав виборчу компанію С. Сухомлина, який балотувався на міського голову. Після успішних виборів, як кажуть в казках: «Вони стали жити щасливо і довго».
Крім того, працювати без «опіки» на ринку енергоносіїв в Україні неможливо, тому багато впливових друзів Суходольського Є.В. проживають в м. Київ та працюють на Печерських пагорбах…
Етап 3 – «Монополізація ринку».
Близькість до міської влади Житомира дало змогу Суходольському Є.В. отримувати надприбутки, виграючи тендери по освоєнню бюджетних коштів. Як передбачливий підприємець Суходольських Є.В. створив ряд фірм – гравців на ринку скрапленого газу: ТОВ «Мобілгаз», ПП «Мобілтранс», ТОВ «СП САН», ПП «Надра Володарщини», «Мідергруп» та інші. В порушення антимонопольного законодавства, вказані фірми «імітували» конкуренцію між собою на тендерних конкурсах. Лише в 2017 році ТОВ «СП САН» виграло тендери на суму 1 514 800 гр., в 2018 році на суму 1 125 000 гр. Інші фірми Суходольського Є.В. ТОВ «Мобілгаз» та «Мобілтранс» в 2017-2018 рр. виграли тендери на суму 1 813 050 гр. І це лише в одного замовника — КП «Міськсвітло» Житомирської міської ради.
Етап 4 – «Диверсифікація бізнесу».
Заробивши свій перший мільйон доларів, Суходольський Є.В. почав розширювати свій бізнес в інших сферах. Зокрема, ним відкрито ресторанно-готельний комплекс «RELAХ», він інвестує кошти в нерухомість, сільське господарство тощо.
Отримання надприбутків дало змогу Суходольському Є.В. придбати обов’язковий атрибут справжнього олігарха — розкішну яхту, яка базується в Середземному морі. На ній він відпочиває від » турбот та людських очей», віддаючись своїй давній пристрасті рибалці та підводному полюванню.
Крім того, Суходольський Є.В. розуміючи що його бізнес має багато «гріхів», він диверсифікував і свою власність між членами родини. Так, його 71-річна тітка Обіход Галина Василівна успішно керує ТОВ «Мобілгаз» та ПП «Мобілгаз», на мати Суходольську Марію Василівну та дочки Кудряшову Анастасію Євгенівну і Суходольську Єлізавету Євгенівну записаний ресторанно-готельний комплекс «RELAХ». До справи залучений батько Владислав Мар’янович та дружина Ярослава Антонівна. Справжній сімейний підряд!!!
Тому якщо фортуна відвернеться від Євгена Владиславовича, його бізнес та майно залишиться в надійних руках. Однак, думаю йому нічого боятися, адже факт залишається фактом – після 2010 року правоохоронні органи не наважуються чіпати Суходольського Є.В.
Етап 5 – «Повторення циклу».
По всіх законах бізнесу Суходольському Є.В. щоб потрапити в заповітний список «100 найбагатших жителів України» потрібно повторити всі попередньо описані дії лише в більших масштабах, в масштабах України.
Тому чекаємо чергових виборів до Верховної Ради України, впевнений ми побачимо Суходольського Є.В. в прохідній частині списку однієї з політичних партій, прагнучого стати народним обранцем. При цьому почуємо його передвиборчі заклики про необхідність відновлення законності та справедливості в Україні….