Человек не терпит насилия!

Навіщо викрали Миколу Чауса? (закінчення)

kondrat452023

131406 1 large
У першій частині нашої розповіді ми в усіх можливих фарбах повідали про рейд розвідувальної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України в Кишинів, де було взято в «полон» колишнього суддю Миколу Чауса, та як молдавські комунальники в особі мера міста Бельц Ренато Усатого, попри цілковиту таємницю спецоперації, упродовж лічених днів розкрили цей злочин та встановили особи усіх причетних українських розвідників. Це вам не Гестапо і не ФСБ – працює мерія міста Бельц! Але, якщо серйозно, то не полишає відчуття, що наших «пасли», наперед знаючи всі точки естафети з передачі безпорадного тіла Чауса від одного авто до іншого. Тобто, можна припустити, що сценарій операції було злито заздалегідь…

Міркуючи ретроспективно, незалежно від мотивів викладення в мережі згаданих фото побитого Миколи Чауса, слід констатувати: ці фото слугували доказами того, що відбувся особливо небезпечний насильницький злочин, ні про які версії добровільного зникнення чи інсценування не йтиметься, екс-суддю Чауса викрадено військовослужбовцями ГУР МО як заручника й миром ця історія вже не завершиться. Цілком можливо що той, хто наказав оприлюднити докази побиття Чауса, як раз і мав на меті спалити остаточно всі мости, не дати викрадачам зробити хід назад, примусити їх йти до кінця. Найвірогідніше, до кінця самого Чауса…

План операції також викликає щонайменше подив.

Захоплення жертви демонстративно провели в людному місці – неподалік студентських гуртожитків Університету медицини і фармакології. Настільки відкрито, що перше відео було знято просто перехожими на камеру мобільного телефону. Що таке типове помешкання студентів? Це п’янка, хуліганка й наркотики в режимі 24/7. Тобто, місце підвищеної уваги стражів правопорядку.

Чи усвідомлювали «орли Буданова», що все могло піти за «кримським» сценарієм: що, якби на місці викрадення опинився патрульний екіпаж молдавської поліції? Або Чаус почав кликати поліцію на допомогу, а його охоронці чинити опір? Що тоді? «Валити» всіх підряд, свідків, охоронців та поліцейських? Діяти, як у селищі Княжичі Броварського району, коли в ніч на 4 грудня 2016 року бійці спецпідрозділу Міністерства внутрішніх справ України «КОРД» у поспіху «погасили» екіпаж Державної служби охорони МВС разом з двома поліцейськими «розвідниками», втративши в бою одну свою людину?

Це перше запитання, що виникає у будь-якої притомної людини, навіть не фахівця, розбираючи по кроках цей божевільний треш. Непродуманість усієї операції стирчить з усіх боків, а про фінал цього гостросюжетного бойовику, вочевидь, ніхто не подбав. Недарма начальника ГУР МО Кирила Буданова влучно характеризують двома словами –  недоумство та відвага!

Яка ж мета цієї особливо небезпечної та зухвалої закордонної спецоперації? За три тижні до викрадення, 15 березня 2021 року, почесний ЛГБТ-залізничник Сергій Лещенко в ефірі «24 телеканалу» анонсував майбутню операцію: «Чаус, потрапивши до українського правосуддя, може стати джерелом дуже серйозної компроментуючої інформації про президента Порошенка, зокрема про його вказівки». У перекладі з ЛГБТ-мови на мову Кримінального Кодексу це звучить наступним чином: викрадення людини, вчинене організованою групою (ч.3 ст.146 КК України, від п’яти до десяти років), та катування з метою примушення потерпілого до надання певних зізнань, вчинений за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.127 КК України, від п’яти до десяти років).

Втім, час минав після викрадення, але нічого не відбувалося. Після 5 квітня 2021 року наступила тривала інформаційна пауза, обумовлена шоком від тієї швидкості, з якою було, по суті, розкрито особливо небезпечний злочин. Повторюсь: навіть у розвинутих країнах світу, маючи усі технічні можливості у вигляді численних камер спостереження, даних відстеження GPS маяків орендованого автотранспорту, аналізуючи GSM активність у секторі місця злочину – все рівно, поки зібрати все до купи, проаналізувати, перевірити, відкинути зайве, піде бозна скільки часу…

Отак, щоби за 48 годин розкласти по кроках, по хвилинах, з повними списками особового складу учасників рейду на молдавську територію, включно з їх паспортами, іменами прикриття та справжніми особистими даними – це або «бінго», неймовірний виграш у лотерею, молдавське щастя, або результат зовнішнього спостереження іншої, більш потужної спецслужби, що навіть не обтяжувала себе довільними пошуками, а цілеспрямовано йшла за заздалегідь відомим планом операції та документувала в контрольних точках збору розвідників, знаючи правильну відповідь наперед.

Для того, щоби оговтатись від провалу, перегрупуватись та розпочати другий тайм з гри у Функшпіль, викрадачам знадобилось півтора місяці! 16 травня 2021 року розпочав мовлення анонімний телеграм-канал «ChausUA Николай Чаус», де було розміщено двохвилинне відео з текстовим дописом, останній час редагування якого 12 година 58 хвилин.

У цьому відео, файл якого мав провокаційну назву «Привет, Петр Алексеевич», заляканий до смерті заручник із сумними очима, перевдягнутий в нову чисту сорочку, дуже непереконливо, не відводячи погляду з написаного для нього тексту, намагався запевнити глядачів, що з ним усе добре, руки-ноги цілі, та ніякого викрадення не було. Ба, більш того, викрадачі примусили Чауса вкинути наступний анонс:

«Кому это выгодно? Можно только догадываться. […] Что касается похищения, оно действительно было, но не сейчас, а в 2016 году. С тех пор меня постоянно запугивали расправой, тем самым заставляя находиться в Молдове. Люди, причастные к этому, боялись и боятся, что я вернусь и начну говорить. […] В ближайшее время я готов появиться в Украине со своими адвокатами и дать ответ на все вопросы, в том числе и те, которые так сильно интересуют украинское общество, НАБУ (Национальное антикоррупционное бюро Украины) и ДБР»

Оскільки колишній суддя виявився поганим диктором, чи то може був занадто переляканим, викрадачам довелось дописувати частину повідомлення просто текстом (мовою оригіналу): «Я готов предоставить правоохранительным органам всю информацию о людях, которые похитили и удерживали меня с 2016 года. Но это очень (!) влиятельные люди и поэтому я вынужден требовать от наших правоохранительных органов гарантий безопасности. Как видите, мой канал открыт для обратной связи и в т.ч. для обмена информацией по фигурантам моего похищения в 2016 году. Прошу обязательно подписаться на мой канал, очень важно привлечь внимание общественности. Продолжение следует. Слава Украине!»

Розбираючи цей вкид, слід відзначити серйозний прогрес у справі підвищення навичок радіогри з боку ГУР МО: тупа дезінформація про Румунію або Придністров’я замінена на більш витончену формулу «я готов з’явитись в Україні».

Ніколи ж не думав, що Первомайський район Миколаївської області, де, як казали баби на лавках, біля села Генівка, поруч з перехрестям двох доріг, останнім часом утримувався на повному пансіоні Микола Чаус, – вже вийшов зі складу України?!

Цікаво, він досі там, чи вже заховали в іншому місці?

Інший важливий аспект відео, що потребує на тлумачення: навіщо Чаус наполягає на тому, що його викрали у 2016 році? Все дуже просто! Якою може бути основа співпраці Чауса та режиму Зеленського окрім страху за своє життя? Ми ж розуміємо, що як тільки Чауса пред’являть суспільству, далі ніхто і ніщо не зможе втримати Миколу Олексійовича, всупереч його волі, в річищі вибитих «в полоні» з нього показів. Тобто, потрібен позитивний порядок денний. Поле для компромісу тут дуже коротке: Чауса може зацікавити лише одна річ – скасування Рішення Вищої Ради Правосуддя від 28 листопада 2017 року №3822/0/15-17 «Про звільнення Чауса М.О. з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», прийняте на підставі висновків Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої Ради Правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Дніпровського районного суду міста Києва Чауса М.О. у виді внесення подання про звільнення його з посади судді.

Якщо ж будуть встановлені істотні нововиявлені обставини, що перешкоджали явці Миколи Чауса на засідання Третьої Дисциплінарної палати та Вищої Ради Правосуддя з поважних причин, таких, наприклад, як незаконне викрадення та вивезення судді за кордон всупереч його волі, – то це відкриває шлях для результативного оскарження потерпілим від злочину Рішення ВРП до Верховного Суду за правилами ст.266 КАСУ.

Відтак, Чаусу запропонували гру, де він може отримати омріяний бонус. Повернення суддівської мантії – це єдине, чим режим Зеленського може привабити жертву ГУР МО. І тому вищевикладений текст та перше відео цілком у річищі такої гри.

Інша річ, що такі обіцянки потребують серйозних гарантій. Ну, який сенс Чаусу обговорювати свої перспективи з рядовими конвоїрами його vip-тюрми? Подібні розмови, якщо вони мали місце, потерпілий міг вести тільки з тими, хто такі гарантії здатен надати. У першу чергу, це міг бути Володимир Олександрович Зеленський особисто. Не має значення, віч-на-віч або телефоном. Якщо в нього вистачає розуму листуватись з підозрюваною у співучасті у вбивстві Павла Шеремета позаштатним працівником 5 управління Департаменту контррозвідки СБУ Яною Дугарь, то чим Чаус гірший?

Цими гарантами також могли бути глава держави Андрій Єрмак або його права рука по пропаганді – Михайло Подоляк. Але таким гарантом точно не міг бути «Хом’як», який заварив всю цю кашу, бо він краще за всіх усвідомлює, що справа добром не кінчиться, і не варто ставати новим Пукачем…

Окремо слід підкреслити важливу обставину: перше відео з Чаусом з’явилося не просто так, а за дві доби до офіційного візиту в Україну міністра закордонних справ Молдови Ауреліу Чокой. Це мало на меті, так би мовити, зняти глибоке занепокоєння молдавської сторони щодо брудної історії, в яку Кишинів втягнула українська влада. Одна річ – «тонка» робота з цінним свідком, з яким не має трапитись нічого поганого (у чому, можна не сумніватись, запевняли молдавських партнерів), і зовсім інша річ, що вимальовується на горизонті – викрадення та жорстоке убивство прохача політичного притулку за обтяжуючих обставин на замовлення керівництва сусідньої держави. Президент Молдови Марія Санду не на жарт перелякалась, що ця провокація насправді улаштована довгими руками Москви, аби підірвати її владу всередині Молдови. Тому, йдучи на зустріч побажанням Кишинева, треба було пред’явити живого Чауса. Інша річ, що треба мати клепку розуму, аби у цьому публічно не зізнаватись.

Наш міністр закордонних справ Дмитро Кулеба не є людиною, яку можна підозрювати в наявності розумових здібностей. 18 травня 2021 року, під час спільного брифінгу з міністром закордонних справ Молдови, він зробив по суті зізнання, явку з повинною від імені всієї української влади:

«Ми вчора з молдавським колегою абсолютно були одностайні в тому, що ситуація з суддею Чаусом в жодному разі не має бути використана третьою стороною, а саме РФ, щоб посварити Україну з Молдовою і створити напругу в наших відносинах», – сказав Кулеба під час брифінгу. І додав: «Знаєте, в кримінальних провадженнях є таке поняття «нововиявлені обставини» і цей відеозапис, безумовно, є нововиявленою обставиною, і вона потребує додаткового аналізу і змінює картинку того, про що останні тижні активно писали насамперед молдавські й значною мірою (можу абсолютно впевнено заявити) проросійські ЗМІ, нав’язуючи не трохи іншу картину реальності громадській думці».

Я не хочу нав’язувати пану Кулебі трохи іншу картину реальності, яка наразі підтверджена численними фото та відео матеріалами та вичерпно задокументована належними доказами. Просто пропоную йому перечитати на ніч Розділ IV Кримінального кодексу України «Співучасть у кримінальному правопорушенні» та укласти договір з досвідченим адвокатом. Бо хтозна, як вся ця історія буде тлумачитись у добу сьомого президента України…

Напередодні візиту молдавського урядовця, 17 травня, учасник групи військово-тактичної експертизи Генпрокуратури з розслідування подій на Майдані, народний експерт з усіх питань Юрій Бутусов озвучив конгеніальний план української влади з легалізації Чауса (мовою оригіналу): «Что же планирует делать Офис Президента? Чтобы спасти лицо, спастись от уголовного преследования и решить проблему отношений с Молдовой, по данным наших источников, на данный момент придуман такой план. Чокою заявить, что Чаус представлял угрозу национальной безопасности. Чауса обнаружат во вторник, 18 мая, в Украине и задержат силами СБУ. И заявить, что он задержан СБУ как подозреваемый в шпионаже и сотрудничестве с РФ. Это позволит предоставить законные основания действиям сотрудников ГУР МО. Одновременно это позволит определенное время содержать Чауса в СИЗО СБУ, под контролем, чтобы не передавать сразу в НАБУ и не допустить таким образом немедленных публичных выступлений беглого коррупционера. Ну, и поработать с ним на закрепление данной версии. Такая вот рабочая версия. Посмотрим, не поменяют ли свой план в ОП в очередной раз».

Якщо «джерелом» Бутусова знов виявився Василь Бурба, то мої привітання: все відбулось рівно навпаки. Баканов, яким би він Іванушкою не був, відмовився «приймати» Чауса в «апартаментах» у Аскольдовому провулку. Можливо, просто в «готелі» не знайшлося вільного місця, абощо. Питання підвисло, Чаус знов зник з радарів, а всю ініціативу в обговоренні відео на телеграм-каналі було втрачено і віддано читачам, які, користуючись відсутністю жодної модерації, підняли на сміх і саме відео, і всю легенду його розміщення. Особливо доречним був такий коментар: ви наступного разу дайте Чаусу в руки свіжу газету, аби ми могли бути упевненими, що наступне відео буде свіжим, а не старим записом.

Читач телеграм-каналу мав рацію: саме так роблять усі професійні терористи та викрадачі, демонструючи на фото або відео жертву зі свіжою газетою в руках – це гарантія того, що фото або відео зроблено точно пізніше дати друку газети, зміст якої заздалегідь вгадати та підробити неможливо.

Мене ось що хвилює: убивство, вибачте, викрадення судді Чауса за почерком дуже нагадує викрадення та жорстоке убивство адвоката Юрія Грабовського – захисника двох російських військовослужбовців ГРУ Олександра Олександрова та Євгена Єрофєєва, котрих урочисто обміняли на «народну героїню» Надію Савченко.  За підозрою в убивстві адвоката на лаві підсудних п’ятий рік перебувають дрібні співучасники – обвинувачені по справі №693/1001/16-к Артем Яковенко і Максим Чмільов. Попри вибиті з них зізнання в убивстві, у травні 2019 року, після обрання Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) шостим президентом України та безславним закінченням епохи «Васі-Їбанька», один із підсудних – Артем Яковенко – вирішив порушити мовчання, дав інтерв’ю, де здав в усіх подробицях справжніх організаторів убивства – чинного керівника 5 управління ДКР СБУ, ката і садиста Олександра Поклада та радника керівника ДКР СБУ Андрія Лисогора. Якщо це так, то третім, який лишився за кадром, слід було б назвати попереднього керівника 5 управління ДКР СБУ Романа Червінського.

Убивство адвоката Грабовського заслуговує на окрему довгу розмову. Для нас цікавим є ось що: потерпілого заманили на конспіративну квартиру, де примусили робити зізнання на камеру, зокрема, покаятись у захисті в суді російських офіцерів ГРУ, зізнатись у нетрадиційній сексуальній орієнтації та визнати факти зайняття педофілією з хлопчиками 10-12 років, назвати прізвища інших партнерів по ЛГБТ-уподобаннях. Таких відео було знято 8 різних дублів. Грабовського запевнили, що коли він виконає всі вимоги викрадачів, озвучить на відео все, що від нього вимагають, його відпустять на всі чотири сторони. Натомість, викрадачі змінили концепцію: Грабовського було неймовірно жорстоко убито, а понівечений труп зі слідами катування вивезли та закопали в Черкаській області. Дивна обставина: нібито на трупі знайшли браслет з вибухівкою, що нехарактерно для «цивільних» спецслужб типу СБУ або МВС. Тут явно працював військовий фахівець з досвідом поводження із вибухівкою, не «піджак» з Володимирської.

Що насторожує: у 2020 році керівника 5 управління ДКР СБУ Романа Червінського, орли якого замордували нещасного педофіла, було звільнено зі Служби та переведено до ГУР МО – передавати досвід молоді. І тепер вже ГУР МО викрадає людину та примушує на камеру озвучувати певні заяви… Я нічого не хочу стверджувати, але спільні ознаки почерку наводять на певні роздуми… Хочеться вірити, що доля Чауса виявиться кращою за долю Грабовського…

Друге відео з Миколою Чаусом з’явилось на відповідному телеграм-каналі дезінформації ГУР МО 19 травня о 10 годині 04 хвилині, та було підписано текстом: «Осталось 10 часов…». У цьому відео заручник знов повторив попередній шаблон: я скоро появлюся з власними адвокатами в Україні та відповім на усі питання. При цьому Чаус додав, очевидно, на вимогу викрадачів: «Я уверен (и это также подтверждают последние публикации и сюжеты), что люди, которые причастны к моему похищению в 2016 году, боятся моего возвращения. Они сделают все, чтобы я замолчал. Зная их возможности, в том числе и финансовые, я переживаю за свою жизнь и жизни своих родных».

Остання фраза була призначена на той випадок, якщо Чаус «піде на Райдугу» і буде потрібно повісити його убивство на підступність Сивочолого Гетьмана та його нишпорок. Тобто, викрадачі заздалегідь готували відступний маневр на випадок смерті потерпілого…

Але ж диму без вогню, як відомо, не буває. Баби на лавках казали, що команда Сивочолого Гетьмана, дійсно, намагалась викрасти Чауса, коли його ще утримували напроти Межигір’я – щоби за участю екс-судді влаштувати гучну прес-конференцію з розповіддю про те, як нова злочинна влада намагається скомпрометувати своїх чесних і непідкупних попередників. Але Кондратюк вчасно виявив підступи ворогів і перевів Чауса подалі від Києва, на об’єкт Міністерства оборони неподолік Первомайська Миколаївської області. Ще кажуть, звідтіля колишнього суддю планували вивезти на кордон з Придніпров’ям і там офіційно затримати при спробі перетину кордону. Але не було ніякої гарантії, що Чаус буде давати саме ті покази, що від нього вимагають, і від цього плану відмовились.

Втім, сплинуло значно більше 10 годин, але нічого не відбулося. Отже, проміжний підсумок був зрозумілим: викрадачам немає що відповісти, немає єдиної узгодженої легенди, тому вони імпровізують. Але чим далі затягується пауза, тим гірше загальне враження від Функшпілю…

Два наступних повідомлення від 27 травня о 21 годині 50 хвилин та 28 травня о 13 годині 29 хвилин були написані від імені Чауса, де «Чаус» вибачається за довгу паузу. Заради розваги, хтось від імені екс-судді навіть дав інтерв’ю (!) газеті «Комсомольська правда», у передмові якого було відразу застережене, що це міг бути хтось, хто видає себе за Чауса… Але ця дезінформація знову не пройшла й була одноголосно піднята на сміх у коментарях телеграм-каналу, що тільки підсилило гнітюче враження від трагедії реального заручника в руках підступних спецслужб.

До речі, якщо бути точним, то дослівний переклад Funkspiel – радіоспектакль.  29 червня 2021 року у російській пресі вийшла стаття під красномовним заголовком «Протасевич для Зеленського» –  Київ чекає на спектакль викраденого судді Чауса»: «Викрадений в Молдавії колишній київський суддя Микола Чаус скоро «дасть гучний спектакль» в Україні», –  пише політолог Сергій Артеменко в статті для ІА REGNUM. Паралелі тут дуже прості: Роман Протасович, один із лідерів антилукашенківського підпілля, був перевербований і почав давати потрібні зізнання на телекамеру у лічені дні. Більш того, не кволі та вимучені одну-дві хвилини, а чотири години нон-стоп, з усмішкою та потрібною інтонацією. Вчиться працювати у КДБ Республіки Білорусь! Якщо порівняти відео з Протасовичем і відео з Чаусом – то це гірше дна. Це самовикриття. Такі речі треба або робити на найвищому професійному рівні, або не гратися у Функшпіль і не обіцяти радіоспектаклі для досвідчених телеглядачів.

Між тим, в роботі викрадачів наступив позитивний перелом: 16 червня о 15 годині 22 хвилині було викладене чергове відео з Чаусом тривалістю аж шість (!) хвилин, стільки зміг протриматись заручник в образі. Нарешті він виглядав біль-менш притомно, пробував усміхатись. Текст трішки кульгав, оскільки потерпілий вчергове виправдовувався на критичні коментарі читачів, які не мають найменшої віри словам Чауса.

Так от, чергове відео, з провокаційною назвою файла «Привет, Артем», було присвячено заочній полеміці з директором НАБУ Артемом Ситником на рахунок фальсифікації кримінальної справи проти Миколи Чауса, який не забув дошкулити Ситнику пікантними подробицями:

«Касательно уголовного производства в отношении меня, которое находится в НАБУ. Хочу сказать, что его следует анализировать, начиная с 2008 года. В 2008 году между мной и Артемом Сытником и Александром Полищуком, которые в то время сидели в одном кабинете прокуратуры Киевской области, произошел конфликт. В результате этого конфликта Артема Сытника вывезли в лес под Киевом, наставили синяков, забрали автомобиль и требовали возвращение денежных средств. Об этих событиях знают сотрудники прокуратуры Киевской области, которые работали там в 2008 году. И когда в 2016 году Артем Сытник, будучи директором НАБУ и учтя политичные реалии, начал уголовное преследование меня и моей семьи стало понятно, что его друзья перевернули с ног на голову все обстоятельства и сделали меня во всем виновным».

Для Чауса, у його становищі, було м’яко кажучи недоречним згадувати історію, де нібито Ситника вивезли в ліс та відлупцювали. Бо невідомо, куди ще вивезуть самого Чауса…

Якщо проаналізувати в хронологічному порядку всі ці дошкульні назви файлів з відео, загальний напрямок та інтелектуальний рівень текстів для озвучки потерпілим на камеру, то можна прийти до висновку, що цим керує безпосередньо Михайло Подоляк.  Піднявши високу викривальну ноту, «Чаус» не може її втримати, та викладає наступного дня, 17 травня, о 20 годині 44 хвилині  текстовий допис сміховинного змісту на рахунок того, що хтось від нього чекає компромату на Порошенко-Грановського-Бурбу…

Товариші воєнні розвідники! Не можна так палитись! Ви граєте у тонку гру – Функшпіль, нащо отак з порога називати прізвища, по яких дана вказівка відпрацювати?

Цього ж дня, на доповнення, було зроблено ще три текстових вкиди: два повідомлення о 20 годині 47 хвилин, одне о 20 годині 48 хвилин з «викриттями» департаменту ГПУ Кононенка-Грановського.  Якщо чесно, то воно настільки ніяке, що навіть коментувати важко. Це як повернутись на 20 років назад, отакий приблизно рівень компромату.

Наступного дня, 18 червня, «Чаус» викладає о 20 годині 08 хвилин, з різницею у хвилину, щось геть не зрозуміле – текстове пояснення і шмат послушки генерального прокурора Юрія Луценка, який демонструє знання ненормативної лексики в службовій розмові з начальником департаменту ГПУ Володимиром Гуцуляком, якому пропонує «нахилити» бізнесмена Лещинського, що постачає хліб до АТБ…

Це вже край! Невже згубний вплив «коксу» проник на цілком таємну базу ГУР МО, звідки «Чаус» веде радіогру з українським суспільством?  Де вигнанець Чаус, і де кабінет Юрія Віталійовича?! Як він міг його чисто гіпотетично записати? Навіщо називати файл «Привет Виталька!» – це прямий неприхований натяк на конфлікт між ОП та мером Києва Віталієм Кличком?!

Далі було ще два текстових повідомлення, які абсолютно не вкладаються у сценарний хід: 24 червня о 21 годині 34 хвилині «Чаус» трішки пройшовся по Грановському, на рівні загальновідомих фактів та пліток, та фінальне повідомлення від 25 червня о 15 годині 45 хвилин, де викрадачі нахабно вирішили «підхалтурити», розмітивши відверто замовний текст стосовно бізнес-конфлікту навколо ПрАТ «Дніпровська пристань», наче це комусь цікаво, окрім замовників матеріалу. На цьому тимчасово «Слава Україні!» у виконанні «Чауса» припинилась без пояснень. Чи то немає нових замовлень для озвучки знаменитим заручником, чи то концепція знов помінялась…

Жарти жартами, але керівництву держави слід готуватись до гіршого сценарію. Якщо, повторюю, якщо тіло Чауса буде знайдено у такому самому становищі, як тіло адвоката Грабовського, а всі попередні контакти Чауса з гарантами майбутнього, до числа яких можливо належали найвищі особи держави, раптом будуть злиті в Інтернет, то треба буде мати дуже переконливу версію, як пояснити цілковите «Гонгадзе 2.0». Відмовчатися не вийде.

Наразі найкращим виходом із ситуації для усіх, крім небіжчика, як не цинічно це звучить, була б раптова смерть потерпілого від природних факторів – спека, високий тиск, серцевий напад… І тоді, якщо одного дня його раптом знайдуть знепритомнілого десь на лавочці у Первомайську, то можна буде стверджувати, що Чаус пішки йшов з Кишинева, але серце не витримало…

Ну, а поки Функшпіль «Чаус» переходить в Ендшпіль. Чекаємо на розв’язку.

novo

Анатолій Новосельцев

Naspravdy.Today

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также

Акт про ненапад в "справі Чауса"

Акт про ненапад в "справі Чауса"

Домашній арешт екс-судді Миколи Чауса, призначений чесним, непідкупним, неупередженим і ні від кого незалежним Вищим антикорупційним судом України означає, що…
Конец «Слуги народа»

Конец «Слуги народа»

  Зеленский сейчас попал в уникальный п@здорез. Сравнимый с кучмовским «гонгадзегейтом». Бутусов обнародовал запросы молдавской прокуратуры и это крайне мрачные…

Дело Чауса: НАБУ продолжает терзать СБУ "китайскими предупреждениями"

Национальное антикоррупционное бюро просит доставить  экс-судью Днепровского райсуда Киева Николая Чауса для избрания меры пресечения 4 августа. Об этом сообщает…
НОВОСТИ