Весна 2021 року – не найпростіший період в історії України. Посилення напруженості на сході країни супроводжується зростанням захворюваності коронавірусом, затримкою з масовою вакцинацією населення, гучними корупційними викриттями, конфліктами мерів найбільших міст з центральною владою. На цьому тлі, як ніколи, потрібне єднання народу перед зовнішніми і внутрішніми викликами. Однак відбувається щось прямо протилежне. Замість того, щоб згладжувати регіональні та релігійні конфлікти деякі чиновники наполегливо продовжують «посипати сіллю» колишні рани міжконфесійних протиріч.
Свого часу великий резонанс викликали події пов’язані із захопленням десятків храмів Української Православної Церкви представниками розкольницької “ПЦУ”. Замість того, щоб припинити незаконні дії радикалів, офіційний Київ просто самоусунувся від вирішення даного конфлікту. Це, в свою чергу, переконує погромників в їх безкарності і провокує нові зіткнення.
Взимку 2021 р.в Києві відбувся з’їзд, на якому зібралися представники 12 областей і понад 300 парафій, що зазнали нападів. За озвученими даними, за минулі роки було захоплено близько 120 храмів. Пережили побиття і знущання, розповіли про дискримінацію на різних рівнях: від антиконституційних законів, прийнятих Верховною Радою, до свавілля радикальних угруповань, упередженості або бездіяльності місцевих і судових властей.
Учасники з’їзду звернулися з відозвою до президента Володимира Зеленського:
“Всі ми українці, справжні патріоти, які люблять і поважають свою рідну землю, ми сумлінно працюємо, лікуємо хворих, сумлінно виконуємо військовий обов’язок, платимо податки, розвиваємо різні сфери суспільного життя. Церква ніколи не ділила, не поділяє і не ділитиме своїх дітей за походженням, соціальним станом, національністю, мовою або політичними уподобаннями. Політичні уподобання і протиріччя не повинні розділяти батьків з дітьми, подружні пари, друзів або співробітників. Політика не повинна сіяти плевели ненависті і злоби в наші серця. Збереження суспільного миру і спокою в кругообігу сьогоднішніх подій і пандемії — це наш спільний обов’язок»
.
Підкреслюючи єдність народу України, учасники з’їзду водночас виступили проти релігійних гонінь та захоплень православних храмів у сучасній Україні. Зокрема, вони закликали Володимира Зеленського “застосувати надані законодавством України повноваження»та” вжити невідкладних дієвих заходів для захисту конституційних прав віруючих громадян УПЦ”.
Поряд з діями розкольників, обурення парафіян викликають, також спроби влади домогтися перейменування Української Православної Церкви. Бюрократам з “Міністерства культури” не подобається, освячене століттями історії, згадка в її назві Московського Патріархату. Подібні дії не тільки ображають історичну пам’ять і традиції православних жителів України, а й створюють проблеми для повсякденної діяльності церковних організацій. Так, наприклад, їх практично позбавили можливості вносити зміни в установчі документи, міняти керівників, відкривати рахунки в банківських установах, користуватися послугами нотаріусів, оформляти права на земельні ділянки під церковними спорудами.
На початку квітня 2021 р. віруючі та священики громад Української Православної Церкви передали до офісу президента України звернення з вимогою скасування скандальних антицерковних законів № 2673-VIII та № 2662-VIII., які не тільки ” … порушують конституційні права і свободи громадян України», а й, як справедливо зазначено у зверненні, «… несуть в собі загрозу миру і спокою в нашій державі».
Автори документа акцентують увагу на тому, що:
” Право на автономність релігійних організацій гарантується Європейською Конвенцією з прав людини і відображено в численних рішеннях Європейського суду з прав людини. Релігійна організація має право самостійно вибирати собі назву, і міняти його держава змушувати не має права».
Звернення підписали понад мільйон українців. На листи, відправлені поштою, столичні чиновники не реагували. Тому парафіяни вирішили передати підписи безпосередньо Володимиру Зеленському, щоб президент міг особисто переконатися в тому, яка величезна кількість людей вимагає від нього проявити політичну волю, захистити справедливість і виконати свою передвиборчу обіцянку не ділити українців на «правильних» і «неправильних».
Важливе значення має той факт, що Володимиру Зеленському не потрібно якись надзусиль для вирішення зазначених питань. Як президент країни він має право внести до Верховної Ради законопроект про визнання такими, що втратили чинність, законів України № 2673-VIII та № 2662-VIII, що ущемляють права і свободи православних жителів держави. Більшість у парламенті країни належить прихильникам Володимира Зеленського. Тому результат подібного голосування можна передбачити заздалегідь. Скасування дій цих законів дозволить принциповим чином змінити ситуацію, що склалася в країні, пов’язану з дискримінацією мільйонів парафіян Української Православної Церкви. Більше того, це продемонструє готовність України слідувати за світовою спільнотою, яка не сприймає утиску релігійних прав і свобод громадян. Цілком очевидно, що побудова вільної, незалежної та сучасної країни несумісна з релігійними гоніннями.