Зазирала і в новини та реакцію на них (а як же без поживи):
санкції по Медведчуку і Ко (декілька днів — чудово, а потім — літаки вже в Швейцарії (подалі від України); кампанії — не ті, і їх фігурантам безболісно
Порошенко в Надвірній чомусь знову передавав медикам обладнання, придбане за власні кошти, — деякі говорять, що жлоб: «чому так мало, міг би і все своє майно державі віддати»;
компанія «Дніпросталь-Енерго» Пінчука стала головним імпортером електроенергії з Білорусії і РФ, законтрактувавши 15 850 МВт годин (тиша, бо більша частина писак у нього на пайку), це ж типу не торгівля на крові;
родина Зеленських володіє майном у Криму і понад сім років платить службам окупанта мзду — це нормально, їм не можна втрачати нажите.
Чи не вперше, брр, не думалося про надії, навіть прочитана книга Едіт Єви Егер «Вибір» не «зарядила». Лише тривога про те, що країна вже пройшла точку неповернення
“ОРД”