За час моєї громадської співпраці разом з Андрієм Денисенко, ми пережили багато чого. У нас були різні ситуації, за останній рік ми разом створили у Дніпрі «Рух опору капітуляції», на платформі Центру соціальних технологій «Інфопростір», який став найпотужнішим патріотичним рухом в області, та щонайкращим в Україні, першим після Києва. Наразі, ми боремося за Україну, проти місцевих колаборантів — обласного керівництва в обличчі Святослава Олійника та Олександра Бондаренка, які нещодавно нахабно та зухвало, користуючись тітушнею та ментами віджали наш хаб «Медіапростір».
Після перемоги Зе!-плісняви на президентських та парламентських виборах, у країні почалась масова здача державності та національних інтересів. Зокрема, почались поступки Путіну під час переговорів у форматі Нормандської четвірки, почалось відведення військ від лінії розмежування, почалось переслідування добровольців і волонтерів, звинувачення їх у терористичній діяльності та тримання під вартою. Все це, не давало нам ніякого морального права сидіти осторонь цих подій. Маючи найбільш впливові зв’язки у політичному середовищі, Андрій Денисенко ініціативно почав діяти у Дніпрі і звичайно ми його підтримали не тільки як громадського активіста, а ще й як друга.
На початку грудня попереднього року була організована всеукраїнська акція «Варта на Банковій», коли ми з труднощами збирали всіх тих, хто міг покинути свої справи й поїхати до Києва. Ми виїжджали автобусами від нашого медіа-хабу у Парку Ракет, щоб виконати свій громадський обов’язок. Андрій тоді їхав окремим авто, разом із Валерієм Гарагуцом.
Але варта на банковій, окрім очікувань, видалась іншою. Не було консолідації між нами, Андрій одразу зник, всі розійшлись хто куди. Не було кави або чаю, хоча тоді було дуже холодно, не дали навіть грошей, щоб ми самі могли купити собі гарячі напої. Але ми зробили все так, як було потрібно, незважаючи на труднощі, усі хто приїхав відстояли своє та не дали ЗЕвладі допустити зрадницькі дії у Парижі, ми тоді не допустили здачу національних інтересів на Донбасі.
Потім, наступного дня, або через день, вже не пам’ятаю, бо постійно в дорозі та на ногах, відбулась зустріч усіх бажаючих у приміщенні нашого Медіапростору. Тоді було ще холодно, а от всередині хабу, як зазначають деякі мої друзі, всі дружньо зібралися, на місці головував Олександр Соболь, він голова нашого штабу «Руху опору капітуляції» у Дніпрі. Тоді було дуже затишно, була і кава і чай різних видів, були смаколики, усі тоді спілкувались та морально підтримували наших побратимів у Києві, для цього Олександром був організований онлайн-перегляд Київської акції на проекторі. Але, через зрадницькі дії місцевої влади, всі не могли сидіти більше ніж до 23:00, бо в нас працював генератор на вулиці, а так як він був занадто гучний для обласної влади, ми повинні були вимикати його о 23:00. Як мені потім стало відомо, ця зустріч відбулась через ініціативу Андрія, він пообіцяв Олександру, що відшкодує усі витрати на організацію, але не зробив цього. Хоча, як мені було відомо до цього, він напередодні кожної акції або заходу отримував від центрального штабу «Руху опору капітуляції» гроші на організаційні витрати, та на виплату зарплат функціонерам. Суми які він отримував за кожен захід на всіх, варіювались від 50 до 100 тисяч гривень, повторюю, це на кожен захід, але нікому нічого так і не виплачував та казав що фінансування з Києва припинилось.
При погляді зі сторони, є люди які з ним працюють вже довготривалий час і він платить їм, щонайкраще – мінімалку, від 4 до 5 тисяч гривень на місяць, серед таких людей можна виділити Юлію Мельниченко. У мене не було можливості багато з нею спілкуватися, але знаю, що вона живе у Діївці разом із мамою та маленькою донькою, і за ті 4 – 5 тисяч на місяць вона об’єктивно не може нормально задовольняти свої потреби та потреби її дитини. Звичайно, Андрій трошки ділиться з нею, та покриває додаткові витрати по медіа, або таксі, але все ж… Повернусь, до речі до Олександра Соболя, йому Андрій так і не відшкодував ні витрати на те зібрання у хабі, після акції на Банковій, ні інші, на які Андрію виділялись кошти, а він перекладав усі витрати на Олександра та інших.
Юлія погодилась, та зазначила, що вона навіть не розуміє хто вона така для Андрія. Він замовчує дуже багато інформації від неї, іноді, вона дізнається про його інтерв’ю або публічні виступи вже по факту здійсненого. Через малу зарплатню, вона прохала його допомогти їй з працевлаштуванням на якісь Корбановські або Філатовські ЗМІ, де платять хоч якісь гроші, сподівалась, що через свої дружні стосунки з ними він їй допоможе. Весь наш редакційний склад отримує мінімальну зарплатню і їм дуже важко…
Після нетривалих пошуків у мережі Інтернет, мені вдалося знайти деякі цікаві факти, а саме такі, перше, що спало мені на погляд, було дуже багато статей, які пов’язують Андрія і Геннадія Корбана. Це і кидання пляшок у продажних суддів, і викрадення чиновників за його вказівкою, і допомога у передвиборчій компанії Корбана у Чернігові, і членство в партії «УКРОП», і як мені спало на думку, через протистояння Олійника і Бондаренка проти Філатова та Корбана, відбулось вивішування нашого червоно-чорного прапору біля ОДА, та й взагалі, отримати так швидко дозвіл на встановлення прапору не дуже й просто, навіть маючі впливові зв’язки. Виникає почуття, що нас свідомо використовують для досягнення чиїхось інших цілей.
Окрім цього, у 2014 році, після подій на майдані, в Андрія звідкись взялось 6 мільйонів гривень. Ключовим моментом в цій історії є те, що після затримання і обшуків СБУ у Геннадія Корбана в 2015 році, були оприлюднені, можливо й самою конторою або прокуратурою, фото тіньової бухгалтерії Корбана, серед яких є чітке фото виписки про виділення 200 тис доларів Андрію Денисенко та його підпис за отримання цих коштів.
Виходячи з аналізу, будь-який свідомий патріот або звичайний громадянин зрозуміє, що Андрій не такий щирий і правдивий, яким він намагається здаватися, він знає свою ціну і знає ціну громадянського патріотичного суспільства, за що він і отримує грошові кошти від керівників різних політичних об’єднань або рухів. А от щодо його доброзичливості та фінансової чесності зі своїми побратимами виникає дуже багато питань та заперечень, які виникають самі по собі. Він переживає лише за себе, та боїться, що перейде межу та відчує на собі ті самі події, які колись проходили через свавілля правоохоронців із Кирилом Дороленко, він готовий зрадити і здати нас кому завгодно переслідуючи свої інтереси, як робив це з іншими активістами до нас.
Наразі Андрій запустив свій новий політичний проект, він планує стати самовисуванцем від партії «Права справа» і тим самим виступити в ролі технічного кандидата проти Бориса Філатова на виборах мера, наприкінці цього року. Нещодавно у нього була фотосесія, яку організував його т.зв. новий “помічник”, на якій його фотографували для виміщення на підконтрольні Корбану біг-борди по місту.
Скільки грошей він отримає за цю політичну кампанію? Це вже риторичне питання.
Я після всього того, через що нам довелося пройти, через ментів, через холоди, через переслідування, через важке життя у Києві, не хочу мати з ним нічого спільного, навіть спілкування. Акції ми й самі можемо організовувати та проводити, для людей, для України, для себе!
Слава Україні!
Важное
14 марта, 2024
11 марта, 2024