Человек не терпит насилия!

В чому унікальність Керівника ОП Андрія Єрмака, і яка його відмінність із попередниками: плюси та мінуси

Президент України Володимир Зеленський 11 лютого 2020 року призначив Андрія Єрмака керівником Офісу Президента України. Дана посада по факту є однією із найважливіших у нашій державі, крім того, до очільників даної структури завжди була і є пристрасна увага з боку громадськості. За часи Незалежності українці побачили і змогли проаналізувати діяльність чималої кількісті керівників Адміністрації Президента, і навіть у новоствореному форматі Офісу вже відбулись зміни. Та якщо про більшість із цих персон ми вже: або мало пам’ятаємо, або їхня діяльність закарбувалась чимось екстраординарним, то про Андрія Єрмака вже не так й багато інформації з минулого. Та й зрештою, не історія життя людини визначає її сьогодення! Хоча по правді у теперішнього Глави ОП з минулого можна відзначити те, що його репутація не заплямована старою політикою, він є людиною не токсичною як для народу так і для Володимира Зеленського.
У мас-медіа про теперішнього керівника ОП здебільшого однотипний і шаблонний матеріал в стилі: «А хто ж такий А. Єрмак…». Та як ми зазначали: «не історія життя людини визначає її сьогодення»(тим більше влада і гроші кардинально можуть змінювати нас) — тому ми спробуємо провести невеличкий порівняльний експрес-аналіз пана Єрмака із деякими його попередниками. Впевнені, це нам надасть можливість оцінити перспективи його служіння на благо країни. Далеко у минуле заходити не будемо, і також напевне варто уникнути осіб, що пробули на цій посаді вкрай короткий термін.
Думаємо, варто почати із часів Віктора Ющенко. Адже за його правління, на той час Секретаріат Президента тривалий час очолював доволі знаний і одіозний Балога Віктор Іванович. Якщо зачіпати біографію цієї персони, то напевне одного тому буде мало. Також не рухатимемо теми пов’язані із скандалами, корупцією і злочинами, які явно не вмістити навіть на кількох листах А4, адже там: рекет, контрабанда, незаконна вирубка лісів, кришування виробництва фальсифікату спиртних напоїв, нецільове використання бюджету, несплата податків, та ще цілий довжелезний ряд «заслуг». До речі, із більшої частиною із них він прийшов у політику і навіть зміг очолити тодішній формат сучасного ОП. Андрій Єрмак — таким же «бурним» минулим похизуватись не може – на щастя для всіх, адже його діяльність була пов’язана із прозорим бізнесом у сферах кіноіндустрії та юриспруденції. Звісно, зараз можна довго копатись і вишукувати: «а можливо хоч щось таки і є «чорненького»»?! Та повірте: і ми, і сотні інших журналістів шукали-вишукували — все марно: ну хіба можливо щось вкрай незначне, і то пов’язане не з ним особисто, а з працівниками його фірм, та й те дрібниці. Тепер щодо посадових справ, і почнемо з Балоги. Варто відзначити, що його прихід дав Ющенку своєрідне нове відродження, але це ж з останнім зіграло в злий жарт, адже мало-помалу закарпатець перетягнув на себе владну ковдру і його навіть дехто називав «тіньовим» керівником країни. Найбільше чим запам’ятався – це войовничістю як з Урядом Януковича, так і згодом із Урядом Тимошенко. Та попри це все за ним прослідковувались факти змови за плечима тодішнього Президента Ющенко із командою Віктора Януковича. Це у майбутньому дало йому змогу стати Міністром надзвичайних ситуацій при Президентові-утікачу. Хоч і Єрмак на посаді не довго та чітку паралель вже можна провести, і це найперше: він не «біжить» наперед Зеленського, не претендує на самостійну політичну роль, а позиціонує себе виключно у ролі менеджера задля реалізації політики Президента. Друге: він не прихильник кулуарних і виснажливих ігор – все оцінює по суті і подає на розгляд для прийняття рішення Гарантом, тобто – якогось «подвійного днища» в нього немає. Третє: за плечима Зеленського не веде жодних особистих корисливих домовленостей. Як висновок, його діяльність попри великі досягнення залишається у тіні, і щось подібного до Балоги у перетягнені на себе ричагів влади – не буде.
За Президенства Януковича варто відзначити Сергія Льовочкіна, який управляв тодішньою Адміністрацією. Цікавим фактом є те, що через три роки на посаді він досить добре збагатився і навіть потрапив на 29 місце рейтингу за цим показником, також його за цей час вносили до трійки найвпливовіших осіб. Щодо Єрмака, то він навряд чи навіть і по завершенню першої каденції Зеленського здобуде таку славу, не та він людина – інтереси інші: не слава і гроші, а реальні позитивні зміни в країні. Теми скандалів, корупції, приміром як зв’язок із «РосУкрЕнерго» — опускаємо, адже наша мета – аналіз діяльності, та й чесно у таких сферах Єрмак явно йому не конкурент. Якщо говорити про діяльність на посаді, то її більшість оцінюють як мінімум незадовільною, адже економіка просідала, курс на Європу знищувався, і перемовини здебільшого велись із Москвою, також йшли масові утиски ЗМІ. Для порівняння Андрій Єрмак, якого вже охрестили головним переговорником Зеленського навпаки притримується Європейського напрямку та навіть сприяє розвитку Армії до стандартів НАТО. Але попри цей вибраний шлях – зарекомендував себе хорошим стратегом у перемовинам з РФ щодо війни на Донбасі. Економіка стабільна і рухаються згідно програми Президента Зеленського. Щодо ЗМІ, то тут ще цікавіше: попри тотальні на нього атаки з боку певних медіа і зокрема анонімних Телеграм каналів ніяких дій щодо їх утиску не веде, а навпаки старається максимально вбезпечити свободу слова. Тут думаємо конкретного висновку не потрібно, адже Єрмак є прямим антиподом Льовочкіну, відповідно якщо тоді все йшло в сторону «мінус», то тепер в «плюс» — цим все сказано.
Ну і звісно, було б неправильно упустити представника цієї посади часів Президентства Петра Порошенко. На перший погляд, по тривалості перебування на даному «троні» доцільно розглянути керівництво АП Ігорем Райніним, адже він все ж на кілька місяців протримався довше за свого попередника Бориса Ложкіна. Та якщо глянути на його реальну діяльність, то там й взагалі немає що висвітлювати, тим більше подавати до порівняння. Ігор Львович тихо і непомітно виконував свої функції і в публічну політику намагався не встрявати, так би мовити просто «протирав штани». Райнін на посаді був просто інертний, адже його інтереси були куди більш конкретними – контроль області. Через це пана Ігоря на роботі навіть подражнювали главою Адміністрації Президента Харківської області. Куди цікавішою є фігура вищезгаданого Бориса Ложкіна, якого до АП переважно всі асоціювали із величезною медіа-аферою що провернув він разом із олігархом-втікачем Олександром Курченком. Та, наразі нас цікавить тільки його діяльність як Глави АП. Хоча варто зазначити, що в Україні до Єрмака була якась нездорова тенденція – призначати керівників АП суто, м’яко кажучи, із «підмоченою» репутацією. Геть той Єрмак якийсь унікальний на їхньому фоні, чи то просто Президент Зеленський якісно добирає кадри(димаємо і перше, і друге правильні твердження). Щодо самого Ложкіна, то у Порошенка він був своєрідним «рейдером» по захопленню впливу на бізнес імперіями українських олігархів. Він повинен був матеріально виснажувати їх активи і перерозподіляти між оточенням Порошенко. Ті, хто відмовлялись працювати під керівництвом Президента, були не в самих вигідних умовах. Також Ложкін запам’ятався залучанням до правління держави ставлеників Януковича, як приклади це: Олег Рафальський та Костянтин Єлисеєв, і це після «Революції Гідності»… Ну а фішкою став широкий набір на державні посади менеджерів-іноземців, це: і Наталія Яресько, і Айварас Абромавичюс, і Гизо Углава, і Эка Згуладзе та інші. Та це всього лиш було замилення очей Європі, адже остання вимагала реформ, які Ложкін просто красиво малював, але не доводив до кінця, щоб не порушити всі старі схематози. Якщо в загальному: він хотів для Порошенка бути перший всюди, але в результаті…а що в результаті?! – абсолютно нічого, бо результату то й не було. Бажаючи провести паралель із Андрієм Єрмаком, чесно кажучи це складно. Адже порівнювати ручного-цербера Порошенка, який просто виконував в більшості не дуже «правильні» накази боса — із прозорою діяльністю Президента Зеленського і його Голови ОП Єрмака є фактично недоцільно.
І переходимо до десерту, яким є Андрій Йосифович Богдан. Тут напевне багато говорити не потрібно, адже й так було все вкрай помітно, маємо на увазі – вухо Президента Зеленського часто червоніло й пітніло. Сам же Богдан наче непогана людина, та його дії часто нагадували діяльність вищезгаданого Віктора Балоги. Якщо в загальному, то його постійно було всюди «багато». Неозброєним оком було помітно, що своїми діями він старався чи то спеціально, чи то просто бо такий він є – відвести Президента на другий план. Хоча сам Гарант, як на відносно молодого політичного діяча почував себе надзвичайно впевнено. Щодо минулого пана Андрія, то там своєрідний пакет-стандарт під назвою «а всі такі». На рахунок діяльності на посаді Глави ОП, то можна просто сказати: пробував, навіть щось хотів робити, але коли награвся – стало не цікаво, от і все. Якщо протиставити Єрмака йому, то висновок простий – не ті «вагові категорії». Андрій Борисович – це потужний і потрібний державі для чемпіонства політичний «супертяж», який попри вміння наносити «потужні» удари ніколи не йде в бій без настанов «тренера. «Наставника» він шанує і чітко «сповідує» його політичний курс. Богдан і Єрмак – абсолютно протилежні особистості, але по факту теперішній керманич ОП за місяць часу вже приніс для держави і Президента набагато більше користі ніж його попередник за весь свій період. А пересвідчитись в цьому можна просто: вийти на вулицю і спитати перехожих, як ми й зробили; народ Єрмака підтримує і поважає.
Ну а в підсумку розглянемо плюси і мінуси, що виявили у експрес-порівнянні Андрія Єрмака із його попередниками та розглянемо перспективи від його теперішнього і майбутнього служіння на благо країні.
До плюсів явно віднесемо: незаплямована репутація(велика рідкість, точніше такого у попередників не було); не ставить свої інтереси вище державних та не прагне слави, не старається самовиразитись на фоні Президента; не веде подвійних ігор за плечима Гаранта; є людиною реальних дій – «штани не протирає»; не пропагує безглузді призначення заради піару; веде прозору діяльність; на займаній посаді не має цілі ввійти в топ найбагатших людей країни; займаний пост для нього не розвага, а велика відповідальність; та інші…
До мінусів: можливо і є, та не суттєві, а тому не розглядатимемо їх. Хай це буде йому своєрідним авансом у подальшому служінні на благо країни так — щоб мінуси ніколи і ніхто не шукав!
Щодо перспектив від його діяльності: Україна тільки у виграші від ситуації, коли дії Голови АП синхронні діям Президента, що зараз і є по факту. Його виваженість і чіткість явно є великим стимулом для народу і Президента особисто. Він перш за все працює на результат, чого до тепер бракувало всім керівникам ОП(АП). Призначення Андрія Єрмака дало тільки хороший сигнал для міжнародних партнерів, бізнесу, журналістів та суспільству загалом. В особі Єрмака Україна здобула важливий компонент на шляху до позитивних змін, які Володимиру Зеленському з ним буде значно легше і скоріше досягти.

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

ДСНС чи МНС

Шановні рятувальники! Ця тема призначена для комплексного обговорення проблем та пропозицій! Хто на вашу думку був би гідний очолити службу?

ДЛЯ ОКПП

Що еліта мовчите? А де прес-служба, а де ця блядь? Показушно-брехлива зі своїм фотоапаратом? Яка вміє тільки про псів писати……

В Україні обговорюють статтю Путіна

На провідному експертному інтернет-телеканалі «UkrLife.TV» методолог, радник Офісу президента і політолог розповіли, що вони думають про висловлювання російського президента у…
НОВОСТИ