Факти знищення Луганського медичного ВУЗУ

Державний заклад «Луганський державний медичний університет» (далі — ДЗ «ЛДМУ») — заклад вищої освіти у м. Рубіжне Луганської області (евакуйований з м. Луганськ до м. Рубіжне, на час проведення ООС).
Ректором цього відомого профільного вищого навчального закладу було обрано Іоффе Ігоря Володимировича ще у березні 2015 року. Отже, давайте більш ретельно вивчимо його «заслуги» з моменту призначення до сьогодення.
А виглядає все досить і досить цікаво…
Стартом діяльності Іоффе І.В. було незаконне обрання його у 2015р. ректором, адже за нього «на паперах» проголосувало майже 80% всього складу університету, незважаючи на те, що більша половина складу викладачів зовсім не приймала участі у голосуванні. Ті, хто тоді повірив майбутньому ректору Іоффе І.В., зараз розуміють, яку помилку було допущено.
Загальна чисельність працівників установи – 322, а чисельність науково-педагогічних працівників, які працюють за основним місцем роботи — 117, тобто допоміжного персоналу вдвічі більш, ніж науково-педагогічного. Штатним розкладом ДЗ “ЛДМУ” передбачено тільки 2 посади проректорів – перший проректор та проректор з наукової роботи, але ректор Іоффе І.В. призначив посади, які не існують, ще 2 проректорів – проф. Овчаренко М.О. та декана фармфакультету проф. Гудзенко О.П., що є порушенням Статті 55 п. 13. (особа у закладі вищої освіти не може одночасно займати дві та більше посад, що передбачають виконання адміністративно-управлінських функцій). Той самий вищезазначений головний лікар обласного наркологічного диспансеру Овчаренко М.О. завідує кафедрою психіатрії та наркології, а також працює проректором з клінічної роботи (посада відсутня у штатному розпису), за що отримує численні надбавки та премії.
Також з’ясовано, що в.о. декана факультету післядипломної освіти (до листопаду 2018 р.) Акімова М.С. за фахом — фармацевт, але це є порушенням умов ст..35, де зазначено, що цей фахівець повинен мати науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю.
На посади доцентів обрано співробітників (деякі працівники, наприклад, Коробко), у яких відсутний 5-річний науково-педагогічний стаж, але Законом допускається призначати кандидатів із 4 річним стажем. Ця заборона не заважає таким працівникам отримувати заробітню платню доцента незаконно більш ніж 12 місяців. До речі, зазначені викладачі не мають умов для отримання звання доцента, тому що відсутні наукові роботи у журналах Scopus, не здано екзамен з іноземної мови на рівні В2.
Міністерством освіти та науки України позбавлено Іоффе І.В. права атестації кадрів рішенням Атестаційної колегії від 1 лютого 2018 р.
Два зауваження від МОН скасували 2 дисертації, за підробку голосування при захисті дисертацій, що згідно ст. 34 п. Закону «Про вищу освіту», розділу 6, п.1,2,5 Контракту ректора з МОЗ, не дозволяє Іоффе І.В. займати посаду ректора вищого навчального закладу.
Псевдо-ректор Іоффе І.В. не займається навчанням студентів та наукою, а займається виключно закупівлями та ремонтами, але це вже матеріали наступної статті.
Напевно Ігор Володимирович вивчив би цей матеріал про себе, та зробив би відповідні висновки, але йому заважає повне незнання української мови, адже знаходячись на посаді ректора, він спілкується виключно російської. Про це, рівно як і зв’язок з сусідньою країною-агресором, розберемо у наступній публікації.