Льоша ЗмєйМуратов і порожнеча…

нещодавно із лав Академії (кому треба зрозуміють якої саме) та з військової служби звільнився такий собі Льоша ЗмєйМуратов, він же полковник Муратов Олексій Євгенович. Звільнився, звичайно, за станом здоров’я, хоча останнім часом дуже чудово себе почував у докторантурі. Неофіційний привід для звільнення Льоша озвучив начебто запропонована йому непогана робота “на гражданці”. Але, притомні колеги чудово знають цього покидька. І розуміють, що Льоша ЗмєйМуратов звільнився зовсім з іншої причини. Доки цей мудак був заступником керівника наукового підрозділу він мав чудову можливість приховувати власну безпорадність і нездатність виконувати службові обов’язки шляхом перекладання відповідальності на підлеглих. Всі, навіть найдрібніші прорахунки, він перекладав на них, мовляв, він, як керівник вжив усіх заходів для організації роботи, а вони, йолопи, все завалили. Зате усі позитивні моменти і успішно виконані завдання він приписував собі. Оскільки на доповідь до вищого керівництва він ходив особисто, то підлеглі не мали можливості довести те, що цей йовбак здатний тільки писати резолюції на документах і не тільки не в змозі оцінити результати роботи, а навіть і не намагався цього робити. Тобто він просто працював “пєрєдастом”, і залежно від реакції керівництва на якість підготовки документів обирав лінію поведінки — вихваляти себе, що тільки завдяки йому роботу зроблено якісно, або лити бруд на підлеглих. Найвище керівництво закладу традиційно розвісивши вуха вірило цьому непорозумінню і нічого не підозрювало, хоча його підлеглі постійно і досить жваво обговорювали між собою “професійні якості” морального урода Льоші ЗмєйМуратова. Все викрилося, коли Льоша потрапив до докторантури. Адже тут результати його роботи залежали вже тільки від нього. Але результатів за час перебування у докторантурі Льоша напрацювати не зміг. Вчена рада, традиційно, відмазала Льошу погрозивши йому пальчиком і… перевівши на наступний курс навчання. Все у кращіх традиціях наукових підходів Миколи Нафталіновича, який єдиним стимулом в роботі вважає портрети американських президентів, ну то таке… Нарешті, у Льоші ЗмєйМуратова якась частина сірої речовини запрацювала і він обрав шлях тихого звільнення, оскільки зрозумів, що особисту недолугість надалі приховувати стає нереально. З чим Льошу і вітаємо. Дуже правильне і вчасне рішення. Непогано було б ще якби він вибачився перед підлеглими за свої витівки у них за спинами. Але цього від нього ніхто і не чекає, оскільки моральні уроди не здатні на вибачення. Побажаємо йому творчого натхнення у подальшому і нехай його завжди оточують тільки такі ж моральні уроди як він.