Олена Іванівна купила
членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадську раду доброчесності
З особистих джерел стало відомо, що одіозна суддя Поляк О.І. (яку також знают як Рогатка, Мотиль) була дуже розгублена, коли її не пропустили члени ВККСУ у судді Верховного суду, але ж вона з своїм чоловіком Удовиченко О.С. (якого як також знають, як одіозного суддю, та називають Удавом, Слизьким у суддівській общині, ці прозвища він отримав із-за суддівського перевороту з колишнім прихильником Януковича Портновим А.В., ну це інша історія) передали одному з членів ВККСУ не малі кошти за позитивний результат.
Між Удовиченко О.С. та Члена ВККСУ виник скандал у кафе біля ВККСУ, в ході якого чоловіки переговорили дуже голосно, алеж було прийнято рішення ДІЯТИ негайно, що би все виправити. Товариш з ВККСУ пообіцяв в ВККСУ усе відрегулювати та пояснив, що не розуміє як так могло все статися.
Поляк О.І. терміново звернулась до Касаційного адміністративного суд в складі Верховного суду та Окружного адміністративного суду м.Києва, але Удавиченко О.С. адміністративного з позовомами про визнання дії ВККСУ та бездіяльность пративоправними та з адміністративним позовом до Громадської ради доброчесності.
Після такого повороту Удовиченко О.С. почав терміново включати усі свої знайомства та це дійсо йому помогло, Удовиченко О.С. вийшов на одіознова голову Київського окружного адміністративного суду м.Київа Вовка Павла Вячеславовича та за певну винагороду попросив задовольнити позов Поляк О.І., але Павло поставив одне Але, що б Громадська рада доброчесності не подовала апеляційну скаргу.
Удовиченко О.С. з Поляк О.І. через знайомого Портнова А.В. вийшли на одного члена ГРД Андрія Савчука та через нього передали Вальку Вадиму та Жернакову Михайлу винагороду за вчинення певних дій, а саме вплинути в ГРД на осіб щодо неподачі аплеяційної скарги та лояльної повідінки у суді.
Як бачимо з ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від.13.05.2019 № 640/3037/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81758021) так і сталося.
Того з 13.05.2019 всі у м.Києві знають, що ГРД можно порешати через вже вказаних осіб в статті, ціна питання від 10 тис. долларів США.
Що ж стосується ВККСУ, то Удовиченко О.С. з Поляк О.І. чи не донесли, чи донесли або мало, або віддали ни тому.
З інформації близьких до Удовиченко О.С., а саме з юридичної фірми, яка знаходится біля Конституційного суду України, то останій товарищує з усіма членами ВККСУ.
КОЗЬЯКОВ Сергій Юрійович (Голова Комісії — голова палати з питань добору і публічної служби суддів) неоднарозово созванювався то спілкувався з Удовиченко О.С. щодо работи та проведення інтересних рішень в ВГСУ;
БУТЕНКО Володимир Іванович (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) одіозна особа та є товарищем Удовиченка О.С., з яким спілкується та проводить час до цього часу;
ГЛАДІЙ Степан Васильович (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) Суддя Київського апеляційного суду) знає та поважає Удовиченка О.С.;
ЗАРІЦЬКА Анастасія Олексіївна (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) колишня суддя Вищого господарського суду України, яка працювала з останнім;
ЛУКАШ Тарас Валерійович (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) адвокат не однаразово звертався до Удовиченка О.С.
ЩОТКА Станіслав Олексійович (Заступник Голови Комісії – голова кваліфікаційної палати, Суддя у відставці) працювали з останнім та є друзі по цей час.
УСТИМЕНКО Валентина Євгенівна (Секретар кваліфікаційної палати, Суддя у відставці) працювали з останнім та є друзі по цей час.
КОЗЛОВ Андрій Георгійович (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) просто перетинались під час юридичної діяльності з Удовиченком О.С.
Також Удовиченко О.С. товарищує з ЛУЦЮКОМ Павлом Сергійовичем (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), МІШИНИМ Миколою Івановичем (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Суддя у відставці), ПРИЛИПКО Сергієм Миколайовичем (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Академік Національної академії правових наук України), ТІТОВИМ Юрієм Георгійовичем (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Суддя у відставці), ШИЛОВОЮ Тетяною Семенівною (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Суддя у відставці).
Тобто, Удовиченко О.С. був знайоми з усіма членами ВККСУ особисто, але кошти хтось взяав та не подилився з вищевказаними членами та сам за порадами членів ВККСУ не ризикнув пійдти до ВС із-за не зрозумілою позіцеєю ГРД.
Після зазначеного Удовиченко О.С. домовився, що оскаржить усі дії ГРД, з членами якої він вже домовився, та дії ВККСУ, а в подальшому кошти, які не дойшли членам ВККСУ будуть передані.
Удовиченко О.С. користується також допомогаю Портнова А.В., який є давнім його товарищем та Портнов А.В. все ж ще обіжається на Удовиченка О.С., але все ж пообіцям сприяти у всьому.
Поляк О.І. буде суддєю ВС, як їій пообіцяв Удовиченко О.С., на цей час так все і іде.
Хочимо побажати Поляк О.І. бути суддєю ВС, як їій пообіцяв Удовиченко О.С.
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
13 травня 2019 року № 640/3037/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Громадської ради доброчесності
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Вища кваліфікаційна комісія суддів України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач — ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Громадської ради доброчесності (далі — Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача — Вища кваліфікаційна комісія суддів України, в якому просить суд:
— визнати протиправним та скасувати Висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджено Громадською радою доброчесності 21 січня 2019 року;
— визнати протиправним та скасувати Рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді Протоколу засідання Громадської ради доброчесності від 21.01.2019 року, в частині затвердження Висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 і критеріям доброчесності та професійної етики;
— зобовязати Громадську раду доброчесності вилучити Висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадської радою доброчесності 21.01.2019 року, шляхом відкликання цього Висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадської радою доброчесності 21.01.2019 року, з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та знищення з електронних ресурсів (сайту) Громадської ради доброчесності.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що оскаржуваний висновок та рішення Громадської ради доброчесності оформлене у формі висновку про невідповідність кандидата займаній посаді є незаконними та такими, що прийняті із порушенням чинного законодавства, без наявності відповідних підстав, є необґрунтованими і невмотивованими, що призвело до порушення прав та інтересів позивача в частині встановлення його відповідності як кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.
Також вказаною ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію Висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджено Громадською радою доброчесності 21 січня 2019 року, та належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято Висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджено Громадською радою доброчесності 21 січня 2019 року.
Однак відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву та витребувані матеріали не надав, заява про визнання позову також суду не надходила, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
03.05.2019 року від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких остання проти задоволення позову заперечила з підстав правомірності оскаржуваного рішення, зазначивши, що ВККС надавалась оцінка оспорюваному рішенню разом з усіма матеріалами досьє ОСОБА_1 .
Представником позивача 05.04.2019р. та 10.04.2019р. було подано клопотання про розгляд справи в найкоротші строки, яке обґрунтоване тим, що оскаржуваний висновок може негативно вплинути на результати кваліфікаційного оцінювання позивача.
Згідно інформації отриманої за допомогою відстеження поштового відправлення «Укрпошта», судова кореспонденція не вручена відповідачу із відміткою “відправлення не вручене під час доставки: інша причина”.
Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
При цьому, судом враховується, що ухвала про відкриття провадження у справі розміщена в Єдиному державної реєстрі судових рішень, до якого всі зацікавлені особи мають вільний та безкоштовний доступ.
Станом на час розгляду справи до суду будь-які відомості про зміну місцезнаходження відповідача та третьої особи не надходили.
Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі — ВККСУ) від 02.08.2018р. оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема на 16 посад у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
У межах цього оголошеного конкурсу ОСОБА_1 . 11.09.2018р. було подано до ВККСУ заяву про участь у доборі кандидатів на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Рішенням ВККСУ від 08.10.2018р. № 90/вс-18 ОСОБА_1 допущено до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; рішенням ВККСУ від 18.10.2018 р. № 231/зп-18 щодо Позивача призначено кваліфікаційне оцінювання для участі у зазначеному конкурсі.
За результатами першого етапу проходження кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 отримала: за анонімне письмове тестування — 88,5 балів; за практичне завдання — 89 балів. Загальний результат іспиту Позивача склав 177,5 балів, за яким Позивач тим самим посіла шосте місце в рейтингу кандидатів.
Рішенням ВККСУ від 30.11.2018р. № 290/зп- 18 було призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема ОСОБА_1 , під час кваліфікаційного оцінювання на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за наслідками проходження якого Позивачем складено висновок та визначено рівень показників критеріїв особистої та соціальної компетенції, професійної етики та доброчесності.
Надалі ОСОБА_1 було допущено ВККСУ до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, а саме: до дослідження її досьє та проведення співбесіди у межах процедури конкурсу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
21.01.2019р. Громадською радою доброчесності (далі — ГРД, Відповідач) стосовно ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду затверджено Висновок про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики (далі — Висновок ГРД від 21.01.2019р.).
29.01.2019р. ОСОБА_1 надано ВККСУ пояснення в письмовій формі щодо зазначеного Висновку 21.01.2019р.
За результатами проведеної з ОСОБА_1 01.02.2019р. співбесіди рішенням ВККСУ від 01.02.2019р. № 154/вс-19 ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності.
При цьому, як вбачається з аналізу змісту оскаржуваного Висновку ГРД від 21.01.2019р. та змісту вказаного рішення ВККСУ від 01.02.2019р., вони ґрунтуються на однакових (одних і тих самих) обставинах, виявлених саме ГРД (Відповідачем) та вперше викладених ним саме у Висновку від 21.01.2019р. Відтак, оскаржуваний Висновок ГРД від 21.01.2019р. фактично слугував вагомою підставою для прийняття ВККСУ 01.02.2019р. згаданого рішення № 154/вс-19, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, оскільки інших обставин, крім встановлених у Висновку ГРД, в рішенні ВККСУ не наведено.
Позивач вважає зазначений Висновок ГРД від 21.01.2019р. протиправними, а тому звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання щодо прийнятності обраного Позивачем способу захисту її прав і законних інтересів шляхом звернення до адміністративного суду з позовом до ГРД, суд виходить з такого.
30.09.2016 р. набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів», частиною другою статті 17 якого найвищим судом у системі судоустрою визначено Верховний Суд.
За змістом розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Верховний Суд створюється як новий орган, до якого судді призначаються на конкурсній основі. На посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає встановленим законом вимогам та яка за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді (частина друга статті 81 названого Закону).