Хабарництво у вищій освіті стало повсякденним явищем і вже спокійно сприймається пересічними українцями та не несе яскраво вираженого відтінку зла.
Занадто глибоко в’їлася у наш генетичний механізм та невідзначена у жодній мудрій книзі із етнопсихології звичка давати і брати хабарі.
Хабарництво у вищій освіті має свою особливість, оскільки панує у середовищі інтелектуальної еліти, тобто людей, без яких ніякий нормальний розвиток суспільства неможливий.
Корупція в університетах досягла таких висот, що, хто не «бере», той «не виживає», а студенти, аспіранти, докторанти як покірні телята мають розпланований кошторис «здач» заліків, екзаменів, захисту дипломних робіт та кандидатських і докторських дисертацій.
Коли запитали одну престарілу викладачку Тетяну Мостенську з факультету аграрного менеджменту НУБіП про хабарі, то вона засуїтилась, розчервонілась, помовчала, а за хвилину зорієнтувалась і відповіла: «Ну, з цим борються… Так, треба викорінювати… Ні, ні в якому разі. Таке про мене кажуть?! Наклеп!».
Прикро, що такі викладачі-хабарники працюють в університетах, яким не місце серед студентів, аспірантів, докторантів, освітян і науковців.
Вигнали Тетяну Мостенську за зловживання з Національного університету харчових технологій. Працюючи проректором з науки у Національному університеті харчових технологій вона зі студентів, аспірантів, докторантів брала хабарі і продовжує це робити під прикриттям того, що її взяли на роботу в університет, ректором якого є екс-міністр освіти.
Під її керівництвом захищено понад тридцять кандидатів наук та докторів наук і за кожну дисертацію вона брала і бере солідні суми не в гривнях, а в доларах і продовжує брати хабарі від аспірантів і докторантів, бо є членом у декількох спеціалізованих вчених радах, а довгий час сама була головою спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій. Кожен, хто захищав дисертації у Тетяни Мостенської, дякували грошима їй за допомогу, а вона переконливо стверджувала, що віддає гроші у Міністерство освіти, щоб не було проблем. Яка може бути якість дисертацій, якщо вони поставлені на конвейер.
У Національному університеті харчових технологій зараз бурно обговорюють цінову політику захисту нещодавно захищеної докторської дисертації Кундєєвої Галини Олексіївни, де керівником була та ж Тетяна Мостенська. Гудять в університеті, що обдерла свою дисертантку науковий керівник як липку. Хабар на хабарі, а саме: чималу суму доларів Мостенській, трьом опонентам, рецензентам, спеціалізованій вченій раді, міністерство освіти. І обійшлося молодому доктору наук до 50 тисяч доларів. А зараз новий доктор наук буде працювати так, щоб повернути в сімейний бюджет і повернути колегам долари, в кого позичила, а саме там так як працювала раніше її керівник дисертації…
Розпочалася сесія в студентів, щоб отримати «А» на екзамені студент орієнтується по курсу долара – на 700-800 грн. Це якщо викладач не міняє розцінки. «Здійснення внесків» займаються або старости, або кожен бажаючий поодинці. «Скидається» вся група чи ті, хто хоче «здати» і модно вбрана дівчина з квітами у скромному пакетику із коробкою цукерків, шампанським та неодмінно скромним конвертиком, захопивши пачку «заліковок», заходить до аудиторії, вітає викладача зі святом («Экзамен для меня, всегда праздник»). Викладач відбувається традиційним: «Дякую. Навіщо ви?..», просить кілька хвилин «на приготування», а тим часом детально ознайомлюється із вмістом конвертика, «підбиває звіти», вирішує, чи достатньо. Потім розглядає список, що був при цьому ж конверті та виставляє оцінки у «заліковки». Якщо староста не хоче підставляти себе «під удар», кожен бажаючий вирішує свої проблеми щодо сплати самостійно.
Не була б це повноцінна корупція, якщо би «брали» всі по-різному, без належної організації. А саме організованість – то всьому голова. Саме вона зробила із мавпи людину, а корупційну схему такою, якою та є зараз.
Саме належна організованість дозволяє «провертати» величезні суми і у цьому Тетяна Мостенська має великий досвід ще з Університету харчових технологій.
Який би не був інтелект та знання, без грошей або дзвінка у таких викладачів отримати «відмінно» неможливо і нереально захистити дисертацію. Що ж аспіранти і докторанти? А що вони можуть вдіяти, коли така корупційна схема. Як можуть себе проявити молоді науковці, якщо у них на психологічному рівні відсутня елементарна правова культура, якщо чимало з них вже є серйозними гравцями «брудних ігор».
Корупційна система ця має своє власне законодавство, нормативно-правові акти. Наприклад, поняття «той наказ», що часом проскакує у розмовах у дуже вузьких колах викладачів, означає на що інше, як «таємна домовленість (нашої дорогої Мостенської, яка вдало «косить» під неймовірно людяну та добру до студентів, аспірантів, докторантів представницю «старої» так би мовити, інтелігенції), яка протягує на доктора наук людину, яку всі знають не з кращої сторони.
Зрештою, що зачепить таких викладачів? Нічого. Ніхто. Хочу запропонувати одне малесеньке вдосконалення системи, а саме: просто зніміть маску, бо вона вже вкоренилася як ракова пухлина з метастазами, яку неможливо вилікувати. Надіялися, що діяльність Тетяни Мостенської припиниться, коли вигнали з університету, але вона передихнула і взялася за старе. Напевно важко жити на зарплату професора, бо хто не «бере», той «не виживає».