Лідер “Нацкорпусу” — про майбутні президентські вибори та об’єднання націоналістів у єдину партію, про стосунки з Порошенком та Аваковим, про акцію націоналістів, а також про те, хто фінансує “Національний Корпус”.
ПОРОШЕНКО ТА АВАКОВ ПЕРЕОЦІНЮЮТЬ СВІЙ ВПЛИВ НА ОФІЦЕРІВ ТА ОСОБОВИЙ СКЛАД
— Час від часу стає відомо, що очільники українських націоналістів на запрошення Президента Порошенка мали з ним зустріч. Окрім підтримки зусиль держави щодо отримання Україною Томосу, про що ви ще говорите, які теми обговорюєте?
— Особисто я мав з ним лише кілька зустрічей. Окрім Томосу, говорили про проблеми фронту. Зокрема про залучення нацгвардійських частин до виконання завдань на передовій. Так вийшло, що величезна кількість тих, хто прийшов добровольцями (тобто людей з найвищою мотивацією), через колізії 14 року опинилися не в Збройних силах України, а в МВС або Нацгвардії. І ці люди, які мають велике бажання захищати країну, а до того ж мають величезний бойовий досвід, добру мотивацію — не задіяні зараз на фронті. Через різні причини — політичні, а не військові та практичні. Це величезна втрата для України, її військового потенціалу на фронті. Нацгвардія, наприклад, має надзвичайний досвід підготовки снайперів — на відміну, на жаль, від ЗСУ. Коли з політичних причин не залучають найкращих — це біда.
— Петро Олексійович постійно живе в атмосфері заколотів, і завжди говорив своєму оточенню, що Нацгвардія України та особливо “Азов” — це гвардія Авакова, який готує державний заколот проти нього. Чи говорив президент, що хоче забрати “Азов” від НГУ до ЗСУ?
— Я відповім максимально щиро. Порошенко та Аваков переоцінюють свій вплив на офіцерів та особовий склад. НГУ та ЗСУ готові воювати як із зовнішнім ворогом України, так і з внутрішнім ворогом України. Але в ЗСУ не знайдеться і 100 людей, які готові воювати за Петра Олексійовича Порошенка особисто. І така сама ситуація в НГУ з Арсеном Борисовичем Аваковим. Така реальність. Якщо у Петра Олексійовича в голові є якийся заколот, треба доносити до нього всім світом, що це не так.
— До речі, які у вас зараз стосунки з Арсеном Аваковим? Різні ходять чутки..
— Такі ж відносини, як і в чотирнадцятому році. Мені нецікава політична співпраця з “НФ” настільки ж, як і з БПП чи “Батьківщиною”. Були пропозиції від них ще в 14-му році, але я не відчуваю ані моральної, ані ідеологічної, ані внутрішньої спорідненості. Я знаю Авакова, Порошенка, Муженка, Полторака, ще десяток міністрів. Ми вели діалог щодо покращення ситуації добровольців та ветеранів, не тільки “Азова”. Довкола цього все і обертається. А оскільки активних бойових дій немає, то і спілкування значно менше. За рік я двічі зустрівся з Порошенком, можливо, тричі з Аваковим — “Азов” входить безпосередньо у вертикаль НГУ. От і всі стосунки. Якщо, не дай Бог, почнеться гаряча фаза, мені доведеться частіше бачитися з обома.
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОРПУС ВИСУНЕ МЕНЕ, “ПРАВИЙ СЕКТОР”, СКОРІШЕ З ВСЕ, — ТАРАСЕНКА, “СВОБОДА” ЗАЯВИЛА КОШУЛИНСЬКОГО
— Багато місяців виборці націоналістів чекали, що буде висунутий єдиний кандидат на президентські вибори. Їм щодня казали: буде єдиний кандидат. Аж ось “Свобода” висунула Руслана Кошулинського. Це і є той єдиний кандидат?
— Повинен бути єдиний кандидат. Моє глибоке переконання, що єдине спасіння для України — це національна ідея. Зараз настав її час, і вона дуже швидко крокує по Європі. Я також глибоко переконаний, що націоналізм зможе виконати цю функцію — якщо він повторить історію 29-го року, коли на пропозицію Євгена Коновальця була створена єдина організація українських націоналістів.
Тому окрім кандидата нам потрібна і націоналістична партія. Я зі здивуванням читаю людей, які не мають стосунку до націоналізму, але кажуть, що ми не домовились, або що амбіції застилають очі.
— Ви можете дивуватися, ваше право. Але ж хіба не застилають?
— Саме я ініціював переговорний процес щодо об’єднання і особисто написав Маніфест. Смішно говорити про надмірні амбіції з нашого боку, якщо ще в травні місяці 2018 року я, забувши про амбіції “Національного Корпусу”, про власні амбіції, які були підкріплені військовими досягненнями в 14-15 роках, — погодився підтримати кандидатуру від “Свободи” на президентські вибори. Тоді це був Олег Тягнибок. Єдине “але”: я погоджувався на те, що будуть зроблені кроки по створенню єдиної нової націоналістичної структури з новою символікою, назвою і т.д.; структури, в яку можуть влитися не тільки стара парламентська партія, а й “Правий сектор” і “Національний Корпус”. Це свіжа кров, це люди, які мають заслуги.
Більше того, я вважав, що ця партія має стати виразником інтересів ветеранів україно-російської війни, волонтерів. Був простий принцип — давайте створимо єдину структуру. Якщо вам так важливо, щоб на вибори йшов ваш лідер, — ок. Абсолютно переконаний, що в “Національного Корпусу” і без цього є політичне майбутнє. Але я був готовий поступитися власними амбіціями і амбіціями партії. На жаль, жодного кроку наших партнерів у цьому напрямку поки що я не бачу. Сподіваюся найближчими тижнями їх побачити.
— Вас попередили про висунення Кошулинського?
— Ні, нас не попередили. “Свобода” — один з підписантів Маніфесту, і вона заявила кандидата. Цей кандидат може обговорюватися. Я не бачу в цьому проблеми. “Національний Корпус” висуне мене, “Правий сектор”, скоріш за все, — Андрія Тарасенка. Ми будемо ще обговорювати усі кандидатури між нашими політичними силами, вузьким колом. Але 14 жовтня ми домовилися разом віддати шану загиблим на фронті, нашим бойовим товаришам. Чомусь “Свобода” вирішила політично зіграти на випередження в такий день.
— До питання єдиного кандидата ми ще повернемось. А зараз хотілося б спитати про Ігоря Кривецького, до якого у ЗМІ лунає чимало критичних зауважень, і його участь…
— (Перебиває) Можна, я одразу про Кривецького відповім? Якщо ви хочете спитати про Кривецького, то спитайте у “Свободи”. До нас Кривецький точно не має жодного відношення. Він не мій бойовий побратим з “Азова”, він не член партії і не фінансист партії.
— Добре. Але ви як безпосередній учасник перемовин можете чітко сказати: яким є дедлайн для висування єдиного кандидата від націоналістичних сил?
— Сподіваюся, що це буде грудень 2018 року. Тому що тягнути далі справді нікуди.. І я залишаюся при глибокому переконанні у тому, що єдиний кандидат, як і єдина націоналістична партія, — це запорука перемоги націоналістів. Такого об’єднання чекає величезна кількість людей національно орієнтованих, фронтовиків, ветеранів. До мене за цей час звернулося безліч громадських активістів, а також людей, які формально навіть не мають відношення до націоналістичних структур. І всі кажуть одне: ми чекаємо від вас єдності для походу проти цієї влади і проти реваншистів з російського боку.
— Тим не менше, перемовини тривають вже два роки без результатів. По яких напрямках ви вже досягли остаточної згоди? І про що доведеться ще домовлятися у той час, який залишився до грудня?
— Якщо говорити про ідеологічні і програмові речі, то між націоналістами не існує жодної розбіжності. Питання, що дискутуються, стосуються не тактики, а, скорше, стратегії. Що це буде – похід на парламентські вибори (які, безумовно, будуть ключові) трьома окремими колонами? Чи створення єдиної націоналістичної партії, єдиного націоналістичного фронту? Ці питання і дискутуються. Крім того, скажімо так, я бачу більшу необхідність у вливанні в націоналістичний рух свіжої крові. А також у підсиленні в цьому русі ролі ветеранів і волонтерів. Оці тактичні моменти зараз і стоять під питанням.
— А чи не вважають ваші партнери зі “Свободи”, що, говорячи про “свіжу кров”, ви перетягуєте ковдру на себе? Це могло б пояснити те, чому перемовини затягнулися.
— Та ні. Про що я сказав у першу чергу? Про те, що нам потрібна єдність. Єдина структура. Тому навряд чи нас можна звинувачувати в тих амбіціях, про які ви говорите. “Свіжа кров” — це нові обличчя. Особливо якщо ці обличчя виросли не на телевізійних балачках, а на подіях війни 2014-15 років. Мені здається, що це, в першу чергу, запит часу. І це запит української нації. Не відповідати на нього для українських націоналістів – це програшна позиція. Адже насправді всі чудово знають, наскільки великою була роль націоналістів на фронті у перші місяці російської навали. Більшість добробатів складалася з націоналістично налаштованих людей. Багато націоналістів пішли в Збройні сили. Тобто на їхніх плечах багато в чому був витягнутий перший період війни. І не помічати цього, не відповідати на запит суспільства – для націоналістів це, як мінімум, нерозумно. От і все.
ВИ МОЖЕТЕ ПОМАЦАТИ РУКАМИ ТЕ, ЩО БІЛЕЦЬКИЙ І КОМАНДА ЗРОБИЛИ, А ТЕПЕР СПРОБУЙТЕ ПОМАЦАТИ РУКАМИ СПРАВИ ПЕТРА ОЛЕКСІЙОВИЧА АБО ОЛЕГА ВАЛЕРІЙОВИЧА
— Ви кажете, що дискусія точиться навколо того, чи створювати ще до парламентських виборів єдину партію, чи ж іти на вибори трьома окремими колонами. А чому взагалі питання стоїть таким чином? Здавалося б, об’єднання дає такий позитивний ефект, таку синергію, що альтернативних варіантів попросту не має бути. Ні?
— Я теж абсолютно переконаний у перевазі саме об’єднавчого шляху, стратегії об’єднання. Тому сказати, в чому плюси іншої стратегії, я просто не можу.
План такий: націоналісти повинні до грудня вийти з чіткою програмою на рік. Треба заявити: ось наш єдиний кандидат, який зараз представляє єдину майбутню українську націоналістичну партію. А також треба призначити з’їзд цієї національної партії. Більше того, для людей правильним сигналом було б проведення цього з’їзду не після президентських виборів, а до. Наприклад, у лютому або початку березня.
Таким чином націоналісти послали б правильний сигнал про те, що цей кандидат – то є єдиний кандидат. І що за півроку він представлятиме цю надпотужну загальну націоналістичну силу на виборах у парламент.
— А далі?
— Далі – абсолютно зрозумілі технічні моменти, я не відкрию ніякого секрету Полішинеля. Треба провести об’єднавчі установчі з’їзди на місцях і в кожній області. Обрати там – наприклад, за допомогою механізму праймеріз — всю структуру: голів, орговиків і т.п. І на цьому об’єднавчому з’їзді дати таку своєрідну клятву вірності єдності – про те, що ми відмели всі особисті амбіції заради єдності і перемоги націоналістичних сил.
І – рухатися вперед! Я абсолютно переконаний: це зараз настільки на часі, що це б дало потужний кумулятивний ефект і було б підтримано величезною кількістю активістів, людей з багатьох сфер. Від власників зброї до фермерів, які потерпають від слабкої влади і відсутності порядку.
— Якою ви бачите керівну структуру майбутньої партії?
— Досить стандартна історія. Це має бути політрада з чітким лідером. І це не має бути типова для України ситуація, коли існують партійні осередки – і немає активу цих осередків. Ні – в цій націоналістичній партії мають бути класичні осередки з активами, ініціативними групами і т.і. І якщо говорити про речі, за рахунок яких націоналістична партія має відрізнятися від інших політичних сил, то я б назвав 3 речі.
— Які саме?
— По-перше, я вважаю, вона має мати сильне молодіжне крило. З молоддю треба працювати, і це не може бути даниною моді. Адже зараз багато в чому молодь дивиться на тих 17-18-річних, які в 2014 пішли на фронт і стали героями. І зараз це певна мода. Але ж це не може бути питанням данини моді. Ми повинні мати абсолютно продуману осмислену концепцію розвитку молоді і роботи з нею.
— Друга відмінність?
— Дуже важливим я вважаю створення системних націоналістичних проектів. Переконаний, що партія нового зразка має говорити з людьми не тільки за рахунок “говорящіх голов” з телевізора, не майбутніми обіцянками чудових реформ, але абсолютно реальними речами.
— Наведіть приклад таких проектів.
— Це може бути що завгодно. Проекти волонтерського, спортивного, інтелектуального характерів – у багатьох сферах. За їх рахунок партія показує свої творчі спроможності, себе, своїх лідерів і своїх людей.
— І третя річ?
— Якщо говорити про структуру майбутньої єдиної націоналістичної партії, то я б запропонував створити утворення, яке умовно можна назвати Радою старійшин.
— Якою буде функція цієї Ради і хто в неї входитиме?
— В неї мають входити люди, які мають величезний моральний авторитет серед патріотично налаштованих українців. І яких вже ніхто не підозрює в політичних амбіціях. Діячі культури, науки, українські дисиденти, видатні керівники УПА. Вони могли б створити таку моральну Раду, яка б тримала націоналістичне коло разом, не даючи їм забути (заради якихось політичних речей) про головні цілі націоналістичного руху.
— І ці старійшини, окрім всього іншого, мають бути у націоналістичному рухові і третейськими суддями?
— Абсолютно правильно. Це, безумовно, Степан Хмара, Василь Шкляр, сотник Кривоніс. От такого порядку фігури повинні представляти моральну чистоту і авторитет націоналістичного руху. І я неодноразово пропонував таку Раду старійшин як надбудову до спільного націоналістичного руху.
— А якщо абстрагуватися від об’єднавчих процесів і виходити з нинішнього розкладу сил? Поясніть, будь ласка, пересічному читачеві (і виборцю): як на цих виборах відрізнити націоналістів від інших кандидатів? Адже всі нині розмовляють українською, у вишиванках, деякі надягають військову форму. І взагалі, така відмінність існує?
— У першу чергу я буду говорити про “Національний Корпус”. Ми менш традиційно розуміємо слово “націоналіст”. Для мене в 21 сторіччі націоналізм – це, в першу чергу, країна, яка входить в десятку найзаможніших, найрозвиненіших країн світу. В першу чергу це позитивна демографія в країні, тобто існування якогось майбутнього цієї країни. Це країна, яка з поверненням ядерного статусу могла б претендувати на геополітичне лідерство в регіоні. А не пасти задніх, бути окраїною Росії, Євросоюзу і т.д. Для мене — успішність, суперефективність. надсучасність – оце, в першу чергу, і є націоналізм.
— Я уважно вас вислухав – і знаєте що? Про ті самі речі каже той же Олег Ляшко! Я не знайшов жодної відмінності.
— Питання не в тому. Розум же людині дається, щоб зважувати, відсікати пусте від повного. Це добре, що навіть Олег Ляшко хоча і не робить, але по-сучасному розуміє, що таке Україна. Але розум нам всім даний, щоб дивитися на справи. Якщо ви спитаєте, що зробили всі наші можновладці, — ви побачите велике зеро. А якщо ви спитаєте, наприклад, що зробив Андрій Білецький для того, щоб це стало реальністю, — я вам скажу. Я планував і командував “на передку”, звільнив 8 населених пунктів. В тому числі передмістя Донецька — Марьїнку і найбільше із звільнених міст України — Маріуполь. Я створив з однодумцями один із найпрофесійніших підрозділів у цій країні, для якого слова “стандарти НАТО” — це пережовано і проковтнуто; для них це — не дика дивина, а реальність роками.
Йдемо далі. Ми створили мережу безкоштовних соціальних спортзалів для української молоді – і ось хлопець привіз з останнього чемпіонату світу по джіу-джітсу бронзову медаль. В нас є хлопці і дівчата в кінному спорті, в культуризмі, в джіу-джітсу, тайському боксі, легкій атлетиці, в важкій атлетиці, навіть в шахах. Тобто є люди, які завдяки нам приносять Україні медалі. Ця молодь не деградувала за час правління такого формально проукраїнського Порошенка, а розвивалася насправді. Можете подивитися на ветеранський проект, на технологічні проекти. Ми до нового року представимо абсолютно унікальну бойову машину, яка зроблена для української армії власноруч! Вона вже пройшла випробування, тепер про це можна говорити абсолютно відкрито.
Тобто ви можете подивитися і помацати руками те, що Білецький і команда зробили. А тепер спробуйте помацати руками справи Петра Олексійовича або Олега Валерійовича. Там буде повітря! Тому я сподіваюся, що мудрий український народ буде дивитися на справи.
— Народ у нас, можливо, й мудрий, але політика — це боротьба, і в неї є своя логіка, своя технологія боротьби. Чи є загроза, що націоналісти, які воювали на фронті, які беруть велику участь у вуличній політиці, все ж таки так і залишаться в цій ніші і не зможуть стати політичною партією, яка зможе збирати не тільки бійців, а більш широкий загал виборців? Що потрібно зараз, аби не впасти в маргінес?
— Не залишаться націоналісти в ніші 5%. І не впадуть нижче. Весь світ повертається зараз до національної ідеї — від Бразилії та США до ультралівої Іспанії. Не кажучи вже про Індію, Японію і Туреччину, де практично десятиріччя націоналізм є правлячою ідеологію. А це не останні країни в світі! Українці теж повернуться до націоналізму.
— А я спитаю з іншого боку. Ви так гарно розповіли нам про те, скільки всього зробили. То скажіть: якщо ви такі сучасні, такі ефективні і комплексні — навіщо вам об’єднання зі “Свободою”, яка вже відчула смак загальноукраїнської влади? Чи можливе взагалі таке об’єднання?
— Тому, що я не хочу, не бачу можливості конфліктів якоїсь внутрішньої видової боротьби серед людей які вірні наші справі. Абсолютна більшість активу “Свободи” — це прекрасні люди, справжні українські націоналісти. Я не хочу конфліктів у національному таборі. Виключно через це. Я чудово розумію, що ми на підйомі і з кожним днем стаємо сильніші. І я не хочу воювати зі своїми. Навіть у політиці.
Розумієте, Петро Олексійович, Олег Валерійович — це мегапрофесійні політики. І якщо вони вирішили кричати “Слава Україні!”, ніколи в житті ми їх не перекричимо! Вони і кричатимуть голосніше, і сльоза буде бриніти більш щиро, ніж у будь-якого фронтовика, і в формі вони будуть виглядати значно більш фронтовими, ніж справжні фронтовики… Єдине, що повинні зараз пропагувати націоналісти — це свої справи, свій реальний вклад, хоча б в останні 4 роки. Маємо донести до людей саме те, що ми робимо для людей на всіх напрямках. І я вірю в таку систему. Вона мені дає можливість залучати десятки тисяч людей – і молодих, і літніх — в лави Національного корпусу.
Ми ж як на дріжджах зростаємо! Виключно через практичну діяльність. Ми проводимо опитування з цього приводу. І значна частина відповідає: зіткнулися з вашим проектом тут, перетнулися з вашими людьми там…
ЯКЩО Я МОЖУ ДОВЕСТИ, ЩО ВИ ПОРУШИЛИ ЗАКОН, А ПОЛІЦІЯ НЕ РЕАГУЄ, Я БУДУ ДІЯТИ, БО ВІДЧУВАЮ, ЩО МАЮ ПРАВО
— А самі ви є авторитарним лідером?
— Ні. Я відповідальний лідер.
— У вашій команді взагалі є демократія?
— У нас не демократія, а звичайні методи співіснування. Ти ж не можеш існувати у сферичному вакуумі. Повірте, у величезній кількості речей я кажу: моя думка така, але я повністю вважаю, що ти спеціаліст, і саме ти прийматимеш остаточне рішення.
— Андрію, ви зараз кажете не про демократію всередині проекту, а про делегування повноважень…
— А що таке демократія всередині проекту? Лідерство — це дуже проста річ: у тебе повинно бути бачення, організаційні здібності; у тебе має бути вміння організовувати людей. Одна людина, яка б вона розумна вольова не була — це всього лише одна людина. Єдине завдання лідера- створити повноцінний інтелектуальний спаяний колектив. В чому проблема влади сучасної? В невмінні створити повноцінну команду. Це величезна проблема, наприклад, президента, і начальника ГШ. А лідер — це той, хто вміє створювати команду.
— Чи є у вас співробітництво з депутатом БПП Третьяковим?
— З Третьяковим співробітництва не було.
— Між тим, були розмови про те, що бійці “Національного Корпусу” негарно обійшлися з кіосками лотерейного оператора, який конкурує з “Національною лотереєю”, яку, в свою чергу пов’язують з паном Третьяковим.
— Наша позиція щодо гральних закладів незмінна — це суспільна виразка. “Національний корпус” закрив близько тисячі лотерей по всій країні. В тому числі ті, що пов‘язують з Третьяковим. Спочатку ми дали можливість вирішити питання державі. На кожну “ігровуху”, що ми закривали, були написані заяви. Більшість заяв складалися з того, що заходила людина 16-17 років, ставила ставку, знімала це на телефон, виходила, писала заяву в поліцію. На пальцях однієї руки можна порахувати, коли на підставі таких заяв поліція прийняла рішення повноцінно закрити “ігровухи”! Але після того, як їх позакривали в жорсткому режимі, всі мешканці житлових будинків, в яких розташовувалися ці заклади, — були щасливі. У більшості випадків після цього гральні заклади не поновлювали свою роботу.
— Ще раз: ніякої вибірковості з вашого боку не було?
— Ми боролися з усіма, бо вважаємо це виразкою. Такий самий підхід до алкопритонів, алкоточок, що продають сурогатний алкоголь. Ваші домисли — конспірологічний абсурд.
— Останнім часом ви записали кілька депутатських запитів стосовно корупції в країні. А точніше – про те, як Фонд державного майна, його очільник Трубаров, створює три підставні фірми, які за кожну транзакцію з угод оцінки майна та інших послуг беруть 510 гривень.
— Більше того, щоб отримати більшість документів, потрібно два рази їх зробити.
— І кожен українець, який хоче провести угоду по нерухомості, по землі повинен сплатити на ці фірми, що визначені Трубаровим, тисячу гривень. Тобто створена абсолютно легально наказом держмайна корупційна схема. Така, як колись сумнозвісний концерн ЄДАПС. Виявляється, ці схеми і дотепер працюють. За цим стоїть Антон Яценко, стоять ті в коаліції, хто поставив Трубарова. Ці схеми контролює Хомутиннік, зараз, за чутками, ще й Геллер. Скажіть, ви маєте намір обмежитися цими запитами, на які жодної відповіді нема? Чи будуть акції якоїсь прямої дії?
— Безумовно, ми цю історію залишати не будем. На цю хвилину ми діємо в законному юридичному полі, але ми вже зареєстрували пропозицію до Гройсмана — скасувати цю абсолютно незаконну постанову. Він це може робити на рівні прем’єр-міністра. Якщо не почують так — повірте, ми вже давно навчилися достукуватися до найвищих кабінетів і переконувати в тому, щоб нас українців все ж таки почули і зробили те, що ми вимагаємо.
Я би хотів людям, які будуть читати, роз’яснити сіль цієї корупційної схеми. Це класична “розводка” будь-яких шахраїв. Людина не щодня з цим зустрічається, і це велика сума грошей, але не фантастична, — тому в більшості людей це не викликає протидії. Але це просто як на рівному місці залізти в кишеню до кожної людини! І найкумедніше те, що це пояснили скрутним станом держави! Ну, ок. Але ж там взагалі жодної копійки в бюджет не йде. Ці контори тільки сплатять податки — і все. Це корупційна схема на сотні мільйонів гривень.
— Так, три-чотири мільйони на день.
— Ми ще не провели таких розрахунків. Я думаю, що до найближчого Кабміну там є ще декілька важливих питань. Ми спробуємо достукатися до Гройсмана і подивитися. І якщо ця схема буде в такому варіанті існувати, то ми будемо проводити політичну кампанію, яка примусить їх цю історію прибрати.
— Тобто провести демонстрацію і витрясти звідти того Трубарова?
— Ми давно з 14 року навчилися впливати на владу в кабінетах
— Тобто у вас, Андрію, формула проста: спочатку звернення, якщо влада не реагує – акції прямої дії, як висловився Юрій. Цього разу до серйозних акцій будете готові?
— Я вам скажу річ, яка не популярна, але аксіоматична. Держава справді має монополію на насильство. Вона цю монополію пояснює принципом справедливості. І справді, якщо держава більш-менш справедлива, як Швейцарія або США, то вона має право на насильство і ніхто його не може жодним чином порушувати. Це факт. Але якщо держава виходить із зовсім інших принципів — люди мають стовідсоткове право брати справедливість у свої руки.
— Ну, тоді наведіть ваш приклад використання “алгоритму справедливості”.
— Як ми можемо побачити з вами справедливість? Наприклад, якщо зараз я вирішу, що ви погана людина, і буду діяти до вас, як до поганої людини, то це абсолютно неадекватно. Але якщо я можу довести, що ви порушили закон — наприклад, викрали в когось авто, а поліція не реагує, я буду діяти. Бо відчуваю, що в мене є право. У нас немає жодної несправедливої акції. Візьміть хоча б останнє блокування Верховної Ради. Ми показали ролик, де Президент каже: ми надамо громадянство всім, хто воював за Україну, протягом року. Це він казав у 2015, а на дворі вже — 2018 рік!
Або ми приходимо в “ігровухи”, де дозволяють грати неповнолітнім, і про це є заява, а поліція каже: “Тут така складна справа, ми не можемо зараз з цим розібратися”. І тиждень воно тягнеться, хоча безумовно це справа дільничого, — то що тоді? Вважаю, 100% за нами абсолютна правда. Але ми не займаємося самосудом.
— Ви подали цей запит стосовно дій пана Трубарова. Люди, які ведуть і контролюють цю корупційну схему, — вони не перший день в політиці. Вони розуміють, який далі може бути перебіг подій. Вони на вас виходили?
— Ні. Єдиний посил з того боку — вони оголосили про закриття готелю “Козацький”. Не того, що на Майдані, а того, звідки перші добровольці батальйону “Азов” вирушали на фронт. Там зараз такий волонтерський хаб, літературний клуб, бібліотека, спортивні гуртки. Вони прислали туди комісію Держмайна, щоб перевірити його діяльність. Тобто вони теж пробують лякати. Але я думаю, що вони цим викликають виключно на свої корупційні голови біду, а ніяк не заважають роботі волонтерів, які там зараз перебувають.
— У нас так часто плутають команду і банду. Як відрізнити одне від іншого? Наприклад, був у вас такий соратник Олег Ширяєв, нібито в минулому — один з керівників цивільного корпусу “Азов”. А тепер, виявляється, у вас виник конфлікт, було відкрите зіткнення азовців і групи Ширяєва — у Харківській області, здається. Навіть перестрілка була, і зараз Ширяєв затриманий. Що це взагалі було?
— Це окрема реальність у викладенні українських журналістів і Антона Геращенка, який вам давав коментар. Справжня реальність полягає в іншому: Олег Ширяєв дійсно був співорганізатором роти спецпризначення “Східний корпус” і особисто небагато, але брав участь у бойових діях на Сході України. Потім пішов у цивільне життя і створив ГО “Східний корпус”. Жодного дня він не служив в “Азові” і не пробував поступити в ”Азов”.
— А він — реальний ветеран?
— Коли я вважаю людину покидьком, це не означає, що буду заперечувати ті небагато позитивних моментів, які вона зробила в своєму житті. Тому — так, він реальний ветеран. У 14-15 роках він бандитизмом не займався. Але статус ветерана не відрощує людині крила. Ширяєв вибрав таку стезю бандита. Сколотив банду, яка займалась витрушуванням комерсантів в Харкові і тому подібними речами. Тому ще півтора роки тому “Національний Корпус” повністю відмежувався від Ширяєва, заявивши, що він не має до нас стосунку. Влітку банда Ширяєва вкотре засвітилися в сумнівних справах, а ми вкотре від них публічно відмежувалися.
Тому що він бандит, а нам бандити в наших колах не потрібні. Мені за це не тільки не соромно, я вважаю, що це предмет гордості.
Що стосується конфлікту на Харківщині, то це абсолютна брехня, що там були атовці з двох сторін. Історія така: за ніч у фермера просто переписали в електронному реєстрі його все фермерське господарство на абсолютно іншу людину. На людину, яка проживає в Луганську. Після чого туди зайшли бійці, якими справді керував Ширяєв. Але крім Ширяєва жодного абсолютно ветерана АТО там не було.
— А хто був?
— Там було під сотню рейдерів, серед яких не було жодної людини, яка мала б якесь відношення до фронту. Це були люди, найняті з харківських кримінальних угруповань — Казарцева та інших. І в них було повне прикриття МВС. З протилежного боку — 30 хлопців, в основному азовці, які приїхали тому, що люди два дні перекривали там повністю трасу. Там у селі 600 людей, з яких 200 працюють у того фермера.
— 30 проти 100?
— Ніхто ж не очікував такого рівня свавілля. Тобто ті були настільки впевнені, що їх прикриває влада, що вони пішли на стрілянину. Наші ж хлопці були без жодної зброї. Є ж відео, де видно, що одна сторона взагалі не стріляє, що вони просто намагаються перекрити дорогу. Тобто ці бандити прийшли, їх вибили з однієї точки; вони спробували прорватися через іншу — через залізничну колію. Але це побачили жіночки, які там працюють.
Основна маса там була селян. Наші – оскільки молодші і спортивніші — добігли першими. Прориваючись, рейдери без попередження почали стріляти. Перший постріл отримав Максим Жорін. Це — екс-командир полку “Азов”, який жодного поранення на фронті не отримав, а тут — уявіть! — отримав своє перше поранення — прострілену ногу.
— Це було вогнепальне?
— Вогнепальне, не травматичне. Закінчилось це чим — вони розстріляли десять азовців і поранили двох жінок. Справа, вона ж не стільки по азовцям, ні. Перша справа відкрита по тому, що в одній жінки прострелено стегно, в іншої — коліно. Є ролики на сайті “Національного Корпусу”, де обидві жінки в лікарні – і вони розказують повністю, як все йшло, як бігли, як хлопці підійшли. Отака була історія. А що було після того – безумовно, з Харкова підтягнулося декілька сотень хлопців і вони блокували цей елеватор, не даючи їм вийти. Тому що поліція просто давала їм можливість втиху вночі…
— А хто за цим Казарцевим стоїть? Що це за людина така?
— Це людина, яка завжди була пов’язана завжди з усією вертикаллю влади в області. І не тільки при цьому режимі, а й при всіх попередніх президентах. Краще в інтернеті подивіться. Але його спортсмени там виконували лише функцію найманців. Вся ця справа йде значно вище — хто це спробував рейдернути і так далі.
— Яким був фінал цього конфлікту?
— Зібралося декілька сотень хлопців, а вранці ще стали підтягуватися. Там по результату було 800-900 хлопців. І через це поліція їх посадила вже тоді в автозаки, і вже тоді знайшлися 18 стволів зброї, купа травматичної зброї, купа нарізної зброї, помпи. Тоді вони вже знайшли тих, хто стріляв. А без цього, я впевнений, що ці бандити просто б вийшли з елеватора — і пішли. Так що там було поранено 12 людей — 10 ветеранів і дві жінки, які там працюють.
ВІДКРИЙТЕ САЙТ НАЗК, ДЕ ЛЕЖАТЬ ФІНАНСОВІ ЗВІТИ ПАРТІЙ. У НАС НАЙЧИСТІШИЙ ЗВІТ ЗА КІЛЬКА РОКІВ
— Наостанок – ще запитання. Доводилося і читати, і чути про те, що “Національний корпус” заробляє на охороні підприємств Ріната Ахметова. Це правда?
— Якщо відповісти надкоротко: це абсолютна нісенітниця.
— Тобто якщо журналісти знаходитимуть дивні випадки подібного роду, до вас можна буде звертатися, аби отримати роз’яснення?
— Безумовно. Тільки до нас ніхто з ніякими моментами такого плану не звертається (посміхається, – ред.)
— Мабуть, просто страшно звертатися?
— …тому що поливати брудом не настільки страшно. І які ж ми страшні, що українська, в лапках, преса дозволяє собі поливати брудом навіть святі для мене речі?
— Які саме?
— Теми полку “Азов”, загиблих на війні…і не думаю, що робити це комусь страшно.
Ще раз: абсолютна нісенітниця. І ніхто не зможе навести таких фактів, тому що їх ніколи не було і немає.
А тепер більш розгорнута відповідь. Знаєте, в цьому списку не вистачає імен, які відносно нас називають з 2014 року. Таруту, Коломойського, Ахметова, навіть Фірташ десь промайнув…Як пише один знайомий на своєму сайті, “для того, щоб у вас не було сумнівів, нас спонсорує Моссад, ЦРУ, ФСБ, СБУ та інші структури”.
Тобто у цьому “списку” були всі прізвища. Бракувало одного – доказів нашої з ними співпраці.
— Тоді розкажіть, за чиї гроші фінансується “Національний Корпус”? Тільки одразу прохання: не розповідати про членські внески.
— Є простий спосіб про це дізнатися: відкрити сайт НАЗК, де лежать абсолютно всі фінансові звіти партій. І їхня оцінка. У нас, здається, найчистіший звіт за декілька років. Повірте, у нас немає ані шкільних вчительок, які платять членські внески, ані тому подібних речей.
— Не у всіх читачів є можливість довго аналізувати звіти на сайті НАЗК, то ж дайте їм стислу відповідь.
— Є якась кількість бізнесменів, які так чи інакше допомагають і фронту (там, де я про це їх прошу), і політичній партії.
— Це середній бізнес?
— Так, це середній бізнес. І це люди, які вірять в наші ідеї.
— Приклад навести можете?
— Наприклад, мережа “Мілітарист”. Це бізнес нашого товариша – і це прекрасний приклад чесного і вдалого українського бізнесу. Коли людина не перепродає китайське, а виробляє виключно українське – з українського. Ця мережа вийшла на європейський ринок і є не просто конкурентною, а близько номера 1. За тактичним, військовим одягом і тому подібними речами. І ця людина серйозно допомагала армії і добровольцям з першого дня війни. Ще до Фейсбуку і всяких Бірюкових. Допомагає – і продовжує це робити.
Євген Кузьменко, Юрій Бутусов, ”Цензор.НЕТ”
Фото: Наталія Шаромова, ”Цензор.НЕТ”
От редакции “ОРД”: Емкое интервью Андрея Билецкого, которое вполне отвечает на вопросы, поставленные в известной статье Валерия Пекара “Демократичний феодалізм як соціальний устрій нинішньої України”. Если коротко, то мы живем в феодальном государстве, в котором коррупция не является преступлением, а является долгом каждого чиновника по отношению к своему сюзерену. И побороть коррупцию антикоррупционными органами невозможно. Нужна самоорганизация граждан на всех уровнях. Именно этим занимается изначально “Нацкорпус”. Самоорганизацией для защиты Украины. Как на фронте, так и в среде “мирных граждан”. И власть националистам нужна не для того, чтобы вписаться в систему, стать сюзеренами, но для того, чтобы эту систему разрушить. Ни у кого из нынешних кандидатов в Президенты я подобной идеи и подобной практики не наблюдаю.
