Человек не терпит насилия!

Коломойський після 8 місяців у Женеві: «Поїхати сьогодні в Україну було б украй необдумано»

232806

Олігарх Ігор Коломойський не приїжджає в Україну вже понад 8 місяців. Після того, як його «Приватбанк» націоналізувала держава, правоохоронні органи в Україні почали низку проваджень через можливі зловживання колишніх власників банку, а саме – ймовірне виведення мільярдів доларів з банку перед націоналізацією.

Справи, пов’язані з «Приватбанком», зараз розслідує НАБУ та Генеральна прокуратура України.

Окремо у Високому суді Лондона триває процес вже націоналізованого «Приватбанку» проти колишніх власників Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Він почався із всесвітнього арешту активів колишніх власників банку і встановлення тижневого ліміту їхніх витрат – 20 тисяч фунтів. 
Нині олігарх мешкає у Швейцарії, у квартирі в будинку біля Женевського озера, неподалік розташований і його офіс. Нещодавно журналісти програми «Схеми» зафіксували тут зустріч Ігоря Коломойського та його бізнес-партнера Геннадія Боголюбова із колишнім головою Адміністрації президента Порошенка Борисом Ложкіним. Про що міг домовлятися олігарх із «людиною президента»? Які у нього стосунки з українським правосуддям? Чому він так довго не з’являється в Україні? І кого буде підтримувати на наступних президентських виборах? Програма «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший») публікує розмову із Ігорем Коломойським, записану 11 квітня телефоном.

– Як давно ви не приїжджаєте в Україну і чому?

– Востаннє, по-моєму, був у червні минулого року. А не приїжджаю, тому що настільки завантажили мене всіма міжнародними судами, що немає часу – дуже багато роботи з адвокатами.

– Тобто виходить, що ви не були в Україні вже більше ніж вісім місяців?

– Так. Із середини червня минулого року.

kol1

Ігор Коломойський не був в Україні вже близько 8 місяців

– Це вже вдруге ви так надовго залишаєте Україну. Перший раз був у 2015–2016 роках.

– Вибачте, я зовсім не згоден з вашим формулюванням. Я в принципі живу за кордоном – а не живу в Україні і потім її залишаю. Я живу в Женеві, у Швейцарії, тут прописаний. У мене тут адреса зареєстрована, я стою на обліку в українському консульстві у Швейцарії. Тому говорити, що я залишив Україну, було б неправильно, бо якщо покинув, то я її покинув у 2001 році. А в Україну я приїжджаю: іноді надовго, іноді ненадовго. Ну, на тиждень – у відрядження, скажімо так. Це триває десь із 2001–2002 року. У мене в 2001 році дочка виїхала вчитися до Швейцарії. Тобто з цього моменту почалася «повзуча еміграція на Захід». У гіршому випадку, я перебуваю між Україною і Швейцарією.

kol2

Будинок, де розташована квартира, в якій живе Коломойський у Женеві 

– Тобто той факт, що у вас наразі немає часу приїхати в Україну, ніяк не пов’язаний із тим, що до вас, як до колишнього співвласника «Приватбанку», мають претензії нинішнє керівництво «Приватбанку», Мінфін і Національний банк?

– Ну як, навпаки, вони мають до мене, напевно, претензії. Поїхати сьогодні в Україну було б украй необдумано: мало що в голову прийде Нацбанку або «Приватбанку». Вони подадуть в суд, наприклад, і скажуть, що я їм заборгував мільйон гривень, – і я приїхати зможу, а виїхати вже ні. Тисячі боржників – я чув, їм закривають виїзд. Ну і кому потрібні ці стреси?

…Тобто, це форма тактичної боротьби – закрити мене в Україні, щоб я там сидів. Там же складніше працювати: спочатку ти не виїдеш, а потім тебе почнуть викликати на допити. Я тут в Женеві як чесна людина ходжу на допити Генпрокуратури чи НАБУ – коли вони приїжджають, я співпрацюю зі слідством.

Розслідування у справі «Приватбанку»

– Скільки всього у вас було допитів і в який період?

– На моїй пам’яті, з вересня чи жовтня минулого року вже три чи чотири допити. І ще планується кілька.

– І ГПУ, і НАБУ?

– Так, і ГПУ, і НАБУ. Практично всі були по «Приватбанку»: то в одних справах, то в інших.

– Які саме до вас претензії мають правоохоронні органи і як Ви ці претензії оцінюєте?

– Вони поки що, слава Богу, не мають до мене претензій. Поки що тільки опитують як свідків. Я сподіваюся, і не матимуть претензій, тому що їх і не повинно бути. Я не хочу коментувати перебіг слідства – є таємниця слідства, подробиці нерозголошення. Запитують, як було, – я говорю всю правду, як було насправді.

– Як ви оцінюєте претензії до вас із боку Національного банку, Мінфіну і нового керівництва «Приватбанку»?

– Щодо претензій Мінфіну – там, крім піару, нічого не чую. Конкретно з Нацбанку теж, крім піару, нічого не чую. У «Приватбанку» нове керівництво ще не чув. Там, кажуть, змінився голова правління.

(Наглядова рада «Приватбанку» у січні 2018 року призначила головою правління установи чеського фахівця Петра Крумханзла)

kol3

– А минуле керівництво? Те, що казав колишній голова правління Олександр Шлапак? (4 липня Шлапак заявив, що «за допомогою аудитора вдалося встановити системні порушення з боку колишнього менеджменту банку під час видачі позик на 133 мільярди гривень та їх обслуговування» – ред.)

– Це все піар. У кожного з них своя позиція. Наприклад, Шлапака призначили на посаду – він погодився працювати директором правління. Данилюк брав активну участь, як з’ясовується, у процесі націоналізації. Нацбанк був одним з ініціаторів, ідеологів і реалізаторів цієї незаконної націоналізації. У кожного була своя роль, тому, залежно від цієї ролі й бажання приховати злочин, у них і публічна активність.

Про націоналізацію «Приватбанку»

– Чому ви вважаєте націоналізацію незаконною?

– Є багато різних причин, чому я вважаю її незаконною.

– Тобто ви вважаєте безпідставним такий крок?

– Сто відсотків. Справа в тому, що ми до цього повернемося ще, коли суди поставлять свої [крапки над «і»]. Щоб я не видавав свою позицію, не тиснув на суди. Але абсолютно незаконний, спровокований у тому числі з політичними підтекстами. Там багато різних інтересів – від кар’єрних міркувань до бажання поживитися чужими активами. У великої кількості людей в цій історії була своя роль.

– Але на сьогодні ви в Україні жодного активу не втратили? Були суди по «Буковелю», була ймовірність того, що центральний офіс «1+1» також Ви можете втратити.

– Центральний офіс «1+1»?

– На вулиці Фрунзе

– Наскільки я знаю, «1+1» цей офіс орендує в когось.

– Тобто я правильно розумію, що жодного активу в Україні ви наразі не втрачали?

– Я б не став говорити з вами цими некоректними фразами… «Жодного активу не втрачав». Може, щось втрачав, а може щось і не втрачав.

– Відповідно до ситуації з «Приватбанком».

– Якщо ви мені назвете конкретний актив, по-перше, я подивлюся, чи був у мене коли-небудь цей актив. У нас же «Приват» – фантом: всі називають, а в очі ніхто не бачить. Ви кажете: «Жодного активу не втратив» – «Приватбанк» втратив. «Приватбанк» – це актив? Чи не актив?

– Актив.

– Ну ось, я його втратив? Очевидно, втратив.

– Я маю на увазі саме в рамках цих розслідувань і претензій по «Приватбанку» до вас як до колишніх співвласників.

По «Приватбанку» слідство має встановити, чи був, по-перше, цей злочин, а по-друге, – учасників і повний склад злочину в діях різних учасників

Ігор Коломойський

– По «Приватбанку» слідство має встановити, чи був, по-перше, цей злочин, а по-друге, – учасників і повний склад злочину в діях різних учасників: яка їхня роль, якщо такі злочини відбулися. І в цьому розбирається слідство. Чому в результаті слідства хтось має втрачати якісь активи – я не розумію. Якщо навіть вже хтось і має втрачати активи, то наш президент – своє крісло, а Гонтарева ось уже втратила своє крісло (колишня голова НБУ Валерія Гонтарева пішла у відставку у березні 2018 року – ред.).

– У той період, коли ви були співвласником «Приватбанку», чи надавав «Приватбанк» пов’язаним із вами компаніям кредити і чи повертали кредити ці компанії?

– А за якою системою рахувати пов’язаність? Якщо за міжнародною фінансовою звітністю, тобто звіт, по-моєму, останній «Ernst &Young» за 2016 рік – там було, по-моєму, 8,8 мільярда пов’язаних кредитів. Це «Ernst &Young», його вже наймало нове правління і нові власники. За попередньою звітністю пов’язаних кредитів було близько 30 мільярдів, що входило в якісь норми регулятора. А з точки зору того, що ми чуємо з екранів, так Гонтарева чи Рожкова договорилися до 97% пов’язаних кредитів. Ви ж розумієте, що це очевидна брехня і бажання за ось цими гучними фразами, феєрверками приховати свої злочини: навіщо вони забрали «Приватбанк» і навіщо вони державу змусили витратити такі величезні гроші. Ви ж розумієте, що, хто голосніше кричить «тримай злодія», той злодій? Тому я не хочу бути в цій ролі – слідство розбереться. Повірте мені, воно у нас дуже професійне – я ось був на допитах, слідчий дуже професійний і видно бажання докопатися до суті.

– Це ви про детективів НАБУ чи слідчих ГПУ?

– І ті, й інші – усі дуже професійні.

– Постійно лунає це звинувачення, дехто з офіційних осіб навіть називав «Приватбанк» пірамідою: начебто колишні співвласники видавали кредити, які потім не поверталися. І от Ви кажете, що «Приватбанк» не потребував націоналізації.

Чисто рейдерська схема для того, щоб заробити, – повірте фахівцеві в подібних питаннях. Комусь може «1+1» захотілося забрати перед виборами

Ігор Коломойський

– Я ще раз можу повторити те, що говорив через місяць або через два після націоналізації: у «Приватбанку» був збалансований кредитний портфель, забезпечений заставами за міжнародною звітністю. Застав лежало, наскільки я розбирався у всіх справах, на 250 мільярдів. У портфель [мало входити] мільярдів 130, 140 чи 115 – а він був забезпечений заставами на 250 мільярдів. Якісними заставами у вигляді майна, корпоративних прав, зобов’язань тощо. Тому все це було штучно зроблено. У когось кар’єрні міркування, у когось політичні дивіденди, у когось бажання поживитися і пограбувати когось. Чисто рейдерська схема для того, щоб заробити, – повірте фахівцеві в подібних питаннях. Комусь може «1+1» захотілося забрати перед виборами, а комусь, усяким Пасенюкам, захотілося майном якимось поживитися, корпоративними правами і так далі. А комусь вишеньку на торт отримати у своїй месіанській діяльності з не модернізації, а розкрадання і реформування банківської системи.

– Тобто, на вашу думку, на той момент націоналізації «Приватбанку» він не потребував такої значної докапіталізації?

– Він взагалі не потребував ніякої докапіталізації. Якщо в період війни, припустімо, загострення у 2014 році, були проблеми з ліквідністю (як і у всієї банківської системи), то в 2016 році «Приватбанк», узявши 30 мільярдів фінансування за весь час, повернув ці ж 30 мільярдів і ще залишився винен 12 або 13 мільярдів, тому що тоді були грабіжницькі відсотки. Тобто в період, коли треба було своїм українським банкам допомагати, Національний банк замість того, щоб виконувати цю функцію помічника і регулятора ринку, навпаки топив їх ще глибше. Видавав по 28%–30% рефінансування і заганяв всіх у борги. Так ось тільки «Приватбанк», узявши 30 мільярдів, ці всі гроші фактично повернув і залишився винен десь мільярдів 12, може 15. Тобто фактично це були відсотки, які з нього здирав Нацбанк за ось цю допомогу в період війни, яку «Приватбанк», до речі, не розв’язував.

Лондонський процес

– Як ви оцінюєте свої шанси стосовно Високого суду Лондона? Відомо, що він арештував ваші активи по світу. Більше того, вони наполягли на тому, щоб ви розкрили активи. На вашу думку, у Лондонського суду були підстави для того, щоб зробити такі кроки?

– Я не буду коментувати дії Лондонського суду і суддів. На сьогоднішній день можна констатувати, що, я б сказав, активи не арештовані, а заморожені. Ну, заморожені і заморожені – є певний наказ суду, який ми намагаємося виконувати. Більше того, ми зробили все, що потрібно, у тому числі й розкрили свої активи. І я б не хотів заглиблюватися в подробиці даної ситуації. Суд є суд, ми ж не можемо заздалегідь знати, як він закінчиться, але я дуже оптимістично налаштований щодо нього. Я вважаю, що Лондонський суд – це та юрисдикція, де доведеться сторонам усе відкрито показувати, розповідати, як було і чого не було. У цьому суді, я думаю, ми дійдемо до цього судового розгляду. Правда, воно буде не скоро і, швидше за все, вже за іншої влади в Україні: як прогнозують мені мої адвокати, це буде не раніше 2020 року.

– Лондонський суд встановив ліміт для вас на особисті витрати. Який це ліміт і чи дотримуєтесь ви його?

– По-моєму, цей ліміт – 20 тисяч фунтів. Я його не просто дотримуюсь, я його навіть не реалізовую. Я стільки грошей не витрачаю і не витрачав раніше на себе особисто. Ви розумієте, що таке 20 тисяч фунтів? Це 27 тисяч доларів на тиждень. Тобто більше 100 тисяч доларів на місяць можна витратити на себе особисто – я навіть не уявляю, на що саме, це треба постаратися.

Про стосунки з генпрокурором Юрієм Луценком

– Стосовно вашої зустрічі з генпрокурором Юрієм Луценком в Амстердамі. Як так сталося, що ви зустрілись? Які питання ви обговорювали? Провадження стосовно «Приватбанку»?

– Я ж уже сто разів казав, повторюся. Зустрілися абсолютно випадково, хоча дійсно це звучить смішно. Але іноді так буває. Спілкувалися хвилин 5-7, ніяких проваджень, нічого не обговорювали, так, «добрий день – до побачення, як справи, давно не бачилися» і таке інше. Ми не приховуємо, що ми в нормальних людських відносинах. Навіть якби ми хотіли обговорити якісь питання, не було часу: я запізнювався на літак, а в Амстердам заїхав проїздом, скажімо так. Товариш мій зупинився, йому треба було зайти в одне місце, а я вийшов з машини й зустрів Луценка, який виходив з готелю. Так іноді трапляється, але звичайно, якби б мені теж розповідали, що випадково, я б теж посміявся. Виглядає смішно.

kol4

Ігор Коломойський та Юрій Луценко в Амстердамі

– Ви кажете, що ви в хороших стосунках з генеральним прокурором Юрієм Луценком.

– Він же вам давав інтерв’ю або може комусь іншому, що взяв участь навіть у моєму призначенні на посаду голови Дніпропетровської облдержадміністрації?

– Так, наприкінці року він це казав, коли давав інтерв’ю центральним телеканалам.

– Ну ось бачите. Це не більше, ніж нормальні людські стосунки, які стосуються наших професійних відносин. Він зараз генпрокурор, і цим все сказано. Повірте мені, він присягу не порушує.

– Тобто Юрій Луценко жодним чином не лобіює ваші інтереси, у тому числі у провадженні Генпрокуратури стосовно «Приватбанку»?

– Так у неї немає шансів. Ми зацікавлені в об’єктивному глибокому розслідуванні, ми, перш за все.

«Говорили про те, що Петро Олексійович ніколи не буде президентом… більше»

– 26 березня у Женеві в ресторані готелю «Four seasons» у вас і у Геннадія Боголюбова була спільна зустріч з Борисом Ложкіним. Хто ініціював цю зустріч і які питання там обговорювались?

– Я просто брав участь у вечері, я з Ложкіним не сильно спілкуюся – такі напружені відносини. А у нього була зустріч із Боголюбовим. У них свої взаємини, вони колись були партнерами, тому вони так у своїх справах «секретничали», напевно.

– Ви втрьох розмовляли більше від двох годин, а потім разом пішли ще прогулюватися.

– Ну, погода була… Хоча дощ вже починався. Ми провели Боголюбова, потім Ложкіна, а потім я пішов додому.

kol5

Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов і Борис Ложкін гуляють Женевою

– Тобто ви розумієте, що пан Ложкін є людиною з найближчого оточення президента?

– Ну, звичайно, розумію.

– Зараз у вас і в Боголюбова складна ситуація і в Україні. Крім того, лондонський процес. Ви не приїжджаєте в Україну у відрядження, як ви кажете, упродовж восьми місяців. І тут до вас приїжджає Борис Ложкін – людина з оточення президента. Ви більше двох годин спілкуєтесь і кажете, що це просто дружня бесіда і ви не брали участі.

– Ще раз повторю, щоб ми не займалися перекручуваннями. Приїжджав пан Ложкін до пана Боголюбова. Вони давні знайомі. Крім цього, вони були партнерами. У них є що обговорювати і про що розмовляти.

– І вас покликали?

– Що значить мене покликали? Я приєднався до них, коли вони пішли вечеряти. Ми нікуди не їздили, напроти офісу прийшли в ресторан повечеряли. Говорили на загальні теми. Звичайно, говорили про українські реалії. Про політику говорили, про перспективи, про те, що Петро Олексійович ніколи не буде президентом… більше. Ось і все. Ложкін вже приватна особа, ніде не працює, займається своїм бізнесом. Він уже пішов з Адміністрації президента, нічим нікому не зобов’язаний. Це не була зустріч бізнесменів, які їздять у відрядження в Україну і відвідують Україну, а українців, які живуть в Женеві, з українцем, який приїхав із «Великої землі».

– … з оточення президента Порошенка.

Так, з оточення президента Порошенка, але який вже не є найближчим оточенням президента Порошенка і, по-моєму, намагається дистанціюватися від цього оточення. Як пан Льовочкін колись намагався дистанціюватися від оточення Януковича. Прикладів тому багато. Ви ж розумієте, коли «Титанік» йде на айсберг, дуже багато хто намагається з цього «Титаніка» зіскочити. Розповідав, як біжать всі від Петра Олексійовича Порошенка, як вже думають, як швидше від нього заховатися, як би не залишитися на цьому кораблі й не врізатися в цей айсберг і не піти на дно зі своїм босом. Розповідав цікаві речі – загальна риторика без чогось конкретного. Політикою займатися більше Борис Євгенович Ложкін не хоче, чути про неї не хоче, і ні на які адміністративні посади в найближчі років десять, думаю, вже не піде. Він сказав, що це була велика помилка. Були величезні надії, великий ентузіазм, бажання допомогти країні, піти на цю посаду – це виявилося великою помилкою і профанацією, бо не всі там, куди він пішов працювати, поділяли цей ентузіазм і порив. …Це позиція Ложкіна, я вам її викладаю.

– Наразі нам особисто Борис Ложкін не підтвердив те, про що ви кажете, але вашу позицію я почув.

– А чому це моя позиція? Це позиція Ложкіна, я Вам її викладаю. Я Вам викладаю позицію Ложкіна, який прийшов до Адміністрації президента одразу після інавгурації. Ми з ним спілкувалися досить близько, я приходив до нього в Адміністрацію, був у нього навіть в кабінеті і в кімнаті відпочинку. Ми іноді могли викурити цигарку і поспілкуватися в кінці робочого дня, випити там чашку чаю або кави. Я розумів його настрій, бачив цю динаміку, як вона змінювалася до того, як я став керівником обладміністрації. А потім так іноді зустрічалися, перетиналися. Усе ж на очах, і ми тренд бачимо, куди все котиться. Ну ось я зараз запитав у нього: «Ну як ти, не шкодуєш, що витратив скільки часу і викинув два роки життя?» А він каже: «Шкодую». Так що про Ложкіна я Вам все доповів як на духу.

kol6

Президент Петро Порошенко (п) та колишній очільник його адміністрації Борис Ложкін

– От це дивно, тому що в минулі рази, коли я робив матеріал про факти, коли ви відвідували Адміністрацію президента чи Міністерство внутрішніх справ, ви завжди казали, що не будете говорити, поки не прокоментує ця людина.

– Ні-ні, хвилину. Я ж не коментую речі, пов’язані з людьми, які перебувають на посаді. А в даній ситуації людина не на посаді, тому я собі і своїм принципам не зраджую. Тобто я коментую, розповідаю Вам, про що ми говорили. Розмова не має ніякої секретної інформації і не може нашкодити Ложкіну. Тобто він говорить про його душевний стан і про якісь загальнолюдські речі. […] У нас із ним нормальні загальнолюдські відносини, хоча я не можу сказати, що вони дружні або товариські: він більше товариш і приятель Боголюбова.

kol7

Геннадій Боголюбов і Борис Ложкін вечеряють у ресторані готелю Four seasons. 26 березня 2018 року. Женева, Швейцарія

– Але ви все одно прийшли на їхню зустріч на вечерю в ресторан.

Розумієте, людина приїхала, як ковток свіжого повітря. Тут у нас в Женеві нудно, ми ж не беремо участі в політичному житті або серйозному суспільному житті – тому нам цікаво послухати

Ігор Коломойський

– Ну звичайно, прийшов. І якби мене ще раз запросили, я б ще раз прийшов. […] Цікаво послухати якісь плітки, що говорять, що буде, розпитати, як він думає, як настрій президента – може, він хоче парламентську республіку зробити, може, він хоче достроково піти з посади президента і стати прем’єр-міністром – ми не знаємо, різні сценарії обговорюються. Може, він хоче єдиного кандидата висунути – вони хочуть, я чув. Розумієте, людина приїхала, як ковток свіжого повітря. Тут у нас у Женеві нудно, ми ж не беремо участі в політичному житті або серйозному суспільному житті – тому нам цікаво послухати. Все-таки він же говорить не про чужу країну, а про свою, про Україну.

– Ви сказали, що спілкувалися з Ложкіним у період, коли він був головою Адміністрації президента. У цей періоді навіть після того, як він пішов із посади, його називали доволі успішним комунікатором між президентом та олігархами. Тому я перепитаю у вас, чи пропонував вам Борис Ложкін підтримувати президента Порошенка, у тому числі медійно?…

– Ні, це було б смішно. Навіть не продовжуйте, це неможливо.

– І не пропонував вам в обмін на медіапідтримку вирішувати ваші питання стосовно «Приватбанку» в Україні?

– Узагалі нічого не пропонував, бо навіть у жахіттях такого не бачить – таке пропонувати. […] Пан Ложкін не є фігурою, яка може бути сьогодні комунікатором між Порошенком і, як Ви говорите, олігархами. Не знаю, як щодо інших олігархів, – я думаю, Порошенко з ними спілкується безпосередньо, а з нами в усякому разі не через Ложкіна, якщо буде когось присилати. Але Ложкін не є фігурою, наближеною до імператора.

– Хто з оточення президента веде чи намагається вести з вами перемовини від імені президента і чи намагається взагалі?

– «Намагаються» ми залишимо за рамками сьогоднішнього інтерв’ю. Але це має на сьогодні, я б так сказав, офіційний характер. Ви ж пам’ятаєте, як була націоналізація банку? Була рекомендація МВФ, угода з МВФ – вони сказали, має бути обрана якась міжнародна структура, яка повинна вступити в переговори з колишніми власниками і знайти шляхи залагодження питання, пов’язаного з націоналізацією, з колишніми власниками і так далі. Тому на сьогоднішній день подібні контакти є. Подробиці я поки не можу сказати, тому що сьогодні вони мають такий офіційний-напівофіційний характер. Що стосується політичної частини – ніяких переговірників не спостерігалося, хоча ми розуміємо, що вони ще будуть.

– Чому ви стверджуєте, що будуть? І чи можна стверджувати, що президент Порошенко зацікавлений у тому, щоб домовитися з вами по якихось позиціях – наприклад, посприяти у цих розслідуваннях і судових засіданнях по «Приватбанку» і ваших активах, а взамін отримати від Вас медіапідтримку у передвиборчій кампанії та під час виборів?

– Ви змішали все в одну купу. Ви починаєте вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки, які абсолютно не актуальні в даній ситуації. Тобто перше: чи зацікавлений Порошенко в якійсь мировій з нами. Питання: як з ким – як із власниками телеканалу чи як із колишніми власниками «Приватбанку»?

– Як із впливовими людьми, олігархами, які мають певні медіа, які мають вплив в Україні…

– Тобто ми не торкаємося «Приватбанку», правильно?

– Як говорити в контексті медіа і не торкатися «Приватбанку» – це теж питання

– У нас була наша власність, нас пограбували серед білого дня, забрали нашу власність – великий, найкращий процвітаючий банк. Причому його показники, те, як він почувається зараз, показують, що він був здоровий, нормальний. Ви ж розумієте, якщо організм смертельно хворий, скільки щеплень не роби або антибіотиків не коли, він все одно не виживе.

kol8

– І забрали у вас банк не через те, що у вас погіршилися відносини з президентом Порошенком?

Якщо б надто великий був «Приватбанк», треба було його, може, розділити – світовий досвід якийсь є в цій справі. Але знайшли найпростіший шлях – взяли і забрали

Ігор Коломойський

– У тому числі. А може тому, що ми були більмом у Міжнародного валютного фонду на оці – ми ж не знаємо, з яких причин. Я думаю, слідство розбереться. […] Я розумію, звичайно, якщо ти контролюєш 40 або 50 відсотків ринку, ти більмо на оці. Був Антимонопольний комітет, був регулятор, цивілізовані методи. Якщо б надто великий був «Приватбанк», треба було його, може, розділити – світовий досвід якийсь є в цій справі. Але знайшли найпростіший шлях – взяли і забрали. […]

– На той момент, коли відбувалася націоналізація, я думаю, ані суспільство, ані журналісти до кінця не розуміли, що відбувається, оскільки всі розуміли, що тривалий час ви ведете певні перемовини з президентом, укладаєте якісь угоди, і тому на той момент ніхто не міг точно знати, що відбувається, у чиїх інтересах і чи зацікавлені ви в цьому, чи зацікавлений в цьому президент. Можливо, ви домовились про такий крок. Ви вели перемовини кулуарно, тому, авжеж, суспільство і журналісти також не були в повній мірі поінформовані стосовно цього процесу, а відповідно процес тривав, який призвів до націоналізації. Сто відсотків, це не могло бути для вас сюрпризом, я так розумію.

– Чому це не було сюрпризом? Дуже навіть сюрпризом було. Так, була якась ситуація, були переговори, був план якоїсь докапіталізації, ми його виконували. А десь із жовтня, буквально за два місяці до націоналізації, країні треба було взяти у Міжнародного валютного фонду 1 мільярд. А вони сказали, що без націоналізації «Приватбанку» і без вирішення питання цей мільярд не дадуть. Ну ось держава на ваших очах і, отже, з вашої мовчазної згоди повісила собі на шию 5 з половиною мільярдів, – ну як вони заявляють – для того, щоб отримати мільярд. Це що, доза наркомана була?

«Рукописи не горять, навіть якщо вони усні»

– У період перебування Петра Порошенка на посаді президента чи укладали ви особисто з Петром Порошенком якісь угоди? У 2015 році в одному з інтерв’ю ви казали, що угода така була, коли Ви йшли з посади голови Дніпропетровської ОДА.

– Ось ці питання я не хотів би зараз обговорювати, тому що були різні угоди, різні домовленості.

– Між вами і президентом?

Були різні забаганки між мною, президентом, ще людьми, які були присутні при цьому. Але це вже матеріали кількох судових процесів

Ігор Коломойський

– Були різні забаганки між мною, президентом, ще людьми, які були присутні при цьому. Але це вже матеріали кількох судових процесів, пов’язаних з отриманням політичного притулку, тобто ними володіють вже мої адвокати. Так, є ці домовленості, є обговорення, є перемовники – вони сьогодні є, до речі. Але це вже зовсім інша історія. Тобто ми не можемо в чесному змагальному судовому процесі погіршувати свої позиції. Хоча багато хто з тих, хто був присутній на цих переговорах, розповідали, давали інтерв’ю, що нічого не було, – тим не менш, рукописи не горять, навіть якщо вони усні.

– Тобто ви наразі не можете сказати, це були усні домовленості чи письмові?

– Вони були комбіновані. Ви маєте розуміти, що в сучасному світі на такому рівні люди не сидять і не підписують протокол. Ну є ще пошта електронна, листування і юрисдикції у світі, які домовленості розглядають і визнають як договори.

«На президентських виборах буду підтримувати будь-якого гідного кандидата, крім Порошенка»

– Кого ви будете підтримувати на президентських виборах?

– Будь-якого гідного кандидата, крім Порошенка.

– Чи є у вас наразі якісь домовленості з кимось із кандидатів?

– Ні, ні з ким немає. А я і кандидатів поки не бачив. Ну, крім одного відомого.

– Кого ви маєте на увазі?

– Тимошенко. Я вважаю, що це фаворит президентських перегонів вже сьогодні. 

– У вас існують якісь домовленості про підтримку Тимошенко на виборах?

– Ні, ніяких взагалі. Ніяких переговорів не вів.

– Інформація була про те, що начебто ви зустрічалися в Ізраїлі, в Тель-Авіві.

– Шкода, що ви мені не подзвонили раніше, я б сфотографувався біля Женевського озера на фонтані в реальному часі, і Ви б зрозуміли, наскільки це смішно.

«Це був такий, скромний день народження… Без феєрверків»

– Щодо вашого дня народження. У лютому вам виповнилось 55 років. За інформацією, яка є в нас, вартість святкування у ресторані перевищувала ліміт, який вам встановив Лондонський суд, адже туди не увійшла ціна за спиртні напої. Ви платили за це святкування у ресторані чи, можливо, хтось зі сторонніх осіб?

– Повірте мені, між тим, щоб святкувати день народження або порушувати наказ суду, я все ж таки б краще не святкував день народження. Я не дам пану Порошенку, як основному замовнику чи бенефіціару цього Лондонського суду, такого шансу, щоб він порадів, що я отримав неповагу до суду.

– У нас є інформація про те, що тільки харчування та обслуговування офіціантів вартувало 23 175 франків – у перерахунку на британську валюту виходить 17 тисяч фунтів. Тобто ви все одно стверджуєте, що ліміт ви не перевищували?

– Так, двісті відсотків: я узагалі не витратив жодної копійки. […] Перше – ліміт не був перевищений, друге – сплачував не я.

kol9

Ресторан Parc des eaux vives у Женеві, де Коломойський святкував ювілей

– Хтось із членів Вашої родини?

– А може, друзі скинулися – я не знаю. Замість подарунка вирішили оплатити ресторан.

– Хто з політиків, народних депутатів, можливо, міністрів, інших людей, дотичних до влади, приїжджав до вас на день народження?

– Знаєте, коли до мене приїжджають на день народження друзі, я якось не замислююся, хто з них міністр, а хто народний депутат. Ну так, якщо задуматися вже і порахувати, то можна сказати, що було кілька народних депутатів. Але я їх оцінюю, перш за все, як своїх приятелів, товаришів, друзів.

– Це ви маєте на увазі Хомутинніка, Гєллєра?

– Так-так … Пан Хомутиннік, пан Гєллєр. Я не ставлюся до них, як до народних депутатів. І, по-моєму, пан Шевченко був на дні народження.

– А Рабинович?

– Ні, не було його. Він захоплений своєю боротьбою: у них праймеріз із Льовочкіним в «Опозиційному блоці» і «За життя», тому у них є чим займатися. Їм не до мене.

(Знімальній групі «Схем» вдалося зафіксувати серед гостей, зокрема, народних депутатів від групи «Відродження» Віталія Хомутинніка та Євгена Гєллєра, донедавна російського, а нині українського підприємця Павла Фукса, шоумена та керівника студії «Квартал 95» Володимира Зеленського, яка співпрацює з телеканалом Коломойського «1+1», екс-заступника голови Дніпропетровської області Святослава Олійника).

kol10

Шоумен Володимир Зеленський – серед гостей на ювілеї Ігоря Коломойського

– Що вас пов’язує з бізнесменом Павлом Фуксом? Він також приїжджав вас привітати.

– Я пана Фукса знаю з 1998 чи 1999 року. Ми з ним давні приятелі.

kol11

Павло Фукс прилетів на ювілей Коломойського

– Наразі у вас якісь спільні бізнес-інтереси є в Україні чи за кордоном?

– Я не можу вам відповісти, тому що маю дізнатися позицію Фукса, чи не заподіє моя відповідь йому якоїсь шкоди.

– Павло Фукс нещодавно з’явився на території України і пролунав у інформаційному просторі України як бізнесмен і як новий український олігарх. До цього він був російським підприємцем. Тобто, можна стверджувати, що ви маєте певний зв’язок із Фуксом, бізнес-інтереси, але ви про них не можете казати?

– Ми дружимо сім’ями, відпочиваємо іноді разом, відвідуємо дні народження. Що стосується ділових інтересів – узагалі-то питання ваше несподіване. І без консультації з паном Фуксом я не можу вам відповісти – може, вони є, може їх немає. Не можу. Навіщо ж мені комусь шкодити?

– Тобто ви вважаєте, що це може йому нашкодити якимось чином?

Репутація в мене не дуже хороша, я людина одіозна. Тобто якщо він зі мною там має якісь ділові відносини, завтра може у нього почнуться якісь неприємності

Ігор Коломойський

– Ну звичайно. Репутація в мене не дуже хороша, я людина одіозна. Тобто якщо він зі мною там має якісь ділові відносини, завтра може у нього почнуться якісь неприємності, може Петро Олексійович почне у нього ліцензії забирати, а хтось буде шити кримінальні справи. Ну навіщо нам це треба? 

– І більше нікого на святі не було з політиків і депутатів?

– Це був такий, скромний день народження… Треба було ще в бюджет вкластися. …Ну так, вечеря, дружня вечеря. Без феєрверків. Вже після 50 дні народження не дуже радісно відзначати.

«Радіо Свобода»

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

Терехова и Фукса уличили в фальсификации подписи Кернеса

Терехова и Фукса уличили в фальсификации подписи Кернеса

Интересный вещи всплывают в Харькове в связи с выборами мэра. Оказывается, как только Кернес серьезно заболел, его же окружение в…
Владимир Зеленский как «гитлер на минималках»

Владимир Зеленский как «гитлер на минималках»

Посмотрели фильм об оффшорах Зеленского. Занимательно. Понятно, что никаких правовых последствий для Зеленского после «Оффшоров» не наступит. Участие в «прачечной»…
В мире животных: таможенник Александр Щуцкий и жирная рыба в мутной воде

В мире животных: таможенник Александр Щуцкий и жирная рыба в...

Немного о внутривидовой борьбе на таможне и про закулисье одной медиа-войны. 300 млрд грн ежегодно теряет государственный бюджет из-за контрабанды.…
НОВОСТИ