Человек не терпит насилия!

Як Ситник за прокурорами слідкував

tyoma

Неймовірно, але факт: керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький раптом пригадав, що він – заступник генерального прокурора, а не помічник директора НАБУ по зв’язках з громадськістю. І що Спеціалізована антикорупційна прокуратура, взагалі-то, зобов’язана здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та нагляд за негласною й розшуковою діяльністю Національного антикорупційного бюро України, а не оспівувати чесноти директора НАБУ та допомагати уникнути йому відповідальності за скоєні службові злочини.

Прозріння відвідало Назара Івановича у зв’язку з бойовими діями, які директор Національного антикорупційного бюро України Ситник розпочав проти голови Національного агентства з питань запобігання корупції Корчак. Після того, як НАЗК склало адмінпротокол щодо Ситника через те, що Ситник не надав до НАЗК документи на предмет використання службового становища в особистих цілях, Ситник у порядку алаверди зареєстрував кримінальне провадження у зв’язку тим, що Корчак не зазначила в своїй декларації автомобіль і паркомісця. Битва антикорупційних титанів, кожний з яких звинувачував опонента в скоєнні корупційного правопорушення, не залишила байдужим керівника САП, який вступився за даму.

В оприлюдненій Холодницьким офіційній заяві зазначено, що, виявляється, «САП наділена конституційною функцією організації досудового розслідування у кримінальних провадженнях, що розслідуються детективами НАБУ, тому не може залишатись осторонь спроб використання цих розслідувань для зведення особистих рахунків» і навіть підкреслено «відсутність у директора НАБУ законодавчих процесуальних повноважень як керівника органу досудового розслідування, а отже й відповідальності». Але найбільш цікаве місце в заяві САП – це те, де Холодницький розповідає, як Ситник реагує на вказівки процесуального керівництва: «Своїм листом очільник Бюро відкинув законні вказівки прокурорів САП, вказавши на їх вигадану ним «нікчемність, неправомірність і відсутність підстав для виконання…» і, принагідно голослівно звинувативши САП у «потуранні неправомірним діям учасників кримінального провадження, самоусуненні від виконання … функцій процесуального керівника…, створенні перешкод до здійснення швидкого, повного та неупередженого розслідування…». Цим він просто вчергове продемонстрував відверте нехтування вимогами Кримінального процесуального кодексу України, що межує з правовим нігілізмом».

Виникає закономірне запитання, а чому ж Холодницький не згадував про законність впродовж 2 років? Чому не реагував на перетворення НАБУ в найкорумпованішу державну установу? Чому не поклав край проведенню Ситником незаконних негласних слідчих (розшукових) дій, поширенню через кишенькових «громадських активістів» незаконно здобутої інформації про особисте життя громадян, фальсифікації кримінальних проваджень тощо?

Один лише приклад. У серпні 2016 року до автора цих рядків потрапила флешка, яку втратив співробітник НАБУ і яка містила понад 30 Гб таємної та цілком таємної інформації – зведення візуального спостереження, фото- та відеоматеріали, відзняті співробітниками Оперативно-технічного управління НАБУ в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, таємні інструкції МВС України, перелік осіб, що претендують на посади у відділі візуального спостереження ОТУ НАБУ тощо.

Ні, це була не «секретна» флешка, а приватна – на ній містились також особисті фотографії співробітників відділу візуального спостереження та фотографії членів їх родин. Як виявилось, підлеглі Ситника працювали з секретними документами вдома, зокрема складали звіти візуального спостереження на домашніх комп’ютерах, документи приносили на службу на власних носіях і в захищеному приміщенні лише роздруковували.

Ба більш того, аналіз документів, фото- та відео-матеріалів, знайдених на флешці, дозволяв однозначно стверджувати, що НАБУ займається незаконним проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, які не санкціоновані слідчим суддею й відносно громадян, які не є фігурантами жодного кримінального провадження. А в тих випадках, коли все ж таки реєструвалось кримінальне провадження, були відсутні законні підстави для проведення НСРД (наприклад, йшлося про злочин, який не є тяжким чи особливо тяжким, або взагалі мала місце провокація хабара з боку НАБУ).

Після того, як я став оприлюднювати документи з «флешки НАБУ», зокрема опублікував звіт візуального спостереження за відомим суддею Чаусом (до речі, на підставі цих звітів можна стверджувати, що Чаус став жертвою провокації з боку НАБУ), Наталія Влащенко в ефірі 112 каналу попрохала Холодницького прокоментувати ситуацію з втраченими документами. Але замість того, щоби констатувати кричуще порушення режиму секретності та повідомити про реєстрацію в САП кримінального провадження відносно осіб, що винесли з НАБУ документи, які категорично забороняється виносити й робота з якими може здійснюватися виключно в спеціальних кімнатах на спеціальних комп’ютерах під контролем режимно-секретного відділу, Холодницький сказав: «Це була хороша провокація. В нього (тобто, співробітника НАБУ, – В.Б.) просто її забрали і через деяких дешевих журналістів оприлюднили».

Я, звісно не збираюсь мірятись з Холодницьким своїми доходами. Більш того, я не сумніваюсь, що він на торгівлі справами заробляє значно більше, ніж я маю зі своїх статей. Але думаю, все ж таки, що ні за яких обставини подібні флешки не можуть бути в кишенях співробітників НАБУ – саме тому, щоби вони їх не загубили (або щоби в них їх не відібрали).

Тож якщо Холодницький пригадав, що він є процесуальним керівником того беззаконня, яке коїться в НАБУ, буде дуже цікаво почути його коментар з приводу деяких відео- та фотоматеріалів, що містились на флешці, втраченій співробітником НАБУ.

У серпні 2016 року українські ЗМІ облетіла інформація про те, що співробітники Генпрокуратури виявили пост візуального спостереження НАБУ, обладнаний в одній з квартир у житловому будинку по вулиці Петлюри в Києві поруч з розміщеній у дворі цього будинку двоповерховою будівлею Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури. Скандал був гучний – визволяти «топтунів» з прокурорського полону прибув загін спецпризначення НАБУ, озброєний шкарпетками по 300грн., а заступника начальника цього Департаменту Суса, який, власне, і виявив нишпорок, спочатку відсторонили від роботи, а потів взагалі звільнили з органів прокуратури (наразі НАБУ розслідує проти нього кримінальне провадження).

Замість того, щоби пояснити, що саме роблять оперативники відділу візуального спостереження Оперативно-технічного управління НАБУ біля режимного об’єкту Генпрокуратури, Ситник через кишенькових «громадських активістів» влаштував у ЗМІ та соцмережах істерику з приводу того, що прокурори «катували» НАБУїнів, упійманих на протиправній діяльності.

Але як виявилось з матеріалів, що містились на флешці й за кілька днів по тому були загублені співробітником НАБУ, насправді НАБУїни обладнали не один, а два пости візуального спостереження біля Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури, і зробили вони це без санкції слідчого судді й взагалі будь-якого кримінального провадження. З одного поста – який виявили прокурори і який був обладнаний в орендованій квартирі в будинку №9 по вулиці Петлюри – фотографувались і знімались на відео люди, що заходять чи виходять з  Департаменту, та автомобілі, що паркуються на стоянці поруч. Ось, наприклад, епізод, знятий співробітником НАБУ в ході візуального спостереження  за начальником Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури Володимиром Гуцуляком та його заступником Ольгою Варченко.

А з іншого поста – який був обладнаний в орендованій квартирі в будинку №108/18 по вулиці Петлюри – фіксувались усі автомобілі, що заїжджали у двір Департаменту через арку в будинку №9 по вулиці Петлюри або паркувались на цій вулиці. Ось відео, відзняте з другого поста візуального спостереження:

Утримувати два стаціонарних пости візуального спостереження – річ недешева. Лише за оренду квартир треба було платити 30 тис. грн. щомісяця, окрім того, на чималі витрати потягнуло придбання спеціальної техніки, зарплатня «топтунів» тощо. Яке ж таке розслідування відносно всіх без винятку осіб, що заходили в Департамент Генпрокуратури, здійснював Ситник під процесуальним керівництвом Холодницького, у межах якого кримінального провадження, який слідчий суддя дав дозвіл за здійснення НСРД щодо необмеженого кола осіб?

Нижче – кілька фотографій та відеосюжетів, де зафіксовані люди, щодо яких НАБУ здійснювало негласні слідчі (розшукові) дії. Якщо вже Холодницький раптом пригадав, що він є прокурором, а не піар-агентом, якщо вже став публічно говорити про необхідність дотримання законності в діяльності НАБУ, то нехай, по-перше, пояснить, хто ці люди й який саме слідчий суддя надав дозвіл стежити за ними

А ось ще одне цікаве відео. Оперативники НАБУ, знімаючи камерою співробітницю Генпрокуратури, коментують між собою об’єкт своїх спостережень:

— Шо там, Саш?

— … тутку снімаю

— Каво?

— Сєкрєтутку

Нехай Холодницький пояснить, який саме суд дозволив здійснювати НСРД відносно секретарів («секретуток» у термінології НАБУ), прибиральниць, інших співробітників Генпрокуратури? А якщо такого судового рішення не було, то чи повідомило Національне антикорупційне бюро людям, щодо яких проводило НСРД, про факт здійснення цих заходів і чи відшкодувало моральну шкоду, завдану брутальним порушенням прав людини?

Для того, щоби керівнику САП було зрозуміло, який величезний масив інформації міститься на флешці, загубленій співробітником НАБУ, наводжу ще кілька фотографій людей, відносно яких незаконно здійснювались негласні слідчі (розшукові) дії:

ff11

ff12

ff17

ff18

Якщо Холодницькому важко зрозуміти, що вся ця діяльність НАБУ є злочинною, нехай конкретно пояснить – який саме слідчий суддя Апеляційного суду м.Києва санкціонував НСРД відносно начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури Гуцуляка та його заступниці Варченко й до якого саме кримінального провадження співробітники НАБУ долучили матеріали, одержані в ході проведення цих НСРД?

Втім, підлеглі Ситника слідкували не тільки за людьми – співробітники НАБУ фіксували всі автомобілі, що заїжджали у двір Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури. Який саме суд це дозволив – хай пояснює Холодницький. Але ось деякі фотографії, зроблені зі стаціонарних постів візуального спостереження в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій

ff13

ff14 scaled

ff15

ff16

Єдине, що радує в цьому вирі беззаконня, так це те, що державний бюджет майже не зазнав втрат від проведення НСРД без санкції суду. Річ у тім, що слідкування за співробітниками Генпрокуратури робилось без зайвих формальностей, а витрати на оренду приміщень для обладнання стаціонарних постів візуального спостереження та закупівлю спеціальної техніки були здійснені за рахунок приватних осіб. Більш того, злі язики навіть стверджують, що фінансовим джерелом, з якого Ситник черпав гроші на всю цю незаконну діяльність, став Благодійний фонд «На благо Одеси», очолюваний колишнім генеральним консулом Республіки Грузія Нішніанідзе.

Тому я викладу свою версію того, що відбулось, а пан Холодницький, який раптом заговорив про законність, нехай оприлюднить свою версію.

Так ось, першопричиною незаконного слідкування НАБУ за співробітниками Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури стала інформація про те, що за вказівкою тодішнього генпрокурора Шокіна було зареєстроване кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння колишнім начальником слідчого відділу прокуратури Київської області Артемом Ситником разом з іншими службовими особами органів прокуратури земельною ділянкою площею 110га. У ході розслідування цього кримінального провадження сплили дуже цікаві факти, які неминуче мають призвести Артема Сергійовича на лаву підсудних. Чого вартий лише той факт, що двокімнатну квартиру за адресою: м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 11-Г, кв. 33, у якій Ситник зараз проживає, йому подарував якийсь благодійний фонд, оскільки зарплатня начальника слідчого відділу прокуратури Київської області не дозволяла нинішньому директору НАБУ придбати цю квартиру офіційно.

Тоді Ситник, усвідомлюючи катастрофічні наслідки для себе, вирішив узяти під контроль хід розслідування в цьому провадженні в єдиний доступний для себе спосіб – фіксувати, хто ходить на допити, за можливості – встановити підслуховуючи апаратуру в кабінетах слідчих і т.п. Агентура в Генпрокуратурі донесла Ситнику, що вказане кримінальне провадження заступник генпрокурора Столярчук направив для організації розслідування в Департамент Гуцуляка. Але Ситник не знав (він про це довідався лише 13 серпня 2016 року, вже після того, як Сус виявив незаконний пост візуального спостереження НАБУ), що Гуцуляк відмовився приймати справу до свого провадження й відправив її назад Столярчуку в Головне слідче управління Генпрокуратури.

Будучи переконаним, що справа в Гуцуляка, Ситник спочатку спробував завести в приміщення Департаменту співробітників Оперативно-технічного управління НАБУ для встановлення підслуховуючої апаратури. Це було зроблено 19 квітня 2016 року, коли на завдання Ситника найняті народним депутатом Семеном Семенченком «активісти»  увірвались в приміщення Департаменту Генпрокуратури. Разом з «активістами» в будинок проникли й співробітники НАБУ, але встановити апаратуру чи хоча б зняти відбитки з дверних замків вони не змогли.

Потім були неодноразові спроби співробітників НАБУ проникнути в це приміщення під виглядом електриків, були якісь безглузді колупання в підстанції, що живить електрикою будинок по вул.Петлюри 7/9. Урешті-решт Ситнику й Ко вдалось заорендувати дві квартири та обладнати цілодобове спостереження.

Якби б слідкування за співробітниками Генпрокуратури здійснювалося б на законних підставах, тобто в межах якогось кримінального провадження й з санкції суду, то в такому випадку оренда конспіративних квартир оплачувалася б з державного бюджету через підставних осіб. Але оскільки НСРД проводились без будь-яких законних підстав і залишати сліди в бухгалтерії Ситник не хотів, то всі витрати, окрім зарплатні «топтунів», здійснювались неофіційно і, як стверджують джерела в НАБУ, з щедрот батоні Нішніанідзе, який займався збором коштів з одеських підприємців для Саакашвілі.

Інтерес Нішніанідзе фінансувати подібну діяльність був прямий – у березні 2016 року слідчі Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури провели обшук у його кабінеті в Одеській обласні державній адміністрації та вилучили ну дуже цікаві документи, які проливали світло на джерела фінансового добробуту голови Одеської ОДА Саакашвілі та його команди.

Втім, якщо в керівника САП інша версія – ми залюбки з нею ознайомимось. А також – з його поглядом на дотримання режиму секретності в піднаглядній йому установі.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

ВАКС вернул дом в Козине налоговику из "дела Клименко"

Высший антикоррупционный суд отменил арест участка и дома в поселке Козин под Киевом. Об этом сообщает Судебный репортер со ссылкой…

НАБУ втихую закрыло дело о краже земли чиновниками одесского Госгеокадастра

Национальное антикоррупционное бюро без обнародования в СМИ закрыло уголовное производство по факту возможных злоупотреблений должностными лицами  управления Госгеокадастра в Одесской…

Харьковский "лесник" Сыса получил срок за подкуп НАБУина

17 февраля коллегия судей Высшего антикоррупционного суда признала виновным бывшего руководителя «Гутянского лесхоза» Виктора Сысу в даче взятки. Суд назначил…
НОВОСТИ