ЗАМАХ НА ШОКІНА. РІК ПОТОМУ

Наближається річниця непересічної події в суспільно-політичному житті України, інформація про яку «облетіла» увесь світ, – 2 листопада 2015 р. відбувся замах на життя Генерального прокурора України В.Шокіна. Принаймні саме так ту подію відразу кваліфікувала ГПУ. Буквально на другий день після нічного інциденту з вікнами кабінету Генпрокурора чільні представники ГПУ в один голос заявили, що постріли по кабінету Генпрокурора Шокіна здійснив снайпер, який використовував тепловізор, і «його метою було вбивство Генпрокурора». Тоді ж вони також безапеляційно заявили, що «замах на Генпрокурора – це реакція на дії ГПУ у боротьбі з корупцією».

Було негайно відкрито кримінальне провадження за фактом замаху на життя Генпрокурора Шокіна (за ст. 112 КК) і правоохоронні органи взялися за розкриття посягання на життя цього державного діяча.

У грудні 2015 р. усім відомий прокурор ГПУ Куценко заявив, що у цій справі проведено всі експертизи, зібрано багато іншої цікавої інформації. І резюмував, що «ми чекаємо на висновки» розслідування.

Пройшов майже рік. Не знаю, чи зараз у ГПУ ще хтось на щось чекає (бо і Шокін пішов, і Куценко десь зник з телеекранів), але суспільство чекає відповіді від компетентних органів на питання – що ж то було і хто посмів посягнути на Генпрокурора? Бо, по-перше, заявляли про спланований замах, за яким стоять не лише виконавці (снайпер?), але й замовники (напевно, хтось дуже-дуже відомий і впливовий?). По-друге, фактично вперше в історії Україні відбулося реальне (за версією ГПУ) посягання на життя Генпрокурора та ще й у зв’язку з тим, що він вів безкомпромісну боротьбу з корупцією.

Тому суспільству не просто цікаво, а вкрай важливо знати, якими є результати майже річного розслідування цієї резонансної справи. Суспільство має знати, чи будуть покарані ті, хто «цинічно і сплановано» посягнув на життя Генпрокурора, який боровся за законність, ризикуючи своїм життям.

Тим більше, що це був не єдиний випадок загрози його життю. Відомо, що діяльність В.Шокіна на посаді Генпрокурора постійно супроводжувалася серйозними ризиками, які, однак, жодним чином його не лякали і не зупиняли. Пригадуєте, як він відреагував на виявлення у липні 2015 р. пістолета у приймальній ГПУ (не приймальні Генпрокурора, як писало багато ЗМІ, а у приймальній громадян в ГПУ – що, як кажуть в Одесі, дві великі різниці). Він сказав (зі слів його одного із заступників): «Не дочекаєтесь!». І сміливо продовжив займатися тим, чим займався й раніше.

Правда, пересівши при цьому на броньований «Мерседес» (злі язики стверджували, що це був якийсь «лівий» Мерс, який невідомо кому належав, але це у порівнянні з важливістю безпеки борця з корупцією такого рівня і масштабу не має жодного значення). Бо для держави і суспільства його діяльність – неоціненна!

Був ще один незначний нюанс у «справі пістолета». Коли Шокіна запитали, чому знайдений у приймальні громадян пістолет він пов’язує із загрозою саме його життю, а не життю когось з інших працівників ГПУ, то він сказав, що про це йому повідомили співробітники СБУ. Але у своєму офіційному поясненні, він чомусь відмовився назвати прізвища цих співробітників. Правда, якось дивно і не логічно? Хоча, знову ж таки, це не має жодного значення, бо слова такого діяча мають сприйматися як істина, що не потребує уточнень, а тим більше якихось сумнівів. А їх, для прикладу, особисто у мене – ніколи й не було. Для мене усе було максимально ясно і зрозуміло з самого початку і по першому, і по другому випадку.

Але суспільство очікує на офіційну інформацію про результати розслідування фактів посягання на Генпрокурора Шокіна (на превеликий жаль, уже колишнього – а скільки доброго і важливого ще міг зробити на цій посаді!). А то вже доводилось чути, що оперативники і слідчі вийшли на справжнього замовника і ним виявився сам… Однак я у це ніколи не повірю, а тому, як і ви, шановні колеги, з нетерпінням очікую на достовірне офіційне повідомлення компетентних органів. Переконаний, що і Віктор Миколайович Шокін також перебуває у тривожному очікуванні…

Віктор Трепак