Человек не терпит насилия!

Коррупционный спрут квартирных мошенничеств (Документы)

Прошло без недели два месяца с начала резонансного скандала, разгоревшегося вокруг махинаций отечественных госслужащих со служебными квартирами, осуществляемых при прямом посредничестве киевских городских властей. За это время никто из коррупционеров так и не был наказан, несмотря на громкие заявления со стороны Генпрокуратуры, САП и НАБУ. Более того, участники преступных схем даже не умерили своих аппетитов и продолжают давить на столичных застройщиков, вымогая у них квартиры на дармовщинку. Сама же тема незаконных жилищных приватизаций стала за это время одним из орудий в политических междоусобицах различных группировок во власти.

Напомню, что последних числах марта тогдашний генпрокурор Шокин при помощи Печерского райсуда арестовал квартиру своего экс-заместителя Виталия Касько. Арест был наложен в рамках уголовного производства. По версии следствия, служебная квартира была приватизирована мошенническим способом.

Через неделю после этого события я опубликовал собственное журналистское расследование , в котором описал суть схемы, благодаря которой тысячи киевских чиновников из года в год обзаводятся бесплатным жильем в новостройках за счет того, что КГГА регулярно незаконно отбирает квартиры у местных застройщиков якобы для помощи городу. Еще через два дня телесюжет на данную тематику вышел на “Эспрессо-ТВ”. Затем нашу эстафетную палочку подхватили и другие СМИ. В частности, телеканал “24”, который взял у меня комментарий для будущей передачи. Начали вскрываться новые факты присвоения служебных квартир чиновниками всех уровней.

Уже тогда в своей статье я высказал уверенность, что открытие уголовного производства по факту незаконной приватизации жилья столь крупным чиновником вполне могло бы дать старт целой серии расследований в сфере квартирного мошенничества. Конечно, если бы не избирательное правосудие, традиционно практикуемое власть предержащими в отношении своих оппонентов. Пока что время говорит лишь в подтверждение моих слов.

Сначала кнут, потом пряник

Власть не побоялась того, что прецедент с Касько откроет ящик Пандоры, только потому, что твердо знала: в подобных незаконных схемах уже который год замешаны госслужащие всех мастей и рангов — от органов местного самоуправления до силовиков и судей. А потому придется стоять на защите их, а, значит, и своих интересов насмерть. В немалой мере такая неосторожность объясняется и предсказуемой пассивностью украинского гражданского общества.

С грацией слона в посудной лавке генпрокуратура ушла от ответов многочисленным СМИ, в одночасье забросавших ее информационными запросами. Как выяснилось, кто-то из законников предусмотрительно подчистил базы данных о выделении служебного жилья сотрудникам этого ведомства. Якобы данные за некоторые года вообще отсутствуют, а в остальной период — сохранились лишь частично. Уцелели, видимо, лишь документы по тем сотрудникам, которые неугодны действующей власти.

Во всяком случае, именно такую информацию предоставила «Главкому» начальник рассмотрения запросов о публичной информации Генеральной прокуратуры Наталья Теличко в ответ на просьбу издания предоставить ему данные о количестве квартир, выделенных сотрудникам Генеральной прокуратуры в качестве служебных за период с 2010 года по 2014 год, уточнить их площадь, статус и фамилии счастливчиков, которые в них поселились. Прискорбный факт загадочного исчезновения документов параллельно признал также и.о генпрокурора Юрий Севрук. 

Особого внимания заслуживает то, как самоуверенно держался все это время фигурант уголовного производства, на данный момент официально подозреваемый в мошенничестве Виталий Касько. С самого начала бывший замгенпрокурора отказался от дачи показаний, сославшись на известную 63-ю статью Конституции. На это публично посетовал специализированный антикоррупционный прокурор Назар Холодницкий. По всей видимости, Касько точно знал что делает, выгадывая для себя время.

Уже через несколько дней СМИ растиражировали весьма пространное заявление главы Национального антикоррупционного бюро Артема Сытника о том, что его ведомство “не нашло состава преступления в той части уголовного дела ГПУ, что в отношении якобы незаконного присвоения квартир, которое относится к подследственности НАБУ”. Более того, он тут же прозрачно намекнул на политическую подоплеку “преследований” Касько генеральной прокуратурой: “Если ГПУ считает как-то иначе, то, наверное, руководствуется не только правовыми соображениями”. Расследование дела было передано Нацполиции.

Пиар — наше все, закон — вторичен

Напомню, что открытие уголовного производства по квартирному мошенничеству Касько стало кульминацией внутреннего противостояния в Генпрокуратуре, возникшего после так называемого «дела бриллиантовых прокуроров», погоревших на крупной взятке. Не секрет, что окружение главы ГПУ пыталось замять дело, оказывая давление на инициаторов расследования – замгенпрокуроров Давида Сакварелидзе и Виталия Касько. Итогом этих разборок стало увольнение обоих из органов и привлечение к дисциплинарной ответственности первого и к уголовной — второго.

Стоит ли удивляться, что спустя время, неделю назад, в информпространстве появилась новость о том, что один из “бриллиантовых прокуроров” Александр Корниец в свое время также приватизировал две служебные квартиры — по схеме, аналогичной той, в использовании которой сегодня подозревается Касько. Между тем, последнюю операцию с недвижимостью семья Корнийца провела уже после того, как его имущество было арестовано в рамках уголовного дела о бриллиантах и деньгах, найденных в его рабочем кабинете. Сам же он в период оформления находился в следственном изоляторе.

Легче простого догадаться, что за сливом соответствующих документов в СМИ стоят люди, близкие тандему Сакварелидзе-Касько. Таким образом, бывшие “младореформаторы” из генеральной прокуратуры решили показать своим обидчикам, что у них тоже имеются зубы, если что. Благо, сделать это, имея доступ к служебным документам в силу своего предыдущего служебного положения, очень легко. Что же касается квартирного мошенничества, то сегодня у подавляющего большинства правоохранителей и других госслужащих рыльце в пушку.

Несомненно, из той же оперы и информация о получении служебной квартиры еще одним грузинским “реформатором”, теперь уже бывшим первым заместителем министра МВД Экой Згуладзе. Заметьте, данные факты, как и в случае с Корниецом, были обнародованы вовсе не правоохранителями. Фото распоряжения о предоставлении жилья семье Згуладзе опубликовал на своей странице в Facebook уже бывший, люстрированный прокурор Приморского района Одессы Александр Кузьменко.

Зная по опыту работы образ мыслей отечественных госчиновников, об их всегдашнем пиетете (если не страхе) перед теми, кто занимают высшую ступеньку на иерархической лестнице, рискну утверждать, что Кузьменко не по собственной инициативе сдал Згуладзе. Скорей всего за ним стояли люди, кровно заинтересованные в отставке первого заместителя Авакова. Судите сами, информация о получении квартиры в центре столицы Згуладзе и ее семьей появилась в масс-медиа в унисон с возникновением слухов об увольнении чиновницы, незадолго до реальной отставки. При этом, по сей день официальные лица никак не прокомментировали данную информацию. Лишь вчера за разъяснениями в Генпрокуратуру и НАБУ обратился нардеп Вадим Рабинович. 

Вряд ли все вышеуказанные факты получат какое-то уголовное продолжение, как изначально не имело внятной судебной перспективы и уголовное производство в отношении Касько. Целью информационных вбросов, что по Касько что по Згуладзе, была дискредитация правоохранителей, популярных в народе благодаря позиционированию себя любимых, как членов так называемого “спецназа реформ” из победившей коррупцию Грузии. Задача выполнена: всем спасибо, все свободны.

Связанные одной цепью

Да, 20 апреля прокуратура Киева действительно открыла уголовное производство по факту неправомерных действий служебных лиц из своего же ведомства, которые допустили нарушения при выделении жилья, а также в отношении работников прокуратуры, в том числе и бывших, которые незаконно получили квартиры. Но, скажите, кому из журналистов будет интересна дальнейшая судьба уголовного дела неназванного в пресс-релизе ГПУ прокурора-специалиста 2 категории прокуратуры города Киева, который вместе со своей семьей еще в 2005 году получил служебную квартиру, а затем снова стал на квартирный учет? На это и рассчитывает генпрокуратура — что шумиха поутихнет, и дело можно будет спустить на тормозах

Гораздо опасней для действующих правоохранителей собственные, пусть даже бывшие работники, прекрасно осведомленные обо всех делах и делишках, посвященные в годами наработанные схемы. Ведь это лишь для журналистов документация утеряна, а для своих, пусть и бывших, все при желании доступно. Даже у уволенных сотрудников остаются связи с бывшими коллегами, так сказать, корпоративная солидарность. А при наличии денежного заказа на получение необходимой информации вообще открыты все двери.

Не случайно, что информация о служебной квартире в Печерском районе Киева, выделенной Згуладзе, поступила именно от Александра Кузьменко, который ранее был заместителем прокуратуры того самого центрального столичного района.

medium fotofurm1

Можно воспользоваться и другим примером. Бывший заместитель прокурора Киева Владимир Гоголь участвовал в принятии и распределении квартир от жилищного департамента Киевской городской администрации в течение 3 лет как минимум. Именно он в 2008 году направил письмо, извещавшее Дарницкую райгосадминистрацию об успешно осуществленном обмене и выдаче новой квартиры прокурору Александру Корнийцу. Его же подпись стоит под имеющимся в распоряжении автора данной статьи актом приема-передачи 15 квартир в новостройках, полученных Киевской прокуратурой от Главного управления жилищного обеспечения КГГА 13 декабря 2011 года. Наивно полагать, что за три года такой деятельности Гоголь не сумел разобраться в том, что именно он делал и чем это чревато в правовых А ведь таких актов за эти года было подписано не одну тысячу и не одной лишь прокуратурой Киева!

medium fotofurm2

“А нам все равно!”

В общем, как гласит старая поговорка, ворон ворону глаз не выклюет — носителям власти в Украине, промышляющим мошенническими схемами, по прежнему ничего не грозит. Крайним у нас как всегда остается народ. Если бы правоохранители всерьез обеспокоились данной проблемой, то ошалевшие от безнаказанности чиновники хотя бы временно попритихли. Ан нет, они и не собирались!

В выше упомянутом телевизионном сюжете “Эспрессо ТВ” мои коллеги рассказали о руководителе фирмы-застройщика “Стиль-Блюз” Юрии Щубелке, который осмелился пойти против системы, не желая далее быть соучастником схем, придуманных чиновниками. Смелости бизнесмену придало то, что он и его фирма приняли решение покинуть строительный рынок, а, значит, и уйти из поля зрения вымогателей из КГГА, судов, милиции, прокуратуры и СБУ. Но не тут-то было.

Уголовное производство по двум статьям — “мошенничество в особо крупных размерах” и “присвоение чужого имущества в крупных размерах” — было возбуждено против самого “Стиль Блюз”.

Я попытался лично вникнуть в проблему. Очевидно, что, по версии полицейского следствия, 8 квартир, переданные ранее в КГГА простым актом приема-передачи, принадлежат не застройщику, а городу. Хотя любому студенту юридического вуза хорошо известно, что право собственности вступает в силу лишь после государственной регистрации имущества. Напомню, что в своих предыдущих статьях я упоминал о том, что КГГА, отбирая квартиры у застройщиков, не принимает их на баланс и, соответственно, данные операции с недвижимостью через Госреестр не прослеживаются.

Понятное дело, что уголовное производство против “Стиль Блюз”, открытое еще осенью 2014 года, с мертвой точки так и не сдвинулось. Несмотря на то, что следователи по данному делу менялись уже три раза, доказать событие и состав преступления, естественно, не удается. Ввиду их элементарного отсутствия Поэтому и само дело движется ни шатко ни валко. Лишь в январе текущего года были произведены обыск офиса фирмы (с многочисленными нарушениями) и допросы учредителей предприятия. На днях наконец-то допросили директора фирмы..

Между тем, “потерпевшие” в лице, в частности, трех действующих судей Николая Мойсюка (глава ВАСУ), Олега Голяшкина (ВАСУ) и Евгения Чаку (Киевский апелляционный админсуд) обратились в суд с исками о вселении их в квартиры от застройщика. К слову, две из них сегодня сдаются фирмой “Стиль Блюз” в аренду семьям участников АТО за символическую плату в одну гривну. Однако, это нисколько не смущает жрецов Фемиды. На днях судья Мойсюк в разговоре с журналистами одного из центральных телеканалов даже поделился своим намерением… продать оспариваемую им квартиру, видимо, запамятовав о том, что она предназначалась ему в качестве служебной! А пока суд да дело, пять из квартир, принадлежащих “Стиль Блюз”, продолжают находиться под арестом.

Вот такое вымогательство средь бела дня происходит сегодня даже на фоне шумихи, поднятой СМИ вокруг темы квартирного рэкета, осуществляемом теми, кто призван охранять закон. При этом, тому же НАБУ продолжают законодательно расширять список полномочий и подследственность, хотя отчеты о его работе за год весьма и весьма неутешительны. Я бы даже сказал, чисто формальны.
Сможет ли переломить ситуацию в лучшую сторону назначение нового генпрокурора, которое в свою очередь прошло с нарушением всех мыслимых и немыслимых правовых норм — вопрос риторический. Время покажет…

medium DSC09977

medium DSC09978

medium DSC09979

medium DSC09980

medium DSC09981

Артем Фурманюк, для ”ОРД”

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

6 ответов

  1. По поводу “дискредитации” Згуладзе — не согласен.
    Дискредитация происходит не обнародованием фактов, а действиями, порождающими те или иные факты. Не нужно словесным блудом заниматься. Значить, если втихаря, значить можно, так выходит?

  2. хватит терпеть чиновничью мразь:не ,,посадка,, а смерть отмоет эту ,,гниль,, поймался-сдохни;и все подумают прежде,чем что-то ,,сопрут,,

  3. Як виправити становище?
    Повернутись до колишньої системи забезпечення житлом військовослужбовців. Не слід було її руйнувати. При СРСР службове житло в обмеженій кількості за чіткої та прозорої законодавчої бази мали усі спецслужби, але не ЗС. Це дуже накладно для держави, у якій чисельність армії більше, ніж усіх інших силовиків. Справа в тому, що маючи житло для постійного проживання силовик одночасно має право і на таке ж службове, яке йому надається рішенням начальника. Тобто держава несе подвійне навантаження. Крім того, це породило страшну корупцію і зловживання у Збройних Силах.
    Доцільно розвивати більш дешеву систему тимчасового проживання у гуртожитках з маломірними кімнатами готельного типу. Житло ж для черговика має бути лише постійним. Перевівся до іншого гарнізону — становишся в чергу на отримання житла за місцем служби. До його отримання — право лише на гуртожиток або на компенсацію найму квартири.
    Реєстрація за місцем служби має бути не обов’язковою. Достатньо факту самої служби.
    Прийшла черга на інше житло — здаєш попереднє в іншому гарнізоні, або залишаєш його дорослим членам сім’ї, що не побажали переїжджати, і отримуєш нове на залишок родини. Приватизував — за новим місцем можеш квартиру отримати, але після розприватизації і здачі попередньої. Це було б справедливим і це перевірено життям ще за часів могутнього СРСР. Така система стимулювала силовиків до зміни регіонів проходження служби. Україна бідна. Але вона корупційними змінами у житловому законодавстві взялася за непосильне.
    Зараз ситуація така: хапнув службову квартиру і приростаєш до неї та до місця служби, поки не отримаєш право на постійне проживання в ній і приватизацію. Переведення до нового місця — подібне смерті. Тому що службову квартиру необхідно здати. Була б вона для постійного проживання, як колись, — інша справа.
    Деяка фактура:
    1. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ст.12, п. 8) військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби у зв’язку із скороченням штатів, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
    2. Постановою Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. № 37 “Про службові жилі приміщення” з послідуючими змінами до неї забезпечення службовими жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС, які входять до складу Міністерства оборони, не передбачено.
    3. Постановою КМ № 837 (837-2004-п) від 05.07.2004 р. Постанову Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. № 37 “Про службові жилі приміщення” доповнено пунктом 46, яким передбачено надання службових жилих приміщень військовослужбовцям Головного управління розвідки Міноборони та підпорядкованих йому військових частин (крім військовослужбовців строкової служби) за переліком, що визначається керівником цього органу, до одержання ними постійного жилого приміщення. Таким чином, ГУР МО отримало право мати власний житловий фонд. Це житло має бути належним чином облікованим через відповідні квартирно-експлуатаційні служби.
    Примітка: для ГУР МО треба зробити виключення (за часів СРСР це було не передбачено, що створювало проблеми).
    4. 2 червня 2005 року Президентом України підписано ЗУ № 2623-IV “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей”. Статтями 14 і 15 документу на місцеві органи виконавчої влади покладено обов’язки із запобігання бездомності:
    — осіб похилого віку, інвалідів,
    — тих громадян, які належать до груп ризику, тобто не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, у знайомих, родичів, друзів тощо.
    5. Постановою КМ № 1081 від 05.07.2006 р. “Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями” передбачається формування фонду службового житла у кожній військовій частині МО (Ст. 2).
    Примітка: це рішення непосильне для України.
    6. Постановою КМ № 973 (973-2008-п) від 05.11.2008 р. Постанову Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. № 37 “Про службові жилі приміщення” доповнено пунктом 55, яким передбачено надання службових жилих приміщень Працівникам інших, не зазначених у Переліку центральних органів виконавчої влади, а також органів, що функціонують у їх системі, які мають статус державних службовців, — керівники структурних підрозділів, їх заступники, головні спеціалісти на час виконання ними службових обов’язків. Військова служба — особливий вид державної служби, а тому Постанова розповсюджується на військові частини та військовослужбовців МО України, як центрального органу виконавчої влади, що має розгалужену структуру на території держави.
    Примітка: Україна взялась знову за непосильне.
    7. Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту бездомних осіб” від 17 вересня 2013 року № 563-VII на органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації покладено функції зі здійснення відповідно до закону заходів, спрямованих на запобігання бездомності осіб. Вони зобов’язані здійснювати заходи щодо зниження ризику втрати особою прав на жилі приміщення і запобігання втраті цих прав, а також на запобігання виникненню негативних суспільних наслідків, пов’язаних з відсутністю в особи житла.
    Доцільно припинити реєструвати військових при центрах обліку бездомних громадян, робити їх бомжами, цим принижуючи людей в погонах; відновити реєстрацію при квартирно-експлуатаційних відділах, за юридичними адресами військових частин.
    Для прискорення вирішення проблеми щодо забезпечення службовим житлом військовослужбовців (маються на увазі гуртожитки) слід поновити військово-будівельні загони, які комплектувати тими, хто обрав альтернативну службу та військовослужбовцями за контрактом.
    Відновити програми забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання.
    — До побудови гуртожитків та постійного житла для військовослужбовців, закупити контейнерні жилі модулі, що використовуються для розміщення біженців. Це надасть змогу:
    = відносно швидко надати дах над головою родинам військових та контрактникам,
    = обладнати місця установки модулів стандартними виходами відповідних комунікацій,
    = відносно швидко міняти дислокацію в/ч та військових містечок (ВМ) залізничним або автомобільним транспортом, (для цього ідеальним би було підведення до ВМ залізничних колій), монтувати контейнери у нових місцях розташування.
    З цією метою звернутися по допомогу до Заходу: він воювати за нас не буде, але матеріально допомогти зможе. Можливо це й дорого, але незалежність дорожче.
    Квартирне забезпечення суддів, прокурорів, міліції має здійснюватися із бюджетів цих відомств, а не за рахунок тих, кого вони контролюють.

  4. Як виправити становище?
    Повернутись до колишньої системи забезпечення житлом військовослужбовців. Не слід було її руйнувати. При СРСР службове житло в обмеженій кількості за чіткої та прозорої законодавчої бази мали усі спецслужби, але не ЗС. Це дуже накладно для держави, у якій чисельність армії більше, ніж усіх інших силовиків. Справа в тому, що маючи житло для постійного проживання силовик одночасно має право і на таке ж службове, яке йому надається рішенням начальника. Тобто держава несе подвійне навантаження. Крім того, це породило страшну корупцію і зловживання у Збройних Силах.
    Доцільно розвивати більш дешеву систему тимчасового проживання у гуртожитках з маломірними кімнатами готельного типу. Житло ж для черговика має бути лише постійним. Перевівся до іншого гарнізону — становишся в чергу на отримання житла за місцем служби. До його отримання — право лише на гуртожиток або на компенсацію найму квартири.
    Реєстрація за місцем служби має бути не обов’язковою. Достатньо факту самої служби.
    Прийшла черга на інше житло — здаєш попереднє в іншому гарнізоні, або залишаєш його дорослим членам сім’ї, що не побажали переїжджати, і отримуєш нове на залишок родини. Приватизував — за новим місцем можеш квартиру отримати, але після розприватизації і здачі попередньої. Це було б справедливим і це перевірено життям ще за часів могутнього СРСР. Така система стимулювала силовиків до зміни регіонів проходження служби. Україна бідна. Але вона корупційними змінами у житловому законодавстві взялася за непосильне.
    Зараз ситуація така: хапнув службову квартиру і приростаєш до неї та до місця служби, поки не отримаєш право на постійне проживання в ній і приватизацію. Переведення до нового місця — подібне смерті. Тому що службову квартиру необхідно здати. Була б вона для постійного проживання, як колись, — інша справа.
    Деяка фактура:
    1. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ст.12, п. 8) військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби у зв’язку із скороченням штатів, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
    2. Постановою Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. № 37 “Про службові жилі приміщення” з послідуючими змінами до неї забезпечення службовими жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС, які входять до складу Міністерства оборони, не передбачено.
    3. Постановою КМ № 837 (837-2004-п) від 05.07.2004 р. Постанову Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. № 37 “Про службові жилі приміщення” доповнено пунктом 46, яким передбачено надання службових жилих приміщень військовослужбовцям Головного управління розвідки Міноборони та підпорядкованих йому військових частин (крім військовослужбовців строкової служби) за переліком, що визначається керівником цього органу, до одержання ними постійного жилого приміщення. Таким чином, ГУР МО отримало право мати власний житловий фонд. Це житло має бути належним чином облікованим через відповідні квартирно-експлуатаційні служби.
    Примітка: для ГУР МО треба зробити виключення (за часів СРСР це було не передбачено, що створювало проблеми).
    4. 2 червня 2005 року Президентом України підписано ЗУ № 2623-IV “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей”. Статтями 14 і 15 документу на місцеві органи виконавчої влади покладено обов’язки із запобігання бездомності:
    — осіб похилого віку, інвалідів,
    — тих громадян, які належать до груп ризику, тобто не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, у знайомих, родичів, друзів тощо.
    5. Постановою КМ № 1081 від 05.07.2006 р. “Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями” передбачається формування фонду службового житла у кожній військовій частині МО (Ст. 2).
    Примітка: це рішення непосильне для України.
    6. Постановою КМ № 973 (973-2008-п) від 05.11.2008 р. Постанову Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. № 37 “Про службові жилі приміщення” доповнено пунктом 55, яким передбачено надання службових жилих приміщень Працівникам інших, не зазначених у Переліку центральних органів виконавчої влади, а також органів, що функціонують у їх системі, які мають статус державних службовців, — керівники структурних підрозділів, їх заступники, головні спеціалісти на час виконання ними службових обов’язків. Військова служба — особливий вид державної служби, а тому Постанова розповсюджується на військові частини та військовослужбовців МО України, як центрального органу виконавчої влади, що має розгалужену структуру на території держави.
    Примітка: Україна взялась знову за непосильне.
    7. Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту бездомних осіб” від 17 вересня 2013 року № 563-VII на органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації покладено функції зі здійснення відповідно до закону заходів, спрямованих на запобігання бездомності осіб. Вони зобов’язані здійснювати заходи щодо зниження ризику втрати особою прав на жилі приміщення і запобігання втраті цих прав, а також на запобігання виникненню негативних суспільних наслідків, пов’язаних з відсутністю в особи житла.
    Доцільно припинити реєструвати військових при центрах обліку бездомних громадян, робити їх бомжами, цим принижуючи людей в погонах; відновити реєстрацію при квартирно-експлуатаційних відділах, за юридичними адресами військових частин.
    Для прискорення вирішення проблеми щодо забезпечення службовим житлом військовослужбовців (маються на увазі гуртожитки) слід поновити військово-будівельні загони, які комплектувати тими, хто обрав альтернативну службу та військовослужбовцями за контрактом.
    Відновити програми забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання.
    — До побудови гуртожитків та постійного житла для військовослужбовців, закупити контейнерні жилі модулі, що використовуються для розміщення біженців. Це надасть змогу:
    = відносно швидко надати дах над головою родинам військових та контрактникам,
    = обладнати місця установки модулів стандартними виходами відповідних комунікацій,
    = відносно швидко міняти дислокацію в/ч та військових містечок (ВМ) залізничним або автомобільним транспортом, (для цього ідеальним би було підведення до ВМ залізничних колій), монтувати контейнери у нових місцях розташування.
    З цією метою звернутися по допомогу до Заходу: він воювати за нас не буде, але матеріально допомогти зможе. Можливо це й дорого, але незалежність дорожче.
    Квартирне забезпечення суддів, прокурорів, міліції має здійснюватися із бюджетів цих відомств, а не за рахунок тих, кого вони контролюють.

  5. Згуладзе! 4 миллиона долларов наличкой в чемодане в аэропорту Борисполь. Отмазывал лично Аваков. Прошу ответить одну и второго. Реформаторы носатые.

  6. Служебно жилье-єто схема незаконного одаривания руководством своих холуев в первую очередь и превращения их в послушных исполнителей.Приезжает вновь назначенный керывнык в областной центр или в Киев.А у него за счет ротаций и перемещений по службе уже не одна квартира имеется.Дать ему государственное жилье нельзя по закону.Работает схема-выделяется служебное и почти сразу.А потом этот керывнык,который уже имеет как правило 20 лет выслуги, пишет рапорт-переведите мое служебное в государственное и выдайте ордер.Закон разрешает это для ветеранов с выслугой более 20 лет.И тут же появляется очередная элитного качества квартира на сто-двести и больше тысяч долларов.Заселяется,потом прописываются липовые родные ,которые имеют право на приватизацию-бабушки,внуки и так далее.И в конечном счете квартира продается-и сразу генерал или такой офицер становится миллионером.И начинает отрабатывать-чего изволите.Две поставленные задачи выполнены-один служивый безмерно обогатился,второй,то есть выдавщий команду на перевод служебной квартиры в государственную,приобрел верного пса и исполнителя его воли.Эта схема очень работала при нынешнем якобы борце с коррупцией ,главе СБУ Наливайченко.Который формировал себе штат холуев из числа генералов.Посмотрите фамилии получивших жилье в элитном доме на Лабораторном переулке десятков генералов и полковников,они до сих пор служат ему,а не родине.Неужели это не повод заняться такими высокопосадовцямы для НАБУ,

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Ирина Долозина -- чемпион по "скруткам". При всех начальниках
НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

Последние российские новости впечатляют. Бывший журналист «Новой газеты» Сергей Канев пишет, что под Питером была обнаружена частная тюрьма с крематорием.…
Большая фармацевтическая афера: «фуфло» и ценовой сговор

Большая фармацевтическая афера: «фуфло» и ценовой сговор

  Почему крупные дистрибьюторы лекарств и торговцы «самопальными» медпрепаратами попали в одно уголовное дело. Весной этого года, 25 марта, федеральный суд…
НОВОСТИ