Нехай моя відставка стане холодним душем для керівників країни — перше інтерв’ю Абромавичуса після відставки

Через дві години після заяви про відставку НВ зустрілося з міністром економіки Айварасом Абромавичусом у його кабінеті на Грушевського. Розмова була короткою: міністра викликали на бесіду з главою держави і прем’єром після того, як він назвав причиною відходу тиск з боку найближчого соратника президента Ігоря Кононенка. Слідом за міністром про відхід заявили двоє його заступників, Максим Нефьодов, Юлія Клименко та Наталя Микольска.

У минулому успішний інвестбанкір, Абромавичус був призначений міністром у грудні 2014 року. Заради крісла в українському Кабміні громадянину Литви довелося отримати український паспорт, хоча литовського громадянства, як виняток, його не позбавили. Тільки-но півтора місяці тому, в грудні 2015-го, НВ зустрічалося з міністром Абромавичусом, який «відзначав» рівно рік з моменту початку роботи в уряді Арсенія Яценюка.

Тоді в розмові з НВ він сказав, що сто найбільших держкомпаній країни, що входять до компетенції його міністерства, згенерували минулого року збиток у розмірі 115 млрд грн, що становить п’яту частину держбюджету. Сьогодні вранці Абромавичус заявив, що Кононенко, права рука і бізнес-партнер президента, нав’язував йому «своїх» людей на керівні пости в ті самі держкомпанії, корупцію в яких команда міністра-литовця марно намагалася побороти.

У сьогоднішньому інтерв’ю НВ міністр, котрий грюкнув дверима, називає прізвища всіх тих, хто саботував зміни в його відомстві. А крім того, розповідає, як до нього в кабінет приходили ходоки з вимогою призначити їх заступниками, тому що так вирішили «нагорі».

— Коли ви вперше відчули, що так звані «сірі кардинали» намагаються вплинути на державні підприємства і хто це був?

— Це досить швидко відчулося. Для мене це не було сюрпризом. Я цього очікував. Але я очікував, що будуть якісь старі інтереси, а не нові. Я очікував червоних директорів, регіоналів у стилі [Віктора] Бондика в Укрхімтрансаміаку. Для мене великим сюрпризом стало те, що деякі з нових політиків полізли в держкомпанії.

— Кого конкретно ви маєте на увазі?

— Тих, кого я сьогодні назвав і тих, хто нещодавно пішов у відставку.

— Тобто Кононенко і Мартиненко.

— Ніхто ж не сказав, що буде легко. Тому ми продовжували робити реформу держкомпаній, при цьому розуміючи, що держава поганий власник і тільки приватизація врятує від усього цього дерибану і політичної корупції. З’явився хороший закон про фінансування політичних партій з державного бюджету. Це відразу мінімізує потребу з держкомпаній, у тому числі ДФС [Державної фіскальної служби], витягати колосальні грошові ресурси, щоб потім гратися грошима на виборах. Ми придумали обов’язковий аудит, публікувати фінансову звітність – цього ж нічого не було. Можна було красти, як хочеш, і ніхто цього не бачив. Ми все це поставили. Створили номінаційний комітет [для відбору керівників держкомпаній], який спочатку зустрів опір з боку олігархів, потім судами збивали різного виду конкурси, і це все діяло і діяло. Ми постійно ці процеси намагалися поліпшити. Але це не працювало. Був саботаж призначення людей на керівні посади в держкомпаніях. Саботаж і політичний тиск починалися в лінійних міністерствах. Я цього не бачив, але відчував. Подають таких кандидатів, що вже ясно, що це не з цієї опери. Коли номінаційний комітет з іноземцями у складі бачив цих людей, вони всі голосували проти. Тому в кінці року ми ще раз вирішили поліпшити цю систему і прийняли постанову №777. Ми прибрали можливість ініціювання конкурсу лінійним міністерством по топ-60 компаніях і забрали цю функцію під міністерство економіки. І, звичайно ж, привабливість посади міністра економіки відразу ж зросла. Туди ще НАК Нафтогаз додали в управління. Це ж не так, що НАК Нафтогаз вирішили з Міністерства палива та енергетики передати абикому. Попереду реформи в НАК Нафтогаз йде ЄБРР [Європейський банк реконструкції та розвитку], який дав величезний кредит. Тому ЄБРР, який знає хто і чим займається, сказав [передати НАК Нафтогаз у керування] тільки в Міністерство економіки. Після чого привабливість і важливість посади міністра економіки зросла до піднебесся. Це вилилося в початку цього року в бажання керувати цими потоками. Тиск божевільний. Я вирішив у цьому не брати участь.

— А прем’єр міг вас захистити від цього тиску?

— Як?

— Саакашвілі сьогодні заявив, що і у прем’єра ви не знаходили підтримки.

— З прем’єром у нас чисто ділові стосунки. Якогось достатнього доступу до нього в мене немає. Я з ним обговорював тематику проблеми керівництва Електроважмашу. Я з ним обговорював проблему керівництва ОГХК [Об’єднаної гірничо-хімічної компанії], де все продається через фірми-прокладки. Я зробив подання на звільнення Руслана Журила з посади голови ОГХК в кінці минулого року.

— Хто стоїть за Електроважмашем і ОГХК? Микола Мартиненко [колишній нардеп фракції Народний фронт, соратник прем’єр-міністра Арсенія Яценюка]?

— Я ж за руку його не тримав. Я в СБУ не працюю, у мене немає такого матеріалу, але ЗМІ кажуть, це так. Товариш з Електроважмашу зачепився за крісло і шляхом підкупу судів та інших намагається там поновитися. Якби він отримав команду від більш впливових людей, ніж я, його б давно там вже і близько не було.

— Якби ви працювали в інвестиційному бізнесі або поставили б себе на місце керівництва МВФ, як би ви вважали – варто в такій ситуації цій країні давати гроші?

— Я вже сказав кілька днів тому: ми або за два кроки від прориву або за два кроки від провалу. Деякі наступні призначення в уряді будуть дуже сильно впливати, куди ми рухаємося далі. Якщо технократи не потрібні, а потрібні управлінці… Багато розуму, щоб яму на дорозі закрити, не треба. «Папєрєднікі» робили, рапортували, скільки зібрали врожаю, як всі виїхали на посівну. Зараз потрібні зовсім інші підходи й моральні принципи. На жаль, у нас криза цінностей, і коли бачиш список людей, які нічого спільного не мають з нормальними моральними цінностями, тоді ти розумієш, що все-таки ми ближче до провалу. Але знову ж таки. Ми стільки всього зробили всі разом. І в енергетичному сектору, і в банківському секторі, і з дерегуляції разом з Міністерством транспорту та Міністерством аграрної політики. Чого варта тільки наша ініціатива щодо держзакупівель. Заощадили на купі корупційних схем від Укрекоресурсів до різного виду сертифікації.

— Вибачте, що перебиваю, але зараз важливо назвати речі своїми іменами.

— Я вже назвав. Напевно, більше назвав, ніж ще хто-небудь.

— Ви сьогодні перерахували, що Кононенко впливає на Укрхімтрансаміак, Держзовнішінформ, підприємства порошкової металургії, Нацагентство з акредитації України.

— Не скрізь впливає, але скрізь намагається впливати. Сюди ходить товариш від БПП, підконтрольний Кононенку.

— Хто?

— Товариш [нардеп БПП Геннадій] Чекіта. Наприклад, щодо порошкової металургії, ходить, лобіює своїх людей.

— А як це відбувається? Він приходить у міністерство?

— Згідно з законом у народного депутата є повноваження заходити, куди завгодно і коли завгодно. Це повна маячня. Заходити мало не на внутрішні наради. Є люди, які насправді частіше ходять в міністерство (куди їх не запрошують), ніж у Верховну раду.

— Тобто він приходить, коли відбувається конкурс?

— Приходить і сидить. Рекомендує якихось старих людей з міністерства. Наприклад, з приводу цього акредитаційного бюро. Ми їх [старих людей] прогнали, а він намагається їх поставити. Причому в самого є якась компанія з сертифікації, і він намагається тему сертифікації рухати. Я взагалі не розумію, як депутат може намагатися впливати на державні компанії. У нього ж є якісь повноваження. Ми – виконуюча влада. У нас є підконтрольні підприємства. Ми там формуємо якусь політику. Причому тут депутати і державні компанії? Мені це незрозуміло.

— Розкажіть про ситуацію з двома заступниками, яких вам хотіли призначити. По оборонній промисловості і Нафтогазу і держпідприємствам. Як це відбувалося?

— Взагалі смішна ситуація. У мене зараз є одна вакансія. Вакансія заступника. У понеділок з пакетом документів прийшов товариш. Я сказав йому, що так швидко не приймаю рішення, давайте подивимося, що буде з урядом. А він каже: «Ні, ні, все узгоджено нагорі, я з команди Кононенка, готовий приступати до посади». Я йому відповідаю: я вас добре не знаю. А він: «Так ось документи, більше і дізнаєтеся».

— Хто це? Назвіть прізвище [нардеп БПП Сергій Лещенко сьогодні заявив, що на посаду одного з двох заступників, про яких каже Абромавичус, лобіювали Сергія Пинькаса].

— Це не має великого значення. Або приходить людина 1960-го року народження, мало не вдвічі старший, ніж у мене середній вік заступників. У резюме – жодної роботи на керівній посаді, незважаючи на вік, тільки «консультант» і «радник». Людина сама в інтерв’ю, яке проводили мої HR-фахівці, визнає, що навіть не хоче працювати, але говорить «мені сказали» [йти працювати].

— Він приходив у міністерство з цим пакетом документів?

— Раніше пропонувалося багато кандидатур. Це нормальний процес. Щоб прийняти рішення і призначити заступників, я переглянув CV 200 людей. З 50-60 зустрівся. Але ненормально, коли тобі кажуть, що у тебе немає іншого виходу і ти тільки цю людину повинен брати. Врешті я сказав: звільніть мене від усього цього діла, я не хочу бути частиною всього цього.

— Як ви вважаєте, МВФ продовжить виплачувати Україні транші [після скандалу]?

— Ми повинні продовжити виконувати ті вимоги, які нам поставили. У нас дуже багато талановитих, відповідальних людей, давайте їх далі залучати. Люди, які готові допомагати країні, вони є, але потрібно створити умови.

— Що далі буде? Якщо фракція БПП проголосує за зняття мандата з Кононенка і якщо Рада провалить голосування за вашу відставку, ви залишитеся міністром?

— Я частиною цієї системи не хотів би бути. Це не тільки Кононенко. Він тільки одна з дійових осіб. Є якийсь конкретний алгоритм речей, які потрібно було б зробити. Ми ж не побороли корупцію не тільки в держкомпаніях. Ми не побороли беззаконня в судах, у прокуратурі. Там же всі залишилися ті ж самі. А ДФС чого варта! Найпростіша вимога – бізнес хоче отримати свої гроші назад, дайте вчасно, в повному обсязі повертати ПДВ та без відкату. Це базові речі.

— То що ж? Революція? Перевибори?

— Треба кількох людей, які хочуть все зламати і поміняти, призначити на дуже відповідальні посади.

— Так ви ж і були одним з таких.

— Я хотів би, щоб [моя відставка] стала холодним душем для керівників країни і щоб країна рухалася далі.

Новое Время
Джерело: Новое Время

“Букинфо”