Від Рубана-невдахи до «генерала-переговорщика»

Нещодавно Служба безпеки України заявила, що керівник центру обміну полоненими Офіцерський корпус, Володимир Рубан не уповноважений спецслужбою вести переговори про звільнення українців.
Підставою для вказаної заяви слугували поширення вітчизняними ЗМІ повідомлень Рубана, що він, як представник СБУ у чинні «генерал-полковника», проводив якісь переговори щодо можливого визволення громадян України в Мінську і начебто обговорював там ймовірність їх обміну на російських військовослужбовців.
Ми спробували розібратись, хто насправді ховається під «псевдо-генералом» — вершителем долі українських героїв-військовополонених, а також спекулює на темах повернення патріотів із полону бойовиків за для власного піару.
Про Володимира Рубана відомо дуже мало. Себе він представляє генерал-полковником, підлеглим Ігоря Смешка. Про нього пише Філатов, йому в Дніпропетровській держадміністрації дають літаки, він організовує обміни бранців з представниками т.зв. ДНР…
Рубан раніше носив прізвище Гарбузюк. Народився в серпні 1967 року, в 1984 році закінчив школу № 189 м.Києва, куди після 7 або 8 класу приїхав з села Зазим’я, Броварського району, Київської області.
Після школи вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища. Звільнився зі Збройних Сил у званні старшого лейтенанта. Зі слів однокурсників Володимира Рубана, під час навчання останній особливими успіхами не відзначився, був двієчником у підкоренні військової справи. Варто зазначити, що у списку іменитих випускників Чернігівського вищого військового авіаційного училища є багато генералів, героїв і льотчиків-космонавтів. Генерал-полковника Володимира Рубана там немає.
У 95-96 роках Гарбузюк був уже цивільним і міцно, зі слів його старих знайомих, «сидів на стакані». Далі спробував реалізувати себе у тютюновому бізнесі і в 1995 році засновує ЗАТ «Тютюн».
У 1997 Рубан зареєстрував редакцію дитячого журналу “Соняшник”. У 2000 році приватне підприємство з ремонту побутових приладів та товарів особистого вжитку. Відомо також, що в 2003-2004 році Гарбузюк-Рубан займався поліграфією, мав відношення до видавничого дому і наміри створити мережу книгарень в селах. Засвітився і по телевізору у флешмобі — спалюванням книг на знак протесту закриття якоїсь книгарні.
Серед зв’язків Володимира Рубана відзначають Андрія Єрмака (один з основних власників МАФів Києва, глава асоціації власників малого бізнесу та малих архітектурних форм), нібито випускника Київського вищого загальновійськового командного училища, а також лідера ГО «Український вибір» Віктора Медведчука, який роздає вказівки «псевдо-генералу» щодо «кандидатів» на звільнення (в одному із інтерв’ю, Рубан на запитання «Як ви працюєте з тими бандами, які забирають людей заради прибутку, яким не потрібен обмін?» меркантильно відповідає: «Потрібно шукати гроші і викуповувати цих людей»).
Крім того, з Медведчуком Рубана також зв’язує проведення проплачених «Українським вибором» піар-акцій та розповсюдження агітаційної продукції організації – недарма ж Медведчук та Рубан цитують один одного на своїх сторінках у соціальних мережах та сайтах очолюваних ними організацій.
Найкраще за всіх охарактеризував «генерала-шахрая» звільнений з полону проросійських бойовиків боєць батальйону «Донбас» Дмитро Куліш, який під час зустрічі з Володимиром Рубаном звинуватив його у дружбі з бойовиками «ДНР» (відео https://www.youtube.com/watch?v=IXWDA_e7Ws4).
Зі слів бійця, Рубан нічого не вирішує в обміні полоненими:
«Це говорить та людина, яку ти (Рубан — ред.) Пропивав разом з Захарченко, в ресторанчику. Це факти, факти …», — спересердя випалює боєць на плутані виправдання Рубана.
«Позорище, блін. Нєфіг всім локшину вішати на вуха і розповідати, що ти генерал. Ти старший лейтенант», — добиває Дмитро Куліш сконфуженого самозванця.
«Ти труп уже!», — кидає сивий чоловік із натовпу Рубану. «Політичний!».
Цікаво, а чи не у 2013 році Рубан присвоїв собі звання «генерал-полковника», коли створив ГО «Національна академія СБУ» та став особистістю, яка щедро роздавала інтерв’ю на топових телеканалах України?!
З усього сказаного, випливає ще більше запитань про «бойовий шлях» псевдо-генерала Рубана, його істині мотиви роботи по звільненню полонених, контакти з терористами і «договорняки» з представниками країни-агресора.
З часом, переконані, своє слово про Рубана, його «генеральство», заробітки на горі людей скажуть самі учасники АТО. Скажуть те, що було насправді, а не цитуватимуть повідомлення з телеканалів. Тоді й громадськість дасть власну оцінку псевдо-рятівнику і самозванцю.