Реформа правосуддя – на старті. Чого від неї чекати?

Очищення судів від негідних носити мантію людей за два роки після Євромайдану так і не відбулося. Днями Президент України Петро Порошенко видав Указ про звільнення першого і поки що єдиного суддю, який безпідставно застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до активістів революційних подій. Чому так відбувається? І чи вирішить проблему президентський проект змін до Конституції щодо правосуддя, який передбачає новий механізм оновлення суддівського корпусу? Спробуємо розібратися.

Затягування часу

Спершу зазначимо, що гальмування процесу очищення судової влади від суддів, які себе скомпрометували під час Євромайдану, відбувається через їхніх колег. Адже саме вони бойкотували виконання люстраційних законів. Спершу – «Про відновлення довіри до судової влади», за яким безуспішно переобрали голів судів та їхніх заступників, залишивши на цих посадах близько 80% кадрів режиму Януковича. Потім черга дійшла і до закону «Про очищення влади», який судді Верховного Суду України (ВСУ) вирішили перевірити на конституційність, скерувавши відповідне подання до Конституційного Суду України (КСУ). Через це не відбулася повноцінна люстрація у суддівському корпусі.

Не виправдалися сподівання й на роботу оновленої Вищої ради юстиції (ВРЮ), у повноваженнях якої – притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та надання рекомендацій Верховній Раді на їх звільнення. Адже вона, завдяки судам, що зупиняли рішення про обрання її членів, більше року не могла почати працювати. Єдиним органом, який протягом року розглядав справи «майданівських» суддів, стала Тимчасова спеціальна комісія (ТСК) з перевірки суддів загальної юрисдикції, створена на вимогу закону «Про відновлення довіри до судової влади».

Однак і в її роботі була значна пауза, адже зі складу ТСК вибули судді ВСУ у відставці Юрій Кармазін та Станіслав Щотка. Тому за рік роботи її члени встигли передати до ВРЮ висновки відносно лише 46 «майданівських» суддів, які виносили рішення проти активістів масових акцій протестів в Україні в період з 21 листопада 2013 року по 11 квітня 2014 року. Розгляд ще майже 300 таких справ не відбувся у зв’язку з завершенням строку діяльності ТСК. Аби подовжити термін її роботи народні депутати розробили законопроект. Однак член ТСК Маркіян Халабала вважає такий шлях надто довгим і пропонує своїм колегам просто передавати матеріали щодо «майданівських» суддів до ВРЮ. «Днями я так і зробив, передавши свої нерозглянуті справи до ВРЮ», — зазначив він.

Сподіваємося, що незабаром її члени візьмуть їх до розгляду. Щоправда, очікувати на позитивні рішення щодо звільнення усіх цих суддів складно. Оскільки результати розгляду 46 висновків, переданих ТСК, засвідчують, що в таких випадках члени ВРЮ діють вибірково: одних суддів, які кидали за грати євромайданівців та відбирали в автомайданівців водійські права, вони рекомендують на звільнення, а інших з таким же складом правопорушень – ні.

Суддівські маніпуляції

Не краща ситуація і з результатами роботи Вищої кваліфкомісії суддів України (ВККС), до якої можуть скаржитися на дії суддів громадяни та вносити свої подання правоохоронці. Цей орган надає свої рекомендації до ВРЮ щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів. Так от з 8936 скарг, які станом на 11 листопада 2015 року надійшли до ВККС, розглянуто лише 7 справ. По шести з них прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення «попередження». У 1679 випадках відмовлено у відкритті дисциплінарної справи, а переважна більшість, тобто 7250 скарг, ще очікують на прийняття рішень.

Як бачимо, ефективність роботи цього органу, на жаль, також невисока. Та й судді знайшли спосіб, як скасовувати його рішення. Свідченням тому стала справа судді Ірпінського міського суду Володимира Шумка. Він єдиний, хто отримав від ВККС рекомендацію на звільнення за позбавлення автомайданівця водійських прав. Проте 20 жовтня цього року Вищий адміністративний суд України, маніпулюючи старими та новими законодавчими актами, а також строками притягнення суддів до відповідальності, визнав це рішення, яке носить рекомендаційний характер для розгляду у ВРЮ, незаконним. Така постанова вищої інстанції не підлягає скасуванню, тому є фактично «індульгенцією» не лише для «майданівських», а й кримських, донецьких і луганських суддів-відступників, які зрадили присязі.

Змінити ситуацію має судова реформа. Нещодавно Президент України вніс до парламенту проект змін до Конституції щодо правосуддя, напрацьований Конституційною комісією, в якому йдеться про кваліфікаційне оцінювання, тобто переатестацію уже діючих суддів. На думку експерта Центру політико-правових реформ з судівництва Романа Куйбіди, його норми знімають бар’єри для очищення суддівського корпусу. Адже суддям запропонують пройти переатестацію, яку проводитиме Вища рада правосуддя – новий орган, що має замінити теперішню ВККС та Раду суддів України.

— Проект не бездоганний, але найкращий у сьогоднішніх реаліях. Важливо його прийняти одночасно з усіма законами, що потрібні для імплементації, — додає він.

Позиція Верховного суду

Зробити це слід як найшвидше, адже Пленум ВСУ винайшов лазівку для того, аби унеможливити звільнення суддів за отримання негативного висновку за результатами повторного кваліфікаційного оцінювання. Він постановив звернутися до КСУ з конституційним поданням з приводу визнання неконституційними положень пунктів 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень закону «Про забезпечення права на справедливий суд», прийнятого у лютому цього року під приводом початку проведення судової реформи. Адже зазначені норми, на думку суддів ВСУ, не відповідають міжнародним стандартам у сфері судочинства.

— Якщо КСУ визнає неконституційним ці пункти, то очищення суду через процедуру оцінювання, яку пропонує Президент у своєму проекті змін до Конституції України, не відбудеться, – упевнений адвокат, громадський активіст Роман Маселко. – Оскільки відмова від його проходження чи незадовільні результати оцінювання не будуть вважатися підставою для звільнення судді.

З огляду на це можна дійти висновку, що, які б закони не приймалися з метою очищення суддівського корпусу від негідних мантії людей, вони не отримають схвалення у суддів. Ті перешкоджатимуть їх виконанню усіма відомим їм способами. Негатив з боку суспільства по відношенню до судової влади буде з кожним новим кроком протидії лише зростати. До чого це призведе, гадаю, не варто зайвий раз пояснювати…

Приємні несподіванки

У такій ситуації приємно знати, що не всі служителі Феміди опираються змінам у судовій системі. Приміром, суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Роман Брегей упевнений, що «судді не повинні протидіяти запропонованому механізму перепризначення суддів через процедуру проведення конкурсу». Про що відкрито заявляє у ЗМІ.

Підтримати ідею оновлення суддівських кадрів вирішили й судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Олена Верозуб, Володимир Мозговий, Тетяна Заполовська, Ольга Літвин, Людмила Савицька та Антоніна Михайловська. Таку відповідь вони надали на листа експерта Реанімаційного пакету реформ Михайла Жернакова із пропозицією прийняти перезавантаження суддівського корпусу.

— Якщо громадськість вимагає цього, чому ми маємо не підтримувати таку пропозицію? – відповідає суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Олена Верозуб. – Я особисто не боюся проходити таку процедуру і виступаю за запровадження найбільш справедливого та чесного механізму перевірки суддів.

Такої ж думки – й Олег Матущак із Львівського апеляційного господарського суду. «Не дивлячись на те, що це покладає на мене та зрештою на кожного суддю обов’язок пройти цю процедуру, яка може стати підставою звільнення з суддівської посади, я підтримую оновлення судової влади», — зазначив він у своїй відповіді на листа Михайла Жернакова.

На жаль, таких суддів, які готові на жертви заради очищення судової системи від тих, хто її ганьбить, одинці. Однак вони є! І це вселяє надію на те, що не все ще у нас у цій сфері втрачено.

Леся Шутко, для “ОРД”