На Майдані була війна на два фронти проти Януковича. Перемогли тільки на одному. Саме тому зараз так важко даються здавалось би прості речі проти Януковича. Саме тому зараз такий шалений опір ініційованому мною законопроекту, що дасть можливість конфіскувати для держави хоча б частину вкраденого Януковичем та його поплічниками. Саме тому в ситуативний союз проти цього абсолютно логічного та адекватного для нашої ситуації закону об’єдналися не лише злочинці, а також ті, що називають себе “громадськістю”. Адже другий фронт Януковича на Майдані складався теж з громадськості, яку використовував (часто в темну) їх ідеолог та дирижер тодішній керівник Адміністрації Президента Януковича Сергій Льовочкін.
Це й же Льовочкін до сих пір має великий вплив на громадську думку та на суспільно-політичних діячів, стримує будь які репресивні заходи, щодо колишніх, розхитує країну, готує їм ґрунт до повернення. Нині він підключив всі можливі ресурси, щоб не допустити прийняття закону про особливий режим конфіскації. Ця стаття про ресурс Львовочкіна, про те з чим доводиться воювати.
Янукович та Льовочкін
Багато говорять про Льовочкіна і Фірташа, однак важливо сказати про Льовочкіна та Януковича. Зауважу свою політичну кар’єру Льовочкін почав з посади радника донецького губернатора Віктора Януковича. Віктор Янукович був дуже системним, наприклад свої корупційні мега-схеми у вугледобувній галузі та сфері залізничних перевезень він почав вибудовувати, ще в ті часи. Так само тоді він почав вибудовував диктаторську систему влади, щоб стати одноосібним власником країни. Ставши Президентом Янукович стикнувся з реальною проблемою- Київ його не сприймав, це було суціль вороже середовище: народ, журналісти, громадські активісти, всі його ненавиділи. Це загрожувало стабільності його влади, тому Янукович взявся за вирішення проблеми. Менеджером в цих питаннях у Віктора Федоровича став Сергій Льовочкін, що офіційно був призначений керівником Адміністрації України.
Вони швидко усвідомили, що точковим фінансуванням окремих проектів ситуацію не зміниш. Ненависть народу була така велика, що її не можливо було перекреслити, зате можна було спрямувати в потрібному напрямку. Тобто налаштувати громадськість “за” Януковича було неможливо, а ось плекати ненависть до всіх і вся було не важко і те що треба. Адже якщо знищувати, обливати брудом будь-яку альтернативу владі, Януковичу нічого не загрожувало. Люблять його чи ненавидять, в таких умовах нічого не означало. Так і вирішили – головною ідеологією Президента Януковича в інформаційному просторі стало “противсіхство”, яке плекав та роздмухував Сергій Льовочкін.
Працювати в цьому руслі було дуже просто. Споживачі інформації, підготовленої по такому рецепту, сприймали все за чисту монету, з журналістами та громадськими активістами було взагалі легко- їм це впарювалося під соусом об’єктивності. Мовляв, треба збалансовувати інформацію, якщо в сюжеті критикується Партія Регіонів, треба обов’язково злим словом згадати і опозицію і плювати, якщо перші рубали голови, а другі тільки обрізали нігті.
Особливо вдало Льовочкін вертів різними політичними шоу, і основною зброєю Януковича-Льовочкіна в інформаційному просторі був звісно Шустер.
Щоправда Льовочкін не робив ставку на одного Шустера, він працював з усіма.
Десь в хід йшли гроші, десь Льовочкін (по доброті душевній) зливав інформацію, десь йшов в хід шантаж, погрози, десь він розігрував роль хорошого поліцейського, захисника від свавільного Януковича.
Наприклад, зверніть увагу як Льовочкін майстерно став “другом” громадськості, що отримувала Західні гранти. Можна прочитати в новинах, як в 2010 році він зупинив перевірку СБУ Фонду Сороса “Відродження”. “Інцидент вичерпано. Подібні речі не варто робити без необхідності”, -заявив тоді Льовочкін. Після цього Фонд “Відродження” фінансував багатотомне журналістське розслідування справи Лазаренка на “Українській правді”, що надзвичайно било по Юлії Тимошенко, яка сиділа у в’язниці. Зате це було надзвичайно вигідно Януковичу, якому треба було засадити її ще на довше та максимально дискредитувати. Тобто такі витрати грантівських коштів повністю вкладалося в ідеологію “противсіхства” Льовочкіна. Зате той же Фонд не ризикнув дати грант на журналістське розслідування справи вбивства Щербаня. Хоча це було в той час куди актуальніш, однак таке розслідування вивертало на огляд читачів гори трупів – криваві дійства донецької мафії, дітищем якох був Віктор Федорович.
А ось приклад, як Льовочкін створював фейки. Реальна історія: поганий поліцейський Портнов рейдернув підприємство у американського власника. Хороший поліцейський Азаров: пообіцяв повернути, проте попросив у американця звинуватити у рейдерстві опозицію. А Льовочкін розніс історію з потрібними акцентами по всіх ЗМІ, вона розійшлася на ура, адже серед журналістів вже так глибоко оселився вірус “противсіхства”.
Диригуючи інформаційним простором Льовочкін нічим себе не обмежував. Плодити брудні фейки для нього була звичайна справа. В мене, наприклад є вагомі підстави вважати, що той бруд, що був викинутий проти мене в 2012 році і який працює до сих пір, розроблявся Льовочкіним. Це була помста за візит в “Міжгір’я”. Я маю неувазі фальшиву довідку від психіатора, а також розміщення на секс-сайтах мого фотошопу і телефону. Якийсь час мені дзвонили безперервно і випадкові відвідувачі сайтів і рекрути (як я потім дізналася зекі з колонії). А згадала я цей приклад тому що, другий потік дзвінків стався невдовзі після смерті мого чоловіка. Льовочкін знову відкрив шлюз, певно вважаючи, що це слушний момент мене добити.
Льовочкін та Євромайдан
Найбільше талант Сергія Льовочкіна в царині маніпуляції громадською думкою проявився на Євромайдані, який він взяв під повний контроль.
Це було дуже явно:серед активістів були люди Льовочкіна, і дуже швидко мізки перемкнулися і у тих, хто з Льовочкіним і близько не був знайомий. Вже на другий день люди, що вийшли на Майдан Незалежності дружно скандували: “Без політики – без політики”. І щиро пояснювали, що вони не проти Януковича, а лише за Євроінтеграцію.
Тим часом 24 листопада на Європейську площу, де встановила сцену опозиція вийшла рекордна кількість людей і вони вийшли… проти Януковича. Стало остаточно зрозуміло – ПОЧАЛОСЬ.
Однак для Майдану потрібен був Майдан. Проте накручений Льовочкіним Євромайдан політиків до себе не пускав, навіть, коли 28 листопада Янукович не підписав євроінтеграцію. Тому що так потрібно було Львочкину. Тому що він прекрасно усвідомлював, що анархічний бунт закінчується або його придушенням, або громадянською війною, а на самому початку є шанс взагалі випустити пар в свисток.
Тоді ж стало абсолютно зрозуміло, що все вирішиться на тижні: або на Майдані стане політичний Майдан і почнеться революція, або мер Києва поставить ялинку, а потім Новий Рік, Різдво, незчуєшся і Саша Янукович наступний Президент.
Я була на засіданні громадської ради Евромайдану в четвер того вирішального тижня. Там був цілий букет нинішніх депутатів Верховної Ради, тоді лідерів Евромайдану, студентські активісти. Так от лідери Євромайдану на повному серьйозі переконували студентів, що акція протесту завершена. Що “ми стояли лише щоб вплинути на Януковича, щоб він підписав Євроінтеграцію”. Мовляв, не вдалося, буває, наступного разу вийде, а зараз розходимося. Студенти спочатку не погоджувалися. Проте їх переконали. Мовляв, ви юні і зелені, нічого не розумієте, до 15 року підростете, вийдете знову. Що найбільше мене вбило: на цій нараді розплановувався вихід з Майдану так “щоб ініціативу не встигли перехопити політики”. Для цього планували вночі прибрати “озвучку” і тоді ж покинути Майдан, щоб до ранку будівельники встигли зайняти площу будівельною і не пустити опозицію.
Звісно це було режисоване Льовочкіним.
На наступний день опозиція спробувала підвести свою звукову апаратуру. Однак “Беркут” та активісти Євромайдану “озвучку” на площу не допустили. В той момент, коли мікроавтобуси з апаратурою намагалися пробитися крізь ланцюг міліції, на сцені Євромайдану на повну гучність виступала рок-група. Народ взагалі не розумів, що відбувається.
Я тоді вихопила мікрофон у музикантів та звернулася до людей, щоб ті допомогли автобусам проїхати крізь стрій міліції. Народ на Майдані спочатку кинувся, проте потім їх зупинили запевненням сцени, що все це провокація.
Я знала, що о 3 ночі Льовочкін забере свою озвучку і Майдан розійдеться. Я була морально розчавлена, мені здавалося, що я зробила все що могла, проте програла. “Утро вечера мудренее”, -сказала я собі та попленталася додому спати.
В цю ніч стався розгон Майдану… Юні студенти, що ще лишалися на Майдані в невеликій кількості після того, як була вивезена озвучка, були жорстоко побиті “Беркутом”.
Чому була застосована сила, якщо Майдан і так доживав останні години завдяки майстерності Льовочкіна? Пояснення тут просте: так сталося, бо оточення Януковича бачило наскільки близький до успіху план Льовочкіна. А успіх звісно викликав заздрість. Чорну заздрість, бо за близькість до тіла вождя завжди йшла запекла боротьба. Тому Клюєв і компанія в останній момент перехопили ініціативу, щоб взяти собі лаври за знищення Майдану. Клюєв з Сівковичем вважали, що грубий силовий варіант нічим не гірше за витончене шаманство Льовочкіна. Проте вони помилилися. Їх амбіції та жертовність студентів врятували Майдан. Інакше, ще пару годин по плану Львочкіна, і на 1 грудні на Майдані стояла би потворна ялинка, а не сотні тисяч людей, що перейшли рубікон. До речі, тоді 1 грудня Майдан знову переродився він став не за Євроінтеграцію, не проти Януковича, він став за Україну. Саме тому і вистояв, не зважаючи на другий фронт, на цілу зливу нових технологій, які організовував той же Льовочкін.
Думаю, що це також була лише технологія, коли Льовочкін подав у відставку після розгону Євромайдану. Адже він продовжив руйнувати Майдан зсередини, маніпулювати громадською думкою в потрібному напрямку. Для себе він просто вибрав безпрограшну позицію. Перемагає Янукович – він воосідає на лаврах, як його агент, що розвалював Майдан зсередини. Перемагає Майдан -Льовочкін позиціонується, як прихильник Майдану.
Наприклад, події на Грушевського схоже також були технологією влади. Адже радикалізм Майдану наростав, Янукович панічно боявся ескалації конфлікту біля Міжгір’я, і йому вигідно було організувати цю ескалацію подалі від себе на Європейській площі і отримати привід вбивати…
Страшні технології і особи які, нажаль, мають до них прямий стосунок крутять країною до сих пір. Той же Льовочкін знову таки свідомо і активно підживлює “противсіхство”, яке наростає в країні. Цьому є об’єктивні причини. Адже, по-суті, це єдина ідеологія в якій у важкі часи неможливо зневіритися. А часи в нас справді важкі -війна, економічний спад, корупція, вплив Фірташа, Ахметова на політикум- все це реально є. Це є той грунт, де вкинуті Льовочкіним зерна маніпуляцій добре проростають. В результаті під дудку Льовочкіна танцює чималий ресурс, він реально впливає на громадську думку (правда лише в царині негативу, проте для його мети -розхитати країну до заворушень, цього абсолютно достатньо). Тобто фактично за ним стоїть народ, що сліпо ненавидить владу, абсолютно все що з нею хоч якось пов’язано, а він направляє цю ненависть в потрібному напрямку.
Коштів для цього Льовочкіну вистачає, адже в його проекти інвестують всі колишні, бо сподіваються, що зможуть повернутися до влади, коли схлине хвиля громадських заворушень.
Тому Льовочкін зараз працює в Україні з усіма, хто розгойдує суспільство, він активно вербує політиків і посадовців, щоб мати все більше і більше можливостей впливати на громадську думку, дискредитувати тих, хто йому заважає.
Мені, наприклад, відомі факти, що літаком Фірташа-Льовочкіна (Сесна UR-LDB) літав відпочивати на Новий Рік в Рим колишній керівник… СБУ Наливайченко. Мені відомо, що Льовочкін фінансує бандитську частину “Айдару” через Каськіва. До речі, я чула від депутатів “Радикальної Партії”, що командира “Айдара” Мельничука в список протягнув особисто Льовочкін…Також зараз Льовочкін активно працює з Пупсом. Адже зовсім не чудом “смотрящій” від “Свободи” став співласником “жирного” забудовника Києва компанії “КАН” (власниками статутного капіталу офшору “Бовалон Інвестментс лімітед”, що стоїть за ТОВ “КАН” є компанія Дмитра Фірташа Group DF та матір Ігоря Кривецького (Пупса).
Також мені відомо, що Льовочкін обробляє впливових осіб західного світу. Він системно закидає месіджі, що він був основним ідеологом Євроінтеграції у Януковича, підтримав Майдан, і буде зручним для Заходу прем’єр-міністром України, бо зупинить війну (при чому він заперечує її, як агресію Росії, а подає як внутрішньо-українську проблему, і нажаль на Заході багатьом хочеться чути саме це).
Зараз Льовочкін засмикав всі ниточки, щоб перешкодити прийняття законопроекту про особливий режим спецконфіскації активів Януковича. Тому що він прекрасно розуміє, що коли закон запрацює у нього буде менше можливості розкачувати ситуацію в Україні.
Він проти, тому що переживає, що за першим кроком будуть наступні. І вони будуть стосуватися безпосередньо Льовочкіна його партнерів з умовної групи “Росукренерго”, тих поплічників Януковича, що обкрадали країну проте не потрапили під санкції, бо вкладали кошти в реальний бізнес, в ЗМІ, тому мають чималий вплив на громадсько-політичне життя України. І Льовочкін в цьому правий, адже якщо в державі буде порядок, то вона обов’язково візьметься і за його кишеню, де лежать доходи добуті в злочинних схемах і за кишеню того ж Ахметова. У держави, до речі, є безліч правових механізмів забрати своє з приватної кишені, зокрема через податки.
Тому таким важливим є перший результат, що можна швидко отримати після прийняття законопроекту. Зокрема, конфіскувати в державний бюджет 100 млн. доларів коштів, 2 млрд. доларів облігацій, кілька десятків кілограмів золота вже давно арештованих українським слідством.
А як це потрібно суспільству, що втомилося чекати хоч найменшого результату. А як я втомилася добиватися хоч найменшого результату, ви просто не уявляєте! Знаєте, мені все частіше привабливими здаються міркування моїх щирих фанатів, що просто не розуміють чому я до сих пір не кидаю гранати. Проте не кидаю, бо розумію, що це не лише акт відчаю, це кінець Україні.
А Україна, державні інтереси для мене понад усе! Тому я в багнюці Верховної Ради, я не бачу іншого шляху ніж тягнути такі законопроекти, намагатися по ниточці розривати зв’язки колишніх з нинішніми, корупціонерів з тими в чиїх руках зосереджена політична воля. Люди, підтримайте! Люди не будьте пішаками, гарматним м’ясом маніпулятора Льовочкіна, у якого один інтерес -нарешті перемогти Майдан.
26 ответов
Алё гараж! А где статья про ГУКЗЕ, была перед этой??????
забыли автора: Тетяна Чорновол
Льовочкін – вождь “противсіхів”
12 вересня 2015, 15:31
Главный враг Украины не только ботоксное путло,но и такие мрази как левочкин и бывшие недобитые рыгоублюдки,и пока эти твари топчут нашу землю,ничего хорошего не будет;только кардинальная зачистка и уничтожение предателей,навсегда….
Цей законопроект — із розряду “люстраціі” за Єгором Соболєвим. Багато налюстрували? Цікаво, скільки витратили коштів платників податків на компенсації відновленим на посадах за вимушені прогули? А найголовніше: на місце одних негідників прийшли інші, ще гірші, бо прийшли на крові ідеалістів. Правоохоронні органи, керівники яких призначені за квотами обраних нами “жирних шоколадних срак”, “кулявлобів” саботують роботу по корупції, як минулій, так і сьогоднішній; до суду нічого серйозного не доходить. А якби і дійшло….., то краще про таке і не загадувати, бо ціну “вашим честям” суспільство знає дуже добре. Та чи може бути інакше, коли боротьбу з корупцією організовують головні корупціонери? Іншими словами, Тетяна Чорновіл замість чесноі правоохоронноі і судової систем (навести там лад з нашим президентом, прем”єром та Верховною Радою надії немає) пропонує нам підтримати позасудове вилучення майна у грішників, бо і так з ними усе зрозуміло? Так очевидна ж річ: за рішенням європейських судових інстанцій вилучене у такий спосіб повернуть. Як бонус грішникам — вони будуть, фактично, реабілітовані. То чого хоче автор: розважити нас перед телевізорами деякий час? Щоб потім ще більше зневіритись?
А каламойских, тарут, луцкенкав, тимашенкав и прочее ворье не надо трогать?
Вы переворот делали для гнарода или для замены одного ворья на другое?
Избираельный закончик то. Для них закон, а для вас ”побратими”?
На хер такая “европейская”законность нужна. Сопли он тут мажет
Всех боевиков спонсирует Сергей Шахов, Армен Саркисян, Юрий Иванющенко, Александр Батурин, Енакиевские Носик и Перегуд. Короче вся Енакиевская блатная шелупень которая кушает из рук Путина. Все Енакиевские это не блатные, а скорее “Мусорские и ФСБ — шные прокладки”. Слава Героям Небесной сотни. Долой Енакиевских с Украины.Юра Енакиевский живет в Монако!!!
Вот и ясно свободна лИ ОРД, как СМИ.Инфа о Яценюке и никакой реакции…
что это за революция если процветает Кивалов и вся его мразь-кампания?!
Я щас заполачу.
Некие льйовочкины унд компания не дают голосовать закон.
И хто ж та кампания, шо верховодит в стране?
Лбовчкин с 50 голосами? Или некие другие силы?
В парламенте БОЛЬШИНСТВО — это искренние “патриоты Украины, чьи руки по локоть НИЧЕГО “не брали”. Их, как утверждают, конституционное большинство. Аж за ТРИСТА душ.
Они КОНСТИТУЦИЮ перекроить могут. ВРАЗ. На одном дыхании. Одним тычком в кнопку.
Они пришли туда чтобы сделать пересичному громадянину “щастя”… на века.
У них холодные и “чистые” руки, незамутненные глаза и “плламенные” сердца борцов (хрен знает, правда, за что).
Ну и почему это прогрессивно-проукраинское БОЛЬШИНСТВО не голосует данный закон? А?
Не потому ли, что по такому закону им самим придется отдавать? Все то что нажили “непосильным” трудом.
А оно ж не хочется- отдавать то. Жены с полюбовницами не поймут. Как это, взять и -отдать.!!!!
Не хер валить все на папиредников. Рожа у самих кривая.. Не красивше рыгоаналовских
Моня когда в конце концов ты и такие ублюдки как ты ответите за то, что происходит в Украине????давели б….ди страну!!!!
Сейчас возвращать и отвоевывать Восток ни в коем случае не нужно: это черная дыра
В ближайшие годы Донбасс ждет сложный период: Путин будет их подпитывать, но очень скромно, чтобы не сдохли, но и не жировали. Донбасс нужен ему как площадка для забрасывания диверсионных групп, ведения пропагандистской работы. Иными словами, такой себе тлеющий очаг, который в любой момент можно поворошить кочергой, чтобы искры полетели в сторону «братского народа».
Это процедура отлаженная. Понятно, что для жителей региона это означает постоянную беду. По такой же схеме живет Нагорный Карабах: как только намечаются какие-нибудь альтернативные нефтяные ветки из Азербайджана в Турцию, в Нагорном Карабахе тут же обостряется политическая ситуация.
Но сами нагорные карабахцы, поскольку люди они простые, воспринимают это как этнический конфликт. Так и в Донбассе люди будут верить, что «западенцы» хотят уничтожить их и замучить, а единственный свет в окошке – это Владимир Путин, который, пусть и кинул их разок-другой, но все равно является альтернативой бандеровцам. Ну да, меняют власть, не спросив местное население – куда делся «народный мэр» Славянска в тренировочных штанах и с пропитой мордой? Никто о нем сегодня даже не вспоминает. Списали, значит, поставят других.
Новые вожди будут воровать и удерживать власть силой, а регион будет дохнуть
Новые вожди будут воровать и удерживать регион силой, а сам регион будет дохнуть – точно так же, как дохло Приднестровье, где за 20 лет количество населения уменьшилось вдвое. Это самый глубокий демографический коллапс в регионе. Пенсии сокращаются, зарплаты – тоже, но элиты чувствуют себя прекрасно, воруют, сидя на финансовых потоках, идущих из России.
В геополитическом плане РФ, без сомнения, будет говорить, что Донбасс – братская территория, которую нужно поддерживать. Но, если посмотреть серьезно, то Путин уже и Приднестровье потерял: оно медленно, но неотвратимо уходит в сторону Молдовы. А получает он новое Приднестровье, расположенное на 900 км ближе к Москве. Идет сокращение геополитического влияния и контроля над территориями, о котором так любил рассуждать Путин.
Для Донецка и Луганска это, конечно, ничего хорошего не несет. Ситуация катастрофическая. И Киев, и украинское население за год существенно продвинулись в понимании того, что эту территорию сейчас возвращать и отвоевывать ни в коем случае не нужно, ведь это черная дыра. Через год это станет еще яснее. А вот лет через 20, если Киеву удастся провести экономические реформы, Донбасс сам будет проситься обратно – так же, как сейчас Приднестровье потихоньку скребется лапкой в дверь Евросоюза.
Но это требует времени. Сейчас задача Порошенко – немного притормозить ультрапатриотов, призывающих отбить Донбасс, где они проливали кровь. У него денег-то и на лояльные регионы не хватает, а здесь он получит явно нелояльную территорию, напичканную вражескими агентами и требующую колоссальных средств, которых в бюджете нет. Порошенко будет отпираться от Донбасса всеми четырьмя конечностями, Путин – тоже. Можете представить, каково будет в ближайшие годы людям, живущих на этих территории.
А где на этой “славянской” территории о людях думали?
Ура-патриотам, которых хрен загонишь в окоп, надо отвоевать ТЕРРИТОРИЮ, а не граждан Украины вернуть в страну.
А в целом рассуждения здравые.
Надо экономику поднимать. Дать людям возможность РАБОТАТЬ и ЗАРАБАТЫФВАТЬ. А не сказки рассказывать, о том, как при какойто очередной сраной партии жить станет лучше, если она влезет во власть.
Путин позорно проиграл войну
Правление Путина начиналось войной, которую развязало окружение Ельцина, и заканчивается войной, которую развязал он сам
Авторитарные персоналистские режимы могут многое. Искусно комбинируя оруэлловские и хакслианские манипуляционные технологии, они способны довольно долго поддерживать в своих изолированных ареалах “политическую стабильность”, плавно переходящую в омертвление социума. Адиабатический режим такого толка мог бы, в принципе, стать практически бессмертным. Не случайно коммунистические вожди мечтали на заре своего проекта о победе революции в мировом, если не в космическом, масштабе.
Они знали, где хранится их кощеева смерть. Авторитарный персоналистский режим не может пережить явного внешнеполитического поражения, неважно какого характера – военного, экономического, идеологического, морального. Такое поражение автоматически десакрализует первое лицо и разрушает структурообразующий миф о непогрешимости вождя и всего проекта в целом. Срабатывает безжалостная логика родственных по духу систем, – уголовных сообществ. Опущенный пахан — уже не пахан. Так и путинский режим мог бы пробежать на своих кривых ножках еще какую-то дистанцию, каждым дополнительным годом своего преступного существования необратимо разрушая шансы на будущее России – если бы не постигшая его украинская катастрофа.
Невозможно не вспомнить в этой связи проницательное замечание Андрея Амальрика, сделанное им около полувека назад: “Отчего всякое внутреннее дряхление соединяется с крайней внешнеполитической амбициозностью, мне ответить трудно. Может быть, во внешних кризисах ищут выхода из внутренних противоречий. Может быть, наоборот, та легкость, с которой подавляется всякое внутреннее сопротивление, создает иллюзию всемогущества. Может быть, возникающая из внутриполитических целей потребность иметь внешнего врага создает такую инерцию, что невозможно остановиться – тем более что каждый тоталитарный режим дряхлеет, сам этого не замечая”.
Фатальной ошибкой путинского режима стала не столько даже сама аннексия Крыма, сколько ее презентация urbi et orbi в знаменитой речи Путина 18 марта 2014 года и его дальнейших выступлениях как первого шага в реализации амбициозной концепции “Русского мира”. Первоначально у Путина была конкретная прагматическая задача – блокировать европейский вектор развития Украины, ни в коем случае не позволив этой стране вырваться из евразийской сети криминальных паханатов и выбрать цивилизованную модель экономической и политической конкуренции. Такой выбор мог бы стать заразительным примером для русского общества и подорвать духовные скрепы путинского режима.
Фатальной ошибкой путинского режима стала не столько даже сама аннексия Крыма, сколько ее презентация urbi et orbi в знаменитой речи Путина 18 марта 2014 года
Аннексия Крыма рассматривалась Путиным как один из инструментов решения именно украинской проблемы, а не как начало духоподъемной кампании собирания “Русского мира”. Поначалу Путин и не помышлял об исторической миссии собирателя земель русских. Его вполне удовлетворили бы гораздо более скромные лавры – душителя украинской антикриминальной революции.
Но 18 марта “хорошего Гитлера” понесло в эйфории его крымского “триумфа” и он стал заложником обозначенного им в серии речей и интервью мифа “Русского мира”, ученического ремейка идеологем “Третьего рейха” – разъединенный народ, собирание исторических земель, национал-предатели, защита русских и русскоязычных по всему миру, уникальный генетический код с дополнительной хромосомой духовности, арийское племя, спустившееся с Карпатских гор и распространившееся на полмира до форта Росс в Калифорнии.
Гитлеровский тысячелетний “Третий рейх” продержался 12 лет. Петля Судетской речи окончательно затянулась на шее гитлеризма через 7 лет после ее произнесения. С петлей крымской речи и путинизмом все как-то пошло значительно быстрее. Нельзя открывать могилы таких мертвецов.
Но вспомним: первоначальный теле пропагандистский эффект был оглушительным. Казалось, что 18 марта 2014 года – как 2 августа 1914 года: вся страна с флагами, знаменами, иконами, портретами царя, георгиевскими ленточками встала на колени перед резиденцией в Ново-Огареве. Суровые пролетарские вожди “Левого фронта”, судимые за организацию изменнического бунта в день инаугурации государя-императора, верноподданически взывали из своих мрачных застенков: “Да здравствует Владимир Владимирович Путин, собиратель земель русских!” Буржуазные оппозиционные дамочки кокетливо бросали к ногам брутального Победителя букеты изысканных комплиментов.
Но романтическая перезагрузка системообразующего мифа оказалась роковой, она требовала динамики, картины непрерывно расширяющейся вселенной “Русского мира”. Статика, любой намек на отступление смертельны для диктатора, порождают как раз среди самых горячих сторонников страшное подозрение “Царь ненастоящий!”. Поэтому была немедленно намечена следующая после Крыма цель экспансии “Русского мира” – “Новороссия”, исконно русские земли, незаконно переданные Украине жидобольшевиками, бог им судья, после революции 1917 года.
В отношении Запада был развязан интенсивный ядерный шантаж, целью которого было запугать страны НАТО, парализовать их волю и заставить уклониться от выполнения своих обязательств по статье V устава НАТО в случае появления уже в Прибалтике вежливых зеленых человечков. “Вы готовы умереть за Нарву?” – обращал вопрос к Западу Путин. Недавний опрос общественного мнения в европейских странах НАТО показал, что только в Польше и Великобритании большинство высказалось за оказание военной помощи балтийским государствам в случае российской агрессии. Но этот много говорящий о пенсионной ментальности старушки Европы результат остался единственной “победой” “Русского мира”. На всех остальных направлениях концепция Путина потерпела серьезнейшие поражения.
Прежде всего, в Украине, в умах и сердцах ее граждан, в том числе русских по национальности. Выяснилось, что в восьми из десяти зачисленных в Новороссию регионах не нашлось даже достаточного количества выживших из ума бабулек для организации регулярных массовок с хоругвями и путинскими иконами. В двух областях в нескольких городах удалось закрепиться вооруженной до зубов разношерстной компании профессиональных диверсантов, приезжих дегенератов, десятников МММ, фашистов РНЕ, ряженых казаков, ветеранов 35-летней афгано-кавказской колониальной войны.
Для того чтобы их не вышибли из Донбасса, необходимо постоянное присутствие в мятежных областях частей регулярной российской армии с купленными в военторгах танками, БТР-ами, установками “Град”, “Ураган”, “Торнадо”, ЗРК “Бук”. Проект лучезарной “Новороссии” скукожился: фундаментальной политической слабостью этого движения “доведенных до отчаяния коренных жителей”, отличавшей его от любого другого сепаратистского проекта в мире, было отсутствие в нем органики, неспособность внятно артикулировать ни причины своего “отчаяния”, ни цели своего ”протеста”.
Путинская агрессия в огромной степени способствовала формированию в Украине гражданской нации не на этнической основе, а на мировоззренческом принципе европейского выбора, верности историческим традициям “Киевской Руси”. В цивилизационном плане война, навязанная Путиным Украине, стала для ее граждан всех национальностей битвой Киевской Руси и Золотой Орды. Русские в Украине в своем подавляющем большинстве отвергли идеи “Новороссии” и “Русского мира”, поддержали антикриминальную революцию и осознали себя патриотами украинского государства.
Правление Путина начиналось войной, которую развязало окружение Ельцина, чтобы привести своего ставленника к власти. Правление Путина заканчивается войной, которую он развязал сам, чтобы удержаться у власти и сделать ее пожизненной. Обе войны он по-разному, но одинаково позорно проиграл.
Провалился и ядерный шантаж, предпринятый в отношении Запада и прежде всего США. Путинская повестка дня не ставила своей целью превращение в радиоактивный пепел ненавистных США, чего можно было бы достичь только ценой взаимного убийства в ходе полномасштабной ядерной войны. План был значительно скромнее: максимальное расширение “Русского мира”, распад НАТО, дискредитация и унижение США как гаранта безопасности Запада. В целом это стало бы реваншем за поражение СССР в Третьей (холодной) мировой войне, так же как Вторая мировая война была для Германии попыткой реванша за поражение в Первой.
“Парадокс Нарвы”, способность Путина одним шагом поставить весь Запад перед немыслимым выбором – унизительная капитуляция и уход из мировой истории или риск ядерной войны с человеком, находящимся в другой реальности, – стал серьезнейшим вызовом для цивилизованного мира. Особенно учитывая настроения гедонистической Европы. Сегодня на Западе нет политиков масштаба Черчилля и Рузвельта, но похоже, что коллективный западный Чемберлен, медленно разворачиваясь, нашел все же адекватный ответ на нарастающий ядерный шантаж Москвы. Ядерная риторика Кремля, направленная на подрыв ключевой статьи устава НАТО, была услышана, проанализирована и получила адекватную реакцию: было принято решение о размещении на постоянной основе на территории стран Балтии и Польши военных контингентов НАТО, включая американских военнослужащих.
Размеры этих контингентов не имеют большого значения. Они не рассчитаны на наступательные действия, и, надо надеяться, им не придется принимать участие и в оборонительных операциях. Принципиален сам факт присутствия американских солдат и офицеров. Они – живое оружие сдерживания, заложники-смертники, если хотите. Весь расчет кремлевских шантажистов, почти год болтавших о радиоактивном пепле имени господина Киселева и смеющихся “Искандерах” несравненной госпожи Семенович, строился на том, что, введя в балтийские страны вежливых “зеленых человечков” и размахивая ядерной дубиной, они запугают и парализуют Европу и США. Символическое присутствие американских военнослужащих в районе Нарвы психологически разворачивает ситуацию на 180 градусов. Теперь появление там первого “зеленого человечка” автоматически будет означать вступление Российской Федерации в полномасштабную войну с США. Тем самым экзистенциальный вопрос адресуется теперь уже не к Западу, а к Путину и его ближайшим бизнес-партнерам.
Отвечать за всю нашкодившую компанию вызвался генерал-полковник от искусствоведения Сергей Иванов: “Что вы, коллеги, как вы только могли предположить? Мы же Моська по сравнению с натовским Слоном. Мы только и думаем, что о новом мирном сосуществовании с Вами”. Ну, а чтобы окончательно выбить из кремлевских мосек дурь о возможной конфронтации с НАТО, Запад намерен оказать Украине максимальную политическую и экономическую поддержку. Теперь судьба Украины стала проблемой и собственной безопасности Запада: Крестовый поход “Русского мира” должен быть остановлен на дальних подступах к территории НАТО.
Но все же самое болезненное поражение путинская идеология “Русского мира” потерпела в самой России. Впрочем, поражение она потерпела еще четверть века назад. В 1991 году распались две коммунистические империи: сначала малая югославская, а за ней и большая советская. Распались они по одной и той же причине, но распадались очень по-разному. “Духовные скрепы” коммунизма истлели, и ничто уже не удерживало братьев меньших в орбите старшего имперского брата (сестры) – России и Сербии. Характер распада определялся отношением к нему соответственно сербского и русского народов. Их харизматические лидеры того времени, Милошевич и Ельцин, как прирожденные популисты руководствовались в своей политике умонастроением подавляющего большинства своих сограждан. Сербы, пораженные вирусом местечкового имперства, отчаявшись сохранить всю Югославию, бросились вырезать из ее тела “Большой Сербский Мир”, развязав и проиграв полдюжины войн, унесших десятки тысяч жизней.
Сторонники подобного сценария раздела советской империи имелись и в России – прежде всего среди политической “элиты”. Собственно, ГКЧП был не коммунистическим, а именно имперским путчем. А один из вождей “победившей демократии” Гавриил Попов настойчиво призывал тогда к братскому расчленению Украины как раз по сегодняшним путинским лекалам. Но настроения эти не были массовыми. На демонстрацию протеста против Беловежских соглашений, разделивших СССР строго по формальным границам бывших союзных республик, вышло в Москве в день их ратификации в Верховном Совета РСФСР не более ста человек. Не только жители бывшего Советского Союза, но и весь мир многим обязан мудрости и великодушию русского народа, не соблазнившегося призывами янаевых и поповых к “собиранию исконных русских земель”.
Югославский сценарий на постсоветском пространстве, нашпигованном ядерным оружием, мог бы стать всемирной катастрофой. Маргинальные имперские фанатики вроде сегодняшней знаменитости, военного преступника с четвертьвековым стажем Гиркина в качестве утешительного приза отправились на Балканы убивать хорватов и боснийцев. Среди них и в помине не было неприметного отставного чекистского подполковника Путина, в те дни носившего портфель за мэром Петербурга и поглощенного сулившей ему первые лямы аферой “Металл в обмен на продовольствие”.
Карикатурная химера “Русского мира” с его сакральным Херсонесом – это безумная попытка стареющего диктатора вернуться в машине времени на двадцать три года назад, переиграть распад Советского Союза, на этот раз по-югославски, и продлить агонию своей гниющей клептократии, припудрив ее идеократическим проектом Большего стиля наподобие гитлеровского фашизма или сталинского коммунизма. Эта попытка обречена на провал, прежде всего потому, что ментальность русских не изменилась за эти годы. Кратковременная эйфория “Крымнаш” не означала санкции “отцу нации” на бесконечную гибридную войну по “защите этнических русских и русскоязычных” на всем постсоветском пространстве. Недаром сводки о наших потерях в Донбассе являются сегодня самой засекреченной информацией в стране, а родители погибших вынуждены хоронить своих детей тайно.
“Нам, русским, на миру и смерть красна”, – бодренько отрапортовал Верховный Главнокомандующий год с лишним назад. Умер на миру, но не красной, а позорной смертью “Русский мир” – от перенапряжения при неудачной попытке братского изнасилования Украины. Поражение в Украине – это для Кремля не просто потеря жемчужины в короне воображаемой империи и крах всех его “интеграционных” потуг. Это, прежде всего, успешное свержение восставшим украинским народом бандитского режима, клона путинской клептократии.
Представьте себе на минуту, что в 1956 году Советский Союз не смог бы подавить венгерское антикоммунистическое восстание, и оно победило бы. СССР не просуществовал бы тогда еще долгих 35 лет – коммунистические режимы в Восточной Европе пали бы в течение года с очевидными политическими последствиями для Москвы. Украина для России – фактор намного более весомый, чем Венгрия для СССР. Кроме того, у советского режима были и убежденные идеологически мотивированные сторонники. А у путинской России, лишенной мифологических покровов, таковых сторонников и защитников не может быть в принципе.
По всем законам жизни и смерти авторитарных режимов путинская клептократия не переживет украинскую катастрофу. Но кремлевские лидеры попытаются удержаться у сладкого пирога власти-собственности, прибегнув к стандартному приему политического ребрендинга. До боли знакомые слова «товарищ Путин допустил серьезные просчеты в украинском вопросе» и «оказался наш Отец не Отцом, а сукою» вот-вот должны сорваться с уст ближайших соратников вождя и уже вползают шелестящим шепотом на страницы еще вчера лояльных Кремлю средств массовой информации. И кто-то из самых жалких уже репетирует в спортивном зале в бронежилете и памперсах перед промтером свое прочувственное обращение к нации: «Как вольно дышится в освобожденном Арканаре!..
Президент России Владимир Путин хочет, чтобы в Киеве был некий «хозяин», с которым можно договариваться, и такой кандидатурой является Виктор Медведчук, который устроил бы Россию в качестве премьер-министра. Ты Гитлер уже одного Енакиевского поставил. Разберись хотя бы в своей помойке. Поставишь — его будет ждать такая же участь — сбежит в Ростов, если успеет. Путин не понял одного, что украинец не кацап, он терпелив, но когда его обидят это надолго. Пока этот Адольф сидит в Кремле, Украина для него потеряна и как сосед и как дружественная страна. Ты сам Вовочка ее потерял. Расставляй своих премьеров в Зимбабве и Сомали. Там тебя ждут.Тебя уже даже Куба видеть не хочет.
Поставки російського озброєння до Сирії “були, йдуть і будуть” – Лавров. Когда же вы твари напьетесь чужой крови. Россия не страна — это рассадник ЗЛА и терроризма. В этих кремлевских ублюдков в голове только война.
Посмотрите как четко “тролли ” Мерзости этой-Левочкина,статью хотят забанить надурняк! Не выйдет! Левочкин-выкормыш таких же гнид,как и сам-Кучмы и Литвина!!! ВСЯ ЭТА ТРОИЦА ДО СИХ ПОР ДЕРЖИТ ВСЕ СИЛОВЫЕ ОРГАНЫ ЗА ЯЙЦА!!! ВАЛЬЦМАН наивно думает шо он что-то может диктовать силовикам! Смех да и только!!! Магазин Граф с брылями хлопнули менты Печерские,и плевать им на “крышу” жены ВАЛЬЦМАНА!!! Потому что подотчётны ВСЕ СИЛОВИКИ ДО СИХ ПОР ТВАРЯМ:ЛЕВОЧКИНУ ЛИТВИНУ И КУЧМЕ!!!
Тада “не резервист”, а почему ТЫ еще не в окопе?
ЛИЧНО ТЫ!
С гранатой в одной руке, автоматом в другой и с воплем “ненька под над усе. Смерть москальсько-татарсько-кацапсько-фынсько-угорсько-недолюдськои орде!!”
Вперед, любый друже. Иди вольноопределяющимся (добровольцем то бишь). Бей своих сограждан. Вбивай им “европейськи прагнення”.
Кстати, а что это такое “европейськи прагнення народу?”
Ты что обкурился или с Даунбасса? Хотя какая разница.
Верховний суд Раши визнав “Правий сектор” і “Українську національну асамблею — Українську народну самооборону” (УНА — УНСО) екстремістськими організаціями та заборонив їх діяльність на території Росії. Надо запретить деятельность Раши на территории планеты Земля как самый большой рассадник терроризма, экстремизма и пиратства.
А шо не так?
ЛЕВОЧКИН РУКОВОДИТЕЛЬ МАФИИ!!! НЕСМОТРЯ НА ТО,ЧТО ОН НАХОДИТСЯ В ОППОЗИЦИОННОМ БЛОКЕ,ЕГО СТАВЛЕННИКИ В СИЛОВЫХ ОРГАНАХ ДЕЛАЮТ ВСЕ ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ МАКСИМАЛЬНО ДОЖАТЬ ЧЕРЕЗ УГОЛОВНЫЕ ДЕЛА СВОИХ БЫВШИХ ОДНОПАРТИЙЦЕВ!!! В БУДУЩЕМ ЭТО ИЗБАВИТ ЕГО ОТ КОНКУРЕНТОВ В БОРЬБЕ ЗА ПОСТ ПРЕМЬЕРА!!! РАНЕЕ НАЛИВАЙЧЕНКО,А “УДАР”,ПО ЧЬЕЙ КВОТЕ ИЗБРАЛИ НАЛИВАЙЧЕНКО,ПОЛНОСТЬЮ КОНТРОЛИРОВАЛСЯ ЛЕВОЧКИНЫМ, НАШТАМПОВАЛ КУЧУ УГОЛОВНЫХ ДЕЛ ПРОТИВ ВЕРХУШКИ ПАРТИИ РЕГИОНОВ!!! В ГЕНПРОКУРАТУРЕ ГЕРАСИМЬЮК ПОЛНОСТЬЮ РАБОТАЛ ПО УКАЗКЕ ЛЕВОЧКИНА,ЗАНИМАЯСЬ ТЕМ ЖЕ ЧТО И НАЛИВАЙ!!! В МВД АВАКОВ ВОЗБУЖДАЕТ УГОЛОВНЫЕ ДЕЛА ПРОТИВ ЛЕВОЧКИНА,А СЛЕДОВАТЕЛИ НЕ ХОТЯТ ИХ РАССЛЕДОВАТЬ!!!ВО ВСЕХ ВОПРОСАХ НЕГОДЯЯ ЛЕВОЧКИНА ПОДДДЕРЖИВАЕТ КУЧМА И ЛИТВИН!!!
ЛЕВОЧКИН РУКОВОДИТЕЛЬ МАФИИ!!! НЕСМОТРЯ НА ТО,ЧТО ОН НАХОДИТСЯ В ОППОЗИЦИОННОМ БЛОКЕ,ЕГО СТАВЛЕННИКИ В СИЛОВЫХ ОРГАНАХ ДЕЛАЮТ ВСЕ ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ МАКСИМАЛЬНО ДОЖАТЬ ЧЕРЕЗ УГОЛОВНЫЕ ДЕЛА СВОИХ БЫВШИХ ОДНОПАРТИЙЦЕВ!!! В БУДУЩЕМ ЭТО ИЗБАВИТ ЕГО ОТ КОНКУРЕНТОВ В БОРЬБЕ ЗА ПОСТ ПРЕМЬЕРА!!! РАНЕЕ НАЛИВАЙЧЕНКО,А “УДАР”,ПО ЧЬЕЙ КВОТЕ ИЗБРАЛИ НАЛИВАЙЧЕНКО,ПОЛНОСТЬЮ КОНТРОЛИРОВАЛСЯ ЛЕВОЧКИНЫМ, НАШТАМПОВАЛ КУЧУ УГОЛОВНЫХ ДЕЛ ПРОТИВ ВЕРХУШКИ ПАРТИИ РЕГИОНОВ!!! В ГЕНПРОКУРАТУРЕ ГЕРАСИМЬЮК ПОЛНОСТЬЮ РАБОТАЛ ПО УКАЗКЕ ЛЕВОЧКИНА,ЗАНИМАЯСЬ ТЕМ ЖЕ ЧТО И НАЛИВАЙ!!! В МВД АВАКОВ ВОЗБУЖДАЕТ УГОЛОВНЫЕ ДЕЛА ПРОТИВ ЛЕВОЧКИНА,А СЛЕДОВАТЕЛИ НЕ ХОТЯТ ИХ РАССЛЕДОВАТЬ!!!ВО ВСЕХ ВОПРОСАХ НЕГОДЯЯ ЛЕВОЧКИНА ПОДДДЕРЖИВАЕТ КУЧМА И ЛИТВИН!!!
Нагадаємо, раніше в ЗМІ з’явилася інформація про те, що в Сирію могли бути спрямовані російські солдати і військова техніка, десантні кораблі. Також повідомлялося про те, що в Сирії приземляються російські військові літаки. У МЗС Росії спростували ці повідомлення, заявивши, що Росія допомагає Сирії в боротьбі з терористичною загрозою у відповідності з міжнародним правом. Самое интересное террористы помагают Сирии в борьбе с терроризмом. Да вы шакалы уже всем помогли Прибалтике,Чечне, Осетии, Грузии, Молдове, Украине. Теперь Сирия. Кто следующий?
Нагадаємо, раніше в ЗМІ з’явилася інформація про те, що в Сирію могли бути спрямовані російські солдати і військова техніка, десантні кораблі. Також повідомлялося про те, що в Сирії приземляються російські військові літаки. У МЗС Росії спростували ці повідомлення, заявивши, що Росія допомагає Сирії в боротьбі з терористичною загрозою у відповідності з міжнародним правом. Самое интересное террористы помагают Сирии в борьбе с терроризмом. Да вы шакалы уже всем помогли Прибалтике,Чечне, Осетии, Грузии, Молдове, Украине. Теперь Сирия. Кто следующий? Когда вы нажретесь кремлевские дауны.
Лидер самопровозглашенной Луганской народной республики Игорь Плотницкий считает интеграцию “ЛНР” в Россию объективным и неизбежным процессом. Пакуй чемоданы и на путинских КАМАЗах в Рассею. Вас никто не держит в Украине.Говорят Родину не выбирают, оказывается бывает и наоборот.
Как заявил один из источников, на аэродроме были зафиксированы как минимум четыре вертолета, в том числе боевые. Когда именно российские вертолеты прибыли в Сирию, неизвестно. Прибыла “гуманитарная” помощь народу Сирии из Раши.