Тернопільська Міська Рада або 50 відтінків «Сірого» або «Операцыя КолобоК» — шеф, что делать, всё пропало або Хто справжній власник міста Тернополя?

Тернопільська Міська Рада або 50 відтінків “Сірого” або “Операцыя КолобоК” — шеф, что делать, всё пропало або Хто справжній власник міста Тернополя?

Тернопільська Міська Рада останніх декілька місяців є темою жвавих обговорень як зі сторони чиновників та держслужбовців, так і зі сторони пересічних громадян. Під сумнів ставиться діяльність чиновників — керманичів міста, починаючи з голови, закінчуючи звичайними службовцями. Чи варто поміняти самого очільника, чи зробити заміну всієї його команди покажуть вибори до міської ради, які відбудуться в жовтні 2015. Невже так погано зарекомендував себе теперішній міський голова Сергій Віталійович Надал?
Колись давно, в сім’ї лікарів, народився маленький хлопчик Сергій. Сімейні традиції батьків наслідувати він не захотів, і тому пішов працювати в податкову адміністрацію. Піднімаючись до рівня першого заступника керівника податкової Тернопільської області, Сергій почав приглядатися до великих надходжень в бюджет податкової та міста, та почав формувати перелік великих фірм та підприємців, які заробляють багато, та багато сплачують податків. В цей перелік попали і ті, що багато заробляють, а платять податків дуже мало. Ціллю стали і перші і другі в списку Шиндлера. Після серії блискавичних перевірок, в цих платників було виявлено багато порушень, які допоміг “позакривати” вічно молодий і перспективний надзвичайно гнучкий майбутній політик, успішний в питаннях освоєння держбюджету (зрозуміло, себе не ображаючи) аудитор-начальник Сергій.
Схиливши на свою сторону “Велетнів” тернопільського краю, в поле зору уважного і ненаситного аудитора попав ніхто інший, як тодішній мер Тернополя — Роман, дуже жвавий і стрімко зростаючий, молодий та перспективний чоловік. Чи то Роман пчихнув поруч Сергія, чи то подивився з хитринкою, ефект стався вражаючий — Сергій захворів “ХВОРОБОЮ МЕРА”, і цей вірус щодня проникав все глибше в кожну клітинку його тіла. Порахувавши скільки коштів приходить в міський бюджет, та як спритно Роман їх розписує на різні потреби міста, Сергія загребло повністю і накрило. Тож, він зрозумів, що потрібно збирати команду однодумців, і помаленьку готуватися подвинути Романа з його лакомого місця під сонцем. Почалася активна робота з пошуку спонсорів проекту “МЕР Тернополя”. Невдовзі команду спонсорів було сформовано, і почалась тихенька рекламна компанія, яка з часом переросла в пошук компроматів і злив бруду на Романа Йосиповича. Залучившись з одного боку підтримкою бізнесменів, з другого боку підтримкою чиновників і міліціянтів, Сергій помаленько виштовхав Романа з крісла МЕРа Тернополя. І вдалося йому це малою кров’ю. Роман, в свою чергу, бігав щодня до начальника СБУ та продумував варіанти пошуку компри на Сергія. Але де ж Роману було знати, що через годину-дві всю розмову і плани по знешкодженню опонента приносили вдячні зами конторовські прямо Сергію на стіл. Для наших хлопців це була дуже захоплююча гра. Володіючи інформацією, Сергій заволодів Тернополем. На нього почали працювати геть всі міліціянти, і підкорились майже всі бізнес-структури та бізнесмени. Один, хто наводив страх на Сергія, був пан Сак, що прибув для контроля від сім’ї прямісінько з Києва.
З року в рік апетити Сергія почали зростати, і він вирішив, що Тернопіль — це Мадрид чи Барселона, отже такси і мзда з бізнесменів мають бути європейські. За 3 з половиною роки своєї діяльності він не тільки споганив партію в якій є членом по сьогоднішній день, але й обернув всіх тернопільських бізнесменів проти себе. Заручившись підтримкою Гладкого, Пилипчука, Гуди, Банаха, Антюка, Джиджори, Юлика, Малярика, Стемковського а також цілої армії працівників СБУ та Тернопільського суду, він впевнено почав будувати монополію.
Не секрет, що половина нерухомості, землю для будівництва якої виділив Серьожа прикормленим будівельним компаніям, належить саме Сергію. Де юре — ні, де факто — так. Це і квартири, і офісні приміщення, і офісні центри, бари, ресторани. Солодке місце настільки сподобалось, що він почав готуватися до нової інавгурації. Для цього вірний кум Банах почав підривну діяльність щоб стати ректором фінансового і дати хороший результат по студентах, Якимчук поставлений начальником ДПІ Тернополя повинен опрацювати всі великі підприємства міста, ведеться активна робота по залученню людей, які здатні взяти на себе гарантію 500-1000 людей, які проголосують за кого треба. Більше того, до управління міською радою Сергій залучив компанію ЮМАКС, яка славиться кримінальними грішками в минулому. Особливо ініціативні люди з цієї контори: Музика Ігор (ПАТЄФОН)машина Рендж Ровер з номерними знаками «ВО 0045», Вдовиченко Віктор «Вдова», Кривий Олександр, Олег Інак («Щур») Ігор Марцинківський («Марин») та Андрій Попівняк («Мішок») Саме ними Сергій пояснив збільшення суми відкатів за вирішення господарських питань. Подейкують, 50% відкату Сергій почав віддавати саме цій компанії. Той самий ПАТІФОН до сьогоднішнього дня зухвало вихваляється своїми зв’язками з Луценком Юрієм, мовляв зробив для нього в минулому багато чорнухи-заказухи, і тому протекція від патрона гарантована, а також інших чиновників вищого рівня, відслідкувати зв’язки яких з Музикою Ігором зовсім не складно. Хто ж слідуючий потрапить під кришу того ПАТЄФОНА — міністр чи політик, це ніхто не знає. Але всім відомо, що має властивість викрутитись з будь-якої ситуації і вийти крім цього переможцем. Після того як він почав паркувати своє авто напроти обласної прокуратури, прокурори втишку виказували своє невдоволення, але боялися говорити вголос. Пізніше Ігор Музика отримав зауваження від Сергія при передачі чергового конверта, що мовляв, Ігорку, прокурор на каву не хоче йти до мене, боїться переходити дорогу поза межами пішоходного переходу, а твоя машина саме там. І знову гроші перемогли. Ігор прийняв зауваження з гідністю, та перестав ставити авто на зебрі навпроти Тернопільської міської ради.
Помалу почало зростати невдоволення тернополян, та вони почали звертатися до журналістів, в хід пішли негативні статті про діяльність МЕРа Тернополя, а з його боку — різні методи тиску та залякування журналістів. Ось один з листів людей, який пролив правоохоронцям світло на діяльність “молодого та перспективного” — кому вірити – вибір за вами.:
— “Зізнатись чесно: ні я, ні мої колеги не очікували, що тернопільські сайти розмістять навіть частину мого попереднього листа. Ми до цього і не закликали. Така позиція значної частини журналістів гріє душу і сіє надію, що Тернопіль – не затуркане провінційне місто!
Перечитав новини тернопільських сайтів за останніх 2 дні і повинен пояснити деякі речі.
По-перше. Підпису під листом не буде. Ми маємо діючий бізнес, який годує наші сім’ї та сім’ї наших працівників. Тому створювати загрози його існуванню ми не можемо. Можете вважати нас циніками і боягузами. У деякій мірі так і є. Якщо Надал поставить на усі ключові посади в місті чи області своїх людей, то вмінь та навиків “законно” розправитись з будь-ким у нього достатньо. Хто знає Надала ще з часів його роботи першим заступником головного податківця області – той розуміє про що я говорю. Зверніть увагу, що навіть його найзапекліший опонент Заставний десь зник. Єдине, що змусило нас не дивлячись на фізичну та психологічну втому хоча б анонімно озвучити власні думки – це десятки смертей, побачені на власні очі! Люди померли, прагнучи змін в Україні!
По-друге. Надал і його прихильники закликають не звертати увагу на анонімні повідомлення та критику без конкретики. Це справедливо. Сергій Віталійович не якийсь корупціонер-дилетант. Він професіонал. Хабарі у міській раді (та і у більшості “професійних” корупційних кабінетах) відкрито не вимагаються. Насправді, лише формуються умови при яких громадянин сам захоче і буде докладати зусиль щоб дати хабар. Причому не напряму, а через перевірених посередників (друзів, родичів), яким сам довіряє і котрим довіряють одержувачі. Особисто Надал хабарі (чи то подяки, чи то допомогу на футбольний клуб) не бере. Для нього це роблять інші люди. І навіть коли трапляється якийсь неприємний інцидент і хабарник, як то кажуть в народі, спалиться, то Надал завжди зможе зайняти позицію люстратора, який грізно покарає негідника. Усе побудовано так, що у будь-який момент є можливість вийти сухим з води. Приклад – директор парків! Два директора, яких призначав Надал – два хабарника, а Надал ніби збоку!
По-третє. Чому прокуратура, мусора (так, саме мусора!), СБУ не змогли підловити Надала навіть коли отримували про це вказівку з центру? Це очевидно: Надал робив залежними усіх “правоохоронців” роздаючи їм земельні ділянки та квартири.
По-четверте. Справа навіть не в прямих хабарах. Справа більше в стилі управління, способі мислення та світогляді. З власного досвіду стосунків з міською радою я зрозумів, що це стиль радянського директора, котрий маскується під сучасного європейського менеджера. Тобто, обгортка європейська, а нутро совіцько-податківське. Рік тому колезі довелось побувати в його робочому кабінеті на якійсь робочій нараді. Цитую його слова: Враження гнітючі. Кабінет оформлений в стилі Кучми (шкіра, темне дерево, пафосні штори-гардини). Стиль проведення наради точнісінько як Януковича – диктаторський, наказовий, безальтернативний. Навіть було відчуття, що нарада відбувалась десь в іншому місці, а це лише вистава для запрошених.
По-п’яте. Надал попросив конкретику. Підкажу журналістам лише на одному з багатьох прикладів де слід глибше копнути. До приходу до влади Надала мало хто чув про охоронну фірму “Максима”. А тепер люди з цієї “Максими” керують будівельним комунальним підприємством, а сама фірма “Максима” займається всією охороною пов’язаною з міською радою, займається обслуговуванням ліфтів, ремонтом доріг. Універсальна фірма.
По-шосте. Повторюсь. Ніхто не заперечує, що Надал активно допоміг Майдану. Цей факт підтверджує багато людей з ким мені довелось спілкуватись. Але, на жаль, це не гарантує зміни його сутності. Якщо він дійсно прагне змінитись – це можна буде помітити досить швидко по його діях, а не черговому засиллю хвалебних повідомлень в пресі про прудкого і незамінного Сергія Віталійовича.
І на завершення. Ми не вимагаємо публікувати наші листи. Кожен тернополянин, кожен журналіст вправі сам вирішити як саме він може долучитись до змін у місті, змін у країні. Адже якщо ми просто споглядатимемо, то буде як у відомій мудрості: плодами революції скористаються негідники (на цей раз у вишиванках і з проєвропейськими промовами).”
Найближчим часом буде викрито повний список фігурантів розкрадання держбюджету та чиновників міліціянтів, які кришували проект “Міська Рада Тернополя”, список епізодів цієї організованої злочинної групи яка розкрадає Тернопіль. Підлеглі Сергія беруть хабарі безцеремонно, відчуваючи мєнтовсько-бандитську кришу, яку очолював до недавна Банах Сергій, а на посаді директора парків взагалі з хабарем зловили 2 осіб, яких на роботу брав саме Надал. А скільки нервів тернополян з’їлося із-за початку будівництва еко-готелю. Якби не активістка ТО ГО Воля Наталія Кузь, яка в цій справі була на передовій, не знати які б наслідки були на сьогоднішній день. А чого вартувало виявлення справжніх планів по дерибану землі в Кутківцях і Пройнятині, які взіла під свій особистий контроль Наталя Карпишин?
Ще один ляпсус — всім відомо, що на утримання своєї улюбленої футбольної команди Сергій тратить $20-$30 тис. дол. в місяць. Щоб позбавитись від тягара, за порадою Патіфона він вирішив попрацювати в сфері договірного футболу. Навіщо платити купу грошей в місяць, якщо можна домовитись про результат матчу і зняти гарний куш в букмейкерській конторі? Так і зробили. Ніби все получилось. Але — скандал в тернопільському дербі докотився аж до УЕФА. Таким чином, 2 тернопільські команди “Нива” і “Тернопіль” завдяки Гочу, Мдінарадзе, та Надалу дискредитували себе в очах УЕФА. Хоча непогано заробили в фунтах.
Ще один невдалий крок Сергія — залучення кримінального авторитету 90-х, а саме Норіка Геворкяна до інвестиційного форуму в Тернополі. Хто б що про нього не говорив, який він почесний і пухнастий — це рекетир 90-х років, який збирав з бізнесменів мзду та охороняв Кривого після смерті Німого, співпрацював з київськими борцями Солохи, Саша чомусь тернопільським не довіряв в той час. В конторі є достатньо інформації на цього інтелігента.
По Тернополі ходить анігдот : розмова керівника обласної та міської прокуратур Тернопільскої області: ми після каденції мера 50 на 50- Усами Бен – надаля, уйдемо на пенсію в портянках от «Версачі»…
Український злодій-націоналіст, обкрадаючи свій народ зобов’язується гроші вкладати в економіку своєї держави Сергій Віталійович , очевидно, забув про цю норму. Забув , і придбав для себе : віллу в Іспанії та квартиру в м. Дрезден, його ж прикриває кум Банах прокурор бувший.
Отожбо, підведемо підсумки. Скоро вибори. Тернополяни пам’ятають досі мера Анатолія Кучеренка. Чоловік хоч був не місцевим, комуністом, але вмів навести елементарний порядок. Принаймні, після двох каденцій патріота В’ячеслава Негоди, Тернопіль у 1998 році обрав Кучеренка. Місто хоч і не розквітло (саме тоді вдарила фінансова криза, яка знецінила гривню вдвічі), проте стало чистим і охайним. Згодом був “нашоукраїнець” Богдан Левків, який хотів на вихідні закрити базари, щоб люди ходили до церкви. Духовну ідею, яку хотіли реалізувати по-радянськи – силоміць – показало меру, що його як вибрали, так само швидко можуть винести разом з кріслом. Псевдонашоукраїнський мер Роман Заставний, який нині нардеп, був обраний обманом – завдяки своєму ставленику Степані Барні, який очолював МОЛОДІЖНИЙ СОЮЗ “Наша Україна”. На біг-борди наліпили “Нашу Україну” і з тою лейбою тоді й кінь міг перемогти. Сергій Надал не видумував велосипед – пішов у “Свободу”, яку нині згадують як матюк, і заліпив місто біг-боордами з популярною націоналістичною риторикою. Сьогодні у Тернополі експерти схильні вважати, що Сергій Надал буде обраний на другий термін без проблем, оскільки в нього не має реальних конкурентів.
Вирішальний вплив на обрання мера Тернополя мають патріотичні люди, але неосвічені, які майже не користуються інтернетом, не мають коштів читати різнопланову пресу. 25 тисяч 988 тернополян обрали у 2010 році те, що нині зветься мером, як буде цього року — час покаже.