Державний герб України
Справа №639/1826/14-к
Провадження №1-в/639/191/14
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2014 року м.Харків
Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді — Курила В.О.,
при секретарі судового засідання — Брежнєві А.С.,
за участю: прокурора — Черняєва Ю.М.,
засудженого — ОСОБА_1,
захисників — ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Жовтневим районним судом м.Харкова та Холодногірською виправною колонією №18 клопотання захисників та заяву засудженого:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Куйбишеве Оржицького району Полтавської області, українця, громадянина України, з неповою вищою освітою, одруженого, до арешту офіційно працевлаштованого оператором бурової установки в ДП «Північукртеологія», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого 16.08.2005 року Апеляційним судом м.Києва за ч.3 ст.258, ч.1 ст.263, 70 КК України до 14 років позбавлення волі,
про скасування рішення комісії Холодногірської виправної колонії №18 та заміну невідбутої частини покарання більш м’яким в порядку, визначеному ст.82 КК України, —
В С Т А Н О В И В:
До Жовтневого районного суду м.Харкова надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про скасування рішення комісії Холодногірської виправної колонії №18 та заміну невідбутої частини покарання більш м’яким — виправними роботами в порядку, визначеному ст.82 КК України.
У поданій заяві засуджений посилається, що 27.12.2013 року підійшов строк розгляду питання щодо заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким, так як він відбув 2/3 строку покарання, однак 08.01.2014 року комісією було відмовлено у внесенні відповідного подання. Доводи заяви засуджений обґрунтовує тим, що з рішенням комісії він не згоден, оскільки під час відбування покарання працює на виробництві установи фрезувальником, змінні завдання виконує, має намір виправитись, має стійкі соціально-корисні зв’язки, одружений, протягом трьох місяців не має стягнень.
В судовому засіданні засуджений підтримав подану заяву та просив суд прийняти рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким в порядку, визначеному ст.82 КК України.
Захисники засудженого ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судовому засіданні надали до суду клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким — виправними роботами, оскільки засуджений став на шлях виправлення.
Прокурор проти задоволення заяви заперечував, пославшись на відсутність правових підстав для прийняття рішення в порядку ст.82 КК України з огляду на те, що засуджений має 2 непогашених у встановленому законом порядку стягнення, що свідчить про правомірність прийнятого рішення про відмову у застосуванні щодо засудженого вимог ст.82 КК України.
Суд, вислухавши думку прокурора, засудженого та його захисників, вивчивши надані матеріали особової справи дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 засуджений вироком Апеляційного суду м.Києва від 16.08.2005 року за ч.3 ст.258, ч.1 ст.263, 70 КК України до 14 років позбавлення волі, початок строку 27.08.2004 року, кінець строку 27.08.2018 року.
З характеристики засудженого ОСОБА_1 вбачається, що з 14.02.2011 року він відбуває покарання в Холодногірській виправній колонії (№18). За час відбування покарання в колонії характеризується незадовільно. Порушував режим тримання, за що мав 9 (дев’ять) стягнень, 2 (два) з яких не погашені у встановленому законом порядку. Заохочень не мав. У відношенні до представників адміністрації установи ввічливий, виконує їх законні вимоги з метою отримання заохочувальних пільг. Працевлаштований на виробництві колонії в цех №2 до дільниці металообробки — фрезирувальником. До праці ставиться задовільно, змінні завдання виконує. За характером спокійний, цілеспрямований. У відношенні до іншихзасуджених неконфліктний, підтримує рівні стосунки, однак, спілкується переважно з засудженими негативної спрямованості. Перебуває на профілактичному обліку як засуджений за тероризм, схильний до виготовлення вибухових речовин, засуджений за злочин, що мав широкий резонанс. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Професія». До реалізації програми ставиться задовільно. Підтримує родинні стосунки з матір’ю, братами та дружиною шляхом листування та побачень, отримує від них посилки та передачі. Згідно вироку суду має позов на суму 157 927 грн. та судові витрати на загальну суму 28440 грн. 23 коп., але не виплачує їх тому що виконавчі листи до установи не надійшли. Вину в скоєному злочині визнав повністю.
Відповідно до витягу з протоколу №1 від 08.01.2014 року ХВК (№18) комісією відмовлено у представленні матеріалів до суду щодо заміни невідбутої частини покарання більш м’яким засудженому ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що останній не став на шлях виправлення.
Вимогами ч.2 ст.67, ч.2 ст.103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» №2 від 26.04.2002 року умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК).
Згідно положень п.17 вказаної постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року, судам слід ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
З довідки Холодногірської виправної колонії (№18) встановлено, що засуджений має одне заохочення від 10.07.2008 року — довготривале побачення, 9 (дев’ять) стягнень, 7 із яких погашено у встановленому законом порядку, 2 стягнення не погашені — 28.11.2013 року застосована догана за неохайний зовнішній вигляд, 28.11.2013 року застосовано — 5 діб ДІЗО за самовільне залишення робочого місця.
Суд зазначає, що відомостей про оскарження засудженим накладених на нього 28.11.2013 року стягнень матеріали особової справи засудженого не містять.
Згідно положень ч.14 ст.134 КВК України, якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. На час розгляду вказаної справи судом стягнення в передбаченому законом порядку не є погашеними та не є знятими.
Відповідно до наявних матеріалів особової справи засудженого, цивільний позов на суму 157927 грн. та судові витрати на загальну суму 28440,23 грн. на даний час не є погашеними.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а саме: злочин за ч.3 ст.258 КК України є особливо тяжким умисним злочином, наявні відомості про порушення засудженим вимог режиму (який має 2 стягнення не знятих та не погашених у встановленому законом порядку), наявність невідшкодованим сум позову та судових витрат, суд приходить до висновку, що надані матеріали не свідчать про те, що засуджений на даний час став на шлях виправлення та щодо нього може бути прийнято рішення щодо заміни невідбутої частини покарання більш м’яким в порядку, визначеному ст.82 КК України, а тому у задоволенні заяви засудженого та клопотанні захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 необхідно відмовити.
Посилання засудженого у заяві та в поданому захисниками клопотанні на необхідність прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі більш м’яким покарання — виправними роботами, на думку суду не ґрунтується на вимогах закону, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, строк невідбутої частини покарання ОСОБА_1 становить більше чотирьох років, а покарання у виді виправних робіт, згідно вимог ст.57 КК України, може бути призначене на строк не більше двох років.
Керуючись ст.82 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд —
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 03.03.2014 року та заяви засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, про скасування рішення комісії Холодногірської виправної колонії №18 та заміну невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі більш м’яким в порядку, визначеному ст.82 КК України — відмовити.
Згідно вимог ч.6 ст.539 КПК України, ч.7 ст.154 КВК України роз’яснити засудженому, що повторне звернення з приводу умовно-дострокового звільнення чи заміни невідбутої частини покарання більш м’яким може мати місце не раніше як через рік з дня прийняття рішення про відмову.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м.Харкова, а засудженим, який тримається під вартою — з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя В.О. Курило