Революційні клоуни
Благородний Львів вже понад рік спостерігає за картиною лицемірства і театру абсурду навколо люстрації.
Яскравими представниками революційних акторів є двоє братів “революціонерів”.
Їх діяльність неодноразово вже була оспівана журналістами. Отож, ми вирішили зібрати усю інформацію яка гуляє у інтернет просторі та доповнити тією яка часто не проходила цензуру.
Свою діяльність брати Пелехи починали в лавах УНА-УНСО. Згодом очолили нікому невідому і ніде юридично не зареєстровану профспілку журналістів “Неореспубліканський союз”.
У 2004 році Пелехи підробляли на Партію регіонів. Проте довго там не затримались.
У 2007 році ці пелехаті опришки засвітились організаторами акції “Львів без Садового” (хоча вже цього року один з братів канючив у львівського мера дещицю підтримки), а в 2008 році – акції в підтримку університету Ставропігіон, 2010-2012 рр. проводили різні протестні акції.
У 2010 році Любомир Пелех, який сьогодні всюду кричить, що не хоче бути депутатом, висувається кандидатом в депутати Львівської міськради від ХДПУ.
У 2012 році брати Пелехи підробляють участю у масових заходах у виборчому штабі “Україна-Вперед!” Наталії Королевської. А вже в 2013 році вони були активними учасниками масових акцій на захист керівника ЛОО “Спілка молоді регіонів України” Дмитра Флекмана.
У 2014 році брати намагаються влізти в середовище Радикально партії Ляшка. Однак невдало.
Тоді вони зайнялись “сміттєвою люстрацією” від імені міфічної ГК “Платформа вільних людей”, також ніде, окрім соцмереж, не зареєстрованої.
Любомир Пелех неодноразова мав справу з правоохоронцями. Проте не через свою громадянську позицію, а за вчинення насильства та сварки у сім’ї, двічі він затримувався за розпивання алкоголю у громадських місцях, також за фактом нанесення тілесних ушкоджень та за фактом дрібного хуліганства.
Що ж стосується революційної діяльності братів то тут запитань більше ніж відповідей. Неодноразово ми отримували свідчення, що ці двоє умудрилися торгувати символікою на центральнх площах Києва та Львова. Також помічені у дуже цікавих махінаціях з розблокуванням Епіцентру під час “Революції гідності”, що категорично суперечить “ ідеолоігії та горомадській позиції” псевдоактивістів.
Наступним кроком діяльності організаціїї, яка навіть не зареєстрована були люстраційні мітинги чиновніків та підприємств на замовлення. Такі перли, які на інтервю видавали проплачені активісти ГК Платформи вільних людей можна було зустріти лише на антимайданах. З цього можна зробити висновок стосовно контингенту організаціїї та її цілі.