Ікона російської та радянської журналістики перервав мовчання і різко висловився про самовбивчу політику Росії. Добротний всебічний аналіз наслідків того що сталося у викладенні Володимира Познера Володимир Познер про Крим, Росію, Путіна та про себе Володимир Познер про Крим, Росію, Путіна та про себе. Фото Вікіпедія Володимир Познер вважається дуже виваженим і безумовно дуже досвідченим журналістом, котрий знає ціну пропагандистських повідомлень. І симпатиком України Володимира Володимировича донедавно назвати було важко. Ця людина скоріше поміркований російський націоналіст, що тверезо дивиться на те що відбувається у світі і в його країні теж, вважають Патріоти України. Однак наразі він не виключає, що доживати віку буде в Україні. До вашої уваги стаття Володимира Познера, коту той виклав на своїй сторінці соцмережі. От не хотів писати нічого про Крим, точніше, хотів, але забороняв собі, бо стільки вже написано, і вірних слів сказано, та брехні держави на поверхню витягнено, що і додати начебто нічого. Але виявилося, що стільки моїх знайомих, яких я вважав адекватними людьми, швидко запросилися в бан на всіх соцмережах, і показали таке своє обличчя, яке не в кожного пенсіонера на мітингу комуністів побачиш. Тому пишу цей пост і буду на нього надалі посилатися, щоб не писати знову багато букв. Я не буду спиратися на чиїсь коментарі і чутки. У нас є два факти – Україна скинула Януковича і Росія віджала в України Крим. Перше. Україна. Це інша країна, з іншими законами, громадянами та федеральним устроєм. Те, що ми віджали у цієї країни, поки в ній йшли складні процеси, півострів, ще не робить цей процес легітимним. Уявіть, що під час мітингів на Болотній Японія б ввела війська на Курили, і через два тижні там жителі проголосували б за приєднання. Ситуації однакові. Курили, в різні часи наші, племінні і японські території, залишилися нашими, бо хтось колись так провів межу. Ми б їх так просто віддали? Ні. Або Чечня? Ось і Україні Крим так просто не віддасть. Крім росіян там живуть і українці, і татари, і купа людей, які живуть там, де ще не діють російські закони. Тепер, я підкреслюю, тільки тепер на Україні починають погано ставитися до росіян, випилюють російські канали, тому що неприємно цілодобово чути брехню і єресь. Знімають з виробництва програми з російськими акторами і т.д . Що ми отримали в підсумку замість захисту російського населення? Підвищені ризики, якщо ескалація продовжиться. Це мета збирача земель? Значить, ті, хто кажуть, що росіян треба захищати, тут неправі. Друге. Крим – наша земля. А Татарстан? А Калінінград? Крим був вперше приєднаний в 18-му столітті. Середня Азія, Кавказ, Фінляндія – це все теж в 19 столітті приєднано? Чому не воюємо? Або чому не віддаємо взяте силою? Будь-який прецедент, пов’язаний зі зміною існуючих кордонів, сьогодні здатний відкрити скриньку Пандори. Нагадаю впевненим у військовій могутності країни, що в Росії ППО закриває тільки Москву. Бомбардувальники будь-якої країни долетять до будь-якого іншого міста без опору. А ядерна зброю добре як засіб стримування, а не застосування. І відібравши Крим, ми в перспективі почали шлях до втрати всіх інших земель. Значить, ті, кому мало нашої присутності на карті світу, теж не праві в історичній динаміці. Третє. Крим дотаційний. Там рівень життя нижчий, ніж у Росії, там немає інфраструктури, своєї води, електрики, нормального порту, пропускних спроможностей залізниці, аеропорту та іншого. Це шалені гроші. Це скажені витрати, більше, ніж Олімпіада і ЧС-2018. Якщо там таке золоте місце, чому воно 20 років перетворюється на гівно? Напевно, зробити його перлиною курортного бізнесу не так просто. А враховуючи «шалену» популярність Сочі, Адлера і Туапсе у любителів дайвінгу та шопінгу усього світу, то ми цього не зможе зробити апріорі. Тобто, ми беремося годувати 2 мільйони осіб, знаючи вже на березі, що не зможемо там заробити. Ніякої економії від оренди бази флоту і поставками кримських продуктів ці гроші не відіб’ються. Це просто понти, як всі великі проекти останнього часу. Розпиляють, вкрадуть, по телику покажуть перерізання стрічки і щасливих пенсіонерок в трусах з перешитої сорочки померлого чоловіка. Значить, ті, хто вірить в посилення Росії від цього приєднання, теж брешуть. Воювати кримчани за Росію не підуть. Інакше давно б самі вийшли зі складу або зробили нормальні пляжі і готелі, якщо були б бійцями. Четверте. Знову про гроші. Економіка. Міжнародні санкції – це зрозуміло, все будемо купувати дорожче. Якщо впаде нафта – ми побачимо нові 90-ті, і всі проблеми, які стояли в році 1991-му, і безгрошів’я, і бартер, і суверенітету всі захочуть. Внутрішні витрати теж зрозумілі. Навіщо нам нові дороги, пенсії, нормальні поліклініки, літаки що не падають, швидкісні потяги та інші радощі 21 століття? Нам ближче 19 століття, кріпацтво і розширення імперії. Зараз приблизна цифра 243 млрд. рублів тільки в цьому році. На ці гроші можна було врятувати росіян мільйонами інших шляхів. Хоча б школи та університети побудувати, хоча б бабусь з вимираючих сіл в нормальні будинки престарілих переселити, хоча б стипендії талановитим хлопцям платити. А те, що Крим отримає гроші з наших пенсійних накопичень, говорить про повернення совка. Коли всі союзні республіки забезпечувалися краще, ніж РФ. Знову заради імперії влада готова втоптати в гівно своїх громадян. П’яте. Кому з вас, мої знайомі і читачі, стало краще від приєднання Криму? Я ось туди не їжджу, і навряд чи поїду, до Туреччини дешевше і якісніше, в Іспанії дорожче, але взагалі інший світ. Ок. Я не показник. Хто їздить до Криму відпочивати, щиро сподівається, що при Росії там буде дешевше? При наявності російських військових і спецслужбах це буде безпечніше? Будь-яка подія, де наші виявляться винні, буде замито і повішено на постраждалих, щоб не розбурхувати. А місцевим, 65% трафіку туристів яких становили українці, і ще 10 іноземці, буде теж непросто пережити ці втрати. Росія, звичайно, ж, допоможе, дасть грошей, щоб всі заткнулися. Наших грошей. Твоїх і моїх. Що, хтось буде купувати кримське вино тепер? А чого до цього не купували? Воно скрізь продається. Так яка користь? І якщо вже мова про гроші. Навіщо було вкладати трильйони в Олімпіаду, яка показує світу позитивну Росію майбутнього, якщо через два дні це змили введенням військ до Криму? Дебілізмом тхне. Причому, вашим, бо обидві ці афери – на ваші гроші. Один лисий хлопчик хоче увійти в історію, і йому неважливо, скільки лікарень через це не буде побудоване, і скільки людей загине, бо заряджена зброю колись вистрелить. Ніякої користі нікому з жителів Росії від приєднання Криму немає. Телеканали Росії переведені на режим війни, і він такий тепер залишиться для всіх інших сфер надовго. Весь суспільний простір зачищається, всі, хто не згоден – зрадники, провокатори і фашисти. Лякають українськими фашістамі. Россія лякає. Країна, де майже на кожному фанатському секторі свастика, де ріжуть і б’ють іноземців, де єврей у половини співгромадян лайливе слово, а всі інші – хохли, чурки, татарва, косоокі, звірі, чехи, – купа добрих епітетів до всіх інших національностей. А знаєте, чому вам всім хочеться радіти від приєднання Криму? Тому що вам всім хочеться хоч чимось пишатися? А пишатися нічим. Всі товари, якими можна користуватися із задоволенням, імпортні. Продукти вже на 2/3. Ми не виробляємо нічого, що було б цікаво світу, крім радянських розробок зброї та нафтогазу. Тільки дуже дорогий спорт і маленькі, але дуже дорогі, війни. Знаєте, як фіни пишаються, що їхній президент літає з ними на одному літаку звичайним класом? Знаєте, як лондонці пишаються, що їхній мер їздить на роботу на велосипеді? Нам пишатися нічим. І ось тут, немов піпіська з забруднений штанів онаніста, вискакує Крим. Насправді, це все наслідки рабства, з якого російські громадяни так і не можуть вийти. Вийшов креативний клас на Болотну, дали по голові, всі спеклися. Вийшли на Майдан студенти, отримали по голові, через тиждень там були десятки тисяч людей. Не всі з них, звичайно, були альтруїсти, не всі все розуміли, хтось, звичайно, намагався їх направляти, провокувати та інше. Але сам факт важливий. Люди вийшли в числі півмільйона і сказали, що йдіть-но ви все в ліс. Будь-який наступний після Януковича президент, знаючи цей досвід, буде розуміти, що беспредел має рамки. І ці рамки будуть звужуватися з кожним роком, поки не зрівняються з пунктами конституції. І порівняйте з Москвою. Конституцію тут зрівнюють день за днем з кодексом середньовічного кріпака. Це не можна, це тільки з дозволу пана, це в’язниця, це віддай, навіщо тобі бізнес. Українці змогли встати і сказати «зае … ло!». І відстояти це зі зброєю в руках. Що зробила Росія. Прихистила людину, яка втікла від свого народу. Напевно, йому є, що розповісти світу і про Путіна і про інші темні справи. Яка нормальна країна буде покривати злочинця, що має гріхи перед своїм народом і країною? Явно не та, в якій всім добре всередині. Раніше у мене було переконання, що все зло в Кремлі. Тепер, за останні три місяці я побачив, скільки гівна кипить в головах моїх знайомих, яких я вважав недурними людьми. Я навів п’ять пунктів, за якими росіянин, котрий радується війні з Україною, виправдовує свою радість. Можна ще багато пунктів перерахувати, і всі вони будуть суперечити логіці. Крім трьох винятків із числа росіян. Якщо ви хочете нажитися на розпилі кримських грошей – ви не дебіл, ви просто злодій. Якщо ви хочете відволікти увагу від падаючої економіки і підняти собі рейтинг за рахунок нападу на іншу державу, то ви не дебіл, ви незабаром строчка в підручнику історії, що закінчується словами «помер у в’язниці». І третє – якщо ви граєте в Цивілізацію Росією, то ви не дебіл, ви граєте. Так ось, дорогі мої всі інші. Час припиняти грати і давати грати нашій державі. Я переконався, що Путін – наш президент, тому що всі ці усиновлення беркутівців, п’яті колони і розфарбовування інакше контурних карт народжують некволу ерекцію у більшості стада. І мені вперше в житті спала думка про те, що стадо навряд чи зміниться за час мого життя. Мені не потрібні імперські плани, я хочу їздити по рівній дорозі. Мені не потрібен Крим, я хочу довіряти продуктам, які купую в магазині. Я не боюся НАТО на кордоні з Росією, тому що більше, ніж крадуть зараз путин співтовариші, вкрасти неможливо. Я хочу просто жити, заробляти, витрачати, і піклуватися про себе і своїх близьких. Мені здається, таких людей в Росії якраз 20%. Насправді більше, але багато ще рефлексують і кричать «ура» за компанію. І можливо те, що зараз відбувається з Україною, це шанс для таких людей. Якщо Україна вистоїть, якщо в ній залишиться вільна преса, і закони, які не переписуються щодня на більш диктаторські, то це стане непоганим місцем, щоб жити. Київ красивіше Москви, смачна кухня, низькі ціни, українці та росіяни завжди зрозуміють один одного в побуті, нас стільки пов’язує. Клімат там м’якше, залишиться, хрін з нею, Одеса для морських справ. Європа ближче географічно, а якщо вона принесе свої порядки в право і безпеку, то Європа буде ближче і психологічно. Всі, хто бував у Європі, знають, як потім зустрічає батьківщина, і який це сором. Можливо, правда, хто зможе переїдуть туди. Наприклад, я. Я народився в СРСР, для мене це хоч якась, але батьківщина. І я би радий залишитися і щось міняти тут, але, як я зрозумів, мене меншість в моїй країні, а більшість все більше починає корічневіти і тупіти. ІМХО. Лише б не було війни. Джерело: golosukraine.blogspot.com
Джерело: http://patrioty.org.ua/pozner-odin-lisiy-hlopchik-priyednannyam-krima-hoche-uviyti-v-istoriyu-ale-pipiska-z-zabrudnenih-shtaniv-onanista/
Джерело: http://patrioty.org.ua/pozner-odin-lisiy-hlopchik-priyednannyam-krima-hoche-uviyti-v-istoriyu-ale-pipiska-z-zabrudnenih-shtaniv-onanista/