Сегодня с удивлением узнал, что господин Анциферов Александр Юрьевич, он же “Цифра” не на пенсии и не в тюрьме, а возглавляет ДВБ в ГУМВД Харькова. Ну блин, если такие люди следят за чистотой милицейских рядов — то мы очень далеко пойдем. Только не в том направлении. Меньше всего господин Анциферов похож на будущего украинского полицейского. Скорее на бандитствующего чиновника, коих у нас и так хоть пруд пруди. Не буду париться с описанием этого товарища, приведу текст своего же письма к тогдашнему министру Луценко от 2008 года.

Открытое письмо Министру внутренних дел Украины Юрию Луценко

                                                                            Министру внутренних дел

                                                                            Луценко Ю.В.

                                                                            Редактора сайта «ОРД»

                                                                            Станислава Речинского

Господин Министр!

Я, журналист, редактор интернет-издания «ОРД», Станислав Речинский, вынужден обратиться к Вам в связи с угрозами и неправомерными действиями в отношении меня Ваших подчиненных: заместителя начальника УМВД в Киевской области, полковника милиции Анциферова А.Ю. и сотрудника УВБ УМВД в Киевской области полковника милиции Таранова Н.Н.

24 января этого года мне позвонил мой знакомый предприниматель, чью фамилию я не считаю нужным называть, который сообщил мне, что со мной хочет встретиться его знакомый, полковник милиции Анциферов А.Ю. Я дал согласие на встречу и в этот же день в районе 12 часов дня мы встретились в Киеве, в гостинице «Русь». На встрече помимо моего знакомого предпринимателя присутствовал полковник Анциферов и полковник Таранов. О встрече с последним договоренности не было. Разговор сотрудники милиции сразу повели в агрессивном тоне, утверждая, что я в своих статьях сообщаю о них недостоверную информацию. В ответ на мои вопросы об участии Анциферова А.Ю. в незаконной продаже секретной информации управляющему делами Киево-Святошинской райгосадминистрации Богдану В.А. о средствах аудио-визуального контроля, установленных в его кабинете, я получил крайне невразумительные ответы. Такие же ответы я получил на свои вопросы относительно участия полковника Анциферова в закрытии за деньги ряда оперативно-розыскных дел, о продаже материалов проверок и земельных владениях Анциферова.

Вместо ответов, я услышал от Анциферова намеки на то, что «мне могут дать по голове в парадном» и еще более странный намек о том, что меня «может переехать гусеницей». Вообще, я был крайне удивлен уровнем умственного развития полковника Анциферова А.Ю., его несвязной речью и постоянными ссылками на молодость, которая по его словам «прошла в тюрьме». Анциферов доверительно сообщил мне, что начинал службу в конвойных войсках, в тюремной охране, где, по его словам, ему и дали кличку «Циферблат». Я не имею достоверных данных о том, в каком качестве находился в тюрьме полковник Анциферов, однако, жаргон, на котором он изъясняется, заставляет предположить худшее. В частности, меня полковник Анциферов почему-то назвал «танкистом», а также оперировал термином «понятия». Честно говоря, я еще не встречал менее похожего на милиционера существа, чем господин Анциферов. Странный, полублатной жаргон, отсутствие способности выражать свои мысли, дешевые угрозы – все это больше напоминает страдающего алкоголизмом грузчика, чем полковника, сотрудника правоохранительных органов, да еще «элитного» подразделения – УБОП.

После того, как я поинтересовался у полковника Анциферова, стоит ли мне рассматривать его слова как угрозы, Анциферов заявил, что конечно нет, потому что «ведь до встречи с Вами я Вам ничего не сделал». Смею заметить, что данный аргумент не является для меня убедительным и любые неприятности, которые могут со мной произойти в ближайшее время, я буду расценивать как «заказ» со стороны полковника Анциферова. Я вполне осознаю, что полковник Анциферов, имея в своей собственности гектары земли в Киевской области, вполне может пойти на любые действия, чтобы сохранить свою должность и возможность и далее «продавать» дела, результаты проверок и секретную информацию.

В этот же день из достоверного источника мне стало известно, что присутствовавший на беседе полковник Таранов осуществлял незаконную аудиозапись нашего разговора. Так как, в отношении меня в УМВД Киевской области, насколько мне известно, не заведено оперативно-розыскных дел, такая аудиозапись является незаконной и нарушает мои гражданские права.

Надеюсь, что незаконная деятельность Ваших сотрудников получит надлежащую оценку. В противном случае оставляю за собой право обратиться с соответствующим заявлением в Генеральную прокуратуру Украины.

Станислав Речинский.

28 января 2008 года.

И статью Владимира Бойко за тот же год:

«Цифра» в законі

Слава тобі Господи, нарешті віднайшовся спосіб, як відволікти увагу міністра внутрішніх справ України від полювання на російських дисидентів, влаштування тендерів з розподілу міліцейських посад та придбавання благословенних київських чорноземів на підставних осіб. Достатньо було столичній прокуратурі порушити проти міністра кримінальну справу за заявою побитого Луценком київського градоначальника Черновецького – і ось результат. Юрій Віталійович терміново став перейматися своїми прямими обов’язками й навіть дав вказівку підлеглим відновити провадження в кримінальній справі, порушеній в листопаді 2003 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль «Мерседес-Бенц G 500» на смерть збив людину. І, дійсно, як не відновити слідство, якщо за кермом автомобіля-вбивці чотири роки тому перебував нинішній потерпілий від луценківських кулаків?

Щоправда, справа про загибель людини під колесам «Мерса» було закрита ще в грудні 2004 року за відсутністю в діях Черновецького складу злочину. І пан міністр всю свою попередню міліцейську каденцію не звертав жодної уваги на численні публікації про той трагічний випадок. Натомість, як він сам тепер розповідає, у березні 2006 року на прохання Черновецького-старшого заборонив підлеглим затримувати Черновецького-молодшого за підозрою в участі в грандіозній афері компанії «Еліта-Центр», яка залишила сотні киян без квартир и сімейних заощаджень. Бо, бачте, викриття причетності сина Степана до гучного скандалу могло зашкодити батькові Леоніду стати київським мером.

І тепер Черновецький замість того, щоби виділити Луценкові бодай пару гектарів землі в Києві, взяв і подав у прокуратуру заяву, ображений наругою над своїм писком. Отже ж невдячна тварюка. Ну, тепер Луценко йому покаже…

Власне, Луценко нічого Черновецькому показати не може, окрім, хіба того місця, «яким пишаються чоловіки». Бо відповідно до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України розслідування кримінальних справ щодо осіб, які обіймають особливо відповідальне становище або посади яких віднесено до 1-3 категорії, проводиться виключно слідчими органів прокуратури. І тому «собаки Луценка», як тільки виявлять бодай якісь ознаки злочину в діях нинішнього київського мера, будуть зобов’язані негайно припинити слідчі дії та передати матеріали в Генеральну прокуратуру. Акурат заступнику Генпрокурора Кузьміну, про зв’язок якого з Черновецьким не писав лише лінивий. Але битва обіцяє бути захоплюючою з приблизно однаковим наслідком для обох ворогуючих сторін. Бо під час боротьби двох клоунів переможцями завжди виступають глядачі, які вже зараз розсилають один одному SMS-повідомлення  з частівками на кшталт:

Юра нам гангана лепит

Про коленку и Майдан.

Для Юща теперь навеки

Он без ручки чемодан.

Ще б пак: за участю автомобілів Льоні-Космоса було скоєно кілька ДТП. Але відновлювати розслідування, наприклад, загибелі учня київської школи №151 Максима Прокопчука міністр внутрішніх справ не поспішає. Бо в тому випадку Черновецький був не за кермом, а в салоні… Продовжуйте, пане міністре, у тому ж дусі, оскільки від Вашого розуміння законності на блювотиння тягне навіть Ваше найближче оточення. Краще б Ви вже заявили, що в Секретаріаті Президента між Вами та Черновецьким був не мордобій, а міжконфесійне зіткнення.

А ще можна Черновецькому наркотики підкинути чи зброю – підкинули ж менти колись пістолет і пакетики з дур’ю російському підприємцеві Григоришину. Втім, Черновецькому навіть підкидати не треба – достатньо лише як слід потрусити. А ще можна зробити в нього примусовий відбір сечі на аналіз. А ще – годувати оселедцями й не давати води. Хай знає, падлюка, як на польового командира Майдану заяви писати. Головне, всі тепер усвідомили: будь-який прибулець з космосу може абсолютно безкарно шматувати київську землю, відмивати з сином гроші аферистів з «Еліта-центр» та давити людей своїм «Мерсом», аби тільки не лаявся з міністром внутрішніх справ. Але головне – нарешті стало зрозумілим, у який спосіб у тюрму можна відправити бодай одного бандита. Достатньо лише, щоби той бандит написав на Луценка заяву в прокуратуру. Або хоча б стукнув його по коліну. І все – спочатку «чоловічий ляпас» у відповідь, а потім – кримінальна справа за епізодом п’ятирічної давнини. Без колінки – ну ніяк.

… і цуциками також

Ще не знаючи про слабу колінку Юрія Віталійовича, редакція «ОРД» нещодавно дружно обмірковувала, як ліквідувати бандитську зграю, що вже майже три роки, з часів першого керування Луценком Міністерством внутрішніх справ, хороводить у Київській області. «Подвигів» у банди – мамо, не журись. Тут і розкрадання в особливо великих розмірах, і афери з землею, і створення конвертаційних центрів для «відмивання» грошей. А якщо поцікавитися подробицями так і не розкритих міліцією вбивств «авторитетного» білоцерківського підприємця Анатолія Гудика чи юриста Олега Шеремета, що опікувався купівлею-продажем землі під Борисполем, картина буде взагалі приголомшливою. Втім, ватажок банди полковник міліції Олександр Юрійович Анциферов (прізвисько «Циферблат» або «Цифра») є постаттю абсолютно недоторканною, оскільки Юрій Віталійович (чи то за красиві очі, чи то за товсту морду) наприкінці 2005 року призначив його начальником УБОЗ УМВС України в Київській області.

Біографія типового «собаки Луценка» проста, мов господарське мило й сумна, як цвинтарний вінок. Свою «правоохоронну» діяльність Циферблат розпочинав вертухаєм на «зоні», що сильно загальмувало його інтелектуальний розвиток і назавжди відучило спочатку думати, а потім щось робити. Після служби в конвойних військах наш герой вдосконалював свою правосвідомість у харківській міліції, аж доки колишній начальник Оболонського райуправління Києва Солдатов не перетягнув його до столиці – боротися з економічними злочинами. Втім, про життя в Харкові Циферблат і досі може оповідати годинами та навіть стверджує, що доводився кумом загиблому не за кабанячу душу Євгенію Кушнарьову.

Та й як не заробляти, якщо на такій посаді гроші самі липнуть до рук? Ось, наприклад, написав один мешканець Ірпіня заяву в міліцію про порушення кримінальної справи проти голови сільради Ворзеля Кухарського за незаконне виділення двох десятків гектарів землі. Кому, як не Анциферову ту заяву перевіряти? І перевірив. Справи не має, зате відтепер під Ворзелем Цифра планує відкрити базу відпочинку на власній земельній ділянці.

Чи схопили міліціонери за руку голову садового товариства у Вишгороді Анатолія Петровича Козачка під час отримання хабара, порушила прокуратура кримінальну справу на початку 2007 року – і нічого. Живий-здоровий пан Козачок, і лише дякує начальникові Вишгородського райуправління Полуничці, разом з яким заносив у кабінет Анциферова 200 тисяч доларів. Втім, начальник обласного УБОЗ, як чесна людина, не став приховувати від Козачка, що половина цієї суми призначається заступникові міністра Боднару, що керує слідством.

Одначе, всеядний Циферблат бере не тільки грошима чи земельними ділянками. Так, при в’їзді в село Коцюбинське фірма «Регбудсервіс» зводить житловий масив. Будують його, ясна річ, «гастарбайтери», праця яких оплачується через фіктивне підприємство «Коректбудсоюз». Вже два мільйони доларів пройшли через рахунок того «Союзу». А все – завдяки допомозі Анциферова, який взяв за «дах» кілька квартир у новобудові і тепер прикриває діяльність «конверту».

А останнім часом Олександр Юрійович взагалі новий бізнес відкрив – продає цілком таємну інформацію з оперативно-розшукових справ. Щодо діяльності кримінальної розвідки, наприклад, чи на предмет місць встановлення спецапаратури оперативно-технічним відділом УБОЗ. Бере дорого, але люди платять, бо інформація того варта. Особливо ж подобається Циферблату допомагати особам, які є об’єктами оперативної розробки. Встановлять, бувало, міліціонери в кабінеті якого-небудь голови райдержадмістрації відеокамери для документування майбутніх хабарів, так Олександр Юрійович тут як тут. Зразу власникові кабінету показує, де ті камери вмонтовані та ще, буває, допомагає хабарникові листа в СБУ скласти. Мовляв, так і так, прибиральниця знайшла в кабінеті якісь незрозумілі речі, розберіться, будь ласка. Такса за такі послуги стандартна – 300 тисяч доларів.

А ще полковник Анциферов любить читати «ОРД», де усілякі несвідомі журналісти давно пропонують той УБОЗ розігнати. «Як розігнати, — обурюється Олександр Юрійович, — а жити на що?». Ну, щодо «жити» Циферблат явно прибідняється, маючи за душею кілька десятків гектарів землі та хлібозавод під Переясловом-Хмельницьким. До того ж він сам багато разів казав підлеглим, що як тільки Верховна Рада скасує мораторій на продаж землі, так він зразу звільніться з лав міліції й стане вести скромне життя українського міліонера.

Цифра, ти мій мурьоночек

Отже впродовж останнього місяця редакція «ОРД» пару разів збиралася повним складом та обговорювала, що з тим Циферблатом робити. Бо після другого пришестя Луценка на посаду міністра хоч пиши про міліцейські злочини, хоч не пиши – Юрій Віталійович все однаково скаже, що то Божа роса. Оскільки безбідно жити хоче не тільки пан Анциферов, але і його міністр. Одначе для проби пера наш Інтернет-ресурс такі наважився пригадати прізвище Анциферова в матеріалі про міліцейське життя. Цікаво було, як Луценко відреагує. Але міністр і вухом не повів, натомість 24 січня 2008 року з редактором «ОРД» Станіславом Речинським зв’язався через посередника сам Циферблат. І «забив стрілку».

Зустріч відбулася того ж дня, а Речинського проводжали на «стрілку» всім редакційним колективом. Жінки плакали, а чоловіки сперечалися. Бо сильно кортіло дізнатися, чи сам Циферблат на побачення прийде, чи когось з банди з собою візьме. Технічні працівники «ОРД» навіть парі уклали. Один з адміністраторів сайту стверджував, що Цифра візьме з собою начальника економічного відділу Тимофєєва (Сергія Васильовича всі в УБОЗі знають, як «Малиша» або «Наполеончика»). А інший – присягався, що Циферблат притягне свого заступника Козака, який брав участь у затриманні грузинського злодія «Резо» й потягнув з його автомобіля 250 тисяч гривень.

Втім, були й такі, що запевняли, мовляв, бандити прийдуть втрьох – Анциферов разом і з Тимофєєвим і Козаком. Принаймні, гроші, отримані під час перевірок усіляких підприємств, вони завжди ділять на трьох порівну. Навіть якщо підприємці відкупаються сущими копійками. Так, коли наприкінці 2007 року Тимофєєв перевіряв ТОВ «Дальпромресурс», йому вдалося видавити лише 10 тисяч доларів, які чесно було розподілені між ним, Козаком і Анциферовим. А коли той же Тимофєєв трусив Бориспільське лісове господарство, то на відкат взяв три земельні ділянки.

Що ж стосується автора цих рядків, то він припустив, що Анциферов не прийде взагалі. Оскільки за усталеною в Київському обласному УБОЗі традицією, начальник прибуває на службу о 10-ій годині ранку й зразу ж починає кушати горілочку. Тож к обіду він вже, як правило, нетранспортабельний.

Втім, неправими виявилися всі: Циферблат прийшов разом з начальником служби внутрішньої безпеки обласного УБОЗ полковником Миколою Тарановим. Краще б він цього не робив. Бо розумовий рівень Микола Миколайович загальновідомий і найчесніша людина в Київській області (а інша й не може перебувати на такій посаді) не вигадала нічого кращого, як запропонувати Циферблату свої послуги в якості новітнього майора Мельниченка. Мовляв, журналісти ідіоти, вони завжди язиком плескають зайве, тож розмову з Речинським треба записати на диктофон, а потім будемо тим записом шантажувати редактора «ОРД».

Значиться, зустрілися вони вчотирьох: Циферблат, Таранов, Речинський і ще одна людина, до якої Циферблат звернувся з проханням звести його зі Стасом. Слово за слово, х..м по столу, став Циферблат за звичкою погрожувати. Мурчав. Говорив, що Стаса гусеницями можуть переїхати й все таке інше. Стас, зі свого боку, став розповідати Анциферову, у кого, скільки й за що той взяв. Але коронним номером була поема редактора «ОРД» про те, як СБУ-шники знімали апаратуру, встановлену УБОЗом в кабінеті одного державного службовця. Службовця мали взяти на хабарі під час отримання грошей за відвід землі й техніку встановлювали підлеглі Циферблата. Але Анциферов злив цю інформацію об’єкту спостереження за стандартну таксу та ще й допоміг службовцеві звернутися в СБУ з проханням перевірити кабінет.

Почувши таке, Анциферов, звісно, став пускати піну, обіцяючи порвати оте кляте «ОРД», як мавпа газету, після чого разом з Тарановим покинув місце зустрічі. А, повернувшися в Управління, підняв на ноги весь оперативний склад внутрішньої безпеки й дав завдання рити землю в пошуках «крота». Краще б Циферблат шукав «дятлів». Бо міліціонери – що діти. Тільки х..й товще. І взагалі, автор цих рядків давно переконався, що якщо хочеш пустити плітку по Києву, то треба поділитися інформацією з працівником міліції й взяти з нього слово, що той нікому не розповість. Одним словом, через пару годин редакція «ОРД» вже знала, що Таранов писав розмову Речинського і Анциферова тепер носиться з тим записом, як дурень з торбою. При цьому пан Таранов якось випустив з виду, що це журналіст може потайки писати свою розмову з ким завгодно (може, але такі журналісти як Речинський до подібних речей ніколи не опускаються). Що ж стосується працівника правоохоронного органу, то в службовий час подібними речами від може розважатися лише в рамках попередньо заведеної оперативно-розшукової справи. І порушення цього правила містить склад службового злочину. Втім, Циферблату одним злочином більше, одним менше – яка різниця?

Розплата

Сказати направду, редакційний колектив обурили на погрози Циферблата – українським журналістам до міліцейських безумств не звикати. Обурив сам факт запису бесіди. Не по поняттях це навіть для людей рівня Анциферова – «бити стрілку», на яку приводити начальника внутрішньої безпеки з диктофоном.

Тож спочатку редакція вирішила була розмістити на «ОРД» багатосерійний трилер з описом подвигів Циферблата та його компаньйонів по міліцейському бізнесу – з номерами проданих оперативно-розшукових справ, з планами отриманих на хабар земельних ділянок, зі схемами по відмиванню грошей. Але окрім псування нервів начальникові УБОЗ УМВС України в Київській області, оприлюднення такого серіалу ніякого іншого ефекту не дасть.

І тоді ми пригадали: колінка. Для того, щоби Юрій Віталійович звільнив Циферблата, треба або вдарити міністра по коліну, або подати в прокуратуру заяву про порушення кримінальної справи щодо Луценка від імені Анциферова. Перший варіант попри всю його екзотичність довелося забракувати. Хоча деякі сміливці з числа творчих працівників редакції й пропонували намазати Циферблату підошви салом, як той буде збиратися для доповіді в міністерство. Мовляв, на слизькому паркеті Цифра не втримає рівновагу (бо на Богомольця, 10 треба їхати тверезому, що для начальника обласного УБОЗ незвично), впаде і десь зачепить Луценка за хворе коліно.  

Натомість на голосування була поставлена підступна пропозиція автора цих рядків написати заяву в прокуратуру з викладом історії про те, як Луценко навесні 2007 року «викручував руки» голові Кагарлицької райдержадміністрації з вимогою, щоби та виділила Юрію Віталійовичу з оформленням на підставних осіб 20 га землі. І поставити під заявою прізвище Анциферова. Луценко справжність підпису навіть перевіряти не стане. Бо по-перше, історія з Кагарликом — суща правда. А, по-друге, він же не знає (бо міністром тоді не був) чи, часом, не встановлювалося в тому кабінеті обладнання  для документування подібних пропозицій. Те, що було свідки, Луценкові відомо достеменно (він тих свідків навіть прохав допомогти йому з наступним продажем земельного масиву), а ось про техніку нинішній міністр нічого напевно сказати не може. А раз так – то негайно Анциферова звільнить з посади.

Але редактор «ОРД» порадився з колективом і прийняв рішення: доки обмежитися написанням багатосерійної саги про подвиги Циферблата, а також опублікувати відкритого листа міністру внутрішніх справ. А якщо Луценко не відреагує – тоді й заяву в прокуратуру можна буде подавати. Тільки вже не від імені Анциферова.

Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»